Про відпустку18. Частина тринадцята. Будва
Saturday, 16 May 2020 12:04![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerНебо їх, як матір люба, ніжна,
У блакить високу кличе-кличе.
Біла чайка прилетіла з моря,
Закружляла, голосно кигиче.
У блакить високу кличе-кличе.
Біла чайка прилетіла з моря,
Закружляла, голосно кигиче.
Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Про відпустку18. Частина третя. Вище неба Сараєво
Про відпустку18. Частина четверта. Зорі Сараєво
Про відпустку18. Частина п'ята. Життя, смерть і надія Сараєво
Про відпустку18. Частина шоста. Такий різний Мостар
Про відпустку18. Частина сьома. Нічний Мостар
Про відпустку18. Частина восьма. Благай
Про відпустку18. Частина дев'ята. Дубровнік
Про відпустку18. Частина десята. На даху Котора
Про відпустку18. Частина одинадцята. Темні ночі
Про відпустку18. Частина дванадцята. Атмосфера історії
Я , як ніхто, вмію розмазувати пости по журнальничку, але все ж , намагаюся просуватися до завершення розповіді. Отож все ще про нашу з Оленкою Поїздку на Балкани восени далекого 2018 року.
Сьогодні покажу вам містечко Будва (Budva), що знаходиться на Адріатичному узбережжі Чоргогорії.
Як добратися з Котора до Будви я писав на початку минулого посту.
Тож 40 хвилин автобусом ( нормальний такий великий автобус , надалі він прямував до Албанії) і ми вже вдихаємо запах моря. Їхали ми сюди в морьку скупнутися, бо Которська затока це одне, а відкрите море - це зовсім інше. Правда ж? Вийшли на автовокзалі. І відразу засмутилися. Оленка забула в автобусі свою бейсболку... вона їй так подобалася. Ехь. Сподіваюся — вона гарно комусь послужила в Албанії.
Від автовокзалу пішки пішли в сторону пляжу і Старого міста.
Порівняноо з Котором — Будва прямо таки мегаполіс з хмарочосами і космопортом)). І це при тому, що в місті проживає всього близько 10 тисяч жителів). Та все ж пізнається в порівнянні).
Погода, правда, підкачала. Видно було, що збирається на грозу. Похолодало, вітер сильний піднявся.
Але може і добре, бо на пляжику було менше туристів. А туристи ту в основному з кацапстану. Місто взагалі сросійщене дуже. Мордорська музика лунає, оголошення мордорською, кацапська мова чутна постійно. З цим в Чорногорії взагалі проблемка, але в Которі це якось не сильно відчувалося. А от тут так прям, хоча і пробули в Будві ми не повний день.
Скупалися звісно). Хоч і померзли трохи, поки сохли.
Пішли досліджувати Старе місто Будви.
Поряд з містом, на відстані 1 кілометр від берега) є острів Святого Миколая (Otočić Sveti Nikola)
Місцеві жителі називають острів «Школь» (Školj), ця назва походить від слова «Školjka» («школька» - мушля) через його форму, в той час як молодь частіше називає його «Гаваї».
Довжина острова складає 2 км, площа - 36 гектарів. Найвища точка на острові - скеля, що височіє на 121 метровій висоті над рівнем моря.
Острів - популярний екскурсійний об'єкт в околицях Будви. На острові розташовано три великих піщаних пляжу загальною довжиною 840 м і безліч невеликих пляжів навколо острова, до яких можна дістатися лише на човні.
Добратися туди/назад коштує 3 євро ( станом на осінь 2018) , але ми не їздили. Сенсу не було, через погоду. Та і час в нас обмежений був.
Ми пішли гуляти в історичну частину Будви. Так зване "Старе Місто" (Стари Град).
Цар-дзвін. Історія його появи в місті цікава.
Справа в тому, що Чорногорія як і місто Будва в останні десятиліття привертає не тільки туристів, але і численні знімальні групи, які тут знімають різні історичні фільми або епізоди. Колись, для одного з таких фільмів, в північну частину Старого міста привезли гігантський бутафорський дзвін і справжній якір, які служили декораціями. Якір і дзвін настільки вписалися в картину міста Будви, що після закінчення зйомок група не стала забирати з собою ці "реквізити" і подарували їх місту в подяку за гостинний прийом. З тих пір бронзові скульптури, розташовані біля кріпосної стіни.
Ну от. Заглиблюємося в хитросплетіння вузеньких вулиць. Саме час розказати трохи історії міста.
Точний час виникнення Будви невідомий ( вважається, що поселення на цьому місці існують близько 2,5 тисяч років).
Легенда називає засновником міста Кадма — фінікійського царевича та володаря грецького міста Фіви, який нібито відмовився від влади на Фівами на користь свого онука і разом з дружиною Гармонією вирушив до володінь іллірійців. Про фінійське походження Будви свідчить і її розташування — фінікійці часто засновували свої колонії на невеличких острівцях біля узбережжя. Зрештою, сама назва міста може походити від фінікійського — «дім».
Перша згадка про Будву як про населений пункт Бутоу датується V століттям до Р. Х. У XX столітті при будівництві одного з готелів були виявлені залишки давньогрецького і давньоримського некрополів, найстародавніші фрагменти яких, мабуть, відносяться до середини I тисячоліття до Р. Х.
Венеціанці правили містом з 1420 по 1797 рік. У той час місто носило назву Буду і відносилося до Венеціанської Албанії. Воно був оточено неприступними стінами, які захищали його від турецьких набігів. Жителі міста говорили на венеціанською мовою аж до XIX століття. Місто Буда було невеличке: число його жителів не перевищувала тисячу.
У 1815-1867 роках Будва входила до складу Австрійської, в 1867-1918 роках - Австро-Угорської імперії.
Після Першої світової війни Будва увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (з 1929 р - Югославія).
Починаючи з 1970-80-х рр. Будва набуває статусу модного, серед західноєвропейських туристів, курорту.
З 2006 р Будва є містом незалежної Чорногорії.
Сьогодні Будва — сучасне місто, що складається зі Старої та Нової частин. Стара оточена високими фортечними стінами, спорудженими у XV столітті ще до турецького вторгнення. Стіни укріплені декількома баштами і фортецею . У Старе місто веде декілька воріт, які в давнину добре охоронялися і закривалися на ніч.
Дуже атмосферно, але натовпи туристів сильно напрягають.
Звернувши в якийсь прохід вивалилися прямо на пляж. Майже безлюдний, в світлі шторму, що наближався. Але прогулянку сюди вирішили відкласти і спочатку дослідити те, що знаходиться всередині кріпосних стін.
Котіків тут менше, ніж в Которі, але також достатньо).
Церква св. Марії ( Црква свете Марије у Будви) зведена в 840 році ( !!! Так, я не забув одиничку) — єдина будова, що збереглася, від монастиря, що існував тут колись.
Розташована вона поряд з шикарним оглядовим майданчиком. Море...
Поруч розташована ще одна старовинна культова споруда. Церква св. Сави ( Цркве светог Саве), часом побудови якої вважають 12 сторіччя.
Оленка залишилася медитувати і споглядати морько, а я піднявся в Цитадель, пофоткати красивих видів.
Середньовічна фортеця Святої Марії в Будві, також відома під назвою Цитадель, є одним з найбільш монументальних будівель Старого міста Будва.
В історичних джерелах фортеця Святої Марії вперше згадується в 1425 році. Вона була побудована для захисту Будви від нападів з боку моря в тих випадках, коли міцності звичайних міських стін вже не вистачало. Всередині бастіону розташовувався арсенал і запаси продовольства, що дозволяло успішно витримувати довгу облогу ворога.
Цитадель розташована в південній частині скелястого рифа в Старій Будві.
Побудована цитадель ще на початку 840 року, але, на жаль, від будівлі залишилися тільки північна вежа та північна і східна стіни. Зате споруди XV століття: будівля колишньої казарми, ворота, кріпосні стіни і руїни церкви Святої Марії, прекрасно збереглися і до наших днів.
Дві переплетені рибки, в які за легендою перетворилися двоє закоханих, скинути в море через те, що батьки не дозволяли їм одружитися - є символом Будви і прикрашають барельєф стіни Цитаделі.
Вхід до Цитаделі коштує 2 євро і він того точно вартує).
Види звідси просто неймовірні.
Вид на найстаріший храм міста. Церква св. Івана ( Іоанна) ( Катедрала Светог Ивана) — датується 7 століттям!
Вид на Старе і Нове міста Будви.
Звичайно ж , пару понорамок ( клікаються. Якість не дуже, так як зроблено то все з невеличких файлів. Я вже ж розповідав, що втратив велику частину оригіналів фоток з цієї поїздки).
На території Цитаделі, розташовані музей, ресторан і оглядовий майданчик, з якої можна зазнати все краси Будви. Також на її території щороку проводиться фестиваль «Град Театр», під час якого відбуваються різноманітні театральні вистави, виставки та концерти.
В приміщення ресторану можна спокійно зайти і пофоткати інтер'єри.
ПІдбірка книг в шафах в них, звичайно, дивна.
Симпатичне місце — будуте тут, обов'язково зайдіть.
А це саме та, найстаріша церква міста. Туди ми вуришили з Оленкою далі.
Алтар тут дуже дивно розписаний. Фоткати не можна, але я не втримався. НІколи не бачив такого.
Знову заглибилися в лабіринт міських вулиць.
Котик зі знижкою нікому не потрібен?
Побачили на листівках фотки пам'ятника Балерині ( перше фото посту). Вона ж ( балерина) дуже часто розміщена на магнітиках і іншій сувенірці. Довго шукали, а потім таки розпитали в якому магазинчику де то знаходиться. Виявляється то в сторону того пляжу, куди ми вже несподівано виходили. Та і вид на Старе місто з цієї сторони класний.
Окрема атракція — це молл на пляжі. Не знаю чи завжди він такий, але під час шторму його трохи підтопило, і щоб добратися до нього, ноги треба було замочити.
Вийшла шикарна локація для фотосеції.
Листівочний вид на Будву.
Так от. Щоб дістатися до статуї Балерини, то треба піти в сторону пляжу Морген ( Morgen — в честь однойменноі фортеці поруч) понад берегом. Там зроблена шикарна доріжка, і її так само шикарно і дуже мальовничо періодично накриває хвилями в шторм. Кайф).
З однієї сторони стежки море, з іншої живописні кручі.
Ну і види....
Дуже шкода, що оригінали цих фоток втрачені... але. Я вважаю, що це лише привід повернутися сюди знову.
Але час вертатися назад.
По місту всюди достигали актинідії. Хто не в курсі, це предки ківі ( як на мене, то вони смачніші, під Києвом ростуть, навіть). Ледь втрималися від спокуси щоб не залізти в чийсь сад)).
Але ми мужньо добралися до автостанції і найближчим рейсом поїхали в сторону Котора.
В Короті з погодою було все серйозніше. Вітер пригинав пальми до землі, навколо пролітали коти .. починав моросити дощ...Але до автобуса нам залишалося недовго.
На меті в нас було потрапити до Північної Македонії, до Скоп'є ( ми мали приїхати рано вранці), подивитися місто трохи і надвечір вирушити до Охридського озера (македонською Охридско Езеро, албанською Liqeni i Ohrit), де навіть забронювали житло вже. Але...
Підозри в мене закралися ще тоді, коли водій автобуса, перевіряючи наші паспорти при посадці, щось намагався довести мені махаючи Оленчиним паспортом паспортом. З усієї тиради (македонську я в школі прогулював) я зрозумів тільки слово "проблема", але завіривши чувака, що всі проблеми ми порішаємо ми погрузилися в автобус. Так почалася найцікавіша наша пригода з цієї поїздки... Але про то наступного разу, не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Тож 40 хвилин автобусом ( нормальний такий великий автобус , надалі він прямував до Албанії) і ми вже вдихаємо запах моря. Їхали ми сюди в морьку скупнутися, бо Которська затока це одне, а відкрите море - це зовсім інше. Правда ж? Вийшли на автовокзалі. І відразу засмутилися. Оленка забула в автобусі свою бейсболку... вона їй так подобалася. Ехь. Сподіваюся — вона гарно комусь послужила в Албанії.
Від автовокзалу пішки пішли в сторону пляжу і Старого міста.
Порівняноо з Котором — Будва прямо таки мегаполіс з хмарочосами і космопортом)). І це при тому, що в місті проживає всього близько 10 тисяч жителів). Та все ж пізнається в порівнянні).
Погода, правда, підкачала. Видно було, що збирається на грозу. Похолодало, вітер сильний піднявся.
Але може і добре, бо на пляжику було менше туристів. А туристи ту в основному з кацапстану. Місто взагалі сросійщене дуже. Мордорська музика лунає, оголошення мордорською, кацапська мова чутна постійно. З цим в Чорногорії взагалі проблемка, але в Которі це якось не сильно відчувалося. А от тут так прям, хоча і пробули в Будві ми не повний день.
Скупалися звісно). Хоч і померзли трохи, поки сохли.
Пішли досліджувати Старе місто Будви.
Поряд з містом, на відстані 1 кілометр від берега) є острів Святого Миколая (Otočić Sveti Nikola)
Місцеві жителі називають острів «Школь» (Školj), ця назва походить від слова «Školjka» («школька» - мушля) через його форму, в той час як молодь частіше називає його «Гаваї».
Довжина острова складає 2 км, площа - 36 гектарів. Найвища точка на острові - скеля, що височіє на 121 метровій висоті над рівнем моря.
Острів - популярний екскурсійний об'єкт в околицях Будви. На острові розташовано три великих піщаних пляжу загальною довжиною 840 м і безліч невеликих пляжів навколо острова, до яких можна дістатися лише на човні.
Добратися туди/назад коштує 3 євро ( станом на осінь 2018) , але ми не їздили. Сенсу не було, через погоду. Та і час в нас обмежений був.
Ми пішли гуляти в історичну частину Будви. Так зване "Старе Місто" (Стари Град).
Цар-дзвін. Історія його появи в місті цікава.
Справа в тому, що Чорногорія як і місто Будва в останні десятиліття привертає не тільки туристів, але і численні знімальні групи, які тут знімають різні історичні фільми або епізоди. Колись, для одного з таких фільмів, в північну частину Старого міста привезли гігантський бутафорський дзвін і справжній якір, які служили декораціями. Якір і дзвін настільки вписалися в картину міста Будви, що після закінчення зйомок група не стала забирати з собою ці "реквізити" і подарували їх місту в подяку за гостинний прийом. З тих пір бронзові скульптури, розташовані біля кріпосної стіни.
Ну от. Заглиблюємося в хитросплетіння вузеньких вулиць. Саме час розказати трохи історії міста.
Точний час виникнення Будви невідомий ( вважається, що поселення на цьому місці існують близько 2,5 тисяч років).
Легенда називає засновником міста Кадма — фінікійського царевича та володаря грецького міста Фіви, який нібито відмовився від влади на Фівами на користь свого онука і разом з дружиною Гармонією вирушив до володінь іллірійців. Про фінійське походження Будви свідчить і її розташування — фінікійці часто засновували свої колонії на невеличких острівцях біля узбережжя. Зрештою, сама назва міста може походити від фінікійського — «дім».
Перша згадка про Будву як про населений пункт Бутоу датується V століттям до Р. Х. У XX столітті при будівництві одного з готелів були виявлені залишки давньогрецького і давньоримського некрополів, найстародавніші фрагменти яких, мабуть, відносяться до середини I тисячоліття до Р. Х.
Венеціанці правили містом з 1420 по 1797 рік. У той час місто носило назву Буду і відносилося до Венеціанської Албанії. Воно був оточено неприступними стінами, які захищали його від турецьких набігів. Жителі міста говорили на венеціанською мовою аж до XIX століття. Місто Буда було невеличке: число його жителів не перевищувала тисячу.
У 1815-1867 роках Будва входила до складу Австрійської, в 1867-1918 роках - Австро-Угорської імперії.
Після Першої світової війни Будва увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (з 1929 р - Югославія).
Починаючи з 1970-80-х рр. Будва набуває статусу модного, серед західноєвропейських туристів, курорту.
З 2006 р Будва є містом незалежної Чорногорії.
Сьогодні Будва — сучасне місто, що складається зі Старої та Нової частин. Стара оточена високими фортечними стінами, спорудженими у XV столітті ще до турецького вторгнення. Стіни укріплені декількома баштами і фортецею . У Старе місто веде декілька воріт, які в давнину добре охоронялися і закривалися на ніч.
Дуже атмосферно, але натовпи туристів сильно напрягають.
Звернувши в якийсь прохід вивалилися прямо на пляж. Майже безлюдний, в світлі шторму, що наближався. Але прогулянку сюди вирішили відкласти і спочатку дослідити те, що знаходиться всередині кріпосних стін.
Котіків тут менше, ніж в Которі, але також достатньо).
Церква св. Марії ( Црква свете Марије у Будви) зведена в 840 році ( !!! Так, я не забув одиничку) — єдина будова, що збереглася, від монастиря, що існував тут колись.
Розташована вона поряд з шикарним оглядовим майданчиком. Море...
Поруч розташована ще одна старовинна культова споруда. Церква св. Сави ( Цркве светог Саве), часом побудови якої вважають 12 сторіччя.
Оленка залишилася медитувати і споглядати морько, а я піднявся в Цитадель, пофоткати красивих видів.
Середньовічна фортеця Святої Марії в Будві, також відома під назвою Цитадель, є одним з найбільш монументальних будівель Старого міста Будва.
В історичних джерелах фортеця Святої Марії вперше згадується в 1425 році. Вона була побудована для захисту Будви від нападів з боку моря в тих випадках, коли міцності звичайних міських стін вже не вистачало. Всередині бастіону розташовувався арсенал і запаси продовольства, що дозволяло успішно витримувати довгу облогу ворога.
Цитадель розташована в південній частині скелястого рифа в Старій Будві.
Побудована цитадель ще на початку 840 року, але, на жаль, від будівлі залишилися тільки північна вежа та північна і східна стіни. Зате споруди XV століття: будівля колишньої казарми, ворота, кріпосні стіни і руїни церкви Святої Марії, прекрасно збереглися і до наших днів.
Дві переплетені рибки, в які за легендою перетворилися двоє закоханих, скинути в море через те, що батьки не дозволяли їм одружитися - є символом Будви і прикрашають барельєф стіни Цитаделі.
Вхід до Цитаделі коштує 2 євро і він того точно вартує).
Види звідси просто неймовірні.
Вид на найстаріший храм міста. Церква св. Івана ( Іоанна) ( Катедрала Светог Ивана) — датується 7 століттям!
Вид на Старе і Нове міста Будви.
Звичайно ж , пару понорамок ( клікаються. Якість не дуже, так як зроблено то все з невеличких файлів. Я вже ж розповідав, що втратив велику частину оригіналів фоток з цієї поїздки).
На території Цитаделі, розташовані музей, ресторан і оглядовий майданчик, з якої можна зазнати все краси Будви. Також на її території щороку проводиться фестиваль «Град Театр», під час якого відбуваються різноманітні театральні вистави, виставки та концерти.
В приміщення ресторану можна спокійно зайти і пофоткати інтер'єри.
ПІдбірка книг в шафах в них, звичайно, дивна.
Симпатичне місце — будуте тут, обов'язково зайдіть.
А це саме та, найстаріша церква міста. Туди ми вуришили з Оленкою далі.
Алтар тут дуже дивно розписаний. Фоткати не можна, але я не втримався. НІколи не бачив такого.
Знову заглибилися в лабіринт міських вулиць.
Котик зі знижкою нікому не потрібен?
Побачили на листівках фотки пам'ятника Балерині ( перше фото посту). Вона ж ( балерина) дуже часто розміщена на магнітиках і іншій сувенірці. Довго шукали, а потім таки розпитали в якому магазинчику де то знаходиться. Виявляється то в сторону того пляжу, куди ми вже несподівано виходили. Та і вид на Старе місто з цієї сторони класний.
Окрема атракція — це молл на пляжі. Не знаю чи завжди він такий, але під час шторму його трохи підтопило, і щоб добратися до нього, ноги треба було замочити.
Вийшла шикарна локація для фотосеції.
Листівочний вид на Будву.
Так от. Щоб дістатися до статуї Балерини, то треба піти в сторону пляжу Морген ( Morgen — в честь однойменноі фортеці поруч) понад берегом. Там зроблена шикарна доріжка, і її так само шикарно і дуже мальовничо періодично накриває хвилями в шторм. Кайф).
З однієї сторони стежки море, з іншої живописні кручі.
Ну і види....
Дуже шкода, що оригінали цих фоток втрачені... але. Я вважаю, що це лише привід повернутися сюди знову.
Але час вертатися назад.
По місту всюди достигали актинідії. Хто не в курсі, це предки ківі ( як на мене, то вони смачніші, під Києвом ростуть, навіть). Ледь втрималися від спокуси щоб не залізти в чийсь сад)).
Але ми мужньо добралися до автостанції і найближчим рейсом поїхали в сторону Котора.
В Короті з погодою було все серйозніше. Вітер пригинав пальми до землі, навколо пролітали коти .. починав моросити дощ...Але до автобуса нам залишалося недовго.
На меті в нас було потрапити до Північної Македонії, до Скоп'є ( ми мали приїхати рано вранці), подивитися місто трохи і надвечір вирушити до Охридського озера (македонською Охридско Езеро, албанською Liqeni i Ohrit), де навіть забронювали житло вже. Але...
Підозри в мене закралися ще тоді, коли водій автобуса, перевіряючи наші паспорти при посадці, щось намагався довести мені махаючи Оленчиним паспортом паспортом. З усієї тиради (македонську я в школі прогулював) я зрозумів тільки слово "проблема", але завіривши чувака, що всі проблеми ми порішаємо ми погрузилися в автобус. Так почалася найцікавіша наша пригода з цієї поїздки... Але про то наступного разу, не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
no subject
2020-05-16 15:16 (UTC)no subject
2020-05-16 18:32 (UTC)А взагалі так, забавно зайвохромосомні реагують на українську, вони реально нас бояться.