первое, второе и компот

Saturday, 21 October 2017 22:06
risha_cq: (Default)
[personal profile] risha_cq
Вот интересно, СИЗО  отапливается? Ну, наверное ж да. Подключают его вместе с роддомами и больницами, вне очереди или подозреваемые звереют от холода и отмораживпют почки в +2 за окном?
Если что, у меня дома тепла еще нет например, грею малыша тепловентилятором.
И пишут, что в школах зимой будут проблемы, будет холодно.
С другой стороны, из школы ж можно домой-то уйти...

Про осінь

Saturday, 21 October 2017 21:26
falkoner: (Default)
[personal profile] falkoner
Осінь зранку в небі малювала казку,
Змішувала різні кольори.
Малювала вірність. Малювала щастя.
І мене просила : повтори.
Їздили минулих вихідних з Оленкою в Феофанію.

feofania-22

Read more... )

Песни про Луну

Saturday, 21 October 2017 21:02
ratomira: (Default)
[personal profile] ratomira
Почему-то все песни, где упоминается Луна, грустные...

Read more... )
gvynt: (Default)
[personal profile] gvynt

... і перекладають свої статті з російської на українську за допомогою Google Translator (лінк). І це тільки один з багатьох епізодів, який мені не було ліньки заскринити:

 

Я собі так розумію:

1) головним інструментом журналіста є мова. Український журналіст, який не знає української мови, є профнепридатним (або не українським).  
2) щоб бути добрим українським журналістом, достатньо не бути дебілом.

 

Хто там в нас є власником УНІАНУ? Видатний патріот і рятівник нації Коломойський?

Напишіть про це, будь ласка, якщо тут є хтось з активних ФБ-користувачів.

germes21: (Default)
[personal profile] germes21
"Похищение" ("Kidnap")



Материнский инстинкт - пожалуй, одно из самых сильных чувств, существующих в нашем мире. Он роднит высокоразвитых Homo sapiens с практически всеми теплокровными и даже птицами. Защищать своего ребенка мать будет яростно и не задумываясь о последствиях для самой себя. Потому как такой механизм действия заложен самой природой и только он позволяет благополучно продолжить свой вид. К сожалению, материнский инстинкт не просто явление, доставшееся от давно вымерших предков и не имеющий особого значения. К сожалению, и в наши дни есть слишком много опасностей, которые на деле проверяют насколько сильна связь матери и ее ребенка. Это могут быть и техногенные опасности, и опасные животные, или просто какая-нибудь гадость, разбросанная по улицам. Ну и, конечно же, люди. Вернее сказать, человеческие существа пытающиеся похитить детей или всячески им навредить. Куда чаще, чем хотелось бы, у них это получается. Но в ситуациях, подобных сюжету фильма "Похищения", антагонисты достаточно быстро понимают, что совершили огромную ошибку. Ведь идти против материнского инстинкта - это все равно, что голыми руками пытаться остановить поезд. Но не будем забегать наперед.

Больше букв )

Выводы. "Похищение" - это прежде всего хорошая игра Холли Берри. Плюс история на важную и актуальную тему. Динамика и визуальный ряд вполне себе ничего, персонажей попытались сделать реалистичными, что, между прочим, очень похвально. Но при всем при этом это, пожалуй, средний фильм. Вернее сказать средне-хороший. То есть посмотреть, конечно, можно. Но это все равно кино лишь на один вечер.

"Лего Фильм: Ниндзяго" ("The Lego Ninjago Movie")



Компьютеры, гаджеты и прочая хай-тек бездуховность медленно, но верно отбивала у детей желание играться со старыми добрыми игрушками. Интерес угасал даже к плюшевым медведям, что уж говорить о других олдскульных детских радостях. Но Лего, суперконструктор, из которого можно было собрать все, что угодно - было бы время, желание и запчасти, не мог смотреть на то, как тает его популярность. А потому нанес решительный контр-удар на поле врага, и завоевал крепкий плацдарм на ниве полнометражной анимации. По сути дела все мультфильмы "Лего" (а их уже накопилось цельные три штуки) - это одна большая реклама датской игрушечной империи. Но нужно отдать должное, реклама не топорная, а очень даже высококачественная. И выглядит чудно, и шуток полным полно, а пародии с аллюзиями на каждом шагу. Но обо все по порядку.

Больше букв )

Выводы. "Лего Фильм: Ниндзяго" очередной замечательный лего-мультфильм. Казалось бы, по сути дела это полуторачасовый рекламный ролик, но к его созданию отнеслись не спустив рукава, а сделав отличное мультпроизведение. И сюжет тут хорош, а картинка замечательная, и экшн имеется, и темы злободневные подняли. Конечно, куда больше мульт направлен на детей, что и неудивительно. Но и взрослым он зайдет на ура. Потому что очень качественно и забавно получилось.
risha_cq: (Default)
[personal profile] risha_cq
Страшно то, что произошло. Все тут модные вейперы-веганы из соседнего кросс-фитнесс центра думают, что эта нищета далеко. Там, в провинциальных ебенях. А ведь эти ебеня в часовой доступности на дешевой электричке. Страшно то, что эти "дети", убивающе за $20, такие же ГРАЖДАНЕ Украины. Садятся в поезд и приезжают жить в ваш дом.


bytebuster: (Keaton2)
[personal profile] bytebuster
Кльова пісня для ушного кровотєчєнія. :)

Дыбр

Saturday, 21 October 2017 19:17
ratomira: (Default)
[personal profile] ratomira
Черт, опять посудомоечная сломалась.

Кубіки

Saturday, 21 October 2017 17:46
ratomira: (Default)
[personal profile] ratomira
Видео, как нашли двухмесячную девочку, которую вчера похитили в Киеве, и как задерживали похитительницу.



Похитительнице 20 лет, ее сожителю столько же. Похитительница рассказала, что месяц назад якобы потеряла ребенка.

Із коментарів

Saturday, 21 October 2017 16:04
bytebuster: (Villeret)
[personal profile] bytebuster
Шановний френд [personal profile] smugastyi_kit поцікавився, що я думаю про гряждяніна Папішвілі Саакашвілі.
Уточнення, хто не в курсі: друг — музикант і звукорежисер.
Но почему-то давно у Вас хочу спросить, а чем лично Вам этот чел несимпатичен? Конструктивно.
Ну, какбэ запросто. Пишу на русском, потому извините за некоторое косноєзычие.

Вот есть у вас студия звукозаписи. Не «Уолт Дисней Рекордз», конечно, но и не то, чтоб три студента в гараже с «Ионикой», у которой вечно приходится подпаивать паяльником штеккер комбо-выхода, и раздолбаной бас-гитарой «Урал» наперевес, она же — «Кровавые пальцы наносят ответный удар».

И вот есть у вас война, скажем с «Тайм Уорнер».

И вот к вам стучится беглый гендиректор, скажем, «Nothing Records» (что невозбранно означает «Ничто»). Он, конечно, у себя бодро всё начал и так же бодро всё проебал. За что из гендиректоров был изгнан. Но зато при его reign его компания ухитрилась отбить попытку полного поглощения «Тайм Уорнером», ухитрившись отделаться парой депрессивных студий-отделений фирмы (одно отделение специализировалось на записи лезгинки, а второе — на спецэффектах к ужастикам). Но за факт, собственно, того, что его фирма осталась в живых, его всей планетой хвалили.
А у вас на студии есть отделение, занимающееся, скажем, звукозаписью для мультфильмов. Какой-нибудь «Пиксар». Погрязший в долгах, коррупции, и многие сотрудники которого очень неровно дышат к тому, кто на вас напал, к «Тайм Уорнеру». И где много лет обещают свести «Историю игрушек-4», спиздили уже несколько-кратный бюджет фильма, а режиссёрский пульт даже никто не включал ещё.

Read more... )
bytebuster: (CH-biang3biang3mien4)
[personal profile] bytebuster
Чудовий тріб'ют. Я аж заслухався. Все як по нотах.
А солістка на 35:00 і 46:00 вразила своїм могутнім контральто. Ябвдув.

picterman: (Default)
[personal profile] picterman
 https://dt.ua/SOCIUM/rogi-y-kopita-abo-partner-na-doviri-257580_.html



Про Олександра Кононова та його сири за останні два роки не написав тільки ледачий. Кількості журналістів, які побували за цей час у Богом забутому селі на Житомирщині під назвою Десятини, сміливо може позаздрити будь-який політик другого ешелону.

Втім, Санич значно цікавіший і колоритніший, ніж більшість медійних персонажів. Ще до війни він невдало потрапив у тріскоподрібнювальний верстат і дивом вижив, розпрощавшись із правою рукою й лівою ногою. Не здався, не спився, став на протез і почав жити заново. Коли почалася війна, опинився в самому центрі подій. Його містечко на Луганщині вирувало й самовизначалося зі своєю позицією. Саничу було простіше. Він точно розумів, на чиєму боці й чого хоче. Буквально з перших днів підсобляв військовим. Тягав на блокпости допомогу, перевозив людей своєю колимагою. Сама його присутність уже надихала. Потім був полон, "липові" розстріли, три місяці впевненості в тому, що життя закінчиться прямо тут, у брудному підвалі Ленінського райвідділу міліції, — і дивом отримала свобода за обмінними списками, які у 2014 р. ще активно працювали. І знову поїздки по блокпостах. Всупереч інстинкту самозбереження та здоровому глузду. Не звернути на нього увагу було неможливо — височенний, із довгим козацьким оселедцем, він хвацько давав раду будь-якій роботі "однією лівою", стоячи на одній правій. Збоку взагалі складалося враження, що йому все дається завиграшки. Його завжди було багато. Багато тексту, багато оптимізму, багато сміху, багато харизми. Коли Санич, на запрошення свого знайомого, перебрався із Сєверодонецька на Житомирщину — щоб спробувати на порожньому місці створити козину ферму, ні в кого особливих сумнівів не виникало: цей — точно зможе. На голому ентузіазмі й такому ж голому оптимізмі. І допомагати йому, теж із ентузіазмом, почали всі кому не лінь. Стара хатинка, яка обійшлася в 13 тис. грн, напіврозвалений корівник та десяток кіз — чудовий старт для людини з оптимізмом. Головне — вірити, що все вийде так, як задумав.

Через зовсім мало часу Санич уже мотався по Києву, розвозячи замовлення. Сир, бринза, рікота — у великій сумці через плече. Коли хтось із друзів міг — допомагав машиною. Але частіше він весь день їздив містом громадським транспортом, аби продати перші зразки сироваріння. У той період у сумці можна було знайти що завгодно: сир із м'ятою, з грибами, з кмином. Він не боявся експериментувати, намагаючись намацати те, що виходитиме краще і на що знайдеться покупець. Ні рука, ні нога в нього, звісно, на той час не відросли, але це звично не заважало бурхливій активності. Потім на міському ярмарку з'явився намет із написом "Сири Санича", і справа пішла веселіше. Кози докуповувалися, котилися, отара доросла до 200 з лишком голів. Волонтери допомогли перекрити дах ферми, купити дещо з обладнання. Грант від Міжнародної організації з міграції теж виявився до речі. Та й просто небайдужі люди, бачачи, як Санич на коліні піднімає господарство, допомагали чим могли — хто холодильником, хто комп'ютером, хто вакууматором. Санич почав замислюватися про зелений туризм, про реабілітацію тваринами, про можливість оживити забите село, в якому живе менше десятка сімей. Благо, будиночки — не дорожчі тисячі доларів, можна їхати, було б навіщо.

Мабуть, через ще кілька років так би воно все й сталося, але… …Два тижні тому Санич розгублено намагався пояснити трохи отетерілим від того, що відбувається, волонтерам, чому "Сирів Санича" більше немає, а в нього самого не залишилося нічого, крім протезів, інвалідного візка, боргу на 150 тис. грн за останню покупку кіз і кредиту на 100 тис. грн, тіло якого треба починати виплачувати вже через три тижні. 321_3 Про те, що в Санича є партнер по бізнесу, багато хто чув. Дехто навіть бачив. Це на його запрошення Сашко свого часу приїхав у Десятини. Віталік був місцевим і ще до війни встиг обзавестися невеликим аграрним господарством. Побудувати поруч ще й молочне виробництво було логічно й розумно. Нелогічним і нерозумним виявилося інше: за два з гаком роки Санич не здогадався підписати зі своїм партнером жодного паперу. Взагалі, жодного. Просто жив, просто працював, абсолютно не замислюючись над тим, чим це може для нього обернутися. Від зими 2013 р., коли люди вперше за довгі роки навчилися відчувати одне одного й безпомилково визначати маркер "свій—чужий", минуло довгих чотири роки. Межа між "своїми" і "чужими" встигла розмитися й потьмяніти. "Свої" йшли у владу і ставали її частиною, заробляли політичні та фінансові капітали, робили великі й дрібні пакості, відходили від справ, розчаровувалися, виїжджали з країни, вихваляли нових кумирів і взагалі поводилися досить різноманітно. Не всі, звісно, навіть не критична маса. Саме тому в багатьох продовжувала жити впевненість: "свій" — це абсолютна гарантія того, що можна ні про що не думати й просто вірити на слово. Поняття "свій" визначалося для кожного по-своєму. Патріот, ветеран, волонтер, боєць, медик, громадський діяч. Не так важливо. Важливо, що кожне з цих понять, зведене в ранг абсолютної довіри, геть чисто вирубувало критичне мислення. Ми, практично, розучилися розрізняти за статусом людини її особистість. І це помилка не тільки Санича. Цим грішать майже всі. Просто ставки у всіх різні. Маркерів "свій" для тепер уже колишнього партнера в Санича виявилося одразу кілька. Фермер. Волонтер.

Свій же.
Звісно, свій. …
"Свій" Віталік чесно дивився в очі компанії волонтерів, що несподівано нагрянула поцікавитися, що тут, власне, відбувається. — А хто вам сказав, що він мій партнер? Він найманий працівник. Я його взагалі з жалості покликав. — Як хто сказав? Ти ж рік тому мені особисто говорив, що ви — партнери. — Ну так. Говорив. Ну мені ж на розкручування бізнесу гроші потрібні були? А він — чудовий медійний персонаж. На мене б не дали. На нього давали охоче. — Почекай, ти хочеш сказати, що ти нам усім брехав? — Ну, виходить що так… Питання, що "медійний персонаж" і сам до останніх днів не був у курсі того, що він тут, по суті, ніхто, якось навіть і не порушувалося. — Виходить, він у тебе найманий працівник? — Ну так. — А зарплата в нього яка? — Та яка зарплата? Він із самого початку казав, що готовий роками хрін без солі жерти, тільки б бізнес підняти. У нього ж пенсія є й переселенські. Що йому ще треба? Тут і сперечатися якось ніяково. Якщо людина готова працювати без зарплати, то навіщо їй щось платити? Ідеальний працівник. Гроші приносить, зарплати не вимагає, журналісти валом валять подивитися й написати. Мрія, а не діловий партнер… Навіть документи оформити не вимагає. З таким можна роками жити душа в душу й молитися, щоб його ентузіазм не згас. Мало того, у процесі з'ясувалося, що ідеальний найманий працівник без договору і зарплати був настільки відданий своєму роботодавцеві, що взяв кредит на 100 тис. грн на розвиток виробництва й навіть не став сам стежити за використанням грошей. Просто віддав своєму "хазяїнові" картку й пішов далі сир варити. 321_4 Кредитні гроші, до речі, розчинилися рівно за місяць. 20 тис. пішло на купівлю сироварки, ще 50, коли вірити Віталікові, — у рахунок якогось давнього боргу, а решта "розлетілися". Мабуть, ідилічне партнерство тривало б ще не один рік, якби Санич одного разу не поцікавився, а скільки, власне, вони заробили й куди пішли гроші. Тут і виявилося, що ферма, згідно з паперами, належить Віталікові, а в Санича з особистого майна — тільки те, з чим він прийшов, та борги. Навіть будинок, який за цей час із руїни з дірявою грубкою перетворився на цілком стерпне житло, і той належить Віталікові. До речі, коли конфлікт зайшов у невирішувану фазу, Віталік пішов зовсім простим і невитратним шляхом — відрубав будинок від електрики. Померти від холоду там, звісно, нереально. Але залишитися на далекому хуторі без зв'язку із зовнішнім світом — те ще задоволення. Раптом що — по допомогу доведеться посилати поштового голуба. Ну або спробувати навчити поштової справи кіз.
Втім, коли мова зайшла про необхідність "цивілізованого розлучення", під тиском усе тих-таки волонтерів, Віталік не став виштовхувати свого колишнього чи то працівника, чи то партнера за двері в самій спідній. Він вчинив "шляхетно", запропонувавши забрати з собою 30— 40 голів худоби. Ну й борги, звичайно. Це — справа свята. Дуже хочеться написати, як Санич, підперезавшись мотузкою й закинувши на плече підпряжний протез, вирушає пішки куди очі бачать, женучи перед собою отару кіз. Як цокотять копита по мокрому камінні. Як вони йдуть путівцем, що з'єднує село Десятини з великим світом, крізь березовий ліс, із якого облітає листя, під дрібним осіннім дощем і зникають у тумані невідомості. Титри. Сльози. Темрява. Насправді ж Санич подумав, що забирати частину отари на зиму без кормів, без даху над головою і в очікуванні окоту означає занапастити тварин усіх до єдиної. І відмовився від "щедрої" пропозиції. Точніше, першим поривом було виїхати з козами в будь-яке місце, де готові прийняти. Але готовими прийняти виявилися тільки дивні на вигляд персонажі з-під Прилук, які дуже змахували на прибульців із 1990-х років, що провалилися в сьогодення крізь часову діру, навіть не встигнувши змінити характерного прикиду й не менш характерного виразу облич. Роздивившись раптових благодійників ближче, Санич різко передумав замовляти фуру для перевезення худоби… А більше варіантів не знайшлося. Тож кіз довелося залишити "щедрому" Віталікові. Самому, зрештою, завжди знайдеться де перезимувати. А тварин жаль. Це тільки в казках кози можуть узимку гризти кору з дерев, а навесні водити хороводи на галявинах у мальовничих віночках між ріжками. У реальності без теплої ферми та заготовленого корму їх тільки на м'ясо пустити можна. Втім, з дійних кіз м'яса — самі сльози. Навіть частини кредиту не покриє. — Слухай, Віталіку, а тобі не здається, що борги треба було б теж поділити справедливо? І взагалі, сісти й нормально порахувати — хто скільки вклав, на що витратили, що залишилося. Ми ж тут начебто всі нормальні люди? Нормальні люди, до речі, з останніх сил стримувалися, аби не забути, що вони — нормальні. Бо хотілося боляче бити обох. Одного — тому, що в 50 років не можна бути таким наївним, а другого — за тверду впевненість, що йому все зійде з рук. — Та що він, взагалі, міг принести? Голова балакуча. Пенсію свою? 321_5 Після цих слів бити його хотілося сильніше… І за зневагу, що прорізалася в голосі, до людини, котра готова бути "жерти хрін без солі", тільки б ферма розвивалася. І за нерозуміння того, що можна вкладати в бізнес мільйони, але без грамотної реклами не продати нічого й нікому. Втім, після спроби подивитися на фінансові розрахунки ставити питання грамотної рекламної кампанії вже було зрідні лекції з квантової механіки в першому класі. — Ось, дивіться, це те, що я вклав. Першим пунктом значився продаж земельної ділянки. Другим — продаж породистого коня. — Слухай, але ж ти коня купив з тих грошей, які виручив за земельну ділянку. — Ну? — А потім продав його, коли він виявився непотрібним. — Ну? — То це ті самі гроші. — Так? Так. При цьому Віталік абсолютно щирий у своїх фінансових звітах, які не тягнуть навіть на твір у сьомому класі на тему "як я провів літо". Йому й на гадку не спадає вести якусь звітність, заповнювати папери. Бодай для себе. Як не спадає на гадку підписати хоч один договір хоча б з одним працівником. Просто тому, що він продовжує жити, як звик, — за правилами сільського господарства на окремо взятому городі, навіть не намагаючись прорахувати щось хоч на крок уперед. Принесли гроші — добре, поклав у гаманець. Треба гроші взяти — дістав із гаманця. І неважливо — на купівлю корму козам, на нову сукню доньці чи на ремонт своєї машини. Адже гаманець один. І начебто не порожніє. Тож усе нормально. А тонкощі ведення бізнесу — це надто складно . Ну їх. Туди ж, куди й звіти. А кому не подобається, як у мене тут усе влаштоване, то нікого ж не тримаю. Бізнес у нас сімейний. А ти людина стороння. Радій, що тебе з твоєї еЛеНеРії привезли й допомагають. Правда, чим допомагають — так ніхто й не зрозумів. Чи буде користь від того, що сталося, тепер уже одноосібному хазяїнові ферми? Важко сказати. З одного боку — борги зіпхнув, господарство залишив. Начебто в плюсі. З іншого — як і в кожній справі, треба не тільки прагнути заробітку. Треба любити те, що робиш, і вміти мріяти. Санич умів. Разом із ним із села зникли мрії про те, як оживити цей куточок, дуже захотівши. Мрії про нові сім'ї, в яких ростимуть діти. Мрії про зелений туризм, для якого тут є все — від блакитних озер до мальовничих гранітних кар'єрів. Мрії про маленький реабілітаційний центр, де можна буде гладити за вушком ягня, годувати яблуками ослика й лікувати втомлені душі…

У Десятинах осінь. В окремому загончику сумує улюбленець Санича, віслючок на ймення Хунта. Біля спорожнілого будинку доцвітають останні осінні квіти. Навесні тут уже нікому буде садити клумбу. Різьблена табличка "Сири Санича" захована від дощу під дах. Мало що, раптом знадобиться колись в іншому місці? Зрештою, чи не все одно, де починати все спочатку? Рука є. Нога є. Неоціненний досвід бізнесу "по дружбі" теж є. Решта додасться.

(no subject)

Saturday, 21 October 2017 14:47
robofob: каченя з word (Default)
[personal profile] robofob
Vova Nesterenko:

Бій відгримів. Конопляні знамена
Затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
Сам Марлі Боб підійшов.
Аж до кісток пропікає очима…
Хлопці стоять перед ним, як мерці…
П’яно хитаються зігнуті спини,
Хижо блищить бульбулятор в руці…
"Є алконавти між вами, я знаю!
Може на кого хто хоче вказать?!"
Стиснуто губи в останнім чеканні
Всі полонені мовчать.
"Всі ж ви такі, як і я, самашечі,
Жалко накурювать всіх!
Гляньте навколо: і сонце, і ниви!"
Відповідь — сміх.
"Ну, так пощади не буде нікому!
Всіх накурю і зачиню в сарай!”
Вийшов один і сказав Марлі Бобу:
"Я — алкоголік. Взривай!"

Франція. Париж. Нотр-Дам.

Saturday, 21 October 2017 13:57
terwik: (Default)
[personal profile] terwik
Нотр-Дам відноситься до тої небагаточисельно групи соборів, які в середньовіччі будувалися століттями і повинні були вражати сучасників своїми розмірами та величчю. Коли він закладався в 1163 році, то планувалося, що вміщатиме всіх мешканців Парижа – десь біля 10000 людей, проте до того часу, коли закінчилися основні будівельні роботи – 1345 рік – це вже було нереально.
IMG_0676

Париж переріс ці параметри ще в ті далекі часи. Проте, я не уявляю, як воно виглядало в середні віки, коли більшість будівель були малоповерхові або взагалі безповерховими, наскільки тоді він височів над дахами міста і з яких далеких далей його було видно, але навіть за сьогоднішньої забудови храм продовжує залишатися домінантою.
IMG_0705

Парижани чомусь не додумалися зводити багатоповерхівок, які б його перекривали…. Їм є чому повчитися…
IMG_0706

Ще трохи зовні та всередині під cut-ом.
Далі... )
falkoner: (Default)
[personal profile] falkoner
Курорты, поезда и самолёты,
Виски, крутим самокрутки,
Пляжи Рио-де-Жанейро,
Ром, сигары и сомбреро.

Про Ґданськ. Частина перша. Вуличне мистецтво.
Про Ґданськ. Частина друга. Перші враження
Про Ґданськ. Частина третя. Рухаючись до заходу сонця.
Про Ґданськ. Частина четверта. Світанок

Про Ґданськ. Частина п'ята. По воді

Журбинка. Помітив , що я дуже давно не писав про відвідини Ґданська... А вже рік пройшов. Треба пошвидше то закривати.

Назва посту сьогоднішнього трохи дивна. Бо Сопот то окреме містечко поряд з Ґданськом, але якщо подивитися з іншої сторони, то Ґданськ, Сопот і Ґдиня складають агломерацію міст, тому в деякій мірі їх можна розглядати як один населений пункт).

Отож сьогодні я покажу вам трошки найвідомішого курорту Польщі.

gdansk-465

Read more... )
finesoul: (Default)
[personal profile] finesoul

  1. Укртелеком повернули державі і стягнули пеню
  2. Терористів потроху привчають до думки, що Донбас це - Україна
  3. Що буде якщо в добряче розжарену потельню з олією додати води
  4. Якби Міхо розганяв збіговисько під ВР
  5. Give Up :)
  6. Велика наукова подія - злиття двох нейтронних зірок.: sly2m
  7. California Law Allows Jail For Using Wrong Gender Pronoun | Daily Wire
  8. Нелояльність українців радянській владі в 1917-41 рр. Історик Людмила Гриневич: andreistp
  9. aljansas | Вручення 50-ти квартир у Києві учасникам АТО і жодної телекамери.
  10. artem772 | Україномовного на ТБ має бути 75%.
  11. Американські ЗМІ розповіли, як Facebook допоміг російській агресії проти України
  12. henry_flower | opinion-size-age-shape-colour-origin-material-purpose Noun
  13. Два генерала, командувачі бандформуванням ЛНР і ДНР ліквідовані.
  14. Трохи інтер'єру від Катерини Великої
  15. 2/3 кримських зрадників з СБУ звільнили навіть самі москвіти
  16. Нацрада за 8 місяців оштрафувала 12 радіостанцій через недотримання мовних квот
  17. Радіо Ера оштрафоване на 300'000 за порушення мовних квот на пісні
  18. Київські ресторани та кафе зобов'язали друкувати меню українською мовою
  19. Росіяни вдерлися до АНБ США з допомогою антівіруса Касперського встановленого у одного з підрядників
  20. Трішки котячої філософії у картинках
  21. Простота російської мови наочно
  22. Силове повернення ОРДІЛО: 12'000 воїнів (3'000 убитими) і 10'000 населення
  23. Mason Lemberg - Закон про забезпечення суверенітету України над. ОРДІЛО. Резюме.
  24. Рустам Гаджиєв: Історія розділових знаків
  25. Чи встає сонце бо півень прокричав?
  26. IQ помічників: Google - 48, Siri - 24, дитина 6-ти років - 55
  27. граматика - Як правильно: "торговий центр", "торгівельний центр" чи "торговельний центр"? - Ukrainian Language Stack Exchange
  28. smugastyi_kit | Два єнота і продуктова крамниця
  29. Як за гречку купують Донбас
  30. lenta_ua | ФОНД Діани Макарової: І наостанок (на сьогодні) ПРО ЛЮДЕЙ...
  31. Про ДСТУ і вимушене лікувальне голодування
  32. У ЦРУ оголосили про набір співробітників зі знанням російської мови
  33. Палає ГРЕС у Якутську
  34. Російський "Сбербанк" через санкції покине ряд європейських країн
  35. Немає потерпілої (Росії) - немає і злочину (вкрадених трильйонів)
  36. Економічне зростання всупереч апокаліптичним прогнозам

Profile

falkoner: (Default)
falkoner

October 2017

M T W T F S S
      1
2 3 45 678
9 10 11 12 1314 15
16 17 18 19 20 2122
23242526272829
3031     

Most Popular Tags

Page generated Sunday, 22 October 2017 02:55
Powered by Dreamwidth Studios

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags