Про відпустку18. Частина шоста. Такий різний Мостар

[falkoner]

У Мостарі любив я Світлану осені однієї,
йой, якби знав я, хто її зараз кохає,
голову їй би розкраяв, голову їй би розкраяв.

Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Про відпустку18. Частина третя. Вище неба Сараєво
Про відпустку18. Частина четверта. Зорі Сараєво
Про відпустку18. Частина п'ята. Життя, смерть і надія Сараєво

Як я вже писав, наступною зупинкою в нашій подорожі було боснійське місто Мостар.

Домчали ми туди за дві години на поїзді. Коли я тут катався в 2016 році, то довелося їхати автобусом. Залізничний шлях тоді був на ремонті. Але казали, що він більш мальовничий, тому цього разу ми і вибрали залізницю. Ну, і ще зіграло свою роль те, що водії тут їздять стьомненько, а по серпантинам так взагалі страшно...А ще я сподівався, що в потязі можна буде відчинити віконечко.. пофоткати там... Не склалося. Залізничну дорогу ремонтували не даремно і зараз між Сараєво і Мостаром курсує новий потяг.. щось типу нашого Інтерсіті. А на рахунок краєвидів... красиві.. але я більшість дороги проспав :))). І от ми в Мостарі. Одному з найвідоміших міст Боснії і Герцеговини в світі.



Мостар - це одне з найбільш туристичних міст Боснії і Герцеговини, щороку його відвідує величезна кількість туристів. Це має певні наслідки. Як от дороге житло, наприклад. Ми орендували кімнатку в гостьовому будинку Guesthouse NO.27 . Не хроми, звичайно, тіснувато ( розібравши речі ми по ним мало не ходили), але відносно недорого, чисто , хазяї ненапряжні. Доречі, дружина власника українка за походженням, розмовляє російською, так що якщо когось лякає мовний бар'єр, то раджу жити тут. Ще одним плюсом цього хосту є те, що він розташованій на зовсім нетуристичній і дуже автентичній вуличці... тут тихо).
Закинули швиденько речі і пішли знайомитися з містом.



Як не дивно, пішли ми відразу не до головної туристичної принади міста - Старого мосту, потулили зовсім в іншу сторону.



Жили ми неподалік від Францисканського монастиря і височенна дзвіниця Францисканської (ж) церкви Петра і Павла просто манила нас. Дуже футуристична будівля. 107 метрів висоті. оглядовий майданчик на висоті 75 метрів і коштує то все дуже притомних грошей ( чесно забув скільки саме, але ціна мене не злякала). Проте на верх ми такі не полізли. По перше ми дізналися, що на оглядомому майданчику вікна засклені ( я на все дивлюся через видошукач камери), а по друге сонце якраз було зі сторони Старого міста і нам би просто сліпило. Подумали. що може пізніше заберемося... і як це часто буває так і не полізли.



Дзвіниця височенна, видно, що місцеві міряються, чий релігійний символ вищий... Хрест чи напівмісяць...
Проте мечеть (Derviš-paše džamija), що стоїть поряд з Францисканською церквою дуже скромна.



А ще тут поряд прикольний мурал ( як же я і без муралів). В місті взагалі багацько графіті, частину покажу сьогодні, частину побачите в наступному пості.



Гранати ростуть просто на вулицях.. ми тоді ще не звикли до цього. Тішилися як діти і думали чи можна зірвати...



Але власне про церкву то... Церква Святих Петра і Павла була побудована в 1866 році. У той час Боснія та Герцеговина (власне як і Мостар) перебувала під владою Османської імперії. У 1859 році султан Абдулмеджид I опублікував аккламацію, яка гарантувала християнам релігійну свободу. Францисканські ченці в Мостарі запросили італійського архітектора Маттео Лоренцоні, який розробив проект для церкви. Працівники збудували стіни на фундаменті з дубових стовбурів. Будівництво завершилося в 1875 році. Значна фінансова допомога надійшла від австро-угорського консульства та французького віце-консульства в Мостарі. Поряд з церквою вони збудували монастир з добре обладнаною бібліотекою . Монастир і з ним майже 50000 книг були знищені під час балк



Вгадаєте куди дивляться ці діти?) Звичайно ж на легендарний мостарський Старий Міст - символ і легенду міста.



Мостар - це четверте за величиною місто Боснії і Герцеговини. Він є неофіційною столицею Герцеговини. Заснований був Мостар в 1566 році на берегах річки Неретва в момент, коли тут було зведено Старий Міст. Саме з ним пов'язана назва міста і означає воно «страж мосту».
Мостар унікальний тим, що в ньому уживаються дві культури (Європа і Азія), дві релігії (мусульманство і християнство). І з'єднує ці два світи Старий Міст. Історія цього мосту також унікальндуже цікаваа.

Він був побудований, щоб зупинити ворога, і був зруйнований (хорватами) під час балканської війни - щоб зупинити ворога. Після війни ( аж в 2004 році) він був зведений заново і тепер є символом мирного життя. Міст складається з 456 блоків, довжина його 30 метрів, а ширина - 4. Зруйнований під час балканської війни, він знову був відбудований через 11 років. Гроші на відновлення цього дивного пам'ятника архітектури збиралися з усього світу ( найбільше, звичайно ж забашляли ЄС). Під час його відновлення використовувалося оригінальне каміння, яке було віднято з дна річки. Зараз Старий Міст входить з числа об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. По обидва боки від нього височіють дві вежі: Хелебія - на західному березі і Тара - на східному. Це «вартові мосту». Хелебія використовувалася як в'язниця. Тара - це місце для зберігання пороху і боєприпасів. Її стіни сягають трьох метрів завтошки.




Саме в башті Халебія зараз розташований штаб ( якщо це можна так назвати) місцевих стрибунів у воду - також дуже відомої атракції міста. Тут це піднесено майже до рівня культу, до рівня гарно поставленої драматичної вистави, зі зміною костюмів, головних дійових подій . Все за законами жанру... ну , або поки не назбирається необхідна для стрибка сума з туристів)) Цікаво поспостерігати було. Особливо цікавий той факт, що говорять завжди одні, а стрибають, тобто ризикують - зовсім інші. Нічого не нагадує?)





Окремо про воду. Вона було дуже освіжаюча ... дуже-дуже я б сказав ( що не дивно для гірської річки), але таки скупнувся. Тепер собою прям пишаюся)). Але головне колір Неретви... він просто неймовірний... смарагдова вода.... багато хто чув вираз, але я тепер точно знаю, як вона виглядає.



Околиці мосту також гарненько відреставровані і радують очі фотографів і просто туристів.



Пляжик тут доволі незручний, по суті це голий камінь, але народу з карематиками ( і без) доволі багато. Тут вам і водичка ( за доволі демократичними цінами) і покататися на катері і поглядіти на стрибки.



Піднялися на міст. На фото історична мусульманська частина міста ( східна), дуже гарно видно "Котячу мечеть" (Koski Mehmed-pašina džamija), яка зараз повністю віддана на поталу туристам. В середину можна зайти не розумаючись.. навіть на мінарет піднятися можна. За гроші ж, звичайно ( 6+6 КМ). Отак от ... головна релігія світу - це гроші.






Туристів на мосту стало якось вже занадто багацько, тож ми вирішили трохи прогулятися менш людними місцями.
Але крізь справжній східний базар ( де не продають сумок-єнотів!) пройти таки довелося.




Знову погляд на міст. Цього разу зі східної сторони річки Неретва.



Це в дворі тої самої "Котячої мечеті". Я таки піднявся на її мінарет ( вперше побував у мінареті), але надвечір наступного дня вже, вдень підніматися немає сенсу, сонце стоїть над мостом - не пофоткаєш).



Вирішили ще прогулятися по правому берегу. Знову дорога крізь базар.



Вид зі Старого мосту на так званий "Портовий міст" звідки назва - не знаю). Ну і він більш сучасний. звичайно ж.



Знову застали початок великої вистави. Цього разу з іншого ракурсу. Як бачите. знову заманює і грає на публіку один...



... а стрибає зовсім інший... якщо подивитеся уважно, що побачите, тут ще третя дійова особа є... вистава!






У Мостарі є і інший старовинний міст ( не такий розкручений цим вашим ЮНЕСКО, але не менш цікавий) - кам'яний Кривий міст (Kriva Cuprija), зведений в місці злиття Неретви і її правої притоки Рабоболі.






Поблукавши вузькими вуличками ми знову опинилися в східній частині міста.






Дахи Мостару. Піднімаємося під гору, мумульманська частина міста традиційно розкинулася на схилі пагорба.



Закинута дзвіниця старовинної Католицької церкви...









Мало не заблукати в лабіринті вузьких вулиць.






В той час як католицькі церкви стоять пусткою на мусульманській частині Мостару Сербська православна церква на всю будує новий величезний собор... незрозуміло...



На наступний день ми запланували собі подорож до маленького містечка Благай, що неподалік від Мостару, тож вирушили до автовокзалу, щоб дізнатися, як же до того Благая добратися.



Ехо війни... як би не банально звучала ця фраза. Недобудований Палац спорту свого часу сильно постраждав від артилерії. Вже і не зрозуміло від чиєї саме...






Житловий будинок біля вокзалів вразив мене ще в минулий мій приїзд сюди. Мурашник.



БІльш історичні і більш прилизані будиночки. А що робити, це вулиця якої всі туристи їдуть ( чи йдуть) ло історичного центру міста.



На стіні Залізничного вокзалу круте графіті, зранку ми його не помітили.



Напроти мечеть..... і зображення людини. Здається єдине. що по справжньому об'єднало мусульман і християн в Мостарі - це туристи).



Через міст 10-ї Герцеговинської бригади знову переходимо на західну. католицьку частину Мостару.
Але яка вода... ви подивіться на цей колір...










Перекусили ( не без проблем знайшли місце) традиційними чівапами і плєскавіцами і рушили... рушили в зовсім не туристичні райони міста.

Помітили отакий от обісцяний пам'ятник)



... і залишки снарядів на стінах будинків.. цікаво, ці сліди навмисне не ремонтують? Щоб пам'ятати?



Потрапили до парку Зріневац (Park Zrinjevac).



На куті стоїть центр хорватської культури Хорватська ложа "Герцога Степана Косака" (Croatian Lodge "Herceg Stjepan Kosaca"). Мені трохи дивно бачити тут хорватські прапори. Взагалі, коли ми були тут. тут проходили якісь вибори і в Мостарі багато кандидатів з червоно-білими шашечками і національно-хорватськими гаслами...Я звичайно в курсі про Хорватску республику Герцег-Босна... але... дивно таке бачити в незалежній країні.. хай і федерації.



Собор Діви Марії - кафедральний собор Мостарской єпархії,ще одна модерністська церква побудована в 1970 році (архітектори Іван Франіч і Хільдегард Ауф-Франіч).
Коли ми ходили навколо роздивлялися і фоткали за нами постійно ходила якась місцева бабка і наглядала за нами. Підозріло так косилася... аж моторошно було.






Палац часів Автро-Угорщини.




От про що я казав. Герцеговина...



Повернулися в парк.



В мостарі дуже люблять Брюса Лі).



Зовсім неподалік від Іспанської площі, одної з цікавинок міста розташовано депресивненьке місце...
Недобудований торговий центр .. чи готель... кароч закинута зараз будівля на даху якої в часи війни розміщувалося "гніздо" снайперів...
Навколо все в графіті... зовсім не веселих...
























Площа Іспанії - центральна площа міста. На ній знаходиться гімназія Мостара (Коледж Об'єднаного Світу), одне з найкрасивіших будівель в Австро-Угорської імперії і Національний театр Хорватії, який до цих пір на стадії будівництва. Також на площі знаходиться ринок. Під час останньої війни по ньому проходила розділова лінія між хорватами і боснійцями. 12 жовтня 1995 року площа отримала свою нинішню назву, в пам'ять про 21 іспанського солдата, які загинули під час війни в Боснії і Герцеговині.







Це довгий -довгий день по трохи закінчував. і ми посунули до гостьового будинку трохи відпочити. Але тільки для того, щоб скоро піти фоткати нічний Мостар. Який я вам скоро покажу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.






Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:


www.airbnb.ru/c/shuras1

На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад

Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання

Ну і мені щось перепаде)).