Про відпустку18. Частина десята. На даху Котора
Sunday, 24 November 2019 18:59![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerОй там на горі, ой там на крутій,
ой там сиділа пара голубів
вони сиділи, парувалися
сизими крильми обнімалися
ой там сиділа пара голубів
вони сиділи, парувалися
сизими крильми обнімалися
Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Про відпустку18. Частина третя. Вище неба Сараєво
Про відпустку18. Частина четверта. Зорі Сараєво
Про відпустку18. Частина п'ята. Життя, смерть і надія Сараєво
Про відпустку18. Частина шоста. Такий різний Мостар
Про відпустку18. Частина сьома. Нічний Мостар
Про відпустку18. Частина восьма. Благай
Про відпустку18. Частина дев'ята. Дубровнік
Продовжую розповідь про минулорічний нашу з Оленкою подорож осінніми Балканами.
Сьогодні про нове місце в новій країні.
Як я вже писав в минулому пості до Котора ми вирушили з Дубровніка. За один день побували в трьох країнах. Ранок ми зустрічали в Боснії і Герцеговині, а саме в Мостарі, вдень були в Хорватії, а спати лягали вже в Чорногорії.
Квиток з Дубровніка до Котора коштує від 15 до 20 євро, в залежності від часу відправлення автобуса і від його маршруту. Їхати доведеться 2-3 години, знову ж таки залежить від маршруту перевізника. Існує варіант, коли автобус скорочує шлях переправляючись через Которську затоку на паромі між селищами Каменарі і Лепетані (Kamenari - Lepetane), що економить приблизно 45 хвилин, бо дозволяє не робити коло навколо затоки . По ідеї, наш автобус мав саме так переправлятися, але ми проспали всю дорогу і до цього часу не знаємо, був той паром.. чи ні. Мабуть таки не було, бо заїджали ми до Котора зі сторони селища Доброта (Dobrota), значить об'їжали затоку. Чи то не встигли на паром, чи то погода не дозволила... Але ми про це вже ніколи не дізнаємося.
Чому я згадав про Доброту. Бо саме там ми арендували житло. Селище є по суті пригородом Котора, з центрального автовокзалу якого до хосту ми добралися за 20 хвилин пішки.
І знову ж таки завалилися спати). Притомилися.
Жили ми в Art GuestHouse і, якщо чесно, це виявився чи не найкращий хост за цю подорож. Хороше розташування, відносно невелика ціна, хороший персонал. Чи це може на нас так місто вплинуло... бо чи не найтепліші спогади про ту подорож, це спогади про Чорногорію.
Доречі, важлива інформація для подорожуючих Чорногорією. Тут доволі жорстке законодавство щодо туристів. Ви маєте зареєструватися в поліції протягом одного дня перебування в країні. Якщо ви живете в офіційному готелі/хостелі за вас це зробить хазяїн житла, в іншому випадку ви самі маєте зареєструватися у найближчому відділенні поліції. На виїзді з країни прикордонники вибірково перевіряють наявність відповідних довідок. Можна нарватися на штраф до 200 євро. Просто знайте про це і вимагайте в готелі папірець з печаткою).
Тепер про "наш" Котор. Ми виспалися. Гарно так , від душі. Поснідали і вирушили в місто вже ближче до обіду.
Спустилися до місцевого пляжику.. Помилувалися Которською затокою, я от називаю її фйордом ( бо ним вона і являється) - багатьох же це бісить)) Ну. Це їхні проблеми). Але це таки не фйорд).
Джерельно чиста вода, навколо гори.. теплінь. Краса. Але поки ми не збиралися купатися. Я підбив Оленку дертися в гору. До Которської фортеці ( Которска тврђава).
Прогулялися набережною...
... і через Річкову браму (Vrata od Škurde), потрапили до Старого Міста Котора. Я поки не буду розказувати довгих історій про місто, бо в цей день містечком ми майже не гуляли. От коли показуватиму більше фоток, то і розкажу. А поки ми вирушили шукати вхід на туристичку стежку, яка вела на гору.
Котор не даремно так називається)) Котики тут піднесені в ранг богів. Їх годують, оберігають а іноді і терплять. Їх тут величезна кількість. Багато де це дуже відчувається по специфічному амбре...
Але як можна ганяти от таких от мілах?)).
Поблукавши трохи вузенькими вуличками стародавнього міста знайшли таки "турнікет". Заплатили по 8 євро ( а в 2017 році вхід коштував 3 євро! От де інфляція!) і подерлися вгору.
Якщо ж ви хочете наїбати систему, або просто зекономити, то здаю два варіанти як видертися на гору безкоштовно.
Перший, це знайти вхід на серпантин, що починається неподалік від тієї таки Річкової Брами, піднятися на верх, далі до закинутої церкви святого Івана( Я вам її покажу пізніше), ну і через пролом в стіні виходите на туристичну стежку.
Другий варіант це піднятися від Бастіону Гурдіча (Гурдић Бастион), південної брами Старого міста прямо до фортеці. Але це доволі небезпечний маршрут. Ми спускалися тудою - там стрьомнувато).
От на мапі як зміг позначив входи на шарові маршрути.
Варіант не підніматися - взагалі вам не пропоную, бо це треба бачити обов'язково.
Неймовірної краси краєвиди.
Особливо цікаво спостерігати, як вони міняються в залежності від набору висоти.
В цьому кадрі домінує будівля церкви святого Миколая ( Црква Светог Николе). що належить Сербській православній церкві.
На цій же фотці гарно видно дзвіниці головної католицької святині міста Собору святого Тріфона ( Тріпуна ; Катедрала Светог Трипуна), освяченого на хвилиночку в 1166 році, перші ж релігійні будівлі на цьому місці з'явилися в 809 році.
Сунемо в гору...спекотно. Кінець вересня, а тут ще зовсім не чули про осінь).
Розказувати особливо немає що. Лізли на гору. Було важко. Милувалися краєвидами).
А от і перший чекпоінт. По дорозі до форту стоїть церква св. Богородиці Здравіє ( Crkva Gospe od Zdravlja чи Crkva Marije Koleđate), так от, існує легенда, що в тисячаякомусь там стародавньому році на місто йшли вороги. А в місті в цей час якраз стався чумний мор і всі захисники фортеці загинули. Тут за діло взялась Богородиця і захистила місто! Вороги не змогли його захопити.
Вороги просто розумні були, бо нафіг кому здалося місто, в якому будувала чума. Але віруючим то чо. Чудо!
Відпочивши трохи на майданчтку перед церквою - рушили далі.
Все вище і вище.
А це та сама паралельна, безкоштовна дорога на гору.
Пам'ятаєте, я казав про пролов в мурі? Так от я раджу лізти в нього, навіть якщо ви йдете по туристичній стежці, бо окрім красивого виду на гори...
Ви зможете подивитися дуже мальовничі розвалинки якогось хутора...
І потрапити до закинутої церкви святого Івана ( Свети Јован).
Дуже атмосферне і трохи моторошне місце
Поряд є кафешка). Якщо підете безкоштовним серпантином, це орієнтир. де ж завертати до фортечних стін.
Там же в тридорога можна прикупити водички.
мене ж більше зацікавили такі от дивні овочі, які валялися на порозі. Кабачки?
Повернулися назад до пролому і продовжили свій нелегкий шлях ( 1460 сходинок. Висота 280 метрів над рівнем моря) до Фортеці Святого Іоанна. або так названої Которської фортеці.
І долізли таки)).
Оборонні споруди поблизу нинішнього Котора з'явилися ще в Іллірійську епоху, але початкове будівництво фортеці пов'язують з візантійським імператором Юстиніаном, який в 6-му столітті звів на вершині високої гори нинішній форт. Надалі, оборонні споруди неодноразово перебудовувалася і видозмінювалася аж до 19-го століття, однак, основну форму фортеці заклали венеціанці, які отримали владу над містом в 1420 році. Укріплення вийшли хорошими, турки так і не змогли захопити Котор. При них фортеця успішно витримала дві турецькі облоги в 16-м і 17-м ст. Пізніше містом і укріпленнями володіли французи і австрійці, і аж до Першої Світової війни бастіон активно використовувався за своїм основним призначенням - для захисту і оборони Котора і околиць.
Фортеця Святого Іоанна прикриває місто зі східного боку, за нею починається гірський масив Ловчен. Безпосередньо до самого форту знизу піднімається потужна звивиста стіна, в деяких місцях товщина якої сягає 20 м. По периметру укріплень раніше розташовувалося 38 гармат. Така вогнева міць дозволяла як завгодно довго обороняти Котор навіть від переважаючих сил противника - прикладом може бути невдала турецька спроба взяти місто за допомогою 300 кораблів.
Незважаючи на сильні пошкодження від землетрусу 1979 року , сама фортеця і навколишні її стіни відносно непогано збереглися до наших днів.Лазити тут можна всюди, головне не звернути при цьому шию, на рахунок огорож чорногорці особливо не паряться.
Панорамки вам трохи...
Ну немає огорожі, так не має, подумали ми і назад вирішили спускатися стежкою , яку maps.me назвав "небезпечною")).
Але ж не цікаво ходити тими ж самими дорогами, особливо якщо вони забиті туристами.
До Котора тим часов підійшов круїзний лайнер. Місто до вечора заповнилося туристами....В Чорногорії багато росіян ( безвіз в них в Чорногорії), тут навіть вивіски російською звичне якище... це напрягає(((.
Дорога вниз виявилася не легкою, але я б не сказав, що занадто якоюсь небезпечною. Так, стежка не відремонтована для туристів, але пройти можна без проблем. Тобто без великих проблем).
Деякі туристичні довідники та проспекти рекламують бухту ( і мені дуже хочеться їм вірити!!)), як «найпівденніший фьорд в Європі», але це не більше, ніж рекламний прийом. Насправді затока - це річковий канйон, що в давнину затопило, завдяки чому в тут досить глибоко, а дно біля берега різко йде вниз. Велика глибина і відсутність постійних течій роблять бухту надзвичайно зручною гаванню для судноплавства - ще в давнину місцеві поселення жили в основному морським промислом, а сьогодні в бухті знаходиться декілька пасажирських і вантажних портів.
По трошки спустилися вниз. Зустріли навіть кілька таких самих як ми. Правда вони вгору лізли... Може їм тільки поспівчувати.
Природний та культурно-історичний регіон Котор — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, включений до списку в 1979 році. Він включає старе місто Котора , оборонні споруди Котора, та оточуючий регіон внутрішньої Которської затоки.
Прапор натякає.
Справа від білизни розпочинається підйом, коль що). Це для любителів шари.
Той самий Бастіон Гурдіча, про який я казав.
А далі ми вирушили на пляжик купатися). В кінці вересня тут дуже навіть купальний сезон ще...Ехь. Благодатна земля.
В місто ми вибралися вже ввечері, коли стемніло, але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Квиток з Дубровніка до Котора коштує від 15 до 20 євро, в залежності від часу відправлення автобуса і від його маршруту. Їхати доведеться 2-3 години, знову ж таки залежить від маршруту перевізника. Існує варіант, коли автобус скорочує шлях переправляючись через Которську затоку на паромі між селищами Каменарі і Лепетані (Kamenari - Lepetane), що економить приблизно 45 хвилин, бо дозволяє не робити коло навколо затоки . По ідеї, наш автобус мав саме так переправлятися, але ми проспали всю дорогу і до цього часу не знаємо, був той паром.. чи ні. Мабуть таки не було, бо заїджали ми до Котора зі сторони селища Доброта (Dobrota), значить об'їжали затоку. Чи то не встигли на паром, чи то погода не дозволила... Але ми про це вже ніколи не дізнаємося.
Чому я згадав про Доброту. Бо саме там ми арендували житло. Селище є по суті пригородом Котора, з центрального автовокзалу якого до хосту ми добралися за 20 хвилин пішки.
І знову ж таки завалилися спати). Притомилися.
Жили ми в Art GuestHouse і, якщо чесно, це виявився чи не найкращий хост за цю подорож. Хороше розташування, відносно невелика ціна, хороший персонал. Чи це може на нас так місто вплинуло... бо чи не найтепліші спогади про ту подорож, це спогади про Чорногорію.
Доречі, важлива інформація для подорожуючих Чорногорією. Тут доволі жорстке законодавство щодо туристів. Ви маєте зареєструватися в поліції протягом одного дня перебування в країні. Якщо ви живете в офіційному готелі/хостелі за вас це зробить хазяїн житла, в іншому випадку ви самі маєте зареєструватися у найближчому відділенні поліції. На виїзді з країни прикордонники вибірково перевіряють наявність відповідних довідок. Можна нарватися на штраф до 200 євро. Просто знайте про це і вимагайте в готелі папірець з печаткою).
Тепер про "наш" Котор. Ми виспалися. Гарно так , від душі. Поснідали і вирушили в місто вже ближче до обіду.
Спустилися до місцевого пляжику.. Помилувалися Которською затокою, я от називаю її фйордом ( бо ним вона і являється) - багатьох же це бісить)) Ну. Це їхні проблеми). Але це таки не фйорд).
Джерельно чиста вода, навколо гори.. теплінь. Краса. Але поки ми не збиралися купатися. Я підбив Оленку дертися в гору. До Которської фортеці ( Которска тврђава).
Прогулялися набережною...
... і через Річкову браму (Vrata od Škurde), потрапили до Старого Міста Котора. Я поки не буду розказувати довгих історій про місто, бо в цей день містечком ми майже не гуляли. От коли показуватиму більше фоток, то і розкажу. А поки ми вирушили шукати вхід на туристичку стежку, яка вела на гору.
Котор не даремно так називається)) Котики тут піднесені в ранг богів. Їх годують, оберігають а іноді і терплять. Їх тут величезна кількість. Багато де це дуже відчувається по специфічному амбре...
Але як можна ганяти от таких от мілах?)).
Поблукавши трохи вузенькими вуличками стародавнього міста знайшли таки "турнікет". Заплатили по 8 євро ( а в 2017 році вхід коштував 3 євро! От де інфляція!) і подерлися вгору.
Якщо ж ви хочете наїбати систему, або просто зекономити, то здаю два варіанти як видертися на гору безкоштовно.
Перший, це знайти вхід на серпантин, що починається неподалік від тієї таки Річкової Брами, піднятися на верх, далі до закинутої церкви святого Івана( Я вам її покажу пізніше), ну і через пролом в стіні виходите на туристичну стежку.
Другий варіант це піднятися від Бастіону Гурдіча (Гурдић Бастион), південної брами Старого міста прямо до фортеці. Але це доволі небезпечний маршрут. Ми спускалися тудою - там стрьомнувато).
От на мапі як зміг позначив входи на шарові маршрути.
Варіант не підніматися - взагалі вам не пропоную, бо це треба бачити обов'язково.
Неймовірної краси краєвиди.
Особливо цікаво спостерігати, як вони міняються в залежності від набору висоти.
В цьому кадрі домінує будівля церкви святого Миколая ( Црква Светог Николе). що належить Сербській православній церкві.
На цій же фотці гарно видно дзвіниці головної католицької святині міста Собору святого Тріфона ( Тріпуна ; Катедрала Светог Трипуна), освяченого на хвилиночку в 1166 році, перші ж релігійні будівлі на цьому місці з'явилися в 809 році.
Сунемо в гору...спекотно. Кінець вересня, а тут ще зовсім не чули про осінь).
Розказувати особливо немає що. Лізли на гору. Було важко. Милувалися краєвидами).
А от і перший чекпоінт. По дорозі до форту стоїть церква св. Богородиці Здравіє ( Crkva Gospe od Zdravlja чи Crkva Marije Koleđate), так от, існує легенда, що в тисячаякомусь там стародавньому році на місто йшли вороги. А в місті в цей час якраз стався чумний мор і всі захисники фортеці загинули. Тут за діло взялась Богородиця і захистила місто! Вороги не змогли його захопити.
Вороги просто розумні були, бо нафіг кому здалося місто, в якому будувала чума. Але віруючим то чо. Чудо!
Відпочивши трохи на майданчтку перед церквою - рушили далі.
Все вище і вище.
А це та сама паралельна, безкоштовна дорога на гору.
Пам'ятаєте, я казав про пролов в мурі? Так от я раджу лізти в нього, навіть якщо ви йдете по туристичній стежці, бо окрім красивого виду на гори...
Ви зможете подивитися дуже мальовничі розвалинки якогось хутора...
І потрапити до закинутої церкви святого Івана ( Свети Јован).
Дуже атмосферне і трохи моторошне місце
Поряд є кафешка). Якщо підете безкоштовним серпантином, це орієнтир. де ж завертати до фортечних стін.
Там же в тридорога можна прикупити водички.
мене ж більше зацікавили такі от дивні овочі, які валялися на порозі. Кабачки?
Повернулися назад до пролому і продовжили свій нелегкий шлях ( 1460 сходинок. Висота 280 метрів над рівнем моря) до Фортеці Святого Іоанна. або так названої Которської фортеці.
І долізли таки)).
Оборонні споруди поблизу нинішнього Котора з'явилися ще в Іллірійську епоху, але початкове будівництво фортеці пов'язують з візантійським імператором Юстиніаном, який в 6-му столітті звів на вершині високої гори нинішній форт. Надалі, оборонні споруди неодноразово перебудовувалася і видозмінювалася аж до 19-го століття, однак, основну форму фортеці заклали венеціанці, які отримали владу над містом в 1420 році. Укріплення вийшли хорошими, турки так і не змогли захопити Котор. При них фортеця успішно витримала дві турецькі облоги в 16-м і 17-м ст. Пізніше містом і укріпленнями володіли французи і австрійці, і аж до Першої Світової війни бастіон активно використовувався за своїм основним призначенням - для захисту і оборони Котора і околиць.
Фортеця Святого Іоанна прикриває місто зі східного боку, за нею починається гірський масив Ловчен. Безпосередньо до самого форту знизу піднімається потужна звивиста стіна, в деяких місцях товщина якої сягає 20 м. По периметру укріплень раніше розташовувалося 38 гармат. Така вогнева міць дозволяла як завгодно довго обороняти Котор навіть від переважаючих сил противника - прикладом може бути невдала турецька спроба взяти місто за допомогою 300 кораблів.
Незважаючи на сильні пошкодження від землетрусу 1979 року , сама фортеця і навколишні її стіни відносно непогано збереглися до наших днів.Лазити тут можна всюди, головне не звернути при цьому шию, на рахунок огорож чорногорці особливо не паряться.
Панорамки вам трохи...
Ну немає огорожі, так не має, подумали ми і назад вирішили спускатися стежкою , яку maps.me назвав "небезпечною")).
Але ж не цікаво ходити тими ж самими дорогами, особливо якщо вони забиті туристами.
До Котора тим часов підійшов круїзний лайнер. Місто до вечора заповнилося туристами....В Чорногорії багато росіян ( безвіз в них в Чорногорії), тут навіть вивіски російською звичне якище... це напрягає(((.
Дорога вниз виявилася не легкою, але я б не сказав, що занадто якоюсь небезпечною. Так, стежка не відремонтована для туристів, але пройти можна без проблем. Тобто без великих проблем).
Деякі туристичні довідники та проспекти рекламують бухту ( і мені дуже хочеться їм вірити!!)), як «найпівденніший фьорд в Європі», але це не більше, ніж рекламний прийом. Насправді затока - це річковий канйон, що в давнину затопило, завдяки чому в тут досить глибоко, а дно біля берега різко йде вниз. Велика глибина і відсутність постійних течій роблять бухту надзвичайно зручною гаванню для судноплавства - ще в давнину місцеві поселення жили в основному морським промислом, а сьогодні в бухті знаходиться декілька пасажирських і вантажних портів.
По трошки спустилися вниз. Зустріли навіть кілька таких самих як ми. Правда вони вгору лізли... Може їм тільки поспівчувати.
Природний та культурно-історичний регіон Котор — об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, включений до списку в 1979 році. Він включає старе місто Котора , оборонні споруди Котора, та оточуючий регіон внутрішньої Которської затоки.
Прапор натякає.
Справа від білизни розпочинається підйом, коль що). Це для любителів шари.
Той самий Бастіон Гурдіча, про який я казав.
А далі ми вирушили на пляжик купатися). В кінці вересня тут дуже навіть купальний сезон ще...Ехь. Благодатна земля.
В місто ми вибралися вже ввечері, коли стемніло, але про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
no subject
2019-11-25 19:51 (UTC)в кінці прочитав - "багато росіян".
зрозумів.