Про Дрогобич. Частина третя. Архітектурна
Sunday, 20 January 2019 11:13Ти живеш в домi зi скла
А навколо стiна
Мушу я ii зламати
А навколо стiна
Мушу я ii зламати
Про Трускавець. Частина перша. За пивом
Про Трускавець. Частина друга. Гуляючи
Про Трускавець. Зелень і бетон
Про Трускавець. Частина четверта. Музей
Про Трускавець. Частина п'ята. Вечірня
Про Дрогобич. Частина перша. З висоти
Про Дрогобич. Частина друга. Австралійсько - угорські етюди
Спочатку, правда, завернули глянути на Церкву святих Апостолів Петра і Павла. Церква належить до УГКЦ, тож зайти на територію і всередину проблем не було.
Найадекватніша ( наскільки то взагалі можливо у відношенні релігії) церква України.
Симпатичненька така будівля і територія навколо.


В середині благодать для любителів теорій змов)).

Поруч стоїть шикарна будівля одного з факультетів ( там капець яка довга назва) Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Завернули далі в центр в пошуках чогось їстівного)).

Глянули на нещодавно відреставровану Хоральну Синагогу.

Знаходиться синагога на вулиці Пилипа Орлика. Власне по цій же вулиці прогулялися далі.
Дійшли до Церкви Успення Пресвятої Богородиці з нижнім храмом святого Андрія Первозванного (УАПЦ). Тепер вже, мабуть, просто УПЦ.

Ну в принципі це і так було видно по мемореалній дошці поряд.

Але рухаючись в ту сторону , ми відходили все далі від центру містчка, тож повернулися і пішли на орінтир). В сторону Ратуші.
Отакий тут, доречі, акуратний риночок в центрі.

А це цікава от будівля. Не дуже зрозумів її призначення. Схоже на якусь будівлю мотелю, як в американських фільмах)).

Десь тут в лабіринті вуличок ми і надибали якусь піцерію, де і пообідали.
Перекусивши, посунули далі.
Дійшли до пам'ятника " Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками ".
Навколо цього монументу зараз розгортається полеміка. Але не в площині декомунізації, а в площині фальсифікації історії.
Так, в Дрогобичі було розстріляно багато людей. Близько 15 тисяч. Але в основному євреїв. Дрогобицьке гетто доволі відоме. Нажаль.
Тож доцільність пам'ятника трохи під сумнівом бо:
Але хоча під час окупації було знищено майже всю єврейську громаду міста, котра становила 40 % його населення, цей монумент навряд чи можна назвати спомином про них із таких причин:
- масові розстріли євреїв відбувались у Броницькому лісі, а не в самому місті;
- пам'ятник розташований у центральній частині міста, де від початку окупації євреям знаходитись заборонили;
- фігури на дрогобицькій «Стіні плачу» мають слов'янські, а не семітські, риси обличчя та елементи одягу («російських типажів»);
- самі розстріли та повішення засуджених відбувались не біля цієї стіни, а 50 метрів правіше;
- карали на смерть там переважно патріотично настроєних українців та, у меншій мірі, поляків

Трошки далі знаходиться меморіальна табличка видатному українському письменнику Бруно Шульцу.
Саме на цьому місці він був застрелений в 1942 році... світ втратив ще одного Кафку... Чи щось більше від Кафки.
Зараз на малій сцені театру Франка йде вистава за мотивами творів Бруно Шульца. Сходіть. Вистава не проста. Що хотів сказати автор ми не до кінця зрозуміли, але це і підкупає. Правда ж?
Деміург називається.

Поряд - парк імені Степана Бандери. З пам'ятником Бандері, власне.

Завернули знову в центр. Походили навколо Костелу св. Варфоломія.
На фото ось його дзвіниця. А пам'ятник Юрію Дрогобичу. Засновнику міста.

Костел - одна з найстаріших споруд міста. Вперше закладений був в 14- ому сторіччі.
Відпочатку споруда була готичною, але потім безліч разів перебудовулася і відновлювалася.
Сьогодні костел святого Варфоломія обслуговують священики з дрогобицької римо-католицької парафії святого Варфоломія. Костел належить до стрийського деканату РКЦ.


А далі.. а що далі? До нашого потяга часу було ще купа і ми почали просто бродити містом. Благо тут є що подивитися не тільки в центрі. В місті безліч добре збережених шикарних будинків різних архітектурних періодів. Часто вони в шикарному стані. Місцева громада дбає про свою історію. Це круто.




Це " Вілла Яроша", доречі)). Не того, про якого ви подумали.


Музей "Дрогобиччина". В середину не ходили, коли ми проходили поряд в середині відбувався якийсь культурний захід.. прийом. чи прехентація.. а тут ми такі в шортах). Не кошерно).

На іншій стороні вулиці будинки не в такому крутому стані, але все одно дуже мило і затишно виглядають)).

Посунули далі. Тут же нас очікувало "Сакральне мистецтво". Це вам не "хухри-мухри"!

Ну тут відразу зрозуміло, якому періоду історії міста належить цей " геніальний меморіал".
"Вічний вогонь". Вогонь не горить вже давно, а "оце" мені чомусь нагадує павуків з ком'ютероної гри.



Рушаймо назад. Звичайно ж іншою дорогою. Цього разу в центр ми поверталися вулицею Івана Франка... тут просто величезна кільківть шикарних будинків.






Ворота. Маю слабкість фоткати різні вікна, двері, ворота...

А от і сам Франко. Суровий.

Шевченко в Дрогобичі доволі не типовий. Молодий і красивий. Де шапка , я питаю?!

Молодий Шевченко стоїть посеред площі. А навколо фонтани. Краса.

А далі.. а далі ми знов упішли їсти). Начиталися про неймовірні вареники в ресторані Пастель . Правду писали. Дуже смачно)). Але щось не розрахували трохи свої сили. Ну і трохи тупанули з замовленням). Тож на вокзал ми йшли з судочком вареників). Сусіди в потязі потім ледь не захлинулися слиною
На вокзал ми йшли пішки вулицею Стрийскою. Там далеченько від центру, але і ми нікуди не поспішали), треба було виходити вареники)).



Ну а далі : чемодан - вокзал - Київ)).
Так завершилася наша невеличка подорож вихідного дня. Це ж так просто - поїхати.
Не лініться. Україна прекрасна, тут багато захплюючого можна побачити.
Я вам ще багато цікавого покажу, але про інші міста і місця. Не перемикайтеся.

Найадекватніша ( наскільки то взагалі можливо у відношенні релігії) церква України.
Симпатичненька така будівля і територія навколо.


В середині благодать для любителів теорій змов)).

Поруч стоїть шикарна будівля одного з факультетів ( там капець яка довга назва) Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Завернули далі в центр в пошуках чогось їстівного)).

Глянули на нещодавно відреставровану Хоральну Синагогу.

Знаходиться синагога на вулиці Пилипа Орлика. Власне по цій же вулиці прогулялися далі.
Дійшли до Церкви Успення Пресвятої Богородиці з нижнім храмом святого Андрія Первозванного (УАПЦ). Тепер вже, мабуть, просто УПЦ.

Ну в принципі це і так було видно по мемореалній дошці поряд.

Але рухаючись в ту сторону , ми відходили все далі від центру містчка, тож повернулися і пішли на орінтир). В сторону Ратуші.
Отакий тут, доречі, акуратний риночок в центрі.

А це цікава от будівля. Не дуже зрозумів її призначення. Схоже на якусь будівлю мотелю, як в американських фільмах)).

Десь тут в лабіринті вуличок ми і надибали якусь піцерію, де і пообідали.
Перекусивши, посунули далі.
Дійшли до пам'ятника " Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками ".
Навколо цього монументу зараз розгортається полеміка. Але не в площині декомунізації, а в площині фальсифікації історії.
Так, в Дрогобичі було розстріляно багато людей. Близько 15 тисяч. Але в основному євреїв. Дрогобицьке гетто доволі відоме. Нажаль.
Тож доцільність пам'ятника трохи під сумнівом бо:
Але хоча під час окупації було знищено майже всю єврейську громаду міста, котра становила 40 % його населення, цей монумент навряд чи можна назвати спомином про них із таких причин:
- масові розстріли євреїв відбувались у Броницькому лісі, а не в самому місті;
- пам'ятник розташований у центральній частині міста, де від початку окупації євреям знаходитись заборонили;
- фігури на дрогобицькій «Стіні плачу» мають слов'янські, а не семітські, риси обличчя та елементи одягу («російських типажів»);
- самі розстріли та повішення засуджених відбувались не біля цієї стіни, а 50 метрів правіше;
- карали на смерть там переважно патріотично настроєних українців та, у меншій мірі, поляків

Трошки далі знаходиться меморіальна табличка видатному українському письменнику Бруно Шульцу.
Саме на цьому місці він був застрелений в 1942 році... світ втратив ще одного Кафку... Чи щось більше від Кафки.
Зараз на малій сцені театру Франка йде вистава за мотивами творів Бруно Шульца. Сходіть. Вистава не проста. Що хотів сказати автор ми не до кінця зрозуміли, але це і підкупає. Правда ж?
Деміург називається.

Поряд - парк імені Степана Бандери. З пам'ятником Бандері, власне.

Завернули знову в центр. Походили навколо Костелу св. Варфоломія.
На фото ось його дзвіниця. А пам'ятник Юрію Дрогобичу. Засновнику міста.

Костел - одна з найстаріших споруд міста. Вперше закладений був в 14- ому сторіччі.
Відпочатку споруда була готичною, але потім безліч разів перебудовулася і відновлювалася.
Сьогодні костел святого Варфоломія обслуговують священики з дрогобицької римо-католицької парафії святого Варфоломія. Костел належить до стрийського деканату РКЦ.


А далі.. а що далі? До нашого потяга часу було ще купа і ми почали просто бродити містом. Благо тут є що подивитися не тільки в центрі. В місті безліч добре збережених шикарних будинків різних архітектурних періодів. Часто вони в шикарному стані. Місцева громада дбає про свою історію. Це круто.




Це " Вілла Яроша", доречі)). Не того, про якого ви подумали.


Музей "Дрогобиччина". В середину не ходили, коли ми проходили поряд в середині відбувався якийсь культурний захід.. прийом. чи прехентація.. а тут ми такі в шортах). Не кошерно).

На іншій стороні вулиці будинки не в такому крутому стані, але все одно дуже мило і затишно виглядають)).

Посунули далі. Тут же нас очікувало "Сакральне мистецтво". Це вам не "хухри-мухри"!

Ну тут відразу зрозуміло, якому періоду історії міста належить цей " геніальний меморіал".
"Вічний вогонь". Вогонь не горить вже давно, а "оце" мені чомусь нагадує павуків з ком'ютероної гри.



Рушаймо назад. Звичайно ж іншою дорогою. Цього разу в центр ми поверталися вулицею Івана Франка... тут просто величезна кільківть шикарних будинків.






Ворота. Маю слабкість фоткати різні вікна, двері, ворота...

А от і сам Франко. Суровий.

Шевченко в Дрогобичі доволі не типовий. Молодий і красивий. Де шапка , я питаю?!

Молодий Шевченко стоїть посеред площі. А навколо фонтани. Краса.

А далі.. а далі ми знов упішли їсти). Начиталися про неймовірні вареники в ресторані Пастель . Правду писали. Дуже смачно)). Але щось не розрахували трохи свої сили. Ну і трохи тупанули з замовленням). Тож на вокзал ми йшли з судочком вареників). Сусіди в потязі потім ледь не захлинулися слиною
На вокзал ми йшли пішки вулицею Стрийскою. Там далеченько від центру, але і ми нікуди не поспішали), треба було виходити вареники)).



Ну а далі : чемодан - вокзал - Київ)).
Так завершилася наша невеличка подорож вихідного дня. Це ж так просто - поїхати.
Не лініться. Україна прекрасна, тут багато захплюючого можна побачити.
Я вам ще багато цікавого покажу, але про інші міста і місця. Не перемикайтеся.

Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
