Про Баку. Частина п'ята. Понтова
Thursday, 1 November 2018 19:17![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerПонты дороже денег
Понтушник это знает
Крутых ведь много фенек
А быть простым ломает
Понты дороже денег
Понтушник это знает
Крутых ведь много фенек
А быть простым ломает
Понты дороже денег
Про Баку. Частина перша. Космос
Про Баку. Частина друга. Бульвар
Про Грузію. Частина перша. Батумські танцюючі фонтани
Про Тбілісі'17. Частина перша. Незапланована
Про Тбілісі'17. Частина друга. Панорамна
Про Боржомі. Частина перша. Багряні гори
Про Тбілісі'17. Частина третя. Нічна
Про Баку. Частина третя. Мішанина
Про Баку. Частина четверта. Містична
Про Тбілісі'17. Частина четверта. Мцхета і Джварі
Про Тбілісі'17. Частина п'ята. Мтацмінда
Про Боржомі. Частина друга. Парк
Про Батумі. Частина Друга. Місто сонця і вина
Про Тбілісі'17. Частина шоста. В Степанцмінду
Прокинулись раненько.Зібралися, виселилися, залишили речі на зберігання. Поснідали традиційно в хостелі місцевим аналогом домашнього сиру, яйцями, хлібчиком, чаєм ( сніданки - це єдине , що було хорошого в цьому хостелі), пішли гуляти.
Погодка підпортилася. Хмарилося. Стало прохолодніше.
Пішли подивитися при денному світлі на витвір геніальної Зархи Хадід - Культурний центр ім. Гейдара Алієва.
Вдень він вражає не менше ніж вночі. Просто неймовірні форми.
Про саму будівлю я вам вже розказував . Розкажу про творця ( чи "творчиню", фемінітиви зараз модні) про афганську архітекторку Заху Хадід.
Заха Хадід народилася в Багдаді в 1950 році в сім'ї промисловця, одного із засновників Національної Демократичної партії Іраку. Вже в 11 років, під час поїздки до Англії, вона вирішила, що хоче стати архітектором. В 1972 році, після закінчення Американського Університету в бейруті, Хадід переїхала до Лондона і вступила в школу Архітектурної Асоціації.
В 1980-у Хадід заснувала власну архітектурну фірму "Zaha Hadid Architects".
Оригінальний і безкомпромісний підхід до творчості не дозволяв їй займатися дрібними замовленнями для приватних осіб, тому вона залишилася викладати в Архітектурній Асоціації, беручи активну участь у всіляких конкурсах.
Початок кар'єри Захи був зовсім не райдужним.
Її "перевернений хмарочос" для англійського міста Лестер (1990) так і залишився на папері, проект спортивного клубу "Пік" (1983) на пагорбі в Гонконзі переміг в міжнародному конкурсі, але замовник збанкрутів. В 1994 році Хадід здобула широку популярність у Великобританії, вигравши конкурс на проект Оперного театру міста Кардіфф. Але забудовник злякався оригінальності її дизайну, і після півтора років конфліктів відмовився від проекту.
Але прийшов мілленіум і уявлення людей про архітектуру і архітектурні форми кардинально змінилося.
Заха Хадід - перша жінка-архітектор ( архітекторка... ггг), що стала лауреатом премії Прітцкера (2004 рік). Премія широко відома в світі і вважається аналогом Нобелівської. Нобелівська премія по архітектурі не вручається, що спонукало сім'ю Прітцкер (власники сіті готелів Hyatt по всьому світу) в 1979 році заснувати власну щорічну архітектурну премію. Її розмір, крім "нобелівського статусу" - 100 тисяч доларів.
Також Заха - перша і єдина жінка, що отримала Королівську золоту медаль RIBA.
Будинки за проектам Захи Хадід зведені в різних країнах світу — від Німеччини і Італії до Гонконгу і Азербайджану. Серед її проектів — лондонський олімпійський комплекс водних видів спорту, оперний театр в Гуанчжоу (Китай), Центр Гейдара Алієва у Баку, також вона розробила проект одного з стадіонів для чемпіонату світу з футболу у Катарі у 2022 році
31 березня 2016 року у віці 65 років померла від серцевого нападу в Маямі, де лікувалася від бронхіту.
Так виглядає Баку якщо дивитися на захів від Центру Гейдара Алієва.
Равлики і зайчики - тимчасові інсталяції, я думаю. Але вписалися гарно). Відразу згадався Київ з його рожевими равликами з кавою.
Фантастична будівля.
Поряд будівля під стать неймовірній сусідці. Бакинський конгрес холл (Baku Congress Centre) .
Будівля мені особисто дуже нагадує океанський лайнер. Чи дорогу яхту.
Але Конгрес холлу призначено бути в тіні величного сусіда.
Знайщли , нарешті ( три дні ходили повз), головний вхід)).
В середину не ходили. Зажали по 15 манатів. Зараз от шкодуємо.
Насправді і часу трохи пошкудували, бо вже ввечері в нас був потяг в Тбілісі, а ще так багато хотілося побачити в місті.
Останній погляд на щось з паралельного світу...
І ми пішли гуляти по проспекту ... вгадайте кого? Правильно! Гейдара Алієва!))
Тут все шикарно. Довжелезний проспект! Все в мармурі. Багато декоративних дерев. Широченні тротуари, всі фасади в одному кольорі і стилі. Майже немає зовнішньої реклами і вивісок... як і людей, правда...
Правда краса?! "От нам би таке в Києві! Вмієть же будувати люди!" - скажете ви. Але не поспішайте.
Все це понти для приїджих. По проспекту пролягає дорога з аеропорту в центр міста, тож треба вражати гостей.
Насправді все не так райдужно.
Ось, наприклад, паралельна вуличка...50 метрів від проспекту і все.. Красиві фасади закінчилися.
А знаєте що спільного між цим ...
... цим будинками?
А все. Бо це одна будівля. Просто ми не полінилися прости кріз неймовірної краси арку...
І знову шикарні фасади.
Вдалині будуються скляні хмарочоси.
Не пвисуються? А пофіг. Бо виглядають дорого. Понти.
Тут же стався забавний інцидент. Фоткав проспект з мосту ( ми якраз розвернутися задумали і податися в Старе місто), до мене підійшов міліціонер і спитав що я фоткаю. Я сказав що проспект.
Він сказав що не можна. Я аж прифігів. Чому не можна фоткати проспект, який, власне, і побудовано ( чи підрихтовано), щоб вражати понаїхавших. Не можка каже і все. Видалив пару фото, і це чувирло з синдромом вахтера відстало. Чим особливо ті кадри відрізнялися від цього я так і не зрозумів. Хіба що симетрією, бо я стояв над дорогою.
Який антисиметрик доєбався).
Настрій якось підпоганив він. Але самі винні, забули в якій країні знаходимося.
Сли біля музичної школи ( на фото нижче) в автобусик і помчали до площі 28 травня.
Навігація в автобусах Баку схожа на нашу в метро . Зправа я так зрозумів міста в Нагорному Карабасі і дати, коли Азейбаржан їх зайняв. Я не знаю хто правий , хто ні у тій війні, то і не написав захопив... чи звільнив...
Приїхали на вокзал.
Вокзал само собою крутий, мармур, позолота.. величезний молл поряд.. все красиво.. Все на понтах...
Крутий і пустий... Сюди приходять кілька місцевих електричок і всього з десяток міжнародних поїздів. Здивувало, що один з них ходить в Харків. Дві доби їде, доречі.
А ще на вокзалі немає камери схову). Тобто вона є. Крута, автоматична,позолочена. Але вона працює.
Спитали в місцевих, чи можна десь залишити речі. Поліцейський сказав, що можна залишити в кафе, працівники сказали, що ні в якому разі не залишати!)) Весело кароч. Але красиво.. понти...
Ну, а Хуйло - хабібі шанель.. щою воно не значило.
Посунули в сторону Бульвару. Періодично фоткаючи різні бородаті пам'ятники.
Ну і звичайно красиві будинки. З фасадів так точно.
Траса Формули 1 на міських вулицях?) Без проблем. Нафта порєшає.
Хоча парк на набережній, звичайно прекрасний.
Далі ми пішли гуляти набережною. але про то розкажу вже наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Пішли подивитися при денному світлі на витвір геніальної Зархи Хадід - Культурний центр ім. Гейдара Алієва.
Вдень він вражає не менше ніж вночі. Просто неймовірні форми.
Про саму будівлю я вам вже розказував . Розкажу про творця ( чи "творчиню", фемінітиви зараз модні) про афганську архітекторку Заху Хадід.
Заха Хадід народилася в Багдаді в 1950 році в сім'ї промисловця, одного із засновників Національної Демократичної партії Іраку. Вже в 11 років, під час поїздки до Англії, вона вирішила, що хоче стати архітектором. В 1972 році, після закінчення Американського Університету в бейруті, Хадід переїхала до Лондона і вступила в школу Архітектурної Асоціації.
В 1980-у Хадід заснувала власну архітектурну фірму "Zaha Hadid Architects".
Оригінальний і безкомпромісний підхід до творчості не дозволяв їй займатися дрібними замовленнями для приватних осіб, тому вона залишилася викладати в Архітектурній Асоціації, беручи активну участь у всіляких конкурсах.
Початок кар'єри Захи був зовсім не райдужним.
Її "перевернений хмарочос" для англійського міста Лестер (1990) так і залишився на папері, проект спортивного клубу "Пік" (1983) на пагорбі в Гонконзі переміг в міжнародному конкурсі, але замовник збанкрутів. В 1994 році Хадід здобула широку популярність у Великобританії, вигравши конкурс на проект Оперного театру міста Кардіфф. Але забудовник злякався оригінальності її дизайну, і після півтора років конфліктів відмовився від проекту.
Але прийшов мілленіум і уявлення людей про архітектуру і архітектурні форми кардинально змінилося.
Заха Хадід - перша жінка-архітектор ( архітекторка... ггг), що стала лауреатом премії Прітцкера (2004 рік). Премія широко відома в світі і вважається аналогом Нобелівської. Нобелівська премія по архітектурі не вручається, що спонукало сім'ю Прітцкер (власники сіті готелів Hyatt по всьому світу) в 1979 році заснувати власну щорічну архітектурну премію. Її розмір, крім "нобелівського статусу" - 100 тисяч доларів.
Також Заха - перша і єдина жінка, що отримала Королівську золоту медаль RIBA.
Будинки за проектам Захи Хадід зведені в різних країнах світу — від Німеччини і Італії до Гонконгу і Азербайджану. Серед її проектів — лондонський олімпійський комплекс водних видів спорту, оперний театр в Гуанчжоу (Китай), Центр Гейдара Алієва у Баку, також вона розробила проект одного з стадіонів для чемпіонату світу з футболу у Катарі у 2022 році
31 березня 2016 року у віці 65 років померла від серцевого нападу в Маямі, де лікувалася від бронхіту.
Так виглядає Баку якщо дивитися на захів від Центру Гейдара Алієва.
Равлики і зайчики - тимчасові інсталяції, я думаю. Але вписалися гарно). Відразу згадався Київ з його рожевими равликами з кавою.
Фантастична будівля.
Поряд будівля під стать неймовірній сусідці. Бакинський конгрес холл (Baku Congress Centre) .
Будівля мені особисто дуже нагадує океанський лайнер. Чи дорогу яхту.
Але Конгрес холлу призначено бути в тіні величного сусіда.
Знайщли , нарешті ( три дні ходили повз), головний вхід)).
В середину не ходили. Зажали по 15 манатів. Зараз от шкодуємо.
Насправді і часу трохи пошкудували, бо вже ввечері в нас був потяг в Тбілісі, а ще так багато хотілося побачити в місті.
Останній погляд на щось з паралельного світу...
І ми пішли гуляти по проспекту ... вгадайте кого? Правильно! Гейдара Алієва!))
Тут все шикарно. Довжелезний проспект! Все в мармурі. Багато декоративних дерев. Широченні тротуари, всі фасади в одному кольорі і стилі. Майже немає зовнішньої реклами і вивісок... як і людей, правда...
Правда краса?! "От нам би таке в Києві! Вмієть же будувати люди!" - скажете ви. Але не поспішайте.
Все це понти для приїджих. По проспекту пролягає дорога з аеропорту в центр міста, тож треба вражати гостей.
Насправді все не так райдужно.
Ось, наприклад, паралельна вуличка...50 метрів від проспекту і все.. Красиві фасади закінчилися.
А знаєте що спільного між цим ...
... цим будинками?
А все. Бо це одна будівля. Просто ми не полінилися прости кріз неймовірної краси арку...
І знову шикарні фасади.
Вдалині будуються скляні хмарочоси.
Не пвисуються? А пофіг. Бо виглядають дорого. Понти.
Тут же стався забавний інцидент. Фоткав проспект з мосту ( ми якраз розвернутися задумали і податися в Старе місто), до мене підійшов міліціонер і спитав що я фоткаю. Я сказав що проспект.
Він сказав що не можна. Я аж прифігів. Чому не можна фоткати проспект, який, власне, і побудовано ( чи підрихтовано), щоб вражати понаїхавших. Не можка каже і все. Видалив пару фото, і це чувирло з синдромом вахтера відстало. Чим особливо ті кадри відрізнялися від цього я так і не зрозумів. Хіба що симетрією, бо я стояв над дорогою.
Який антисиметрик доєбався).
Настрій якось підпоганив він. Але самі винні, забули в якій країні знаходимося.
Сли біля музичної школи ( на фото нижче) в автобусик і помчали до площі 28 травня.
Навігація в автобусах Баку схожа на нашу в метро . Зправа я так зрозумів міста в Нагорному Карабасі і дати, коли Азейбаржан їх зайняв. Я не знаю хто правий , хто ні у тій війні, то і не написав захопив... чи звільнив...
Приїхали на вокзал.
Вокзал само собою крутий, мармур, позолота.. величезний молл поряд.. все красиво.. Все на понтах...
Крутий і пустий... Сюди приходять кілька місцевих електричок і всього з десяток міжнародних поїздів. Здивувало, що один з них ходить в Харків. Дві доби їде, доречі.
А ще на вокзалі немає камери схову). Тобто вона є. Крута, автоматична,позолочена. Але вона працює.
Спитали в місцевих, чи можна десь залишити речі. Поліцейський сказав, що можна залишити в кафе, працівники сказали, що ні в якому разі не залишати!)) Весело кароч. Але красиво.. понти...
Ну, а Хуйло - хабібі шанель.. щою воно не значило.
Посунули в сторону Бульвару. Періодично фоткаючи різні бородаті пам'ятники.
Ну і звичайно красиві будинки. З фасадів так точно.
Траса Формули 1 на міських вулицях?) Без проблем. Нафта порєшає.
Хоча парк на набережній, звичайно прекрасний.
Далі ми пішли гуляти набережною. але про то розкажу вже наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
no subject
2019-03-01 08:34 (UTC)