Про Боржомі. Частина перша. Багряні гори.
Sunday, 4 March 2018 13:07![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЯ зійду високо в гори
І тебе візьму з собою -
Красою цих гір чудових
Помилуємось разом з тобою...
І тебе візьму з собою -
Красою цих гір чудових
Помилуємось разом з тобою...
Про Баку. Частина перша. Космос
Про Баку. Частина друга. Бульвар
Про Грузію. Частина перша. Батумські танцюючі фонтани
Про Тбілісі'17. Частина перша. Незапланована
Про Тбілісі'17. Частина друга. Панорамна
Найпростіший, найдешевший, а головне найзручніший ( я не кажу вже про колорит) спосіб добратися з Тбілісі в Боржомі - це звичайна електричка.
За розкладом з Тбіліського з/в вона відправляється о 6:35 і о 16:15, в дорозі - 4 години ( машиною, або маршруткою 2,5 години), а коштує то задоволення всього 2 ларі (квитки продаються прямо в вагоні).
Якщо виїджаєте зранку (як ми), то спочатку можна доспати, бо найцікавіше за вікном починається після Хашурі, коли потяг завертає в сторону гір.
Вийшли ми на станції Боржомі, яка втім не не кінцевою, кінцевою є Боржомі парк, яка є ближчою до центру. Ми ж вийшли раніше, бо звідси було ближче до нашого хостелу.
З минулого мого відвідування містечка ситуація з житлом для туристів тут змінилася. Явно в кращу сторону. Коли я приїджав сюди восени 2014 , тут не було жодного хостелу, з готелями і гостьовими будинками була печаль.
Зараз тут вже постійно працюючих кілька хостелів.
Ми вибрали RiverSide Hostel Borjomi . Не фурор, але непоганий. Нас зустріли , дозволили лишити речі до чекіну.
Ми ж пішли в центр. Ну і звичайно ж за водичкою).
По дорозі таки дійшли до станції Боржомі Парк. Виглядає вона звичайно якоюсь трохи підзакиною... Тільки два ресторани в приміщенні оживляють будівлю. Але то ввечері.
Побачили електричку, якою приїхали - її готували до зворотнього рейсу.
Ця електричка і ще вузкоколійка до Бакуріані, єдині маршрути залізницею з Боржомі.
Це я про пасажирські перевезення кажу. Мінералку залізницею звідси також думаю вивозять.
А колись був дуже популярний курорт.
Прямо навпроти станції знаходиться маленький парк. Посеред нього доволі старенька церква стоїть, але там були чи то похорони, чи то хрестини... якось не сфоткав .
В місті багато закинутих совкових пансіонатів монстроподібної архітектури. Але народна творчість також може радувати).
Рушили набережною ріки Боржомула ( яка, власне, і дала назву місту). Течія захована в кам'яні лещата.
По всій набережній поставлені симпатичні, винесені над водою альтаночки.
Є тут і кілька історичних будівель. Всі вони віддані в аренду якимось комерційним структурам, які і підтримують їх в хорошому стані. Цей ось будинок займає офіс компаній " Мінеральні води Боржомі" ( JSC "BORJOMMINWATERS").
Коли я був тут минулого разу , міст тільки-тільки добудували. Тоді він мене вразив. Правда, потім я ще кілька разів бачив схожі конструкції в інших країнах.
Перед входом в Національний парк "Боржомі" стоїть казково красива будівля. Будинок, під назвою «Фіруза» (Бірюза), був побудований в 1892 році іранським консулом на Кавказі, генералом Мірза-Різа-ханом в якості дачі. Назва будинку, рік будівництва та ім'я власника висічені на декоративних візерунках, що прикрашають будинок. Після смерті господаря, будинок служив в якості готелю, частини санаторію «Фируза» і музею.
Зараз в середині знаходиться готель . Кажуть доволі сучасний, але то ніяк не відобразилося на екстер'єрі будівлі.
Отак по трохи ми дійшли до Парку.
Що змінилося з того часу?) Ціни).
Тепер вхід в парк платний ( 2 ларі в день), подорожчала і вартість канатки. Раніше (восени 2014) дорога туди/назаж коштувала 2 ларі, зараз 5 ларі в одну сторону.
Поїхали ж).
Перша будівля заводу мінеральних вод місцевого.
А це бювет з теплою водою Боржомі. Знаходиться він на території парку, тож щоб попити з нього водички потрібно заплатити, як мінімум за вхід в парк.
Бювет з холодно "Боржомі" - поки ще доступний всім бажаючим ( а бажаючих з бутлями достатньо)
Отож піднялися в верхній парк. на плато. І пішли гуляти осіннім лісом.
При бажанні тут можна орендувати квадрацикли.
Краєвиди тут ...
Набудували тут колесо огляду. Правда, коли ми прийшли воно не працювало. Кінець жовтня тут вже не сезон.
Зустріли якогось напівполоумного дідуся, який причепився з розмовою. Сказав, що нам обов'язково треба сходити до монастиря. А нам то що. Пішли глянути, що воно таке. Звичайно ж не асфальтованою дорогою.
Періодично відбиваючись від таксистів ( по дорозі шукаючи гриби))) ) таки дійшли до монастиря.
Монастирем виявилася пустинь якогось св. Серафима. Тут, за легендами він жив, обіймався з ведмедями, лікував хворих і взагалі молився на камінь.
Тепер під той камінь можна засунути записку з побажанням.
Але зроблено симпатично.
Пішли назад. Потрібно було заселятися в готель.
Осінь в горах - неймовірна.
Назад виріли спускатися не катанткою, а дорогою, бо теоретично, вона нас мала вивести десь близько до нашого хостелу.
Але знову зустріли знайомого вже дідуся і він направив нас на коротший шлях. І дуже мальовнимий, доречі.
Прихована доріжка ( доволі підзакинута вже) виводить з плато в парк , вже за воротами і контролером, тож якщо надумаєте зекономити 2 ларі - рекомендую).В парк вона виходить десь в районі Павільойону з мінералкою.
Але ми вийшли за паркан і пішли заселятися. Проте, щоб повернутися незабаром. Навіщо? Про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
З минулого мого відвідування містечка ситуація з житлом для туристів тут змінилася. Явно в кращу сторону. Коли я приїджав сюди восени 2014 , тут не було жодного хостелу, з готелями і гостьовими будинками була печаль.
Зараз тут вже постійно працюючих кілька хостелів.
Ми вибрали RiverSide Hostel Borjomi . Не фурор, але непоганий. Нас зустріли , дозволили лишити речі до чекіну.
Ми ж пішли в центр. Ну і звичайно ж за водичкою).
По дорозі таки дійшли до станції Боржомі Парк. Виглядає вона звичайно якоюсь трохи підзакиною... Тільки два ресторани в приміщенні оживляють будівлю. Але то ввечері.
Побачили електричку, якою приїхали - її готували до зворотнього рейсу.
Ця електричка і ще вузкоколійка до Бакуріані, єдині маршрути залізницею з Боржомі.
Це я про пасажирські перевезення кажу. Мінералку залізницею звідси також думаю вивозять.
А колись був дуже популярний курорт.
Прямо навпроти станції знаходиться маленький парк. Посеред нього доволі старенька церква стоїть, але там були чи то похорони, чи то хрестини... якось не сфоткав .
В місті багато закинутих совкових пансіонатів монстроподібної архітектури. Але народна творчість також може радувати).
Рушили набережною ріки Боржомула ( яка, власне, і дала назву місту). Течія захована в кам'яні лещата.
По всій набережній поставлені симпатичні, винесені над водою альтаночки.
Є тут і кілька історичних будівель. Всі вони віддані в аренду якимось комерційним структурам, які і підтримують їх в хорошому стані. Цей ось будинок займає офіс компаній " Мінеральні води Боржомі" ( JSC "BORJOMMINWATERS").
Коли я був тут минулого разу , міст тільки-тільки добудували. Тоді він мене вразив. Правда, потім я ще кілька разів бачив схожі конструкції в інших країнах.
Перед входом в Національний парк "Боржомі" стоїть казково красива будівля. Будинок, під назвою «Фіруза» (Бірюза), був побудований в 1892 році іранським консулом на Кавказі, генералом Мірза-Різа-ханом в якості дачі. Назва будинку, рік будівництва та ім'я власника висічені на декоративних візерунках, що прикрашають будинок. Після смерті господаря, будинок служив в якості готелю, частини санаторію «Фируза» і музею.
Зараз в середині знаходиться готель . Кажуть доволі сучасний, але то ніяк не відобразилося на екстер'єрі будівлі.
Отак по трохи ми дійшли до Парку.
Що змінилося з того часу?) Ціни).
Тепер вхід в парк платний ( 2 ларі в день), подорожчала і вартість канатки. Раніше (восени 2014) дорога туди/назаж коштувала 2 ларі, зараз 5 ларі в одну сторону.
Поїхали ж).
Перша будівля заводу мінеральних вод місцевого.
А це бювет з теплою водою Боржомі. Знаходиться він на території парку, тож щоб попити з нього водички потрібно заплатити, як мінімум за вхід в парк.
Бювет з холодно "Боржомі" - поки ще доступний всім бажаючим ( а бажаючих з бутлями достатньо)
Отож піднялися в верхній парк. на плато. І пішли гуляти осіннім лісом.
При бажанні тут можна орендувати квадрацикли.
Краєвиди тут ...
Набудували тут колесо огляду. Правда, коли ми прийшли воно не працювало. Кінець жовтня тут вже не сезон.
Зустріли якогось напівполоумного дідуся, який причепився з розмовою. Сказав, що нам обов'язково треба сходити до монастиря. А нам то що. Пішли глянути, що воно таке. Звичайно ж не асфальтованою дорогою.
Періодично відбиваючись від таксистів ( по дорозі шукаючи гриби))) ) таки дійшли до монастиря.
Монастирем виявилася пустинь якогось св. Серафима. Тут, за легендами він жив, обіймався з ведмедями, лікував хворих і взагалі молився на камінь.
Тепер під той камінь можна засунути записку з побажанням.
Але зроблено симпатично.
Пішли назад. Потрібно було заселятися в готель.
Осінь в горах - неймовірна.
Назад виріли спускатися не катанткою, а дорогою, бо теоретично, вона нас мала вивести десь близько до нашого хостелу.
Але знову зустріли знайомого вже дідуся і він направив нас на коротший шлях. І дуже мальовнимий, доречі.
Прихована доріжка ( доволі підзакинута вже) виводить з плато в парк , вже за воротами і контролером, тож якщо надумаєте зекономити 2 ларі - рекомендую).В парк вона виходить десь в районі Павільойону з мінералкою.
Але ми вийшли за паркан і пішли заселятися. Проте, щоб повернутися незабаром. Навіщо? Про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
