Про Стамбул. Частина дванадцята. Красива
Monday, 8 October 2018 21:36![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerСпоконвіків вона стоїть
Не владний час, ні доля сива
Погорду постать похилить
Стоїть на скелі вежа біла
Не владний час, ні доля сива
Погорду постать похилить
Стоїть на скелі вежа біла
Про Стамбул. Частина перша. Доторкнутись
Про Стамбул. Частина друга. Атмосфера
Про Стамбул. Частина третя. Блакитна мечеть
Про Стамбул. Частина четверта. Пастельна
Про Стамбул. Частина п'ята. Айя-Софія
Про Стамбул. Частина шоста. Все навпаки
Про Стамбул. Частина сьома. Топкапи
Про Стамбул. Частина восьма. Дощова
Про Стамбул. Частина дев'ята. Акваріум
Про стамбул. Частина десята. Нічна
Про Стамбул. Частина одинадцята. Румеліхісар
Поповнивши таки з горем пополам Istanbulkart ми такі погрузилися в автобус і поїхали.
Нашою метою був Палац Йилдиз (Yildiz Palace).
По дорозі у вікна автобуса ми побачили з півсотні портретів Ататюрка. По проспекту Чираган розвішані його портрети різного періоду життя ікони турків.
Вийшли біля Університету Галатасарай. Спробували пройти на територію, але в Туреччині території навчальних закладів закриті для поторонніх.
Тож ми проминувши чергову мечеть (Küçük Mecidiye Mosque)...
... посунули в Зірковий парк (Yıldız Parkı | Çırağan Giriși)
Парк хороший. Зелений. З водоймою, фонтаном... гравійними доріжками... і ремонтом)
Це була наша перша подорож спільна і тоді ми ще не знали, що ремонти переслідуватимуть нас у всіх поїздках).
Це як я саменький проджу дощ). Так що якщо комусь треба відрумонтувати щось у вашому місті - то звертайтеся)).
А парк дійсно непоганий, прогулялися трохи. Буйство кольорів після української зими нас вражало на той час.
Тут був СтамбулЗеленБуд)).
Всюдисущий фонтанчик для пиття. Дуже корисна і крута традиція.
Підійшли до входу до якогось палацу, але він виявився зачиненим. Нам , як і іншим туристам (яких ми зустріли) довелося милукатися лише вишнею, що буйно розквітла.
Але ми пам'ятали про палац... побігли до нього...
Парк розкинувся на пагорбах. У верхній точці трохи видно Босфор.
По дорозі проходили повз військову частину. Фоткати її не можна. Навіть табличкі відповідні висять. Але втриматися не зміг.
Будівля Стамбульського військового музею. Трохи закинута. Та і територія закрита була. Хз, чи він працює взагалі.
А в палац ми таки не встигли. Закрився він... Нам залишилося тільки підглянути трошки крізь ворота. Ну.. наступного разу))
Поблукавши трохи спальним райончиком...
Вирулили на велику вулицю...
... І знову погрузилися в автобус, щоб трошки під'їхати.
А зараз от саме час розказати про транспорт Стамбула.
Громадський транспорт Стамбула включає в себе метро, автобуси, трамваї, фунікулери і пороми. За рейкові види транспорту відповідає муніципальна компанія Istanbul Ulaşım. На її сайті metro.istanbul є схеми транспортної системи Стамбула, інформація про маршрути і тарифи. Сучасне метро Стамбула має 4 лінії. Рейковий транспорт починає роботу о 06:00 і закінчує о 00:00.
Міські автобуси в Стамбулі (İETT) є найчисленнішим (більше 500 маршрутів), але не найзручнішим для туристів видом транспорту. Автобуси ходять на далекі відстані і дуже часто стоять в заторах. На сайті IETT можна прокласти маршрут від точки А до точки В.
Морський транспорт Стамбула курсує по протоці Босфор, Мармурового моря і на Прінцеві острови. Більшість перевезень забезпечують дві компанії: IDO - швидкісні ракети і Sehir Hatlari - пасажирські кораблі. Стамбульці користуються морським транспортом, щоб потрапити з азіатської частини в європейську, враховуючи пробки, це найшвидший спосіб.
Анонімна (неіменнабезіменна) карта може бути придбана, використовуватися і поповнюватися будь-якою людиною.
Istanbulkart коштує 6 TL і зазвичай продається вже з кредитом на певну суму, на яку можна здійснювати поїздки. Купити Істанбулкарт можна в спеціальних транспортних кіосках, в автоматах Istanbulkart, в вуличних кіосках і багатьох інших місцях. Поповнити картку дуже просто: автомати Biletmatik, які беруть паперові гроші по 5, 10, 20 TL, знаходяться на всіх зупинках. Щоб внести депозит, треба докласти свою картку до зазначеного місця, подивитися на табло скільки на ній грошей, вставити купюру і дочекатися закінчення процесу. Досить мати одну Істанбулкарт на всіх і по черзі проходити через турнікети або прикладати її кілька разів до зчитувальному пристрою.
Istanbulkart вигідна тим, що економить гроші на проїзд. Разовий квиток коштує 5 TL, одна поїздка по Істанбулкарт 2,60 TL. Якщо ваш маршрут включає пересадку, то квитками ви заплатите 10 TL (2 х 5 TL), а по Істанбулкарт всього 4,45 TL (2,60 TL + 1,85 TL). Кожна пересадка-трансфер ( пересадочний тариф діє десь з годину) вимагає нової оплати, незалежно від виду транспорту, при цьому трансфер по карті значно дешевше. Перевіряйте залишок грошей на Istanbulkart, щоб розрахувати необхідну суму депозиту, отримати решту суми назад не можна.
Детальна інформація на сайті Istanbulkart
Цього ж разу ми проїхали всього пару зупинок до Палацу Долмабахче (Dolmabahçe Sarayı).
Шикарна споруда. Просто неймовірна. Я от не можу зараз згадати. чому ми так і не потрапили всередину ( підозрюю , що спізнилися), але і зовні він вразив. Дуже. Навіть не він, а ворота. Просто ворота...
Екскурсії по палацу Долмабахче проходять кожні 25 хвилин. Екскурсоводи працюють або англійською, або на турецькою мовами.
Зверніть увагу, що в палаці Долмабахче існує щоденна квота на кількість відвідувачів - не більше 3000 чоловік. Всі палаци і павільйони закриті по понеділках і четвергах. Палац Долмабахче працює з 9 ранку до 4 годин дня, однак квиткові каси закриваються після продажу денної норми квитків. Вартість візиту в Selamlik - 30 TL, в Harem - 20 TL, а абонемент на відвідування обох частин палацу - 40 TL.
Неподалік знаходиться ще одна цікавинка.
Годинникова вежа Долмабахче (Dolmabahçe Saat Kulesi ).
Будівництво вежі було замовлено султаном Абдулхамід II і і закінчено в 1895 році. Вежа виконана в стилі нового бароко. Її висота - 27 метрів.
На території комплексу знаходиться мечеть Долмабахче, яка була закладена на замовлення Валіде в 1853 році, а після її смерті була добудована її сином султаном Абдулмеджіда. Висота мінаретів мечеті - понад 40 метрів.
Ми ж побачили її тільки збоку.
Та і взагалі набережна тут симпатична).
А ще побачили стадіон Бешикташ. Багато разів бачив його по телевізору). І з середини)).
Але Босфор манить.
Вирішили поїхати до Kız Kulesi . Дівочої вежі.
Квиток ( в сумі з паромчиком туди) коштує 20 лір ( з Museum Pass Istanbul - 25%, тобто 15 лір).
Паромчики туди ходять з причалів Бешикташ і Ушкюдар
Поки чекали паромчика встигли перекусити біля причалу в закладі типу "гендель" з банерними стінами, де ніхто не говорив англійською. Оленка на мигах пояснила, що буде курку. Що я їв не зовсім в курсі. Але було нічо так) Смачненько.
10-ти хвилинна прогулянка на паромчику...
... і от ми гуляємо острівцем, на якому височіє один з символів Стамбулу.
Раніше цю споруду називали Дамалісом і Леандро. Дамаліс – ім’я дружини афінського короля Харіса. Після смерті Дамаліс було поховано на цьому березі, а вежу була названо на її честь. Крім цього, башта була також відома як Арклова (Arcla), що означає «невеликий замок».
За твердженням істориків, її романтична історія почалася ще в IV ст. до н.е.
У 410 році до н.е. між острівцем і мисом Сарайбурну, основним призначенням якого було збирання податей із суден, які проходили повз, натягували спеціальний металевий здоровенний ланцюг, яким і «гальмували» судна.
З вежею пов’язано безліч легенд, одна з яких оповідає про юнака Леандро, який палко полюбив одну зі жриць Афродіти, Геро, якій були заборонені стосунки з протилежною статтю, тому що вона дала обітницю безшлюбності.
За традицією, щовесни біля храму влаштовували свято, на якому люди приходили просити любові у богині кохання Афродіти. Одного разу на це свято прийшов і юнак на ім’я Леандр, який проживав на протилежному березі Босфору.
Геро і Леандро закохалися один в одного з першого погляду. Закохані придумали секретний знак, щоб таємно зустрічатися. У певний час Геро запалювала ліхтар і залишала його у вікні високої вежі, Леандро, побачивши умовний знак, сідав у човен і перепливав Дарданелли у напрямку до факела, на побачення до коханої.Але одного разу головний жрець помітив ці стосунки і вирішив погубити Леандро. Відкрито його вбити він не міг, тому було задумано приготувати пастку. Темної ночі, в дуже погану погоду, коли море штормило, Геро викликав до себе верховний жрець, а його помічники погасили вогонь. Юнак довго намагався в темряві знайти вежу, але так і не знайшов до неї дорогу, і в результаті розбився об скелі.Геро, не дочекавшись коханого, з горя також скинулася з вежі вниз.
Інша відома турецька легенда розповідає про турецького султана, який шалено любившем свою дочку.
Одного разу ясновидець напророкував, що його дочка помре, коли їй виповниться 18. Султан наказав, щоб до тих пір, поки його дочки не виповниться 18, побудувати вежу. Після того, як вежу було збудовано, султан наказав перевезти дочку в башту, щоб уберегти її від можливої смерті. Коли дочці султана виповнилося 18 років, султан подарував їй горщик із фруктами. Коли іменинниця відкрила горщик, у фруктах виявилася отруйна змія, яка і вкусила дівчину, внаслідок чого вона й померла, як і було передбачено.
За іншою легендою – дівчина залишилася жива, її урятував принц, який нагодився у той час і висмоктав зміїну отруту. Звідси й назва – Дівоча вежа.
Доля Дівочої вежі була непростою, вона кілька разів зазнавала значних руйнувань.
Після того, як турки завоювали Константинополь, султан Мехмед Завойовник наказав знести вежу і побудувати на острові укріплення і дерев’яну вежу, яка згоріла в 1719 році.
У 1725 р. Дівочу вежу була відбудовано з каменю головним зодчим міста за наказом дамат Ібрахіма Паші Невшехірлі. У цей період було знесено покрівлю вежі, на верхньому рівні побудовано апартаменти з вікнами, над якими було встановлено купол покритий свинцем. Над входом до вежі було встановлено мармурову стелу з монограмою султана Махмуда II, виконана знаменитим каліграфом Ракімом Ефенді. У 1857 р. на вежі було знову розміщено маяк, який з 1920 р. працює за системою автоматичного керування освітленням.
У різні часи башта виконувала роль в’язниці, холерного лазарету під час епідемії холери в 1830 році і збройового складу. Після встановлення Республіки, Дівочу Вежу деякий час використовували як звичайний маяк. У 1964 р. вона перебувала в розпорядженні Міністерства Оборони. У 1993 році її реконструювали і передали у відання Управління Морськими Підприємствами. Тут працюють магазин сувенірів, невеликий музей, кафе, бар і відмінний ресторан. З оглядового майданчика вежі відкривається чудовий вид на місто.
Власне всередині вежа ні про що... а от види з неї...
Дуже раджу навідатися сюди на заході сонці в сонячний день і спостерігати. За судами, які проходять Босфором, за близьким районом Ушкюдар, більш далекими Бешикташем і Еміненю... поспостерігати, як змінюються кольори нема і моря...
Повернутися назад можна на будь якому парончику. Не обов'язково до того причалу, звідки ви приїхали.
Ми повернулися до Бешикташу. Далі були бродіння вечірнім містом і фото ( які я вже постив).
На завтра ми мали повертатися додому... Але ще декуди встигли.
Про це скоро напишу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Нагадую, про мої реферальні лінки на букінг житла.
Якщо зареєструєтесь на Airbnb перейшовши через цей лінк
www.airbnb.ru/c/shuras1
І зробите перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
Вийшли біля Університету Галатасарай. Спробували пройти на територію, але в Туреччині території навчальних закладів закриті для поторонніх.
Тож ми проминувши чергову мечеть (Küçük Mecidiye Mosque)...
... посунули в Зірковий парк (Yıldız Parkı | Çırağan Giriși)
Парк хороший. Зелений. З водоймою, фонтаном... гравійними доріжками... і ремонтом)
Це була наша перша подорож спільна і тоді ми ще не знали, що ремонти переслідуватимуть нас у всіх поїздках).
Це як я саменький проджу дощ). Так що якщо комусь треба відрумонтувати щось у вашому місті - то звертайтеся)).
А парк дійсно непоганий, прогулялися трохи. Буйство кольорів після української зими нас вражало на той час.
Тут був СтамбулЗеленБуд)).
Всюдисущий фонтанчик для пиття. Дуже корисна і крута традиція.
Підійшли до входу до якогось палацу, але він виявився зачиненим. Нам , як і іншим туристам (яких ми зустріли) довелося милукатися лише вишнею, що буйно розквітла.
Але ми пам'ятали про палац... побігли до нього...
Парк розкинувся на пагорбах. У верхній точці трохи видно Босфор.
По дорозі проходили повз військову частину. Фоткати її не можна. Навіть табличкі відповідні висять. Але втриматися не зміг.
Будівля Стамбульського військового музею. Трохи закинута. Та і територія закрита була. Хз, чи він працює взагалі.
А в палац ми таки не встигли. Закрився він... Нам залишилося тільки підглянути трошки крізь ворота. Ну.. наступного разу))
Поблукавши трохи спальним райончиком...
Вирулили на велику вулицю...
... І знову погрузилися в автобус, щоб трошки під'їхати.
А зараз от саме час розказати про транспорт Стамбула.
Громадський транспорт Стамбула включає в себе метро, автобуси, трамваї, фунікулери і пороми. За рейкові види транспорту відповідає муніципальна компанія Istanbul Ulaşım. На її сайті metro.istanbul є схеми транспортної системи Стамбула, інформація про маршрути і тарифи. Сучасне метро Стамбула має 4 лінії. Рейковий транспорт починає роботу о 06:00 і закінчує о 00:00.
Міські автобуси в Стамбулі (İETT) є найчисленнішим (більше 500 маршрутів), але не найзручнішим для туристів видом транспорту. Автобуси ходять на далекі відстані і дуже часто стоять в заторах. На сайті IETT можна прокласти маршрут від точки А до точки В.
Морський транспорт Стамбула курсує по протоці Босфор, Мармурового моря і на Прінцеві острови. Більшість перевезень забезпечують дві компанії: IDO - швидкісні ракети і Sehir Hatlari - пасажирські кораблі. Стамбульці користуються морським транспортом, щоб потрапити з азіатської частини в європейську, враховуючи пробки, це найшвидший спосіб.
Анонімна (неіменнабезіменна) карта може бути придбана, використовуватися і поповнюватися будь-якою людиною.
Istanbulkart коштує 6 TL і зазвичай продається вже з кредитом на певну суму, на яку можна здійснювати поїздки. Купити Істанбулкарт можна в спеціальних транспортних кіосках, в автоматах Istanbulkart, в вуличних кіосках і багатьох інших місцях. Поповнити картку дуже просто: автомати Biletmatik, які беруть паперові гроші по 5, 10, 20 TL, знаходяться на всіх зупинках. Щоб внести депозит, треба докласти свою картку до зазначеного місця, подивитися на табло скільки на ній грошей, вставити купюру і дочекатися закінчення процесу. Досить мати одну Істанбулкарт на всіх і по черзі проходити через турнікети або прикладати її кілька разів до зчитувальному пристрою.
Istanbulkart вигідна тим, що економить гроші на проїзд. Разовий квиток коштує 5 TL, одна поїздка по Істанбулкарт 2,60 TL. Якщо ваш маршрут включає пересадку, то квитками ви заплатите 10 TL (2 х 5 TL), а по Істанбулкарт всього 4,45 TL (2,60 TL + 1,85 TL). Кожна пересадка-трансфер ( пересадочний тариф діє десь з годину) вимагає нової оплати, незалежно від виду транспорту, при цьому трансфер по карті значно дешевше. Перевіряйте залишок грошей на Istanbulkart, щоб розрахувати необхідну суму депозиту, отримати решту суми назад не можна.
Детальна інформація на сайті Istanbulkart
Цього ж разу ми проїхали всього пару зупинок до Палацу Долмабахче (Dolmabahçe Sarayı).
Шикарна споруда. Просто неймовірна. Я от не можу зараз згадати. чому ми так і не потрапили всередину ( підозрюю , що спізнилися), але і зовні він вразив. Дуже. Навіть не він, а ворота. Просто ворота...
Екскурсії по палацу Долмабахче проходять кожні 25 хвилин. Екскурсоводи працюють або англійською, або на турецькою мовами.
Зверніть увагу, що в палаці Долмабахче існує щоденна квота на кількість відвідувачів - не більше 3000 чоловік. Всі палаци і павільйони закриті по понеділках і четвергах. Палац Долмабахче працює з 9 ранку до 4 годин дня, однак квиткові каси закриваються після продажу денної норми квитків. Вартість візиту в Selamlik - 30 TL, в Harem - 20 TL, а абонемент на відвідування обох частин палацу - 40 TL.
Неподалік знаходиться ще одна цікавинка.
Годинникова вежа Долмабахче (Dolmabahçe Saat Kulesi ).
Будівництво вежі було замовлено султаном Абдулхамід II і і закінчено в 1895 році. Вежа виконана в стилі нового бароко. Її висота - 27 метрів.
На території комплексу знаходиться мечеть Долмабахче, яка була закладена на замовлення Валіде в 1853 році, а після її смерті була добудована її сином султаном Абдулмеджіда. Висота мінаретів мечеті - понад 40 метрів.
Ми ж побачили її тільки збоку.
Та і взагалі набережна тут симпатична).
А ще побачили стадіон Бешикташ. Багато разів бачив його по телевізору). І з середини)).
Але Босфор манить.
Вирішили поїхати до Kız Kulesi . Дівочої вежі.
Квиток ( в сумі з паромчиком туди) коштує 20 лір ( з Museum Pass Istanbul - 25%, тобто 15 лір).
Паромчики туди ходять з причалів Бешикташ і Ушкюдар
Поки чекали паромчика встигли перекусити біля причалу в закладі типу "гендель" з банерними стінами, де ніхто не говорив англійською. Оленка на мигах пояснила, що буде курку. Що я їв не зовсім в курсі. Але було нічо так) Смачненько.
10-ти хвилинна прогулянка на паромчику...
... і от ми гуляємо острівцем, на якому височіє один з символів Стамбулу.
Раніше цю споруду називали Дамалісом і Леандро. Дамаліс – ім’я дружини афінського короля Харіса. Після смерті Дамаліс було поховано на цьому березі, а вежу була названо на її честь. Крім цього, башта була також відома як Арклова (Arcla), що означає «невеликий замок».
За твердженням істориків, її романтична історія почалася ще в IV ст. до н.е.
У 410 році до н.е. між острівцем і мисом Сарайбурну, основним призначенням якого було збирання податей із суден, які проходили повз, натягували спеціальний металевий здоровенний ланцюг, яким і «гальмували» судна.
З вежею пов’язано безліч легенд, одна з яких оповідає про юнака Леандро, який палко полюбив одну зі жриць Афродіти, Геро, якій були заборонені стосунки з протилежною статтю, тому що вона дала обітницю безшлюбності.
За традицією, щовесни біля храму влаштовували свято, на якому люди приходили просити любові у богині кохання Афродіти. Одного разу на це свято прийшов і юнак на ім’я Леандр, який проживав на протилежному березі Босфору.
Геро і Леандро закохалися один в одного з першого погляду. Закохані придумали секретний знак, щоб таємно зустрічатися. У певний час Геро запалювала ліхтар і залишала його у вікні високої вежі, Леандро, побачивши умовний знак, сідав у човен і перепливав Дарданелли у напрямку до факела, на побачення до коханої.Але одного разу головний жрець помітив ці стосунки і вирішив погубити Леандро. Відкрито його вбити він не міг, тому було задумано приготувати пастку. Темної ночі, в дуже погану погоду, коли море штормило, Геро викликав до себе верховний жрець, а його помічники погасили вогонь. Юнак довго намагався в темряві знайти вежу, але так і не знайшов до неї дорогу, і в результаті розбився об скелі.Геро, не дочекавшись коханого, з горя також скинулася з вежі вниз.
Інша відома турецька легенда розповідає про турецького султана, який шалено любившем свою дочку.
Одного разу ясновидець напророкував, що його дочка помре, коли їй виповниться 18. Султан наказав, щоб до тих пір, поки його дочки не виповниться 18, побудувати вежу. Після того, як вежу було збудовано, султан наказав перевезти дочку в башту, щоб уберегти її від можливої смерті. Коли дочці султана виповнилося 18 років, султан подарував їй горщик із фруктами. Коли іменинниця відкрила горщик, у фруктах виявилася отруйна змія, яка і вкусила дівчину, внаслідок чого вона й померла, як і було передбачено.
За іншою легендою – дівчина залишилася жива, її урятував принц, який нагодився у той час і висмоктав зміїну отруту. Звідси й назва – Дівоча вежа.
Доля Дівочої вежі була непростою, вона кілька разів зазнавала значних руйнувань.
Після того, як турки завоювали Константинополь, султан Мехмед Завойовник наказав знести вежу і побудувати на острові укріплення і дерев’яну вежу, яка згоріла в 1719 році.
У 1725 р. Дівочу вежу була відбудовано з каменю головним зодчим міста за наказом дамат Ібрахіма Паші Невшехірлі. У цей період було знесено покрівлю вежі, на верхньому рівні побудовано апартаменти з вікнами, над якими було встановлено купол покритий свинцем. Над входом до вежі було встановлено мармурову стелу з монограмою султана Махмуда II, виконана знаменитим каліграфом Ракімом Ефенді. У 1857 р. на вежі було знову розміщено маяк, який з 1920 р. працює за системою автоматичного керування освітленням.
У різні часи башта виконувала роль в’язниці, холерного лазарету під час епідемії холери в 1830 році і збройового складу. Після встановлення Республіки, Дівочу Вежу деякий час використовували як звичайний маяк. У 1964 р. вона перебувала в розпорядженні Міністерства Оборони. У 1993 році її реконструювали і передали у відання Управління Морськими Підприємствами. Тут працюють магазин сувенірів, невеликий музей, кафе, бар і відмінний ресторан. З оглядового майданчика вежі відкривається чудовий вид на місто.
Власне всередині вежа ні про що... а от види з неї...
Дуже раджу навідатися сюди на заході сонці в сонячний день і спостерігати. За судами, які проходять Босфором, за близьким районом Ушкюдар, більш далекими Бешикташем і Еміненю... поспостерігати, як змінюються кольори нема і моря...
Повернутися назад можна на будь якому парончику. Не обов'язково до того причалу, звідки ви приїхали.
Ми повернулися до Бешикташу. Далі були бродіння вечірнім містом і фото ( які я вже постив).
На завтра ми мали повертатися додому... Але ще декуди встигли.
Про це скоро напишу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Нагадую, про мої реферальні лінки на букінг житла.
Якщо зареєструєтесь на Airbnb перейшовши через цей лінк
www.airbnb.ru/c/shuras1
І зробите перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
