Про Стамбул. Частина восьма. Дощова

[falkoner]

Istanbul seni hapsetmis
Eski bir banda kaydetmis
Yuzlerce,binlerce insan,aman Allah
Hep bu sarkiyi soylemis

Про Стамбул. Частина перша. Доторкнутись
Про Стамбул. Частина друга. Атмосфера
Про Стамбул. Частина третя. Блакитна мечеть
Про Стамбул. Частина четверта. Пастельна
Про Стамбул. Частина п'ята. Айя-Софія
Про Стамбул. Частина шоста. Все навпаки
Про Стамбул. Частина сьома. Топкапи

Дощ розпочався ще вночі. До ранку навіть не думав закінчуватися.
Тож ми вирішили присвятити його розвагам по приміщеннях. Для почастку повернулися до Топкапи, щоб таки побачити Гарем.

Замальовка дощового ранку в стареннькому районі Стамбула.



Знову Імператорські ворота палацу. Цого разу майже без туристів.



Трошки поспілкувавшись з охороною ( труднощі виникли, здебільшого з мовою, чувак довго не міг зрозуміти хто ми такі і чого це хочемо пройти в палац на шару), ми таки зайшли на територію палацу. Чесно пішли в Гарем, хоча по ідеї могли піти по другому колу. Нам повірили, ну і ми не свині.



А в Гаремі що? Правильно. Там ремонт. Частину приміщень було закрито на ремонт і ми їх не побачили.



Ну як частину... Всього в гаремі палацу Топкапи було близько 300 приміщень. Доступ в більшість з них для туристів, звичайно ж, закритий. В комплекс входили 2 мечеті, 9 хамамів, лікарня. пральня, школа, де наложниць вчили танцям, мовам, манерам і етикету. Звичайно ж була величезна кількість таємних приміщень і потаємних ходів.



Центральні, найкращі кімнати належали матері султана - валіде. Оздоблення тут дійсно шикарне.



Хоча взагалі інтер'єр гарему не надто вражає. В кімнатах здебільного голі стіни , немає жодних меблів. Пусто якось, мертво.

Але саме ці шикарні.. Так. Правда грати на вікнах. Цікаво, ще щоб мати султана не втікла. чи щоб до неї не лазили?



Особисті кімнати султана більш аскетичні, наприклад. Але ліжко тут здоровенне)







По суті - гарем це тюрма, і якими б не були шикарними кімнати - вони трохи пригнічують. Вийшли під дощик прогулятися внутрішнім двориком.



Гарем (від слова harem) - в перекладі «священне місце», «місце не для всіх", був тільки для обраних, султана і його сім'ї. До відомої всім вам Роксолани гарем турецьких султанів знаходився поза межами палацового комплексу. Саме за час перебування Роксолани фавориткою в Топкапи було побудовано новий гарем.

На фото один з внутрішніх двориків, Двір Фавориток.



За своєю структурою гарем ділився н 4 секції: перша - для сотень євнухів, які проживали в гаремі, вони були відповідальні за безпеку в гаремі. Друга секція гарем була присвячена наложницям. Третя секція гарем належала матері султана , ці спокою знаходилися між покоями султана і секцією наложниць. Це була сама владна жінка в гаремі. Четверта секція гарему складалася з приміщень султана і хамамів.



Мечеть



Покинути гарем жінки могли тільки двома способами.
Перший - відбувши 9 років і відпущеною, якщо на те була воля султана ( найчастіше виданою заміж за якогось вельможу), або по іншому - скинутою в Босфор в спеціальному мішку на пару зі змією, або кішкою ( чому з кішкою - не знаю)))

Вікна однієї з кімнат гарему.



А це мечеть з середини.



Стеля в Імперській залі. Залі, доступ куди мали тільки чоловіки. Тут обговорювались важдиві державні справи.



Ми покидаємо гарем і Топкапи і рушаємо далі. Бо ми можемо, а Роксолана, наприклад, провела в цих стінах 40 років...



А вирушили ми далі до Археологічного музею. От що робить з людбми музейна карта). Ну і дощ.
Власне комплекс архіологічного музею включає в себе сам Археологічний музей, Музей стародавнього сходу і Музей-павільйон кераміки ( tiled я в правильному контексті переклав?).

Спочатку ми погнали ( слово під фотку, дя) в археологічний музей.



Тут також було трошки ремонту. Але йому потрібно ( музею. в сенсі).

Експозія доволі цікава, складається здебільшого з того, що було спиззжено Османською імперією в різні часи в різних частинах світу. Дещо, правда, було відкопано на території Стамбула ( Константинополя. Царграда... вибирайте назву).



Цікава статуя гемафродиту.



Про ремонт я казав не даремно. В музеї тече дах. Оті тазики то не перформенс і не інсталяція. То необхідність.



Приміщення велике , цікаве і.. якесь підгулявше трохи.



Це найстаріший і найбільший музей Туреччини, який був заснований в кінці XIX століття з ініціативи відомого турецького живописця і археолога Османа Хамді-бея і відкритий для відвідування в 1891 році. Тут зберігається близько мільйона експонатів ( здебільшого спижжених))) ).




Просльозився і зіганув.



Чойто в нього в руках?



На вулиці також експозиція. Також колон. І також спижжених свого часу.



Знову Медуза Горгона в основі колони. Пам'ятає пост про Цистерну?



Зайшли до музею кахлів.
Шикарно і дуже красиво. От що робиться , коли релігія не дозволяє малювати людей. Мистецтво орнаментів розвивається нереально.



Кахельний павільйон або, Чінілі Кёшка, як його ще називають, був побудований ще в 1472 році в період правління султана Мехмеда II Завойовника, де в даний час розміщена колекція кераміки. Раніше будівля входила до складу палацового комплексу Топкапи. Не помітити його або переплутати з іншим павільйоном просто неможливо, адже його відрізняє оригінальна колонада.



Більшість експонатів музею плитки в Стамбулі зроблені на знаменитих османських фабриках, розташованих колись в таких турецьких містах, як Ізнік, Кютахья і Чанаккале.
Але мене більше вразила сама будівля...




І от цей от фонтан молодості...



Пішли далі.



Музей історії стародавнього сходу мало не пропустили. Оцей от котик привернув нашу увагу. Завдяки йому тільки і зайшли.




І не пожалкували. Як на мене - це найшикарніший з музеїв комплексу...

Історія і культура давніх цивілізацій вражають.





Ну і котики, дя.



От чесно раджу відвідати по можливості ( бо якщо не завітаєте - то "сєкір башка").



Через парк Гюльхане...



Де вже на всю розпочиналася весна ...



Дійшли до Стамбульського музею історіх науки і технологій ісламу.



Сучасна будівля, інтерактиви... місцеві явно хотіли показати, що іслам не заважає технічному прогресу... угу.







Основна маса винаходів, яку зробили арабські вчені ( а зробили вони багато видатних відкриттів) датована часами, до радикалізації ісламу. Релігія вбиває мозок.



Еспонати представлені в основному макетами, але деякі макети круті. От як наприклад оцей водяний годинник.



Ну а потім за досягнення науки почали вважати будівництво Блакитної мечеті, наприклад. Я не сперечаюся, будівля фантастична, але.. ну не те то...



Швиденько пробіглися музеєм, якраз дощик закінчився. Почимчикували до трамвайчику...



Щоб доїхати до метро. Ми вирушили до... Але про то наступного разу. Не перемикайтеся). Буде цікаво.