Спить натомлене мiсто
мирним, лагiдним сном,
Ген вогнi, як намисто,
розцвiли над Днiпром
мирним, лагiдним сном,
Ген вогнi, як намисто,
розцвiли над Днiпром
Такі нині часи настали, що як бачиш блакитне небо, то треба йти гуляти, бо коли таке трапиться наступного разу — невідомо. В грудні на вихідних таке було аж один раз. Гуляли передноворічним Києвом.

Немає невдач і помилок,
Немає розлук, нема тривог,
Та є дороги і є мости,
Є світло в вікні де потрібен ти.
Немає розлук, нема тривог,
Та є дороги і є мости,
Є світло в вікні де потрібен ти.
От і настав час традиційного вже посту, що я пишу наприкінці кожного року.
Дванадцять місяців, дванадцять фотографій, якими я спробую показати свій рік № 2020.
Багато хто вважає його найгіршим роком в новітній історії... але такі люди — то акваріумні рибки. Невже цей рік був гіршим за 90-ті, з їхнім бандитизмом і гіперінфляцією? Чи гіршим за рік кризи 2008? Чи гіршим за 2014 рік, рік крові і війни?
Так, рік не найкращий і для країни і , думаю, для кожного з нас, але називати його найгіршим...
Отож про мій рік 2020.
Січень.
Про ще ж я можу писати, як не про нашу з Оленкою весільну подорож? Подорож була не стандарною (як і саме одруження... та що там говорити. Як і ми)) ). Покаталися трохи зимовими Карпатами, полазили по Говерлі, завернули до Франика... Проте бачили багато снігу. Чи багато киян могли похвалитися цим минулої зими?

Про запахи
Saturday, 26 December 2020 12:35Запах меду, сіна, хвої -
І в серці терпкому
Виринають далі часу
Із рідного дому...
( Read more... )І в серці терпкому
Виринають далі часу
Із рідного дому...