Про відпустку 19. Частина шоста. Такий різний Порту
Saturday, 9 January 2021 12:39![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerСрібний дощ, уламками від хмар
Падає з небес, на брудний асфальт.
Місто снів, десь у ньому ти.
Теплий подих слів, тиша самоти, тиша самоти.
Падає з небес, на брудний асфальт.
Місто снів, десь у ньому ти.
Теплий подих слів, тиша самоти, тиша самоти.
Про відпустку 19. Частина перша. Варшава на один день
Про відпустку 19. Частина друга. Справжнє місто
Про відпустку 19. Частина третя. Собор
Про відпустку 19. Частина четверта. Сині води
Про відпустку 19. Частина п'ята. Місця щасливих людей
Хто ще пам'ятає ( а хто не пам'ятає, можна за лінками вище то все почитати), минулу розповідь про наші з Олнекою відвідини неймовірного міста Порто я закінчив на тому, що ми зустрічали захід сонця на березі океану і я зробив Оленці пропозицію, від якої вона не змогла відмовитися)).
Сьогодні ж продовжу. Наступного ранку ми знову повернулися до мосту Дона Луїша І (Ponte Luís I).
Сьогодні ж продовжу. Наступного ранку ми знову повернулися до мосту Дона Луїша І (Ponte Luís I).
Але ж погодьтеся, починати ранки з такими от краєвидами — далеко не найгірший варіант)).
Отвам ще панорамку , яка клікається, традиційно.
Ці фоточки зроблені з оглядового майданчика , що знаходиться відразу над верхньою станцію місцевої канатної дороги Teleférico Gaia Gaia.
Трошки вище знаходиться Сад Морро (Jardim do Morro), по суті це велика клумба у вигляді пагорбу. Але симпатично. Створено парк в 1927 році. Поруч знаходиться однойменна станція місцевого метротрамваю.
От вам панорамка з найвищої точки парку.
Праворуч на панорамі знаходиться монастир Серра-ду-Пілар (Mosteiro da Serra do Pilar), до якого ми і вирушили.
Монастир Серра-ду-Пілар - колишній монастир, розташований у Віла-Нова-де-Гая, Португалія, на протилежному боці річки Дору від Порто. Монастир розташований на скелі з видом на міст Дом Луїс I та історичний центр Порту. Разом з цими локаціями монастир був визнаний об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1996 році.
Будівництво першого монастиря на цьому місці розпочалося в 1538 році завдяки Ордену Святого Августина (Ordo sancti Augustini). Первісний монастир був завершений в 1564 році. Будівлі монастиря швидко виявилися замалими для великої кількості ченців, тому вже в 1597 році розпочалась роботи над розширенням, і монастир поступово поступово оновлювався протягом наступних кількох десятиліть. Нова кругова церква була урочисто відкрита 17 липня 1672 р., А завершальні фази оновлених приміщень монастиря були завершені до кінця 17 ст.
Зараз будівля монастиря відкрита для туристів, вхід на територію коштує лише 3 євро, але нам так і не вдалося потрапити в середину. Чомусь (чому чому.. понеділок був), тоді коли ми приходили до монастися від був зачинений. Загалом же від відкритий для відвідування з 9:30 з вівторка по неділю.
Але оглядовий майданчик біля монастиря (Miradouro da Serra do Pilar ) доступний завжди.. і види звідси неймовірі.
Звідси чудовий вид на фортечну стіну Фернандіна (Muralha Fernandina), що була побудована в XIV столітті. На жаль, до наших днів збереглися лише деякі фрагменти цієї грандіозної середньовічної стіни. Будівництво стіни було розпочато в 1336 році в період правління короля Афонсо IV (Afonso IV).
Також гарно видно фунікулер міста Порту, але про нього пізніше, б ми на ньому прокаталися.
Шкода, що не потрапили в середину монастиря, звісно.
36-метрова церква є найбільш помітною спорудою монастиря, що домінує над горизонтом на південній стороні річки Дору (Douro) і височіє над 20-метровою дзвіницею. Церква Серра-ду-Пілар - одна з найвідоміших з низки круглих церков у Західній Європі.
Каняці, кароч, сподобалося тут.
Сіля на місцевий метротрамвай) і Перебралися через міст. Не те, щоб ми дуже розлінилися, просто проїздні були. Використовувати треба, щоб не було шкода за витрачені єврики).
Отак вагони місцевого метро ( називатиму його таки так) виглядають в середині.
Вийшли на наступній зупинці Сан-Бенту (São Bento), що біля однойменного історичного залізничного вокзалу. Прогулялися трохи навколо. Хоча по суті, поверталися назад в сторону річки.
Та сама фортечна стіна Фернандіна і пам'ятник Арнальдо Гами (Estátua de Arnaldo Gama). Це місцевий письменник.
Каплиця Постіго-ду-Соль (Capela do Postigo do Sol) .
А це, власне верхня станція місцевого Фунікулер Гіндайш (Funicular dos Guindais), називається Batalha. Нижня станця розташована біля самої води і називається Ribeira. Так як розташована на початку відомого туристичного району.
Оригінальна лінія була відкрита 3 червня 1891 р. Майже рівно через 2 роки, 5 червня 1893 р., Сталася аварія, спричинена надмірною швидкістю, і фунікулер був виведений з експлуатації
В рамках більш масштабної ініціативи щодо вдосконалення транспортної інфраструктури Порту ,19 лютого 2004 року було відкрито новий фунікулер та станції, що йшли за тією ж лінією, що і раніше.
Більше 100 років він не працював!!! Швидкість фунікулеру становить 5 м/секунду. У вагончик поміщається 25 осіб. Довжина колії 281 метр, перепад висот — 61 метр.
Вартість проїзду складає 2,5 євро. Звичайний міський проїзний на ньому не діє. Працює фунікулер з 8 ранку і до півночі.
Не скажу, що отримав від покатушок на ньому якісь мегавраження, але цікаво. Ну і краєвиди шикарні.
Спустившись до набережною ми спочатку прогулялися не в сторону відомого району Рібейра, а в іншу, в напрямку Інфанського мосту (Ponte do Infante). Тут доволі цікаві історичні будинки на набережній... В більшості своїй підзакинуті, або в жахливому стані. Але в цьому також є своя атмосфера.
Такий він Порту. Облізлий, але все одно прекрасний і неймовірно атмосферний.
На набережній зроблені спеціальні платформи, що височіють над водою, щоб був кращий ракурс для споглядання і фотографування найбільш відомого символу міста — мосту Дона Луїша І .
Далеко не заходили, пішли таки нарешті побродити по знаменитій Рібейрі. Фонтан ( це ж фонтан?) присвяченій якісь черговій перемозі португальнів над французами.
А це неймовірні фасади будинків першої лінії району Рібейра (Ribeira), району, що є однією з візитівок міста.
Площа Рібейра ( Praça Ribeira) відома ще з 14-го століття як великий торговий центр міста. Тут також розташовувався найбільший в Порту рибний ринок.А це скульптура Івана Хреститель в ніші хоч і виглядає давньою, але встановлення вона лише у 80-х роках ХХ сторіччя.
А це вже більш модернова цікавинка площі — фонтан Куб (Fonte de Cubo). Встановлений він поверх старого фонтану, що був знайдений археологами на цьому місці. Помітити його, правда, важко серед парасольок місцевих ресторанчиків.
Ми ж втікли з галасливої площі і заклибилися в лабіринт вузеньких вуличок старого району.
Це президент району РІбейра, а можливо всього міста.
Дуже атмосферно і дуже печально. Більше як третина будівель району закинута і по рохи розвалюється. В Португалії вже багато років не надто добре йдуть справи і економіці і це тут дуже помітно... Але нам то що, туристи рідко помічають такі речі. Вкотре повторюся. Ніколи не плутайте туризм з еміграцією, добре лише там, де нас нема.
Черговий поворот знову вивів нас на набережну.
Азулежу.. колись вам розповів історію цієї краси, але до того ще дожити треба... і обробити мільйон фотографій.
Бродячи, вийшли до прекрасної готичної будівлі монастиря св. Франциска (Францисканської церкви , Igreja Monumento de São Francisco) XIV ст. з визначними інтер'єрами, зокрема бароковими вівтарями та позолоченим деревом. Належить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Той самий трамвайчик, яким ми днем раніше їздили до ОКЕАНУ! Сьогодні ж в нас інші плани. Хоч океан там і присутній).
В середину Францисканської церкви ми таки пішли ( вхід коштує 7,5 євро, 25% знижки з Porto Cart), фоткати тут можна далеко не всюди, тож найбільш вражаючі інтер'єри ви глянте в інтернеті , це щось неймовірне.
З квитком також можна потрапити до палацу Болса (Palácio da Bolsa), шикарною неокласичною пам'яткою.
Також можна відвідати Музей ордену святого Франциска (Museu da Ordem de São Francisco)... Тут фоткати можна).
Парафіяльна церква святого Миколая (Igreja Paroquial de São Nicolau). Симпатична.
Знову заглибилися і лабіринт історичних вуличок.
Багато цікавого можна зустріти безцільно бродячи містами.
Це кури. Вперше бачу вуличні вистави з використанням курей).
Поступово підмімаємося догори . Порту вражає.
На одних вулицях від туристів не проштовхнутися...
На сусідніх — нікого немає... дивно).
Одна з будівель монастиря Сан-Бенту-да-Віторія (Mosteiro de São Bento da Vitória), національної пам'ятки Португалії. Будівля має бурну історію, зараз тут розташовано Портуальський центр фотографії.
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Цю дзвіницю ви вже бачили не раз на моїх ( та і не тільки на моїх, думаю) фотографіях. Це дзвіниця Церкви кліриків (Igreja dos Clérigos) .75-метрова дзвіниця, яка є символом Порту. Звичайно ж, ми потрапили на верхівку її, але не цього разу, тож розповім я про дзвіницю і церкву іншим разом.
Це ще один з туристичних трамваїв міста. Трамвай № 28 ходить центром міста.
Взагалі то, нашою метою прогулянки в ці краї було відвідування знаменитої місцевої книгарні Livraria Lello. Вважається, що книгарня Лелльо й Сини ( така її повна назва) знайшла своє відображення в серії романів про Гаррі Поттера як чаклунська книгарня «Флоріш і Блотс». Джоан Ролінг справді на початку 1990-х років якийсь час мешкала в Порту, де викладала англійську мову й відвідувала книгарню Лелльо й сини. Хотіти то ми хотіли, але побачили чергу і вирішили перенести візит туди на інший час. Зовсім не хотілося втрачати годину ( а то і більше часу) на стояння в черзі на спеці.
Тож в нас визрів новий коварний план. Ми почимчикували на площу Францишку Гомеша Тейшери (Praça de Gomes Teixeira , це портуальський математик, якщо комусь цікаво).
На фото відомий Фонтан левів ( Fonte dos Leões) відкритий в 1886 році.
На цій же площі розташована ще одна шикарна церква. Церква Кармо або Церква Преподобного Третього Ордену ( Igreja do Carmo ou Igreja da Venerável Ordem Terceira de Nossa Senhora do Carmo), шикарна будывля в стилы барроко, збудована наприкsyws 18-го століття.
В середину також заглянули.
А потім сіли на втобус і помчали до ОКЕАНУ, що манив. Їхали довго і з пересадками, але про то наступного разу, буде цікаво. Не перемикайтеся.
Я розумію, що туризм став... але для оптимістів все ж поширю).
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде)
Отвам ще панорамку , яка клікається, традиційно.
Ці фоточки зроблені з оглядового майданчика , що знаходиться відразу над верхньою станцію місцевої канатної дороги Teleférico Gaia Gaia.
Трошки вище знаходиться Сад Морро (Jardim do Morro), по суті це велика клумба у вигляді пагорбу. Але симпатично. Створено парк в 1927 році. Поруч знаходиться однойменна станція місцевого метротрамваю.
От вам панорамка з найвищої точки парку.
Праворуч на панорамі знаходиться монастир Серра-ду-Пілар (Mosteiro da Serra do Pilar), до якого ми і вирушили.
Монастир Серра-ду-Пілар - колишній монастир, розташований у Віла-Нова-де-Гая, Португалія, на протилежному боці річки Дору від Порто. Монастир розташований на скелі з видом на міст Дом Луїс I та історичний центр Порту. Разом з цими локаціями монастир був визнаний об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1996 році.
Будівництво першого монастиря на цьому місці розпочалося в 1538 році завдяки Ордену Святого Августина (Ordo sancti Augustini). Первісний монастир був завершений в 1564 році. Будівлі монастиря швидко виявилися замалими для великої кількості ченців, тому вже в 1597 році розпочалась роботи над розширенням, і монастир поступово поступово оновлювався протягом наступних кількох десятиліть. Нова кругова церква була урочисто відкрита 17 липня 1672 р., А завершальні фази оновлених приміщень монастиря були завершені до кінця 17 ст.
Зараз будівля монастиря відкрита для туристів, вхід на територію коштує лише 3 євро, але нам так і не вдалося потрапити в середину. Чомусь (чому чому.. понеділок був), тоді коли ми приходили до монастися від був зачинений. Загалом же від відкритий для відвідування з 9:30 з вівторка по неділю.
Але оглядовий майданчик біля монастиря (Miradouro da Serra do Pilar ) доступний завжди.. і види звідси неймовірі.
Звідси чудовий вид на фортечну стіну Фернандіна (Muralha Fernandina), що була побудована в XIV столітті. На жаль, до наших днів збереглися лише деякі фрагменти цієї грандіозної середньовічної стіни. Будівництво стіни було розпочато в 1336 році в період правління короля Афонсо IV (Afonso IV).
Також гарно видно фунікулер міста Порту, але про нього пізніше, б ми на ньому прокаталися.
Шкода, що не потрапили в середину монастиря, звісно.
36-метрова церква є найбільш помітною спорудою монастиря, що домінує над горизонтом на південній стороні річки Дору (Douro) і височіє над 20-метровою дзвіницею. Церква Серра-ду-Пілар - одна з найвідоміших з низки круглих церков у Західній Європі.
Каняці, кароч, сподобалося тут.
Сіля на місцевий метротрамвай) і Перебралися через міст. Не те, щоб ми дуже розлінилися, просто проїздні були. Використовувати треба, щоб не було шкода за витрачені єврики).
Отак вагони місцевого метро ( називатиму його таки так) виглядають в середині.
Вийшли на наступній зупинці Сан-Бенту (São Bento), що біля однойменного історичного залізничного вокзалу. Прогулялися трохи навколо. Хоча по суті, поверталися назад в сторону річки.
Та сама фортечна стіна Фернандіна і пам'ятник Арнальдо Гами (Estátua de Arnaldo Gama). Це місцевий письменник.
Каплиця Постіго-ду-Соль (Capela do Postigo do Sol) .
А це, власне верхня станція місцевого Фунікулер Гіндайш (Funicular dos Guindais), називається Batalha. Нижня станця розташована біля самої води і називається Ribeira. Так як розташована на початку відомого туристичного району.
Оригінальна лінія була відкрита 3 червня 1891 р. Майже рівно через 2 роки, 5 червня 1893 р., Сталася аварія, спричинена надмірною швидкістю, і фунікулер був виведений з експлуатації
В рамках більш масштабної ініціативи щодо вдосконалення транспортної інфраструктури Порту ,19 лютого 2004 року було відкрито новий фунікулер та станції, що йшли за тією ж лінією, що і раніше.
Більше 100 років він не працював!!! Швидкість фунікулеру становить 5 м/секунду. У вагончик поміщається 25 осіб. Довжина колії 281 метр, перепад висот — 61 метр.
Вартість проїзду складає 2,5 євро. Звичайний міський проїзний на ньому не діє. Працює фунікулер з 8 ранку і до півночі.
Не скажу, що отримав від покатушок на ньому якісь мегавраження, але цікаво. Ну і краєвиди шикарні.
Спустившись до набережною ми спочатку прогулялися не в сторону відомого району Рібейра, а в іншу, в напрямку Інфанського мосту (Ponte do Infante). Тут доволі цікаві історичні будинки на набережній... В більшості своїй підзакинуті, або в жахливому стані. Але в цьому також є своя атмосфера.
Такий він Порту. Облізлий, але все одно прекрасний і неймовірно атмосферний.
На набережній зроблені спеціальні платформи, що височіють над водою, щоб був кращий ракурс для споглядання і фотографування найбільш відомого символу міста — мосту Дона Луїша І .
Далеко не заходили, пішли таки нарешті побродити по знаменитій Рібейрі. Фонтан ( це ж фонтан?) присвяченій якісь черговій перемозі португальнів над французами.
А це неймовірні фасади будинків першої лінії району Рібейра (Ribeira), району, що є однією з візитівок міста.
Площа Рібейра ( Praça Ribeira) відома ще з 14-го століття як великий торговий центр міста. Тут також розташовувався найбільший в Порту рибний ринок.А це скульптура Івана Хреститель в ніші хоч і виглядає давньою, але встановлення вона лише у 80-х роках ХХ сторіччя.
А це вже більш модернова цікавинка площі — фонтан Куб (Fonte de Cubo). Встановлений він поверх старого фонтану, що був знайдений археологами на цьому місці. Помітити його, правда, важко серед парасольок місцевих ресторанчиків.
Ми ж втікли з галасливої площі і заклибилися в лабіринт вузеньких вуличок старого району.
Це президент району РІбейра, а можливо всього міста.
Дуже атмосферно і дуже печально. Більше як третина будівель району закинута і по рохи розвалюється. В Португалії вже багато років не надто добре йдуть справи і економіці і це тут дуже помітно... Але нам то що, туристи рідко помічають такі речі. Вкотре повторюся. Ніколи не плутайте туризм з еміграцією, добре лише там, де нас нема.
Черговий поворот знову вивів нас на набережну.
Азулежу.. колись вам розповів історію цієї краси, але до того ще дожити треба... і обробити мільйон фотографій.
Бродячи, вийшли до прекрасної готичної будівлі монастиря св. Франциска (Францисканської церкви , Igreja Monumento de São Francisco) XIV ст. з визначними інтер'єрами, зокрема бароковими вівтарями та позолоченим деревом. Належить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Той самий трамвайчик, яким ми днем раніше їздили до ОКЕАНУ! Сьогодні ж в нас інші плани. Хоч океан там і присутній).
В середину Францисканської церкви ми таки пішли ( вхід коштує 7,5 євро, 25% знижки з Porto Cart), фоткати тут можна далеко не всюди, тож найбільш вражаючі інтер'єри ви глянте в інтернеті , це щось неймовірне.
З квитком також можна потрапити до палацу Болса (Palácio da Bolsa), шикарною неокласичною пам'яткою.
Також можна відвідати Музей ордену святого Франциска (Museu da Ordem de São Francisco)... Тут фоткати можна).
Парафіяльна церква святого Миколая (Igreja Paroquial de São Nicolau). Симпатична.
Знову заглибилися і лабіринт історичних вуличок.
Багато цікавого можна зустріти безцільно бродячи містами.
Це кури. Вперше бачу вуличні вистави з використанням курей).
Поступово підмімаємося догори . Порту вражає.
На одних вулицях від туристів не проштовхнутися...
На сусідніх — нікого немає... дивно).
Одна з будівель монастиря Сан-Бенту-да-Віторія (Mosteiro de São Bento da Vitória), національної пам'ятки Португалії. Будівля має бурну історію, зараз тут розташовано Портуальський центр фотографії.
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Цю дзвіницю ви вже бачили не раз на моїх ( та і не тільки на моїх, думаю) фотографіях. Це дзвіниця Церкви кліриків (Igreja dos Clérigos) .75-метрова дзвіниця, яка є символом Порту. Звичайно ж, ми потрапили на верхівку її, але не цього разу, тож розповім я про дзвіницю і церкву іншим разом.
Це ще один з туристичних трамваїв міста. Трамвай № 28 ходить центром міста.
Взагалі то, нашою метою прогулянки в ці краї було відвідування знаменитої місцевої книгарні Livraria Lello. Вважається, що книгарня Лелльо й Сини ( така її повна назва) знайшла своє відображення в серії романів про Гаррі Поттера як чаклунська книгарня «Флоріш і Блотс». Джоан Ролінг справді на початку 1990-х років якийсь час мешкала в Порту, де викладала англійську мову й відвідувала книгарню Лелльо й сини. Хотіти то ми хотіли, але побачили чергу і вирішили перенести візит туди на інший час. Зовсім не хотілося втрачати годину ( а то і більше часу) на стояння в черзі на спеці.
Тож в нас визрів новий коварний план. Ми почимчикували на площу Францишку Гомеша Тейшери (Praça de Gomes Teixeira , це портуальський математик, якщо комусь цікаво).
На фото відомий Фонтан левів ( Fonte dos Leões) відкритий в 1886 році.
На цій же площі розташована ще одна шикарна церква. Церква Кармо або Церква Преподобного Третього Ордену ( Igreja do Carmo ou Igreja da Venerável Ordem Terceira de Nossa Senhora do Carmo), шикарна будывля в стилы барроко, збудована наприкsyws 18-го століття.
В середину також заглянули.
А потім сіли на втобус і помчали до ОКЕАНУ, що манив. Їхали довго і з пересадками, але про то наступного разу, буде цікаво. Не перемикайтеся.
Я розумію, що туризм став... але для оптимістів все ж поширю).
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде)
no subject
2021-01-10 09:53 (UTC)