Про відпустку 19. Частина третя. Собор

[falkoner]

Вчора над містом летіли гуси.
Над камінним містом, вночі...
Стиснути серце мусив, —
Мовчи, безглузде, мовчи!

Про відпустку 19. Частина перша. Варшава на один день
Про відпустку 19. Частина друга. Справжнє місто

Отже, продовжу свою розповідь з того самого місця, де закінчився минулий пост, а саме перед неймовірної краси храмом — Церквою святого Антоніо Конгрегадуш (Igreja de Santo António dos Congregados).

Церква була побудована в 1703 р. На місці, де раніше стояла каплиця, присвячена Святому Антоніо Ліссабонському, (1662 р. побудови), і була зруйнована за кілька років до початку будівництва нового храму. Нова церква була приєднана до жіночого монастиря Конгрегадуш.

Головний фасад храму виконаний в стилі бароко і прикрашений біло-блакитними плитками азулежу на теми з життя святого Антонія і Успіння Пресвятої Діви Марії. У внутрішньому оздобленні церкви також переважають барокові риси: її стіни прикрашені позолотою, розписами і іншими декоративними елементами.

Вхід в середину вільний.




Знаходиться ж церква поряд з залізничним вокзалом Сан-Бенту ( São Bento) — ще одною неймовірною спорудою.
Будівля побудованого в 1916 році вокзалу славиться, насамперед, панно з азулежу, що зображають різні сцени з португальської історії.
Панно зображують краєвиди, етнографічні сюжети, а також історичних персонажів і події, наприклад лицаря Егаша Моніжа (Egas Moniz IV de Riba Douro) і Імператора Альфонсо VII (Alfonso VII el Emperador) , Битву при Аркуш-де-Валдевеш (Arcos de Valdevez,1140), прибуття короля Жуана I (João I) і Філіппи Ланкастер (Filipa de Lencastre) в Порту (1387) і завоювання Сеути (Conquista de Ceuta), 1415).
Знаходиться вокзал на площі імені Алмейдо Гаррета ( João Baptista da Silva Leitão de Almeida Garrett) — відомого португальського письменника 19-го століття.









Назва походить від бенедиктинського монастиря, побудованого на цьому місці в 16 столітті. Монастир став жертвою пожежі в 1783 році, пізніше був перебудований і закритий в результаті ліберальної реформи в 1892 році. У контексті розширення залізничної системи на території Португалії монастир був знесений. У 1900 році Король Карлуш I заклав перший камінь в будівлю вокзалу.



Ми ж зайшли на вокзал не тільки подивитися на панно, а і з більш практичною метою. Дізналися розклад поїздів в сторону Авейру, куди мали намір вирушати далі... поїли зморожено йогурта)). Він тут неймовірний. 3,7 євро - величезна порція з трьома додатками на вибір. Фото не буде) Руки були зайняті ))).



Рушили далі. Вулички навколо вокзалу дуже мальовничі.









Ота купа людей на фото - то черга в шикарну і відносно недорогу пекарню) Дуже раджу).



Граффіті трохи зустріли). Як же без них.









Зовсім недалечко пройтися треба і ви потрапите до Кафедрального Собору Порту (Sé do Porto) — головної теми мого сьогодняшнього посту.



Піднімалися ми довго, постійно я зупинявся пофоткати).









Але перед тим, як зайти в середину ми довго зависли на майданчику перед входом, бо звідти неймовірний вид на місто. Ще і з погодою нам дуже пощастило.






Ну і як без панорамки то? Клікається.



Заплативши по 1,5 євро за вхід ( звичайний квиток коштує 3 євро, але ми мали Portocard ) і зайшли в середину.
Тепер можна почати розповідь про цю унікальну пам'ятку.




Готичний кулуатр Собору.



Кафедральний Собор Порту — одна з найдавніших пам’яток міста та одна з найважливіших місцевих пам’яток романського стилю. Будівництво нинішньої будівлі церкви було розпочате у другій половині XIII століття і вона постійно перебувала у добудовах до XVI століття (не рахуючи пізніших реставрацій періоду бароко та XX століття), хоча деякі дослідники вважають початком будівництва 1110 рік.









Собор оточений двома квадратними вежами, кожна з яких підтримується двома контрфорсами та увінчана куполом. Фасад не має оздоблення і є доволі архітектурно неоднорідним. Він має бароковий ґанок і романські трояндові вікна під кренеляжною аркою, створюючи враження укріпленої церкви. Романська нава досить вузька і вкритий циліндричним склепінням. Вона фланкована двома приділами з нижчим склепінням. Кам'яний дах центрального проходу підтримується аркбутанами — особливість церкви, яку однією з перших використали у Португалії.

Ця перша романська будівля зазнала багатьох змін, але загальний вигляд фасаду залишився романським. Близько 1333 року прибудована готична похоронна каплиця Жоау Горду (João Gordo) , який був лицарем-госпітальєром і служив Королю Дінішу І ( Dinis І).




Зовнішній вигляд Собору сильно змінився за часів бароко . У 1772 р. новий головний портал замінив старий романський оригінал і були змінені баштові куполи. У 1736 році італійський архітектор Ніколау Насоні (Niccolò Nasoni) додав вишукану барокову лоджію до бічного фасаду собору.
Інтер’єр також був змінений у епоху бароко.



На одну з веж можна піднятися ( тільки за це варто заплатити 3 євро) — звідси просто шикарна панорама на місто.



Вид на Монастир Серра-ду-Пілар (Claustros do Mosteiro da Serra do Pilar) і міст Луїша І ( Luís I Bridge) — одну з найвідоміших атракцій міста. По мостику біжить потяг місцевого легкого метро, що більш нагадує трамвай ( як от у Кривому Розі) .



А це дах собору.



Вид на річку Дору. І на місцеві винзаводи). Саме тут народжується знаменитий португальський портвейн, але про нього якось іншим разом.



З цього ракурсу видно символ міста — дзвницю церкви Клеригуш ( Igreja dos Clérigos), яку видно з майже будь-якої точки міста. Лівіше — вежі Церкви Кармелітів ( Igreja dos Carmelitas). Ми з Оленкою і туди добралися, але то в наступних розповідях.



А можно просто спостерігати за життям міста з висоти польоту дрона ( гггг).



З цієї точки гарно видно сусідню Церкву святого Луренцо (Igreja de São Lourenço), зараз в її будівлі знаходиться Музей сакрального мистецтва ( Museu de Arte Sacra e Arqueologia/MASA), в яким ми так і не завернули.



Ну і так, панорамка.



Не поспішаючи попрямували до виходу. Виявляється ми ще багато цікавого пропустили в самому Соборі.












Звідси, з Кафедрального Собору Порту ( Sé do Porto) починається португальський шлях Святого Якова або Шлях до Сантьяго ( Camino de Santiago). Тисячі паломників купують тут так звані "паспорти" і вирушають пішки до іспанського містечка Сантьяго-де-Компостела. Від Порту туди 285 кілометрів.
Одна з моїх мрій пройти колись один з маршрутів. Не обов'язково португальський. Ну і не з релігійних міркувань. Просто цікавий формат).



Перед Собором величезна полоща, що заодно слугує і оглядовим майданчиком для тисяч туристів. Не зараз, звичайно...



Тут же. на площы перед Собором знаходиться історичний Ганебний стовп Порту (Pelourinho do Porto).



Не менш історичний Фонтан Пелікан. Воду пити звідси не можна, це вам на майбутнє. Трошки далі. я покажу де поруч можна набрати води)).



Кафедральний Собор знаходиться на пагорбі над історичним і дуже мальовничим районом Рібейра ( Ribeira). Найкращий вид на район з протилежного берега Дору (Douro). Тож туди ми і вирушили, але спочатку треба було спуститися в низ. І ми заглибилися у лабіринт вузеньких вуличок історичного району.



Останній погляд на величний храм і вперед. Тобто вниз)).









Час стояв обідній і запахи навколо не давали спокою. Звідусіль тягнулися аромати смаженої риби, супів, портвейну. Якщо побродити по райончику, то можна знайти малесенькі домашні ресторанчики, де повноцінний обід ( перше, друге і компот портвейн) коштують 5-10 євро, що зовсім не дорого . якщо порівнювати з більш туристичними місцями.



От на цій площі є фонтанчик з питною водою... і купа ракурсів для шикарних фото.



Ще видніється Церква святого Луренцо (Igreja de São Lourenço).









І знову вона, але вже з паралельної вулиці.



Тут купа винних магазинчиків, де можна скуштувати портвейну, або придбати пляшечку. Але ціни тут на туристів розраховані, тож не ведіться особливо.






Не зважаючи , що район туристична мекка, проте місцевим тут не просто. Будинки старі , ремонтувати державі їх немає за що ( в країні економічна криза), багато будинків стоять пусткою і за кольоровими фасадами ховається розруха. Але люди живуть.. так цікаво було випадково заглянути в розчинені двері і побачити обідній стіл накритий на велику родину ( все як треба - рибка, вино) , або звичайна білизна що сушиться на мотузках над головами... це життя і саме воно цікаве, а не бездушні вилизані туристичні об'єкти.




Корінних жителів району Рібейра часто називають «тріпейрос». Це слово походить від tripe, що в перекладі означає «нутрощі». Справа в тому, що багато років тому місцеві харчувалися практично одними тельбухами, а гарне м'ясо діставалося морякам, бо ті платили за нього дзвінкою монетою ( от тільки не починайте наспівувати пісню з Відьмака, ок?)



Потрошки спускаємося до води.



Це одне з моїх найулюбленіших фото з Порту..



От вже і світло в кінці лабіринту))






Пройшовши через тонель вийшли до славнозвісного мосту Луіша І ( Ponte Luís I), що є визітівкою міста. Прямували ми на інший берег... але це вже інша історія, про то наступного разу. Буде цікаво, не перемикайтеся.



Я розумію, що туризм став... але для оптимістів все ж поширю).
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде)