Про Кавказ19. Автентичне
Saturday, 15 February 2020 15:09![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerВечір - я до тебе мила
І сором'язлива -
Тільки оціни.
Тільки не розбий мене,
Я ж все про себе розкажу.
І сором'язлива -
Тільки оціни.
Тільки не розбий мене,
Я ж все про себе розкажу.
Про Кавказ19. Привіт, Вірменія!
Про Кавказ19. Напівколом
Хоч і обіцяв минулого разу нова частина буде скоро... але... Ну от пишу знову, про нашу з Оленкою минулорічну подорож на Кавказ. Тоді ми побували у Вірменії і Грузії.
Як я писав в минулому пості, ми махнулися до готелю, вдяглися тепліше і пішли далі бродити надвечірнім Єреваном. Зустріли знайомих товаришів ось. Це не пам'ятник, просто скульптура біля ресторанчику. Назву ресторанчику вгадаєте? Звичайно ж " Кавказька полонянка".
А йшли ми подивитися на місцеву "Блакитну мечеть" і, звичайно ж, порівняти її зі стамбульською.
Мапа вела нас трішечки дворами і провулками. що ж. Так навіть цікавіше. Побачили трохи звичайного життя звичайних жителів Єревану, змогли, ось, оцінити їхню тягу до прекрасного. А прикольний такий гараж вийшов?
Тут вже на повну буяла весна .
Нормально сфоткати мінарет Блакитної мечеті Єревату проблематично. Він сам по собі не надто високий, ще й розміщений у вузенькому місці між багатоповеховими нетрями і стіною мечеті. Та і буяючі фруктові дерева, яких тут дуже багато не дають особливої можливості вибрати ракурс... Але мінарет шикарний... Неймовірний стиль.
Вхід ( я так зрозумів не парадний) на територію мечеті. Територія ця доволі велика і ж по суті огородженим прямокутником. Різноманітні будівлі ( власне,. мечеть, бібліотека, півільйони і інші приміщення) є стінами цього прямокутника. У внутрішньому дворі - сад.
Блакитна мечеть (Կապույտ մզկիթ) — соборна мечеть Єревана, побудована у 1766 році місцевим перським ханом, Гусейнали-ханом Каджаром. Площа мечеті — 7000 кв. м. В південно-східній частині знаходиться мінарет заввишки 24 м, є 28 павільйонів, бібліотека в північній частині, основний зал і купол у південній частині, внутрішній двір.
З чотирьох мінаретів мечеті (висотою в 25 метрів) три були знесені після 1945 року. Весь комплекс займає площу 7000 квадратних метрів. У радянські роки перетворена спочатку в 1931 році, на Музей міста (Врятувати цей шедевр архітектури під час радянської окупації допоміг Єгіше Чаренц (справжнє прізвище — Согомонян Єгіше Абгарович) — вірменський радянський поет, прозаїк. В країні тоді масово знищували всі зразки персидської архітектури, але з подачі відомого поета будівлю залишили цілою), потім на планетарій, є одним з культурних центрів іранської громади Вірменії. Її відновлення у 1996—1999 профінансував Іран.
Нам пощастило, туристів було небагато, можна було спокійно погуляти внутрішнім двориком. пофотографувати.
На фото нижче - місцева бібліотека.
В мечеті знову щось ремонтували і перед входом поставили дивну конструкціюз гівна і палок зі стільців і мотузок. От щоб туристи робили красиві фотографії).
Експозиція виробів іранських майстрів.
Доречі, за годину перебування в цьому місці. ми не побачили жодного працівника тут. чи сторожа.. чи двірника.. Ворота ж всі відкриті. Заходь ( в сенсі у внутрішній двір. не в приміщення) , дивись, фотографуй...
А це головна брама . Саме крізь неї ми покинули Блакитну мечеть. Потрапили ми на одну з головних вулиць міста — на проспект Месропа Маштоца (Մեսրոպ Մաշտոց պողոտա, якщо вам цікаво, то
проспект названо в честь творця вірменської абетки).
Вечоріло вже. Ми вирішили зустріти захід сонця на єреванському Каскаді, куди і вирушили тим же проспектом Месропа Маштоца. Отак йшли собі. Нічого не обіцяло небезпеки, коли на нас напав магазин місцевих ласощів! Скільки всього тут було... пастила от , наприклад...
Неймовірна кількість різноманітних горіхів...
Купили трохи макадамії . Тут я її спробував вперше... що вам сказати... це найсмачніший горіх в світі! Хто не куштував — спробуйте. В Україні цей горіх такох продається. Коштує не дешево, але воно того вартує. Вигідніше купувати вже очижені (по грошам), але блін, так прикольно його розламувати спеціальним ключиком ( мають давати продавці) — то окреме задоволення). За нього навіть доплатити можна.
.
Місцевий аналог грузинської чурхчели. Тут називається " суджук". І ковбаса тут називається " суджук"... все не просто ))).
Багато різних сушених і карамелізованих фруктів. Поки Оленка вибирала поїсти, я пофоткав трошки для фотостоків).Подвійна вигода!).
Трішки вуличного мистецтва. Офіційного. Я не до кінця зрозумів. Це чи будинок якоїсь місцевої спілки композиторів, чи в цьому будинку народився якийсь відомий вірменський композитор... тематична, кароч, мозаїка.
А от ми і добралися до головної місцевої цікавинки — Єреванського Каскаду. Заодно Каскад являється найвідомішою недобудовою міста. Навколо нього вже встигли повиростати доволі потворні житлові будинка.. а Каскад все добудовують.
Каскад (Կասկադ համալիր) — монумент, будівництво якого розпачолося в Єревані в 1980 році. Станом на 2019 ( та і зараз думаю так само) монумент ще не було закінчено.
З 17 листопада 2009 р. Каскад став центром сучасного мистецтва — Центр мистецтв Гафесчяна (Гафесчян Джерард Левон - один з найвідоміших вірменських емігрантів. Філантроп, меценат).
Монумент складається з садів на терасі, фонтанів ( ми так і не бачили, щоб фонтани працювали. Може зарано були ,і їх ще не ввімкнули після зими, може просто не працюють вони. Не знаю) та великих сходів, що протягаються згори донизу. Ширина — 50 метрів, висота — 118 метрів. Східці розташовані під нахилом в 15°, включають в себе 572 східців та простягають на 302 метра.
Всередині розташовані ескалатори, що піднімаються у 118 метрів вгору, майже всю площу в середині займає Центр мистецтв Кафесчяна... Але головне і найкрасивіше в цьому місці - види на величну гору Арарат...
На гору ми піднялися пішечки. Після цілого дня прогулянок то далося нам не легко... Помітили ескалатор вже майже на верху. Вирішили покататися, а він зачинився) . До 20:00 він. Зважайте.
Але що я про ескалатори... ви на панорами дивіться. А щоб дивитися на них треба підійматися сходами. З кожним новим ярусом, з кожною новою терасою вид на місто змінюється і заворожує все більше.
«Північний каскад» був запроектований ще в генеральному плані 1924 року, розробленому архітектором А. О. Таманяном. Згідно з цим проектом, через схили Канакерскіх пагорбів повинна була пройти система східчастих переходів, водоспадів і квітників. Каскад повинен був пов'язати центральну і північну частини міста .
У 1960-х роках була сформована відповідна до підніжжя каскаду вулиця Таманяна. У верхній частині, по осі майбутнього каскаду, був встановлений 50-метровий обеліск на честь 50-річчя встановлення радянської влади у Вірменії (архітектори Дж. Торосян, С. Гюрзадян). Там же була зроблено оглядовий майданчик.
Проект самого каскаду був розроблений на початку 1970-х років архітекторами Дж. Торосяном, С. Гюрзадяном, А. Мхітаряном. Згідно їх планам від вулиці Таманяна біля підніжжя пагорба до обеліска та оглядового майданчика повинна була бути прокладена еспланада з безперервним каскадом сходів. На каскаді були запроектовані п'ять інтервалів-терас, які представляють собою музеї під відкритим небом, до яких ведуть ескалатори. На терасах передбачалося влаштувати квітники, фонтани і басейни, з них повинен був відкриватися вид на Єреван і на гору Арарат .
Будівництво каскаду почалося в 1980 році. В кінці 1980-х, у зв'язку зі Спітакський землетрусом, розпадом СРСР і Карабахською війною, будівельні роботи були припинені.
У 2002 році з ініціативи американського мецената вірменського походження Джерарда Гафесчяна поновилися роботи з будівництва, реставрації та благоустрою комплексу.
П'ятий рівень Каскаду.
Оцей ракурс мені подобається більше.
Але ту на місто треба дивитися...
... на Арарат. От дивишся на гору і рзумієш, як з'явилися релігії. Бо осягнути щось настільки величне первісні люди були не взмозі.
Панорамка от. Це ми обходили сбоку величезний котлован, на місці непобудованого ще Центру мистецтв. Судячи з активності будівництва добудують його ще дуже нескоро.
Каскад свого часу не добудували, а от меморіал ( 50 -тиріччя окупації Вірменії Радянським Союзом. Демократи́чна Респу́бліка Вірме́нія — (Դեմոկրատական Հայաստանի Հանրապետություն) — незалежна держава, проголошена в Закавказзі, на території Східної Вірменії, 28 травня (10 червня) 1918 року після розпаду Закавказької Демократичної Федеральної Республіки (ЗДФР).
На 1919 рік її площа становила 58 тисяч км², населення — 961,7 тисяч осіб. Проіснувала до 1920 року. Так і не була визнана Лігою Націй) і оглядовий майданчик встигли.
Оленка споглядає надвечірній Арарат.
Панорама вже з оглядового майданчика. Ота яма знизу то і є котлован під майбутній музей.
Вид на Північну частину Єревану. Багато сучасної архітектури.
Поряд з монументом (буквально через дорогу) знаходиться парк Перемога. Ми в нього так і не потрапили. Але судячи з інтернетів там присутні всі атрибути зразкового радянського парку.
Алея Героїв, вічний вогонь, монумент "Мати Вірменії".. Чортове колесо і інші атракціони). Види правда, звідти непогані, кажуть.
Поруч же ми надибали дивну фотозону під відкритим небом. Побродили.. подивувалися трохи).
Глянули на Арарат востаннє в цей день і вирушили вниз. Спати ми ще не збиралися, тож є ще що цікавого показати, але то наступного разу вже. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
А йшли ми подивитися на місцеву "Блакитну мечеть" і, звичайно ж, порівняти її зі стамбульською.
Мапа вела нас трішечки дворами і провулками. що ж. Так навіть цікавіше. Побачили трохи звичайного життя звичайних жителів Єревану, змогли, ось, оцінити їхню тягу до прекрасного. А прикольний такий гараж вийшов?
Тут вже на повну буяла весна .
Нормально сфоткати мінарет Блакитної мечеті Єревату проблематично. Він сам по собі не надто високий, ще й розміщений у вузенькому місці між багатоповеховими нетрями і стіною мечеті. Та і буяючі фруктові дерева, яких тут дуже багато не дають особливої можливості вибрати ракурс... Але мінарет шикарний... Неймовірний стиль.
Вхід ( я так зрозумів не парадний) на територію мечеті. Територія ця доволі велика і ж по суті огородженим прямокутником. Різноманітні будівлі ( власне,. мечеть, бібліотека, півільйони і інші приміщення) є стінами цього прямокутника. У внутрішньому дворі - сад.
Блакитна мечеть (Կապույտ մզկիթ) — соборна мечеть Єревана, побудована у 1766 році місцевим перським ханом, Гусейнали-ханом Каджаром. Площа мечеті — 7000 кв. м. В південно-східній частині знаходиться мінарет заввишки 24 м, є 28 павільйонів, бібліотека в північній частині, основний зал і купол у південній частині, внутрішній двір.
З чотирьох мінаретів мечеті (висотою в 25 метрів) три були знесені після 1945 року. Весь комплекс займає площу 7000 квадратних метрів. У радянські роки перетворена спочатку в 1931 році, на Музей міста (Врятувати цей шедевр архітектури під час радянської окупації допоміг Єгіше Чаренц (справжнє прізвище — Согомонян Єгіше Абгарович) — вірменський радянський поет, прозаїк. В країні тоді масово знищували всі зразки персидської архітектури, але з подачі відомого поета будівлю залишили цілою), потім на планетарій, є одним з культурних центрів іранської громади Вірменії. Її відновлення у 1996—1999 профінансував Іран.
Нам пощастило, туристів було небагато, можна було спокійно погуляти внутрішнім двориком. пофотографувати.
На фото нижче - місцева бібліотека.
В мечеті знову щось ремонтували і перед входом поставили дивну конструкцію
Експозиція виробів іранських майстрів.
Доречі, за годину перебування в цьому місці. ми не побачили жодного працівника тут. чи сторожа.. чи двірника.. Ворота ж всі відкриті. Заходь ( в сенсі у внутрішній двір. не в приміщення) , дивись, фотографуй...
А це головна брама . Саме крізь неї ми покинули Блакитну мечеть. Потрапили ми на одну з головних вулиць міста — на проспект Месропа Маштоца (Մեսրոպ Մաշտոց պողոտա, якщо вам цікаво, то
проспект названо в честь творця вірменської абетки).
Вечоріло вже. Ми вирішили зустріти захід сонця на єреванському Каскаді, куди і вирушили тим же проспектом Месропа Маштоца. Отак йшли собі. Нічого не обіцяло небезпеки, коли на нас напав магазин місцевих ласощів! Скільки всього тут було... пастила от , наприклад...
Неймовірна кількість різноманітних горіхів...
Купили трохи макадамії . Тут я її спробував вперше... що вам сказати... це найсмачніший горіх в світі! Хто не куштував — спробуйте. В Україні цей горіх такох продається. Коштує не дешево, але воно того вартує. Вигідніше купувати вже очижені (по грошам), але блін, так прикольно його розламувати спеціальним ключиком ( мають давати продавці) — то окреме задоволення). За нього навіть доплатити можна.
.
Місцевий аналог грузинської чурхчели. Тут називається " суджук". І ковбаса тут називається " суджук"... все не просто ))).
Багато різних сушених і карамелізованих фруктів. Поки Оленка вибирала поїсти, я пофоткав трошки для фотостоків).Подвійна вигода!).
Трішки вуличного мистецтва. Офіційного. Я не до кінця зрозумів. Це чи будинок якоїсь місцевої спілки композиторів, чи в цьому будинку народився якийсь відомий вірменський композитор... тематична, кароч, мозаїка.
А от ми і добралися до головної місцевої цікавинки — Єреванського Каскаду. Заодно Каскад являється найвідомішою недобудовою міста. Навколо нього вже встигли повиростати доволі потворні житлові будинка.. а Каскад все добудовують.
Каскад (Կասկադ համալիր) — монумент, будівництво якого розпачолося в Єревані в 1980 році. Станом на 2019 ( та і зараз думаю так само) монумент ще не було закінчено.
З 17 листопада 2009 р. Каскад став центром сучасного мистецтва — Центр мистецтв Гафесчяна (Гафесчян Джерард Левон - один з найвідоміших вірменських емігрантів. Філантроп, меценат).
Монумент складається з садів на терасі, фонтанів ( ми так і не бачили, щоб фонтани працювали. Може зарано були ,і їх ще не ввімкнули після зими, може просто не працюють вони. Не знаю) та великих сходів, що протягаються згори донизу. Ширина — 50 метрів, висота — 118 метрів. Східці розташовані під нахилом в 15°, включають в себе 572 східців та простягають на 302 метра.
Всередині розташовані ескалатори, що піднімаються у 118 метрів вгору, майже всю площу в середині займає Центр мистецтв Кафесчяна... Але головне і найкрасивіше в цьому місці - види на величну гору Арарат...
На гору ми піднялися пішечки. Після цілого дня прогулянок то далося нам не легко... Помітили ескалатор вже майже на верху. Вирішили покататися, а він зачинився) . До 20:00 він. Зважайте.
Але що я про ескалатори... ви на панорами дивіться. А щоб дивитися на них треба підійматися сходами. З кожним новим ярусом, з кожною новою терасою вид на місто змінюється і заворожує все більше.
«Північний каскад» був запроектований ще в генеральному плані 1924 року, розробленому архітектором А. О. Таманяном. Згідно з цим проектом, через схили Канакерскіх пагорбів повинна була пройти система східчастих переходів, водоспадів і квітників. Каскад повинен був пов'язати центральну і північну частини міста .
У 1960-х роках була сформована відповідна до підніжжя каскаду вулиця Таманяна. У верхній частині, по осі майбутнього каскаду, був встановлений 50-метровий обеліск на честь 50-річчя встановлення радянської влади у Вірменії (архітектори Дж. Торосян, С. Гюрзадян). Там же була зроблено оглядовий майданчик.
Проект самого каскаду був розроблений на початку 1970-х років архітекторами Дж. Торосяном, С. Гюрзадяном, А. Мхітаряном. Згідно їх планам від вулиці Таманяна біля підніжжя пагорба до обеліска та оглядового майданчика повинна була бути прокладена еспланада з безперервним каскадом сходів. На каскаді були запроектовані п'ять інтервалів-терас, які представляють собою музеї під відкритим небом, до яких ведуть ескалатори. На терасах передбачалося влаштувати квітники, фонтани і басейни, з них повинен був відкриватися вид на Єреван і на гору Арарат .
Будівництво каскаду почалося в 1980 році. В кінці 1980-х, у зв'язку зі Спітакський землетрусом, розпадом СРСР і Карабахською війною, будівельні роботи були припинені.
У 2002 році з ініціативи американського мецената вірменського походження Джерарда Гафесчяна поновилися роботи з будівництва, реставрації та благоустрою комплексу.
П'ятий рівень Каскаду.
Оцей ракурс мені подобається більше.
Але ту на місто треба дивитися...
... на Арарат. От дивишся на гору і рзумієш, як з'явилися релігії. Бо осягнути щось настільки величне первісні люди були не взмозі.
Панорамка от. Це ми обходили сбоку величезний котлован, на місці непобудованого ще Центру мистецтв. Судячи з активності будівництва добудують його ще дуже нескоро.
Каскад свого часу не добудували, а от меморіал ( 50 -тиріччя окупації Вірменії Радянським Союзом. Демократи́чна Респу́бліка Вірме́нія — (Դեմոկրատական Հայաստանի Հանրապետություն) — незалежна держава, проголошена в Закавказзі, на території Східної Вірменії, 28 травня (10 червня) 1918 року після розпаду Закавказької Демократичної Федеральної Республіки (ЗДФР).
На 1919 рік її площа становила 58 тисяч км², населення — 961,7 тисяч осіб. Проіснувала до 1920 року. Так і не була визнана Лігою Націй) і оглядовий майданчик встигли.
Оленка споглядає надвечірній Арарат.
Панорама вже з оглядового майданчика. Ота яма знизу то і є котлован під майбутній музей.
Вид на Північну частину Єревану. Багато сучасної архітектури.
Поряд з монументом (буквально через дорогу) знаходиться парк Перемога. Ми в нього так і не потрапили. Але судячи з інтернетів там присутні всі атрибути зразкового радянського парку.
Алея Героїв, вічний вогонь, монумент "Мати Вірменії".. Чортове колесо і інші атракціони). Види правда, звідти непогані, кажуть.
Поруч же ми надибали дивну фотозону під відкритим небом. Побродили.. подивувалися трохи).
Глянули на Арарат востаннє в цей день і вирушили вниз. Спати ми ще не збиралися, тож є ще що цікавого показати, але то наступного разу вже. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
no subject
2020-02-15 21:28 (UTC)