Про Вилково. Частина п'ята. Заключна
Saturday, 16 June 2018 19:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerВ той день ми вийдем за поріг,
Почнем нестямний хепенінг-пікнік!
Тремтять в екстазі гори і степи!
Нема більш вади, болю, самоти
Одвічно, всюди!
Почнем нестямний хепенінг-пікнік!
Тремтять в екстазі гори і степи!
Нема більш вади, болю, самоти
Одвічно, всюди!
Про Вилково. Частина перша. Дощ
Про Вилково. Частина друга. На нуль не множити
Про Вилково. Частина третя. А кампот?!
Про Вилково. Частина четверта. Мовчазна
Отак про перший день подорожі писав більше року, а про другий день впихну в один пост.
Не тому. що було нецікаво, чи мало фотографій зробив. Просто треба місце на компі звільняти по трошки))
За планом ми на цей день було заплановано подорож до острову Єрмаків.
Розпитали. чи буде в нас потім час зайти на ринок. ВИявилося ні, то експедицію за смаколиками було організовано на ранок.
Дізналися в місцевих телефон таксі. Приїхав дядечко на мікроавтобусі. Поки чекали його, скооперувалися з іншими страждущими.
Махнули на базарчик. Докупили вина і риби).
Окрім риби Вилково ще відоме своїми овочами і фруктами, що вирощені на намитих островах.
Яблука ось на фото ще з минулого сезону, а все свіженьке можете спробувати в турі "На хвилях Дунаю" від тур-клубу Добре поїхали . Це й звіт якраз з подорожі з Ярком.
Виклик таксі до "Пелікану", перевезення наших дуп до ринку. чекання нас, відвезення дуп ( і разом з тим рибки і вина) на базу коштувало 60 грн. Такі от ціни у Вилково).
Потім погрузилися в кораблик і поїхали до острова.
Українські прикордонники.
Самоходна баржа. Вперше таку побачив.
Рибаки ... один місяць рік годує.
А це вже переправа на румуському березі Дунаю.
Ми трохи не потрапили в потік і побачили мало птахів в цю подорож. Нам би на тиждень пізніше приїхати. А так ключі пеліканів тільки в небі...
Йшли довго. Розважалися з Оленкою копченим сомиком і вином. Гарно так нарозважалися. Пам'ятається я встиг трохи захмеліти. "Новак" - підступне вино).
От нарешті і Єрмаків острів. Причал успішно розмило, тож висаджуватися довелося напіввійсковим способом.
Пішли гуляти островом.
Острів Єрмаків є одним з найбільших островів в українській дельті Дунаю. Простягається майже на 10 кілометрів в довжину, і в найширшому місці досягає ширини 3,6 км. Це одне із найважливіших місць для відтворення та сезонних скупчень популяцій птахів Дунайського біосферного заповідника. На його території відмічено перебування 220 видів птахів, що складає близько 80 відсотків всіх відомих для фауни заповідника коло близько половини відомих для фауни України.
Зустріли конячок. Трохи здичавілі. Живуть вони тут на острові. Близько людей вже не підпускають. Тим більше такий кагал, як у нас.
Можливо саме через той кагал ми і не побачили зблизька птахів. але мені вистачило і неймовірних пейзажів.
Залиті луки весною перетворюється на місце збору тисяч птахів...
Оті білі цяточки на воді то лебеді.
Йдемо вглиб острова по насипу (штучно створена дамба, адже значна частина території острова знаходиться нижче рівня води в Дунаї, доречі англійською , як і в більшості в світі Дунай називають "Danube". Цікаво , звідки в нас взялася саме ця назва)
Ще пасажири прибули. Весна...
Тут лебеді трошки ближче.
Налякали пару сірих гусей.
Різноманітність флори ще не дуже радує. Залишається фоткати минулорічні ріп'яхи якісь).
Ну і вишні вже зацвіли ...
Зранку моросив маленький дощик, аж раптом стало розпогоджуватися... і жити стало веселіше)).
Знову зустріли конячок. Ці не такі лякливі.
З виходом сонечка все навколо стало виглядати зовсім по іншому.
На такому пустинному рівнинному пейзажі - кожне дерево стає дуже фотогінічним)).
Простори...
Але час назад.
Знайшли кістку) Цікаво, чия? На скільки я пам'ятаю, на Єрмаковому острові немає хижаків..Хоча. можу і помилятися.
Дорога назад пройшли якось веселіше і швидше. Сонечко вийшло і за течією йшли)).
Зафоткав от прикольний пам'ятник ( Каняка, був в екстазі) .. коню ( не оселедцю, а коню!). але інформації про нього не знайшов ніякої(((.
Пообідали ( мм.. які ж там смачнючі рибні страви) і попрощалися з гостинною базою Пелікан .
Рушили в місто. Зробили ще одну зупинку біля місцевого краєзнавчого музею.
Музей доволі незвичний і специфічний. Але крутий!
Коли за справу беруться ентузіасти, то і результат виходить таким, що вражає. Краєзнавчий музей у Вилково створено такою людиною - Олександром Шароновим. Його директор (і, схоже, єдиний співробітник тут) може розповісти про кожен експонат цілу кучу історій. Але і сам факт, що в маленькому містечку є музей з такою величезною колекцією говорить про багато.І чого тут тільки немає. Часом трохи нагадує барахолку). Старовинні книги, фотографії того часу, коли Вилково входило до складу Румунії, посуу, меблі, картини, предмети традицій та побуту старовіров-липован, навіть козацькі чайка! Зброя, традиційні костюми... русалка... Більше музейна експозиція подібна до приватної колекції, де багато предметів можна брати в руки і безмежно розбирати. Та й директор музею не приховує, що дуже багато речей принесли в музей і подарували йому особисто старожили Вилково.
Русалка, доречі. Дісней, ти обманював дітей!
Якшо музей зачинено, то не соромтеся дзвонити за номером мобільного, що прикріплено до дверей. Директор з радістю відкриє вам музей і розповість багато цікавого.
Нажаль, довго слухати його в нас не було часу, ми поспішали на поїзд. Олександр сильно засмутився, що не встиг все розказати і запросив навідатися знову.
Наступного разу. коли буду тут обов'язково зайду. Музей класний.
А ми попрощалися з Волковом. Автобуси, негостинний вокзал Сарати. поїзд.. робота...
І поїдання разом з друзями смачних гостинців. Це вже потім спогади про дунайку... ехь.
Ну. а в мене на компі ще багато чого залишилося. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Розпитали. чи буде в нас потім час зайти на ринок. ВИявилося ні, то експедицію за смаколиками було організовано на ранок.
Дізналися в місцевих телефон таксі. Приїхав дядечко на мікроавтобусі. Поки чекали його, скооперувалися з іншими страждущими.
Махнули на базарчик. Докупили вина і риби).
Окрім риби Вилково ще відоме своїми овочами і фруктами, що вирощені на намитих островах.
Яблука ось на фото ще з минулого сезону, а все свіженьке можете спробувати в турі "На хвилях Дунаю" від тур-клубу Добре поїхали . Це й звіт якраз з подорожі з Ярком.
Виклик таксі до "Пелікану", перевезення наших дуп до ринку. чекання нас, відвезення дуп ( і разом з тим рибки і вина) на базу коштувало 60 грн. Такі от ціни у Вилково).
Потім погрузилися в кораблик і поїхали до острова.
Українські прикордонники.
Самоходна баржа. Вперше таку побачив.
Рибаки ... один місяць рік годує.
А це вже переправа на румуському березі Дунаю.
Ми трохи не потрапили в потік і побачили мало птахів в цю подорож. Нам би на тиждень пізніше приїхати. А так ключі пеліканів тільки в небі...
Йшли довго. Розважалися з Оленкою копченим сомиком і вином. Гарно так нарозважалися. Пам'ятається я встиг трохи захмеліти. "Новак" - підступне вино).
От нарешті і Єрмаків острів. Причал успішно розмило, тож висаджуватися довелося напіввійсковим способом.
Пішли гуляти островом.
Острів Єрмаків є одним з найбільших островів в українській дельті Дунаю. Простягається майже на 10 кілометрів в довжину, і в найширшому місці досягає ширини 3,6 км. Це одне із найважливіших місць для відтворення та сезонних скупчень популяцій птахів Дунайського біосферного заповідника. На його території відмічено перебування 220 видів птахів, що складає близько 80 відсотків всіх відомих для фауни заповідника коло близько половини відомих для фауни України.
Зустріли конячок. Трохи здичавілі. Живуть вони тут на острові. Близько людей вже не підпускають. Тим більше такий кагал, як у нас.
Можливо саме через той кагал ми і не побачили зблизька птахів. але мені вистачило і неймовірних пейзажів.
Залиті луки весною перетворюється на місце збору тисяч птахів...
Оті білі цяточки на воді то лебеді.
Йдемо вглиб острова по насипу (штучно створена дамба, адже значна частина території острова знаходиться нижче рівня води в Дунаї, доречі англійською , як і в більшості в світі Дунай називають "Danube". Цікаво , звідки в нас взялася саме ця назва)
Ще пасажири прибули. Весна...
Тут лебеді трошки ближче.
Налякали пару сірих гусей.
Різноманітність флори ще не дуже радує. Залишається фоткати минулорічні ріп'яхи якісь).
Ну і вишні вже зацвіли ...
Зранку моросив маленький дощик, аж раптом стало розпогоджуватися... і жити стало веселіше)).
Знову зустріли конячок. Ці не такі лякливі.
З виходом сонечка все навколо стало виглядати зовсім по іншому.
На такому пустинному рівнинному пейзажі - кожне дерево стає дуже фотогінічним)).
Простори...
Але час назад.
Знайшли кістку) Цікаво, чия? На скільки я пам'ятаю, на Єрмаковому острові немає хижаків..Хоча. можу і помилятися.
Дорога назад пройшли якось веселіше і швидше. Сонечко вийшло і за течією йшли)).
Зафоткав от прикольний пам'ятник ( Каняка, був в екстазі) .. коню ( не оселедцю, а коню!). але інформації про нього не знайшов ніякої(((.
Пообідали ( мм.. які ж там смачнючі рибні страви) і попрощалися з гостинною базою Пелікан .
Рушили в місто. Зробили ще одну зупинку біля місцевого краєзнавчого музею.
Музей доволі незвичний і специфічний. Але крутий!
Коли за справу беруться ентузіасти, то і результат виходить таким, що вражає. Краєзнавчий музей у Вилково створено такою людиною - Олександром Шароновим. Його директор (і, схоже, єдиний співробітник тут) може розповісти про кожен експонат цілу кучу історій. Але і сам факт, що в маленькому містечку є музей з такою величезною колекцією говорить про багато.І чого тут тільки немає. Часом трохи нагадує барахолку). Старовинні книги, фотографії того часу, коли Вилково входило до складу Румунії, посуу, меблі, картини, предмети традицій та побуту старовіров-липован, навіть козацькі чайка! Зброя, традиційні костюми... русалка... Більше музейна експозиція подібна до приватної колекції, де багато предметів можна брати в руки і безмежно розбирати. Та й директор музею не приховує, що дуже багато речей принесли в музей і подарували йому особисто старожили Вилково.
Русалка, доречі. Дісней, ти обманював дітей!
Якшо музей зачинено, то не соромтеся дзвонити за номером мобільного, що прикріплено до дверей. Директор з радістю відкриє вам музей і розповість багато цікавого.
Нажаль, довго слухати його в нас не було часу, ми поспішали на поїзд. Олександр сильно засмутився, що не встиг все розказати і запросив навідатися знову.
Наступного разу. коли буду тут обов'язково зайду. Музей класний.
А ми попрощалися з Волковом. Автобуси, негостинний вокзал Сарати. поїзд.. робота...
І поїдання разом з друзями смачних гостинців. Це вже потім спогади про дунайку... ехь.
Ну. а в мене на компі ще багато чого залишилося. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2018-06-16 17:54 (UTC)no subject
2018-06-16 17:55 (UTC)