Про Вилково. Частина перша. Дощ

[falkoner]

В вікнах чужі очі
Стежать
Стежать наче вежі
Я я місто по воді
Місто по вогні

" І що, ви всі реально їдете в Сарату?!" - запитала здивована провідниця, коли ми грузилися у вагон поїзда "Київ - Ізмаїл". Трохи пізніше я зрозумів причину її здивування, але зараз не особливо звернув увагу на її слова , передчуваючи зустріч з "українською Венецією".

Те. що зустріч буде не надто сонячноюстало зрозуміло ще в поїзді, коли за вікном розпочався дощ. Прогнози не радували. І те, шр ми прямували на південь нічого не міняло. Обіцяло бути мокро.
Але зранку якось то не відчулося дуже. Швидко перегрузилися з вагонів у бусіки. Там якось швидко позасинали.
Повністю вже роздуплилися, що ми у Вилково, тільки тоді, коли ми вже почали розселятися по номерам туристичної бази «Pelican-City» .
Поскидали речі , поділилися на групи і вирушили дивитися на місто.

Перша зупинка біля лодочної станції.



Як завжди трошки історії :

Вилкове (рум. Vâlcov, рос. Вилково) – містечко в Кілійському районі Одеської області, яке розташоване в самому гирлі Дунаю, в місці, де річка впадає в Чорне море. Відоме Вилкове як “Українська Венеція“, де замість звичних вулиць вириті широкі канали (єрики), а жителі старої частини міста пересуваються виключно на човнах .





У 1746 р. сюди прийшли донські козаки, в 1768 р. на військовій карті Російської імперії з’являється маленька точка під назвою «Селище ліпованське».В переважній більшості це були старовіри, які тікали від церковної реформи патріарха Нікона, яких хотів підпорядкувати російську православну церкву під канони Константинополю. За легендою старовірів привів сюди монах Іван Ліпован, пам'ятник якому нещодавно встановлений тут. В 1775 р., після зруйнування Запорізької Січі, в поселенні з’явилися запорозькі козаки й дали поселенню нову назву – Вилкове. Назва походить від характеру русла Дунаю в цьому місці. За 10 км від Чорного моря дельта Кілійського гирла робить розгалуження – вилку – на три рукави – Білгородський, Очаківський і Старостамбульський. А місто розташоване безпосередньо на наносних острівцях у цьому гирлі.





Тоді коли на "великій" землі ще не відійшли від зимових холодів тут вже повним ходом квітнуть вишні.



Цього разу у Вилково нам не пошастило подвійно. Иало того, що в перший день періщив дощ, так ще й у єриках було мало води. Цікаво, що наповнення єриків залежить ... від вітру. Якщо вітер дує зі сторони моря, то канали наповнюються водою і течія з сухою погодою цьому не заважають.



Вилково звичайно осучаснюється. Багато старих каналів засипано і заасфальтовано, проте все одно ялики залишаються основним транспортним засобом у місті.



Раніше в містечку працював величезний рибний завод. Русло Дунаю поглиблювалося, і сюди могли заходити морські судна. Зараз вилов риби проводиться набагато меншими риболовецькими артілями. Час , коли ми відвідували Вилково ( початок квітня) - золотий. Саме тоді проходить нерест і відповідно вилов дуже цінного і смачного дунайського оселедця.

На фото не він. Це хтось з вудкою наловив).



Береги єриків укріплюються чим тільки можна. Людина відвойовує у води кожен клаптик суші.
Між "кварталами" перекинута величезна кількість містків. Але бувають вони лише двох типів. Арочні і підйомні. Це зроблено для того, щоб можна під ними було провозити крупногабаритні вантажі.
Люди як можуть посилюють береги від розмивання - наприклад, в'язанки хмизу на які потім буде накиданий мул з єриків .Так по троху земля розростається.



Ще один спосіб укріплення берегів просто забивання кілочків. Земля тут дуже продорідна і будь яка гочка приймається і пускає коріння.
Саме тому на фото дерева повністю обрізані. Прийде весна - знову наросте).
Дерева тут білять. І бордюри білять). Але вапно блакитне) . Синьку нащось додають.







Води зараз зовсім мало.





Але коли Дунай розільється, коли вітер подує в потрібному напрямку, то пересуватися в старій частині міста можна буде тільки по дерев'яним місточкам.



Залишки радянської епохи.



Окрім риби ще однією статтею доходів міста є продаж очерету. В Європі зараз модно крити дахи екологічними матеріалами, тож вилковський очерет вони купують любо і за тверду валюту.





Роль релігії в місті значна. Як ви вже зрозуміли, тут зараз проживають дві общини. Старовіри і православні.
Спочатку наша гід показала нам Старообрядницький храм Різдва Пресвятої Богородиці

Храм розташований у центрі міста і цікавий історією свого будівництва. Близько 1830 року в центральній частині передмістя була вимощена сага і побудована дерев'яна каплиця на ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. Покровська каплиця горіла і відновлювалася кілька разів.





Я не фанат слухати розповіді про те, хто і як хрустиця.
Я фоткав квіточки.





Потім махнули на бувший Морський вокзал. Морські кораблі тут давно вже не приймають. так як Дунай замулився трохи ( близько 250 тисяч тон намулу щороку виносить Дунай в Чорне море. Тут острови намиває за кілька років).

Це пам'ятник тому Нікону, який суди привів старообрядців. Доречі, одною з причин, чому вони тут оселилися були пелікани. Біженці побачили цих величезних птахів і зраділи, що питання м'яса для них вирішено ( тоді про вегетаріанство ще ніхто не в курсах був), але виявилося, що пелікани не придатні в їжу. Печалько.



Прекрасна назва судна. Розумію, жарт тупий, але нічого не можу з собою поробити))



А це пам'ятник св Миколаю. Покровителю рибалок.
Дві з трьох церков міста присвячені йому.



Пробули на морвокзалі недовго. бо тут такий вітрюганіще був, що я не міг камеру підняти. Об'єктив моментально задивало бризками зі сторони ріки.



Тутешня площа є офіційним центром міста.



Неофіційний центр міста звичайно ж базар.



Ми з Оленкою не протупили і накупили собі риби та вина, щоб не сумувати на екскурсіях.
Ціни - смішні. Свіжайший оселедець копчений - 25-30 грн. копчений сомик грамів так на 600 - 40 грн, півтора літри місцевого вина " Новак" ( сорт винограду росте виключно тут) - 40 грн.
Так і жили). Я навіть пива не купував). Їв рибу. яку в принципі не люблю запиваючи вином, яке не п'ю)).

Незважаючи на велику кількість риби - Вилково то місто собак. котиків ми зустріли зовсім мало.



Поряд з базарчиком розташована Свято-Миколаївська православна церква. Храм цей зносився і перебудовувався кілька разів. Останній - на початку 20 століття. На відміну від аскетичної храмової архітектури старообрядців, фасад і всі деталі цього православного храму радують новими віяннями, властивими архітектурі рубежу 19 і 20 століть. Майстерне переплетіння ідей бароко і модерну, іконостас, створений не без впливу великого майстра Фаберже, роблять церкву витвором нового мистецтва.



Потім ми повернулися на базу. В очікуванні водної екскурсії до 0-го кілометру Дунаю, тобто до місця, де одна з найбільших рік Європи впадає в Чорне море, я прогулявся базою. Пофоткав трохи. Тематичненько. Хотілося б сюди приїхати на кілька днів в теплу пору року . Порибалити там, поїсти рибки.







Половина отого правого котеджика була наша. Непогано , скажу чесно. Правда пару разів вирубало світло. Але не критично. В номері душ, кондиціонер, холодильник.



Той самий вилковський очерет.



Альтаночка.



Риболовне приладдя. Саме це . я думаю виставлено як приклад.



Ну а далі ми розсадилися на кораблик . І вирушили по Дунаю в бік чорного моря. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.



Ну і так. зовсім забув же сказати. Їздили ми разом з туристичною агенцією Добре поїхали! . Дуже раджу. Тури в більшості своїй - унікальні.

Comments

[gvynt]

Ніколи не бачив, щоби так рибу сушили - на мотузках із защіпками для білизни :)

[falkoner]

тю) сам все дитинство так сушив

[gvynt]

Я нанизував на нитки або мотузочки крізь зябра

[falkoner]

На фото, не факт, що сушать, доречі. Можливо просто готують під коптильню. Повісили, щоб стік маринад, чи як там ту копчену рибу роблять...

[risha_cq]

Клас! Україну ще відкривати та відкривати!

[falkoner]

Дорогу б ще туди.Але здається, щось ремонтують

[alert_ua]

ой давно я там була, особлива аттракція - дорога до Вилково своєю автою.
На тих вихах подруга з Одеси з дітлахами відпочивали там, теж був дощ, але все одно, каже, класно.

У нас тоді нажаль мало було часу і ми тільки з`їздили на 0км та попоїли в Пелікані

[falkoner]

Дорогу відремонтували вже

[tourist_ua]

А той "наркоманський" човник на 0-й кілометр часом не йде?
Не зовсім зрозуміло, наскільки важко туди потрапити, якщо приїхати у Вілкове самостійно.

[falkoner]

Ні, там заповідник і біля причалу мілко, так що наркоманський човен туди не ходить. Не зрозуміло, чи він взагалі ходить ще))

Потрапити можна. Або найняти когось місцевого, або притуситися до групи з Пелікана. З нами потім на інший острів їздив якийсь китаєць.