falkoner / Про Кам'янець. Частина третя. Атракції (Reply)

Стало дуже весело, люди посміхалися.
"Розум" та "дурбецало", як свати, браталися.
На парад виходили та на демонстрацію,
Балачки заводили про капітуляцію.

Про Кам'янець. Частина перша. Вступна
Про Кам'янець. Частина друга. Смачна

Монументальна композиція "Рукаліцо". Імені автора в історії не збереглось, можливо, він посоромився увічнити себе :) Але далі ми (хто "ми" — дивіться у першому пості серії) вам розповімо про пригоди, за які нам анітрохи не соромно, тож якийсь час вони проіснують на просторах інтернету.

Окрім смачної їжі, в Кам'янці-Подільському є ще багато чого цікавого. (Да?! Справді??))) Якісь атракції нам запропонували організатори блоґ-туру від АНБ - Україна і Кам'янець-Подільської міської ради, а якісь ми обрали собі самі з огляду на ті місця, які ми давно знаємо і любимо, або які ще не бачили, але хотіли б відвідати і, можливо, також полюбити надовго.
Отже...

Розважати себе ми почали самі, полізши в закинутий (ну, або недоперебудований) готель "Україна". Колись я тут жив під час свого першого візиту до міста. Давненько то було. (Так от хто довів готель до такого стану!))

Готель у той час не відрізнявся шиком, пам'ятаю трохи облуплені стіни і легіончики тарганів. (А! Так це вони винні?)
Будівлю давненько вже викупили, намагалися провести реконструкцію, але якось воно все заглохло.
Звичайно ж, я дуже не раджу вам лізти сюди! Це небезпечно! Але види звідти прикольні. (Демотиватор вісімдесятого рівня, ага))

Далі настав час традиційніших туристичних маршрутів. Прогулялися до Костелу Петра і Павла.

Окрім більш-менш розпіарених історій про Марію на мінареті і статую Лаури, раджу тут послухати... орган. Так, для мене стало відкриттям, що тут є орган. Нам пощастило, і ми потрапили на репетицію, в неділю ж то можна почути на постійній основі під час богослужінь.
Моєму здивуванню не було меж, бо я дуже люблю органну музику і також ніяк не очікувала серед білого дня тут натрапити на неї. Ще круглішими мої очі стали, коли я зрозуміла, що лунає Hallelujah Леонарда Коена. Навіть тим, хто далекий від релігії, дуже раджу сходити на недільну службу й послухати цей дивовижний інструмент.

Також можна сходити на виставку "Остання столиця УНР", розташовану в затишному і мальовничому дворику НІАЗ "Кам'янець" на вулиці П'ятницькій.

Виставка присвячена періоду історії, коли Кам'янець з 22 березня 1919-го по листопад 1920 року був столицею Української Народної Республіки.
Бідненько трохи, але є чудовим прикладом, як зробити щось цікаве з мінімальними вкладеннями.
Такі от фотоколажі — прикольне рішення.
А от замовчування Скоропадського (до якого в нас з Оленкою особлива любов) на тлі піару постаті Петлюри...
Ну, не те щоб прямо любов, але, скажімо так, особливе ставлення... Прочитайте спогади Гетьмана тричі — і, гарантую, у вас воно також з'явиться, як з'явилося в мене, і навіть у Сашки, який спогадів не читав жодного разу, хе-хе))
А щодо замовчування, то тут і немає особливо про що розповідати. Це ж була вже столиця не його держави. А от чим таки завдячує Кам'янець Скоропадському, так це Університетом, створенню якого Гетьман усіляко сприяв, хоча на відкриття так і не приїхав: державні справи, негодящі міністри в уряді, загроза замаху... Ну, ви розумієте. Але Скоропадський бував у Кам'янці-Подільському, втім ще до того, як став Гетьманом...
Про Петлюру ж мені відомо небагато (окрім того, що Скоропадський відгукувався про нього доволі схвально, навіть після всіх подій, вже будучи в еміграції), тож тут я вам нічого не розповім, сходіть на виставку і дізнайтеся щось цікаве самі.

А! Тільки тепер здогадалася, що мав на увазі Сашечка під "особливою любов'ю до Скоропадського"! Він не так про Гетьмана, як про вигаданий нами коктейль його імені :) Заінтриговані? Пишіть в приват — ми поділимось рецептом та історією винайдення ;)

Звичайно ж треба відвідати Фортецю. Ми ж, правда, зайшли сюди, щоб потрапити на відкриття українсько-литовської музейної експозиції «Народи, об’єднані історією: Коріатовичі на Поділлі».

Було, якщо чесно, доволі офіціозно і малоцікаво. Виступали різні офіційні особи, спонсори й іноземні гості (во як завернув, прям як у газеті "Буревісник Поділля"!) (А гугл каже, що нема такої газети, але є команда з регбі)) Втім, мабуть, там також уміють "завернути") :)

Саму ж експозицію варто зайти глянути. Багато цікавого дізнаєтеся.
Наприклад, що фортеця не завжди мала такий вигляд, як нині (хто б міг подумати?).
Або про те, що можна давати людям на завойованих територіях нормально жити і розвиватися, не роблячи з них рабів і васалів.

Якщо ж притомилися, але боїтеся втратити час і пропустити щось цікаве, то раджу скористатися екскурсійними електромобілями. Стоять вони зазвичай біля Ратуші. Покатають центром міста. Розкажуть багато цікавих історій.
Електромобілі чудові, але я все одно агітую за піші прогулянки, вони дарують не лише втіху, а й користь ;)

Дуже раджу відвідати Музей мініатюр "Замки України". У музею доволі дивний слоган: "Відвідайте єдиний в світі музей всіх замків України". (Звісно, дивний: двічі вжито "в" там, де мало б бути "у")))
Ну, по-перше, замків у нас явно більше за 16, по-друге, не дуже зрозуміло, навіщо світу наші замки...
(Фі, Сашечка, як це непатріотично звучить! А як же популяризація України у світі, розвиток туристичного потенціалу? Втім, треба визнати, що до багатьох замків на території України в першу чергу самим українцям, на жаль, немає діла, — що вже й казати про світ...)

Але місце явно варте того, щоб його відвідати. Неймовірна деталізація, чудова локація з прекрасним видом (на Фортецю), смішна ціна (40 грн для дорослого). Дуже раджу. Відчуваєш себе трохи дитиною в магазині іграшок))

Відкрив для себе пару місць, які тепер дуже хочу відвідати. Зокрема, як не дивно, в Запорізькій і Одеській областях.

Помилувалися замками, запланували майбутні подорожі, рушаємо далі...

За Польським Ринком тепер можна подивитися на оригінальну і, мабуть, найдавнішу бруківку, що збереглася на території України.
Очільників Укравтодору сюди треба возити на курси підвищення кваліфікації)

Розкопав її відомий український музикант і археолог Павло Нечитайло. На табличці, правда, цього не сказано.
Як не дивно, зберегтися їй (бруківці) допомогла війна. Під час Другої світової Кам'янець сильно постраждав. Багато будинків у центрі не підлягали ремонту. Щоб розчистити місце під нове житло, залишки старих стін ламали... а будівельне сміття рівним шаром розсипали навколо.
Отак під шаром битої цегли і штукатурки збереглася давня дорога...

Через дорогу від Польського ринку, трохи вправо, як стати спиною до ратуші, знаходиться офіційний міський туристичний інформаційний центр. Тут можна знайти екскурсію собі до смаку (як зробили ми), або... терміново оженитися (як ми не робили, — звісно, бо це справа відповідальна і отак за добу не робиться). За 1600 гривень всього (одруження, не екскурсії)! Демпінгує туристичне місто. Бо в Києві то коштує в середньому 5000 грн.

Якщо вас зацікавило, то ось вам паролі-явки:

Місце проведення:
1) Галерея мистецтв, вул. П’ятницька, 11
2) Кам'янець-Подільський туристично-інформаційний центр, вул. Польський ринок, 18
3) Міська Ратуша, вул. Польський ринок, 1
4) Стара Фортеця, вул. Замкова, 1
Телефон: (03849) 2-55- 33, (067)-670-12-68, (03849) 2-43-70

Тож підготуйтесь заздалегідь, не ухвалюйте поспішних рішень ;)

Якщо одружитися ви вже встигли і приїхали до Кам'янця-Подільського з дітьми, то здаю точку, куди ви зможете їх сплавити))
Тут Сашечка починає випромінювати добро)) І трошки — відсутність логіки: ну навіщо везти з собою дітей, щоб там їх сплавляти, якщо їх можна сплавити ще вдома?))
Але це погана порада, дітей можна і варто брати у подорожі, це одна з найцінніших речей, які ви можете для них зробити.

На території колишніх порохових складів (як не дивно, я потрапив туди вперше) ентузіасти створили маленьку дитячу країну "Січ Ленд".

Залиште тут свого нащадка і він (чи вона, — спакуха, феміністки) точно не нудьгуватиме, поки ви відпочиватимете. У тому числі і від нього (чи від неї — промені добра сягають усе далі))

Діти тут можуть займатися спортом, різними активними іграми.

Також тут можна спробувати себе в народних ремеслах і виготовленні різних пилозбірників))
Сонечко, ну не всім же мати таке прекрасне творче хобі, як у тебе, при якому припадати пилом може хіба хард-диск із фотками :) А творчість в усіх її виявах чудова, — всяко краще, ніж сидіти в інтернетах чи гратися в іграшки на телефоні.

Також тут збираються проводити дитячі нічні (і денні) квести містом, посиділки біля вогнища, страшні історії... всі діла. Нудно точно не буде. А квести — не лише для дітей ;)

На конячках можна покататися, знову ж таки. Ціни взагалі якісь смішні. Ці дівчатка просили 50 грн за півгодинну прогулянку верхи... Але вони не місцеві, втім, сумніваюся, що буде набагато дорожче.

Ну, я би не була така впевнена. Здається, саме з нагоди презентації проекту була надана можливість покататися верхи усім охочим діткам (тим, які впевнено залазили в сідло, а не волали: "Мамо, я боюся, я не хочу, я передумав(ла)!!!" при наближенні до конячок більше, ніж на метр). Чи буде така можливість і надалі — невідомо. А по місту катають переважно на каретах, а не верхи, і там таки інакша цінова політика.

Якщо ж вам хочеться екстриму, то раджу МТ-Тур. Вінтажні мотоцикли по кам'янецькій бруківці — це щось)) Ну і заодно місто подивитеся, багато цікавого дізнаєтеся.

Ох, не знаю! Мені було не до міста: я згадувала молитви і думала, чи вартує цей антицелюлітний масаж ризику позбутися зубів)) Тому шолом — на голову, молитовник — у кишеню, капи (як у боксерів) — в зуби, а тоді вже можна й на місто роздивлятися на ходу :)

Повертаємось на Польський ринок: всі дороги ведуть сюди :)
Знову раджу зайти до Музею грошей, який знаходиться в Ратуші.
Чудове ностальжі для тих, хто призабув, як виглядали відрізні купони, і невеличкий лікнеп для тих, хто, на своє щастя, ніколи їх в очі не бачив.

Якщо ж ви потрапите в Кам'янець-Подільський на відкриття туристичного сезону, то з великою ймовірністю ви побачите встановлення якогось рекорду. Це вже стало місцевою традицією.

Одразу порада: займайте місця для спостереження заздалегідь і повище. Лайфхак: можна, наприклад, чемно роззувшись стати на лавочку.

Цього разу нам пощастило побачити, як кілька сотень вбраних в історичний одяг пар танцювали стародавні менуети. Масштабно.

Куди ще ведуть усі шляхи у Кам'янці? — правильно, до Фортеці. Тож, засвідчивши своєю присутністю встановлення нового рекорду України, ми вирушили туди, щоби...

Ну і заходи сонця тут... Банально, звичайно, але не порадити не можу.

Ні, це не банально, це чудово і дуже романтично, бо світ навколо незбагненно красивий і все що нам лишається — не втомлюватися милуватися його дивовижними красотами.

А ще в Кам'янці можна літати. У місті найкращий в країні клуб повітроплавання. (Це ще романтичніше, але вже не безплатно.)
Задоволення, правда, не з дешевих: політ близько 3000 грн з людини (на ці гроші можна двічі одружитися — подумайте, що обрати!)) Якщо під час якогось фестивалю, то дорожче (хоча всі стверджують навпаки — не вірте їм, у мене інсайдерська інфа).
Ніколи не літав... одна з маленьких мрій. Здійсню її тут колись... ну, або у Кападокії))) (І знову непатріотична хвилинка))

А ще з'їздіть у Бакоту... там казково. Але подробиці згодом.

Ще з "нестандартних" атракцій у Кам'янці раджу відвідати Ботанічний сад.
Ми ходили повз нього багато років і разів, але чомусь ніяк не могли зайти.

Ну як не могли зайти. Іноді нам казали, що він не працює вже давно, іноді просто банально не могли знайти вхід (зі сторони вулиці Лесі Українки). Відвідайте при нагоді. Коштує взагалі смішні 10 грн.

Трохи він підрозвалений, правда. Особливо оранжерея. Але все одно там якось душевно.

Чесно, не знаю, що додати. З одного боку, дуже люблю ботанічні сади, бо там спокійно і добре (коли людей нема)) А з іншого — побувавши у кількох ботсадах за кордоном, із сумом спостерігаю наші: зрозуміло, що чимало всього тут тримається суто на ентузіазмі співробітників. І залишається лише сподіватися на ефемерне краще майбутнє... Але рослини навесні чудові, вони тішать око і додають оптимізму. Цікаво, як тут улітку і восени...

Ще б краще там було, якби "син Порошенка" не нівечив там усе. Прямо на наших очах сім'я (Порошенка, звичайно ж) не дала дітям зірвати квіти магнолії (яку вони побачили вперше в житті і навіть не знали, як називається), але зірвала два тюльпани, бо "це всього-на-всього тюльпани ж!".
За 30 хвилин ми сиділи біля виходу з саду, відпочивали. Знову побачили це бидло. Виходили вони вже без квітів...

Тут теж не знаю, що сказати. Сумно це все... І мабуть, суспільство, де є такі сім'ї, поки не заслуговує на кращі ботанічні сади.
Але варто дивитися завжди на себе, так воно якось веселіше і не почуваєшся таким безпорадним і неспроможним бодай щось змінити. Бо себе можна змінювати завжди, і вдосконалювати, і намагатися бути прикладом для інших...

На цій печальній ноті і закінчу сьогоднішню розповідь про чарівний Кам'янець-Подільський. Бережіть його. Як і все навколо.
А ще бережіть один одного, себе і свою віру у краще майбутнє.

Буде ще, сподіваюся, цікаво. Не перемикайтеся.

ПС. Ну і відосік вам)) Приїжджайте.

І не розстроюйтесь, що не попали на відкриття сезону. Бо цьогоріч попереду ще:

01–03.06 Міжнародний лицарський фестиваль "Форпост"

08–10.06 ІІІ Міжнародний фестиваль "Ретрофест"

22–24.06 Міжнародний кінофестиваль "Бруківка"

22–24.06 Re$publica Family Fest

30.06–01.07 Міжнародний лучний турнір "Кам'яна стріла"

07–14.07 Фестиваль оперного мистецтва та класичної музики "Опера в мініатюрі"

14–15.07 Міжнародний музичний фестиваль Zagata Festival – 2018

04–05.08 Фестиваль води та сімейного відпочинку "Ількові забави"

24–26.08 Всеукраїнський фестиваль історичної реконструкції "Остання столиця"

08–09.09 Фестиваль екстриму та авто-мотоспорту BENZIN. Кубок України з мотокросу

28–30.09 Міжнародний військово-історичний фестиваль Schola militaria

05–07.10 Повітроплавна фієста "Золота Омега – 2018"