Про Кам'янець. Частина перша. Вступна

[falkoner]

Якби не Смотрича етюди,
Щоб не ота його петля,
Не знали б дива зараз люди
Й такої слави ця земля.

Я повернувся.



Їздили на вихідних у прес-тур, присвячений початку туристичного сезону, в славне місто Кам'янець-Подільський.

Якщо ви пориєтеся в журналі, то зрозумієте, що там я не вперше, і навіть не вдруге) Я люблю це місто і думаю, що непогано його знаю. Але радує, що воно не перестає дивувати і я знаходжу тут щось нове.
Ось і цього разу в турі організованому і , тобто Асоціацією незалежних блогерів і Департаментом гуманітарної політики Кам'янець-Подільської міської ради. За що їм подяка.
"О, знову проплачений пост", — подумаєте ви і будете неправі. Так, звичайно ж, нам намагалися сподобатися, у когось це вийшло краще, у когось гірше. А ми напишемо все саме так, "як було".
Ми це я і Оленка. Спільні пости ми трохи практикували в блогах сайту Україна Інкогніта. Виглядає місцями трохи шизофренічно, але дві голови краще, ніж одна (особливо, коли друга більш уважна), і пости починають грати новими фарбами. Сьогодні вперше напишемо спільний пост і на цій платформі. Ремарки Оленки будуть виділені курсивом.

Напевно, тут варто мені привітатися)) Всім привіт! :)

Урочисто обіцяю, що від мене у цьому пості буде зовсім небагато, бо, по-перше, Сашечка ("Сашечка" - це внутрішній мем , не звертайте уваги) написав багато, докладно і написав класно (зрештою, як і завжди, але цього разу особливо). А по-друге, от просто зараз із вільним часом ну геть ніяк. А розповісти про нашу поїздку у Кам'янець треба вже, бо на носі травневі і раптом хтось ще не визначився з тим, де їх провести, тож ось вам і пост в поміч.
Тому від мене тут будуть переважно розставлені у потрібних місцях коми, прибрані зайві пробіли і кілька ремарок.
А всі свої геніальні задумані й заготовлені історії, жарти, бувальщини і море вражень та захоплень я обов'язково викладу у наступних постах, нікуди ви від цього не дінетесь (тіштеся, що курсив менш читабельний і його легше прогортувати буде)))



Тепер про сам формат. Організатори просили написати хоча б один пост про тур протягом тижня, але не врахували насиченість своєї ж програми. Втиснути ту кількість інформації (і фоток))) в один допис буде як мінімум важко. Прочитати те "простирадло" буде нереально, до того ж, підозрюю, що пости всіх учасників з'являться приблизно одночасно і успішно задовбуть вас Кам'янцем-Подільським (хоч він і прекрасний).
Тому вирішив писати в своїй звичній манері (обіцяю, що то буде менше, ніж півтора року) — частинами. (Я прослідкую, ага)))
Сьогодні вступна. Яка допоможе просто осягнути масштаб. Всього 60 фото. Поїхали. Відкриваймо Кам'янець-Подільський.



А поїхали ми в купе, як казав класик, "забацаного поїзда" Кам'янець-Подільський–Київ. Нереально пощастило купити квитки і туди, і назад. Правда, в різних вагонах. А то ми вже розглядали варіанти виїжджати через Хмельницький, втрачаючи день.

Прийняв нас найвідоміший, мабуть, готель міста – "7 Днів" (от тільки що вставляв гіперлінк і з подивом дізнався, що готель мережі є ще й у Києві). Поселили нас у напівлюксі з чудовим видом (фото вище). (Фото нижче, а Сашечка, як завжди іскромьотно й невипадково жартує)) Хоча готель і заявлено як тризірковий, але, як на мене, рейтинг його має бути трохи вищим. Якщо ж "трійка", то тверда така, європейська (а не така, яку у нас люблять собі подописувати). Наприклад, уперше бачив у готелі швейний набір. Дуже корисна штука, чомусь ніхто не додумався раніше до того (чи то я ламер?). Номер чистий. Рушники, халати й інші гелі з кондиціонерами (кондиціонер був один і висів він на стіні, а в пляшечках був шампунь) в наявності. Потішила сіль для ванної (правда, "така собі"). (Саша, це була моя сіль!))) З недоліків помітив тільки зламану ручку на дверях балкону (зовні, щоб закритися) і відламану кришку підвіконня. Не критично, на якість проживання ніяк не впливало, але я обіцяв чесно писати.
У ціну проживання входить багато "плюх" додаткових: басейн, спортзал, сауна... але ми туди не ходили. (Бо не було купальника, форми і часу. І взагалі ЗОЖ не вписувався у цей гедоністичний тур). З "плюх" користувалися лише сніданком. Добротний і смачний такий "шведський стіл". Прекрасні сніданки, вже тиждень я за ними дуже сумую))





Прийняли душ (поснідали! Раннє заселення та ще й сніданок, гостинності готелю, як і моєму подиву, не було меж) і пішли на зустріч до Міськради. Трохи мали часу, тож полазили ще чуток закинутим готелем "Україна". Я там навіть встиг колись переночувати раз. Років так 13 назад. А зараз із нього можна робити красиві фото. Але краще туди не лазити)) Ще забігли у "Вина України" на Лесі Українки, але Сашечка чомусь про це цнотливо промовчав. Чи то 50 мл хересу стерли йому пам'ять?))



У прес-центрі міськради дві феї в лиці голови Департаменту гуманітарної політики Олени Куземи і працівника (працівниці!) (наскільки я зрозумів, єдиного) відділу туризму (на сайті міськради Кам'янця чорт голову зломить в тих відділах, тож, може, я десь помилився) при департаменті Олесі Лукашової вручили нам квитки в доросле життя програмки і відправили в місто.

Відкриття туристичного сезону в Кам'янці відбувається не вперше. Власне, цього року це було, за словами організаторів, ювілейне 10-те відкриття, хоча по роках ми нарахували одинадцяте, (може, вони з нуля рахували — ми ж не знаємо) і щорічно міськрада готує для гостей міста і для його жителів якісь цікавинки.
Родзинками цього року стали презентація "Гастрономічної карти" міста (і тут лунають від мене фанфари! бо хто ще не зрозумів, їжа — це моя слабкість), стартував проект "Дитячий туризм", також під час відкриття організовувався рекорд України... але про це все згодом. Окрім цього, в програмі було ще багацько цікавого.

Про все по черзі.



Розпочинала нашу програму "Гастрономічна карта". Обідати першого дня нам з Оленкою пощастило в новому закладі "Сажотрус" (нам взагалі пощастило із закладами — підпишусь під кожним словом). Розказувати докладно зараз не буду, чесно напишу окремий пост про наші гастрономічні подвиги: годували як на убій) Бо затягнеться. Так, брак часу у нас врятує вас цього разу від заздрощів та інтесивного виділення слини, але це лише цього разу! ;)



А це готуються до завтрашнього відкриття історичної бруківки)) ("Відкриття накриття"! зі слів представників міськвлади, з почуттям гумору у представників якої все ок) Все доробляється в останній момент. Всі виробництва однакові))) Та й ми цей пост не в понеділок, по поверненню, пишемо))



Завернули до фортеці.



На відкриття Спільної українсько-литовської експозиції "Коріатовичі на Поділлі".
Були присутні різні офіційні лиця. Наприклад, посол Республіки Литва в Україні, який розмовляє українською краще, ніж половина наших депутатів (і один міністр).



На фото не посол)



Якщо ви притомитесь ходити кам'янецькою бруківкою, то можете купити собі екскурсію на електромобільчику. Забавна штука). І відпочинете, і багато дізнаєтеся цікавого про місто.
Як, наприклад, ми. З під фортеці нас вивезли саме таким чином. 


Сходили за планом в Музей мініатюр "Замки України" . Чудове місце! Не пошкодуйте 40 грн і подивіться на купу макетів українських замків і палаців. Ввечері з підсвіткою особливо круто.
Більше фоток в окремому пості.
Вашу фортецю і там і тут показують! До чого техніка дійшла!



Далі — більше. Вечеря. У старій башті замку. До Олени та Олесі приєднався й заступник міського голови Вадим Савчук. І тут почалося найцікавіше!.. і найсмачніше



Такі банкети можуть здатися окозамилюванням, але якщо правильно їх використовувати, то можна дізнатися багато чого цікавого. Наприклад, про те, чому падають башти, чи як зріс потік туристів у місто, про талісмани міської мерії... Сподіваюся, що заінтригував, і ви дочекаєтеся наступного посту. Бо мені зараз ще про два наступних дні писати, а я притомився))
Отак всі люди їли і пили, а Сашечка невтомно запитував і запитував, щоб потім нести світло знань спраглим  інформації людям. І таки справді багато цікавого він дізнався і розповість (якщо калганівка не стерла йому пам'ять))



Ранок наступного дня розпочався не з кави (жартую, звичайно ж, з кави), а ще з туристичного форуму "Основні тренди туристичного сезону-2018" у кам'янець-подільській мерії. Місцями навіть не нудно було. Дивилися мультики, ходили з мушкетами і в капелюшках. Так, покажу. Так, напишу, але пізніше.



Хоча, я підозрюю, більшість досиділа до кінця, щоб посмакувати солодкими презентами від Кав'ярні на Зарванській і кондитерської Madam Bushe.
Ти всіх розкусив! Звісно, так і було, бо гостинців від Зарванської мені не дісталося, розмели(( М — мотивація.

Відправилися знову досліджувати "Гастрономічну карту" міста... (Фото нижче)))



Обідати цього дня нам пощастило в стейк-хаусі Лондон . Враження згодом.





Втім, було дуже смачно. Засиділися ми і ледь не спізнилися на початок театралізованого квесту "Легенди оживають". Хоча все одно обіцяного оленя не було((...
Та спізнилися, чого таїтися... Олень, мабуть, прийшов, покрутився, побачив, що нас немає, і пішов...



Тут же відбулося відкриття нового туристичного сервісу. Киян особливо такою штукою не здивуєш, але для невеличкого українського містечка — це реальна подія. І дуже позитивна, бо показує, що місто готове вкладатися, щоб туристам, які приїздять сюди, було зручно. Тобто розуміють, що з гостями треба працювати.





Але поки інформаційне сенсорне табло далеко, а ви тільки плануєте подорож на Поділля, раджу встановити мобільний додаток Кам'янець Туристичний. Тут можна знайти де жити, що їсти, куди і як поїхати в Кам'янці. (Для фанатів надкусаних яблук цього додатку поки немає, чекаємо)

Рушили до Польського ринку відкривати накриття))



На фото Олександр Заремба, директор музею "Кам'янецька фортеця", розказує про знахідку. А знахідка ця — це найстаріша бруківка в Україні, що збереглася майже в первісному стані до наших часів.
(Ну, Укравтодору тоді не було, от і збереглася, нічого дивного))



Розрізали стрічечку, всі діла... Але мене тішить сам факт, що починають відкриватися в нас не тільки розважальні туристичні об'єкти, а й щось історичне і науково цінне.



Ми потім  кілька разів проходили повз, то народ цікавиться, приходить, роздивляється.



А на площі Ринок потрохи розпочиналося святкування відкриття туристичного сезону.



Я думав, що побачив у місті всі історичні пам'ятки, але виявилося, що я був надто наївний. Наступною точкою в нашій програмі були "Порохові склади" і презентація там "Дитячого туризму в місті".
Як завжди, йдучи в нове місце, трохи поблукали (це фішка така, ага), але, може, то на добре, бо міста слід розглядати не тільки з фасадної сторони.





На території колишніх порохових складів група ентузіастів організовує для дітей різного віку так звану "Країну Пригод".



Якщо ви приїхали в місто з дітьми, а хочеться відпочити, якщо ви просто житель міста і хочете, щоб ваша дитина розвивалася, а не блогерствувала і фоткала під парканами — приводьте її сюди))

Тут її точно займуть чимось цікавим.









Презентація проекту пройшла весело, задорно і дуже спекотно. Бо сонце смажило вже зовсім по-літньому.









Всі, мабуть, чули про прогулянки Кам'янцем-Поділським на БРДМах. Вважається, що це екстремальний відпочинок. Забудьте) Справжня крутотєнь нині — то прогулянки містом з "МТ-тур" (MT SIDECAR TOURS). 
Як розповідає керівник проекту Андрій Височанський, усі мотоцикли МТ "Дніпро" – раритетні, випущені в Україні на київському мото-заводі "КМЗ". Машини відреставровані, оснащені сучасною електронікою та зручностями, проте все нівелюється кам'янецькими рельєфом і бруківкою.
Прогулянка справді екстремальна, але класнюча... спробуйте). (Найліпший антицелюлітний масаж, я би сказала)) Телефончик он намальований.



Гарненько розтрусивши нас кам'янецькою бруківкою, легендарний мотоцикл домчав до площі Польський ринок, де саме закінчували останні приготування до проголошення відкриття нового сезону.
Тортики ось принесли. Не "Рошен".



Родзинкою святкування стало встановлення рекорду для Книги рекордів України. 200 пар в історичному вбранні станцювали на центральній площі міста.
Зняти це нам дозволили з балкону Ратуші. Не всім, лише чотирьом, бо балкон знаходиться в аварійному стані. А шкода. Чудова була б атракція для туристів.
Проте на першому поверсі Ратуші знаходиться бомбезний Музей Грошей. Невеличкий, але дуже цікавий.



Під пильним керівництвом дяді Юри (хто не в курсі, я розкажу про нього в розгорнутому пості) рекорд було успішно встановлено, представником Книги рекордів України зафіксовано. Правда, було трохи чітерів у костюмах доби ХХ століття, але то нічо, теж уже історія))



Нарешті настав час оголосити Туристичний сезон 2018 відкритим! Цього року він "містичний". Долучайтеся!
(А не магічний, нє? Але я відчула і те, і те)))



На площі почалися народні гуляння...



Тортик ось почали роздавати. Взагалі не розумію цього приколу — роздавати їжу. (А я розумію)))) Але народу подобається. До кацапських млинців з лопат, звичайно, не дотягувало, але виглядало як мінімум дивно.



Ми з Оленкою в поїданні солодкого участі не брали (а дуже хотілося, між іншим :Ь), щоб не псувати собі апетит. Попрямували далі мандрувати "Гастрономічною картою" до кафе (вони наполягли на тому, що вони кафе, а не ресторан) "Під Брамою". Кафе дійсно знаходиться під брамою на початку Турецького мосту. Трохи спізнилися на домовлений час, бо зависли, споглядаючи неймовірний захід сонця. Стоячи, власне, на даху кафе)))



На вході нас уже чекав наймлосніший котяра в світі Кузя) (Хтива замурзана тварюка, але така мила й чарівна :) Про сам заклад і наші враження від нього буде в окремому пості про "Гастрономічну карту" Кам'янця-Подільського.



Далі за програмою було назначено світіння куль на Вірменській площі, але погода, а саме вітер, внесли свої корективи і представники Кам'янець-Подільського центру повітроплавання просто попалили трохи газу, що також було доволі вражаюче. Давно мрію політати, тож підійшов розпитав. Тепер знаю ціни, явки і паролі. І вам розкажу. Згодом.



Так закінчився наш другий день перебування в цьому привітному місті.
На наступний ранок для учасників прес-туру були заплановані орнітологічна екскурсія в Ботанічному саду і презентація першого хостелу в місті. Виявляється, до цього їх не було. (А Електростанція?) Тепер я знаю аж два. Той, який ми мали відвідати називається Hostel Svit Hub.
Чому пишу "мали"? Бо Оленка дуже хотіла побачити Бакоту. (А чого зразу я? В хостел я теж хотіла, там обіцяли каву навчити варити, але не судилося мені стати баріскою  баристою, доведеться й далі працювати головою, інтелектуальними зусиллями тобто)))
Ще раніше зайшовши до Туристичного центру (того, який міський, біля костелу Петра і Павла), ми взяли візитку офіційного екскурсовода (після того, як нам запропонували тут же і одружитися. Миттєве одруження в Кам'янці коштує всього 1800 грн (не миттєве, а за добу, і 1600 грн, здається). В Києві, наприклад 5000 грн!!!) і забронювали два місця на поїздку туди. (В Бакоту, не на одруження)))



Екскурсовод, хоч і офіційний (затверджений президіумом партії!!!)) якось не вразив, бо трохи ностальгував по тим самим президіям, а сама Бакота зайшла. Хоч я тут і вдруге, але весняна Бакота не може не зайти.
Вона точно заслуговує окремої розповіді.
А я одразу скажу, що це місце, куди таки варто заморочитись і дістатися самотужки, без екскурсій та іншої суєти, краще в будній день. А про історію створення водосховища ви і в інтернетрях прочитаєте. Тиша, спокій і благодать цінніші набагато.



Повернувшись у місто, ми чесно спробували наверстати втрачене і подалися до Ботанічного саду. (Бо я туди теж дуже хотіла. Люблю ботсади не менше, ніж поїсти)) А поїсти у ботсаду — взагалі блаженство :)
Ми туди намагалися потрапити кілька років поспіль, але якось не могли втрапити, то входу не знайдемо, то вже пізно приходимо, а хтось з місцевих нам взагалі був сказав, що Ботсад у місті не працює.
Але тепер-то ми знали, що він точно відкритий.
Заплативши за вхід по 10 грн (!!!), ми побачили багато. Контрастного. І прекрасного, і підзакинутого. Поспілкувалися з працівниками, фанатами своєї справи, і побачили трохи бидляцтва від відвідувачів... Суперечливе таке і багате на враження виявилося відвідування.







Чесно спробували знайти Hostel Svit Hub, подивитися що до чого, але за вказаною адресою нам трохи повилазило, вхід ми так і не побачили. Та ми до нього просто не дійшли))

До потяга залишалося ще кілька годин, трохи побродили містом.
Сподобалося, що мультимедійний екран, над яким так "трусився" Департамент туризму (якщо знати, скільки воно коштує, то і не дивно) працює і користується популярністю. (Ні, заммера зразу сказав, що він вірить у людей та антивандальну систему захисту))



Сходили попрощатися із Замком.
Це Хрест. Чи не єдине місце в Кам'янці-Подільському, куди я за дюжину відвідин міста так і не дійшов). Щоразу приїжджаю і кажу собі: "От цього разу..." — і кожного разу якось не складається.
Треба просто взяти і піти, як я торік))



Хоча на неділю "Гастрономічної карти" для учасників прес-туру заплановано не було, поласували тортиком у давно облюбованій Кав'ярні на Зарванській (Таааааак!!!!) і завернули подивитися на розрекламований іншими учасниками сендвіч-ресторан Троє в Каноє. Купили собі в дорогу Єнота і Томагавк)) А потім я дізналась, що в них іще був суп із сочевиці і тепер я розумію, що мені терміново треба в КамПод, от прямо вже йду на сайт УЗ купувати квитки.

А далі вокзал... поїзд, що вже чекає. Ми їдемо додому. Щоб точно повернутися сюди. В улюблене місто.
Не просто в улюблене, а в місто, з якого, власне, все й почалось. Якщо ти, Сашечка, розумієш, про що я ;)

Не по темі, але я точно знаю, що хтось із організаторів прес-туру читатиме цей пост. Так ось. Музей мініатюр, звичайно, класний, але отим здоровенним рекламним щитом вони псують один із найбільш фотогенічних видів міста.
Так треба було музею і сказати, нє? А! Ми не могли, ми бігли вечеряти))



Отакий прес-тур вийшов. Постарався основні тези вмістити в перший пост. У наступних про кожен пункт розкажу більш докладно. А я ще докладніше))
А поки просто подякую організаторам. Особливо зі сторони міста. Ви справді фанати своєї справи, і видно, як ви вболіваєте за рідне місто.
Кам'янцю пощастило з вами.
Приєднуюсь до подяк, низький уклін тим, хто все це придумав, і безмежна вдячність за те, що так нежданно-негаданно мені випало провести три неймовірні весняні дні у чудовому місті, в компанії прекрасних людей!
Це було неперевершено! Але якщо на той рік буде спроба побити цей рекорд класного відпочинку, то ми готові :)

Ну а читачам традиційно раджу не перемикатися. Далі буде цікавіше.