Про Сараєво. Частина шоста. Крайня
Tuesday, 10 April 2018 21:21![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerОсінь тепла, як весна,
Досі лине в ровінь
Нашого вікна,
Нам дає надію...
Досі лине в ровінь
Нашого вікна,
Нам дає надію...
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Про Франфуркт-на-Майні. Частина друга. Галопом по Європі
Про Вільнюс. Частина четверта. Хто рано встає...
Про Дубровнік і Котор
Про Вільнюс. Частина п'ята. Варта і висота
Про Сараєво. Частина третя. Контрасти
Про Вільнюс. Частина шоста. Під і над хмарами
Про Сараєво. Частина четверта. Нічна
Про Вільнюс. Частина сьома. Тракай
Про Сараєво. Частина п'ята. Ритуальна
Про Бєлград. Частина третя. Сумбурна
Про Вільнюс. Частина сьома. Нетуристична
Повільно, але впевненно, я закінчую обробляти фотографії, а отже і писати пости про свою відпустку далекої осені 2016 року. Сьогодні ось крайній пост про Сараєво з того тріпу. Не останній, ні. Бо я обов'язково повернуся туди.
Спустившись вниз від старого єврейського кладовища я рушив до башти Avaz Twist. Впевненний, ви точно бачили її на фотографіях в минулих постах. Наразі це найвища будівля в столиці Боснії і Герцеговини ( друга за висотою на Балканах).
На одному з верхніх поверхів знаходиться ресторанчик з панорамним видом. В принципі туди можна піднятися і просто так подивитися у вікна (поки писав пост, вичитав, що вхід нині коштує 1 КМ ( 0,5 євро)). Але я не зміг відмовити собі і попити кави дивлячись на місто з висоти 41-го поверху.
Зрозуміло, що фоткати доводиться через скло, тому якість фото не дуже.
З тої сторони я прийшов. На передньому плані американське посольство. Кажуть, охоронці дуже не люблять, коли його знімають.
А це вокзали.
Панорама міста. Сараєвська телевежа на горі.
Місто контрастів.
Спустився і пішов... просто гуляючи і плутаючи вуличками, навіть не звіряючись з мапою. На мені мав потрапити о Олімпійського стадіону і місцевого зоопарку. Але здебільшого просто насоджувався теплим осіннім містом.
Лінії архітектури міста.
Сліди війни. Щоразу переглядаючи фото звідси думаю, що буде з Донецьком після війни...
Місцевий стріт-арт)
Не втомлююсь повторювати про різноманітність міста... Тут от гарно видно вплив Автро-Угорської імперії.
А це явно залишилося з часів Югославії. Що воно таке і що мало означати я так і не докумекав.
Мечеть.
Застав якусь масову молитву в мечеті Аль-Паші. Всі , мабуть, не помістилися в середині.
В місті на повну буяла золота осінь.
Зрозумів, що прямую в центр . тож завернув кудись подалі від звичних маршрутів. Натрапив на такий от колосальний будино-мікрорайон, яким має навіть власний фунікулер!
Мурашник...
Модернова мечеть Сігналі ( Ciglane Mosque ) тут же поряд.
Чи не вперше надибав великий супермаркет в місті. Купив кави на сувеніри. Перекусив заодно якоюсь випічкою з солоним йогуртом :).
І от попереду почав виднітися олімпійське містечко. На фото башта Олімпійського палацу імені Хана Антоніо Самаранча (Juan Antonio Samaranch Olympic Hall).
Зимові олімпійські ігри відбулися тут далекого 1984 року, але згадки про них зустрічаються всюди в місті. Мабуть не дуже багато інших причин для радості і гордості. Сумно. До того ж олімпіське містечко і стадіон переживають зараз явно не найкращі свої часи.
Близько до стадіону я так і не зміг підійти, доречі. Біля входу на один з секторів на мене накинулася зграя бродячих собак і мало не покусала. Врятував який качок, що саме виходив видно з тренування. Відігнав їх дрючком. Мене собаки вже загнали були втраву і мало не приперли до паркану.
Ну і фіг з ним зі стадіоном, подумав я і пішов шукати зоопарк.
Скажу відразу, зоопарк не знайшов. але погуляв такими дебрями.. цікавими і автентичними.
Пам'ятник французьким миротворцям ( біля французького посольства), що загинули під час врегулювання Боснійсько-Сербської війни.
Великий парк ( це назва)
Ще одна скульптура присвячена балканській війні.
Чи не єдине надибане мною в місті граффіті.
Національний театр Боснії і Герцоговини (знаю, сміятися не можна, але боснійською це звучить прекрасно "Narodno pozorište")
Мечеть Бакр-Бабіна ( Bakr-babina džamija).
Скверик біля музичного павільйону (Caffe Muzicki Paviljon At Mejdan).
Нарешті зафоткав цю табличку))
Руїни старого базару.
Пам'ятаєте, я писав, що в місті є символічна лінія, що розділяє його на мусульманське і католицьке? І що я не зробив фото. Виявляється зробив. Ось знайшов.
Тинялося...
Під кінець свілового дня надибав нарешті справдній ринок. Але він вже згориався. так і не подивився що воно і як.
Далі стемніло і почався дощ. Я зробив лише кілька фото ( вже був пост про нічне Сараєво) і пішов відпочивати, адже на ранок я мав вирушати далі. На черзі були Мостар і Дубровнік...
Але то інша історія ( про яку я вже теж писав, доречі).
В цій серії про Боснію і Герцоговину все. Але ще є трохи постів про інші міста. Не перемикайтеся, буде цікаво.
На одному з верхніх поверхів знаходиться ресторанчик з панорамним видом. В принципі туди можна піднятися і просто так подивитися у вікна (поки писав пост, вичитав, що вхід нині коштує 1 КМ ( 0,5 євро)). Але я не зміг відмовити собі і попити кави дивлячись на місто з висоти 41-го поверху.
Зрозуміло, що фоткати доводиться через скло, тому якість фото не дуже.
З тої сторони я прийшов. На передньому плані американське посольство. Кажуть, охоронці дуже не люблять, коли його знімають.
А це вокзали.
Панорама міста. Сараєвська телевежа на горі.
Місто контрастів.
Спустився і пішов... просто гуляючи і плутаючи вуличками, навіть не звіряючись з мапою. На мені мав потрапити о Олімпійського стадіону і місцевого зоопарку. Але здебільшого просто насоджувався теплим осіннім містом.
Лінії архітектури міста.
Сліди війни. Щоразу переглядаючи фото звідси думаю, що буде з Донецьком після війни...
Місцевий стріт-арт)
Не втомлююсь повторювати про різноманітність міста... Тут от гарно видно вплив Автро-Угорської імперії.
А це явно залишилося з часів Югославії. Що воно таке і що мало означати я так і не докумекав.
Мечеть.
Застав якусь масову молитву в мечеті Аль-Паші. Всі , мабуть, не помістилися в середині.
В місті на повну буяла золота осінь.
Зрозумів, що прямую в центр . тож завернув кудись подалі від звичних маршрутів. Натрапив на такий от колосальний будино-мікрорайон, яким має навіть власний фунікулер!
Мурашник...
Модернова мечеть Сігналі ( Ciglane Mosque ) тут же поряд.
Чи не вперше надибав великий супермаркет в місті. Купив кави на сувеніри. Перекусив заодно якоюсь випічкою з солоним йогуртом :).
І от попереду почав виднітися олімпійське містечко. На фото башта Олімпійського палацу імені Хана Антоніо Самаранча (Juan Antonio Samaranch Olympic Hall).
Зимові олімпійські ігри відбулися тут далекого 1984 року, але згадки про них зустрічаються всюди в місті. Мабуть не дуже багато інших причин для радості і гордості. Сумно. До того ж олімпіське містечко і стадіон переживають зараз явно не найкращі свої часи.
Близько до стадіону я так і не зміг підійти, доречі. Біля входу на один з секторів на мене накинулася зграя бродячих собак і мало не покусала. Врятував який качок, що саме виходив видно з тренування. Відігнав їх дрючком. Мене собаки вже загнали були втраву і мало не приперли до паркану.
Ну і фіг з ним зі стадіоном, подумав я і пішов шукати зоопарк.
Скажу відразу, зоопарк не знайшов. але погуляв такими дебрями.. цікавими і автентичними.
Пам'ятник французьким миротворцям ( біля французького посольства), що загинули під час врегулювання Боснійсько-Сербської війни.
Великий парк ( це назва)
Ще одна скульптура присвячена балканській війні.
Чи не єдине надибане мною в місті граффіті.
Національний театр Боснії і Герцоговини (знаю, сміятися не можна, але боснійською це звучить прекрасно "Narodno pozorište")
Мечеть Бакр-Бабіна ( Bakr-babina džamija).
Скверик біля музичного павільйону (Caffe Muzicki Paviljon At Mejdan).
Нарешті зафоткав цю табличку))
Руїни старого базару.
Пам'ятаєте, я писав, що в місті є символічна лінія, що розділяє його на мусульманське і католицьке? І що я не зробив фото. Виявляється зробив. Ось знайшов.
Тинялося...
Під кінець свілового дня надибав нарешті справдній ринок. Але він вже згориався. так і не подивився що воно і як.
Далі стемніло і почався дощ. Я зробив лише кілька фото ( вже був пост про нічне Сараєво) і пішов відпочивати, адже на ранок я мав вирушати далі. На черзі були Мостар і Дубровнік...
Але то інша історія ( про яку я вже теж писав, доречі).
В цій серії про Боснію і Герцоговину все. Але ще є трохи постів про інші міста. Не перемикайтеся, буде цікаво.
