falkoner / Про Тбілісі'17. Частина друга. Панорамна (Reply)

Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,
Пахли димом і любов'ю, говорили і курили.
Потім люди прийшли, і до нас підсіли,
Ми посунулися трохи, говорили і курили.

Про Баку. Частина перша. Космос
Про Баку. Частина друга. Бульвар
Про Грузію. Частина перша. Батумські танцюючі фонтани
Про Тбілісі'17. Частина перша. Незапланована

Сядь, відпочинь... випий вина... з'їж хачапурі.
Приблизно так нам говорили. Приблизно. про це ж і пост. Тут майже не буде історичних ремарок, тут не буде цін і маршрутів... тут буде багато надвечірнього Тбілісі.

Минулий пост закінчився тим, що ми піднялися канаткою на пагорб до фортеці Нарікала.

Піднялися, і відразу підвисли трохи, спостерігаючи панораму міста.

Зависли, не звертаючи увагу на гамін навколо, на зазивал, торговців, приїзджих. Місце дуже туристичне, тож всього того тут вистачає. Відразу видно і на кого воно розраховано. Примітивні сувеніри, шансон і кацапаська попса фоном, фото з павлінами, мавпочками і іншими папахами і бурками не залишає сумнівів, хто тут основний турист.

Але підніматися сюди обов'язково треба. Особливо, якщо вмієте абстрагуватися.

З гори Сололакі, а точніше з вулиці Сололакі, як тут офіційно значиться , в одну сторону відкривається чудова панорама міста, а в другу - чудовий вид на Тбіліський ботанічний сад.

Але його фоткати сюди краше приходити зранку, бо ввечері трохи сонце сліпить.

Увага питання, що це за дерево?

Мати Грузії (Мати Картлі).

Монумент був побудований на вершині пагорба Сололакі в 1958 році, коли місто Тбілісі відзначало свій 1500-річний ювілей. Автором монумента висотою 20 метрів є грузинський скульптор Елгуджа Амашукелі. Спочатку, в 1958 році монумент був виконаний з дерева. В 1963 році він був замінений на алюмінієвий.
Статуя символізує грузинський національний характер: жіноча фігура тримає у лівій руці чашу з вином для привітання тих, хто прийшов як друг, а в правій руці меч для тих, хто прийшов як ворог.

Типовий такий совковий монумент, але в Тбілісі він більш органічний ніж в Києві. По перше не такий високий, по друге, скульптура таки нагадує жінку, а не гемафродита, як наша.

Ще про торговців згадалося. Біля Матері Картлі який дідусь продавав морозиво, періодично зазиваючи покупців. Цікаво, але кричати "Ice cream!", в нього виходило краще і органічніше, ніж "Морьоженае". Все таки грузія не була настільки русифікована. Пощастило.

Пішли в сторону фортеці. На задньому плані Таборський преображенський монастир. Все хочу туди добратися, ніяк не виходить.

Старе і нове.
На задньому плані - одна з будівель Ботанічного саду Тбілісі.

Але головне тут вид на місто. Особливо надвечірній.

Стіни Нарікали вже потрохи забарвлюються у золотаве.

Метехі, Самеба, площа Європи, трохи парку Ріке, і багато Тбілісі.

Вхід у фортецю вільний. Ну, принаймі був восени. Бабка, яка родичка всім на місці. На території відбувався масштабний ремонт. Стіни от, як новенькі.

Неможливо встриматись.

Церква св. Миколая, що на території фортеці, також потрапила під ремонт. Новесенька, як тільки побудована.

Але треба вверх. Вибираємося (видираємося) на найвищу точку.

Ну і сиділи. І курили. Їли хачапурі якісь, пили чай. І говорили. Це прекрасно, коли є з ким просто сидіти і говорити.

Зустрічали захід сонця.

В мене є така весняна фотографія. Там яскравіше, звичайно. і немає отої мотуски. Це альтернативний спуск в Ботанічний рад - троллей. Не пробував. Поки).

І знову місто...

Як багато взаємовиключаючого на цьому фото. Але воно таки об'єднано тут.

Але пора спускатися. Бо Тбілісі саме себе не огляне). Ось вам ще панорамку наостанок.

А далі буде ще багато цікавого. Не перемикайтеся.