Про Вроцлав. Частина п'ята. Навколо Одри

[falkoner]

Я пишу на воді, ніби птаха крилом,
На холодних вітрах, заколисана сном.
Замерзає мій дім, де чужа я собі,
Ніби птаха крилом, я пишу на воді.

Про Вроцлав. Частина перша. Краснолюдки
Про Вроцлав. Частина друга. Нічна
Про Вроцлав. Частина третя. Дощ
Про Вроцлав. Частина четверта. Університетський музей

Поки я проводив час в Музеї Університету Вроцлава, дощик припинився. Я вирушив далі гуляти містом.

По Університецькій площі, яка більше схожа на вулицю всеєю формою прогулявся до Костелу Святого імені Ісуса. Тут зовсім поряд.



От, власне і він. Парковка перед ним дуже "органічно" виглядає).



Випадково завернув до внутрішнього дворика Національної бібліотеки ім. Осолінських.
Тоді я не знав, що це бібліотека, просто тихий, затишний і зелений дворик.



Тобто був затишним, поки сюди не прийшло аж дві групи туристів. Тож я швидко звідти злиняв.



Поряд от прикольний напівзакинутий житловий будинок. Таке враження, що в ньому влаштований сквот.



Ще одна прикольна будівля. Але тут я захопився пошуком нових краснолюдок в додатку на телефоні. Тому пішов гуляти не зовсім туристичними маршрутами.



Пішов по набережній. Як же цей відріщок її мені сподобався. Я йе місце обфоткав з усіх сторін). В дощ воно навіть симпатичніше, ніж в сонячну погоду).



А це будівля Університетського музею зі сторони ріки. От з того балкончика були зроблені більшість фоток з минулого посту.



Гонитва за гномами привела мене до мосту Сікорського. Як виявилося, не в честь українського авіаконструктора, а на честь польського воєначальника.



Все одно, похмура погода - то не то...



БІльш сучасна архітектура лівого берега Одри.



Так-так, це дим. Старовинні будинки - це, звичайно красиво, але жити в них набагато проблемніше.



МІсто має розвиватися. ніколи не розумів стенань, ща старими напіврозваленими кам'яницями.



От десь звідти я почав сьогоднішню розповідь.



А це навіть не міст в розумінні поляків). Kładka Słodowa



По Університетському мосту ( у Вроцлаві 112 мостів, але це вігня.. в Гамбурзі 2300 мостів!!!) повертаюся на правий берег Одри.



Побачив ніщеброда на польських номерах)).



І по своїй улюбленій набережній ( там в другому пості серії є нічна фотка цього місця) рушив в сторону Думського острова. Серця міста.



Острів Тамка. А будівля - це старий хімічний корпус Університету. Його навмисно постали на відшибі. Я серйозно. Доречі, дуже логічно, на випадок, якщо студенти гарненько нахімічать.



А це Національна бібліотека вже зі сторони води.



В далині Вроцлавський міський ринок.



Філологічний факультет.



А це Пісочний міст, він веде як не дивно до Пісочного острову. На задньому плані реконструюється Костел Богородиці на Піску - один з найдавніших храмів міста.
На місці нинішнього костелу, майже тисячу років тому існувала арена цирку, яку згодом знесли, щоб звести величний храм в стилі бароко



Біля мосту такі от забавні скульптурки. Так і не зміг зрозуміти, що ж вони символізують.



Саме туди я прямую.



На календарі середина грудня, я нагадую, але туристичні катери не зупиняються. Ось що значить м'який клімат.



Костел святого Христа.



А це вже статуя Богородиці на вході до знаменитого Тумського мосту.



Я хотів пофоткати міст, але кількість туристів на ньому зашкалювала, то ж поки вирішив походити навколо.



Маленький і скромний Костел св. Мартина.



І все ж йду на Тумський острів. Те, що міст одна з головних туристичних візитівок міста. це не заважає навішувати на нього людям тисячі замків. Замки продають тут поряд, доречі. Цікаво, як часто їх зрізають?



За законом западла, як тільки я ступив на острів,знову розпочався дощ.
Фонтан біля Костелу св. Хреста.



Тож я короткими перебіжками, ховаючи об'єктив пробігся до Собору св. Івана Хрестителя,два шпилі якого підперають небо, здається. По дорозі фоткаючи красиві будиночки.






Чомусь подумалось про пентаграму....


Дощ посилився до непристойного, довелося ховатися в соборі від негоди. Заодно подивився , чи можна піднятися на вежу. Можна. Але в цей день я вже спізнився, а на наступний день вежа була закрита. Засмутився і згадав, що в наплічнику є фляга з кон'яком. Так і грівся церкві. Добре бути атеістом.



А ще мені цікаво як, ну як , блін , можна добримуваися такої якості газону в грудні...



Дощ трохи перестав, тож я пішов гуляти далі, далі шукати краснолюдок). Побродив навколо собору.







Повернувся до Тумського мосту і пішов гуляти далі набережною вже широкої Одри.



Але про те наступного разу, не перемикайтеся. Буде цікаво.

Comments

[nmiyushk]

Гарне місто!

[kaspiy80]

Дуже цiкаво!

[gvynt]

Ву́лиця Авіаконстру́ктора І́горя Сіко́рського — вулиця у Шевченківському районі м. Києва, місцевість Волейків. Пролягає від вулиці Жамбила Жабаєва до Магістральної вулиці.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%90%D0%B2%D1%96%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8F_%D0%A1%D1%96%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE

Газон із підігрівом, костьол у Польщі може собі і не таке дозволити