Про Вроцлав. Частина третя. Дощ

[falkoner]

Подождём под дождём
подождём под дождём
Подождём под дождём
подождём и пойдём уау-ау

Про Вроцлав. Частина перша. Краснолюдки
Про Вроцлав. Частина друга. Нічна

Трошки дивний поряд розповідей в мене, але зараз розкажу про самий початок своєї подорожі до передріздвяного Вроцлава.

Все вийшло як завжди спонтанно. Була якась акція у ВізАйр, були якісь гроші на карті, тільки з'явився новий рейс Київ - Вроцлав. Квитки обійшлися мені щось близько тисячі гривень - туди назад. І ось я буденно добравшись до аеропорту тролейбусом 10 грудня полетів до чудового польського міста Вроцлав.
Польські прикордонники знову показали, що вони одні з найтугіших у цих ваших Європах. Черга на паспортний контроль тягнулася неймовірно довго, знову загиналися пальці рахуючи кількісь днів проведених в Шенгені по штампах у паспорті. Але порівняно з іншими мене доволі швидко пропустили.
Далі тупив вже я). Вичитав десь перед поїздкою , що їхати з аеропорту до залізничного вокзалу ( автобус курсує цілодобово) по часу десь хвилин 30. Ну я і купив квиток на 30 хв. Типу виїднився і зекономив. Але він що на півгодини, що на годину коштує 3,2 злотих. Докуповувати квиток не хотілося ( це можна зробити прямо в транспорті за допомогою карти), зайцем я і в Україні не катаюся, тож по закінченні 30 відведених мені хвилин я вийшов десь в центрі). І потулив шукати свій хостел.
Тут слід розказати про погоду, коли я вилітав з Києва, на вулиці було -15, тож я був в лижних штанях і взагалі укутаний по саме не можу. Прилетів, а тут +10. Нє, теплий одяг згодився буквально на наступний день, але півгодинна прогулянка до хостелу вечірнім Вроцлавом у лижних штанях, трохи підварила мені... ну кароч спекотно було.
Заселився, переодягся, кинув речі і пішов прогулятися, подивитися де тут то Старе місто і взагалі. Навіть камеру не брав ( так! Я іноді ходжу без камери!!!). Старе місто знайшлося швидко, як і площа Ринок. Але я якось забув, що в Європах то передріздвяний час. А тут субота, теплий вечір. Кароч від кількості людей я офігів. Поштовхався, випив місцевого ягідного слабоалкогольно напою, щось типу глінтвейну ( 15 злотих, 10 з яких - це завдаток за симпатичну чашку. Її в принципі можна було залишити як сувенір, але я не люблю ці пилозбірники. Я зараз магнітиками обхожуся), перекусив на вулиці на різдвяному фудкорі, ще трохи прогулявся набережною Одри і пішов собі відпочивати і набиратися сил.

Наступного ранку прокинувся якомога раніше і пішов собі фоткати, поки не понабігало цих людішок незрозумілих.
Жив я на вулиці Парижської комунни ( дивно, що від слова "комунна" поляків не тіпає). Ось на фоточці перший будинок цієї вулиці. Дуже навіть така звичайна багатоповерхівка.



Коли я фоткав муральчик на цій вулиці ( про мурали як завжди буде окремий пост) до мене підійшов дідусь з ровером і сказав, що цей мурал хуйня, а там десь далі - отам крутотєнюшка. Слово за слово, з'ясувалося, що на тому велосипеді дід їздив в Україну пару разів, був у Львові, Тернополі, Луцьку. Працював копачем бурштину на Волині. Потім перейшли на війну і політику.
Питав чи я голосував за Порошенка , чи за Юлю. Про ДемАльянс не знав. А... зовсім забув . Це ми так стояли говорили посеред проїзджої частини. Я українською, він польською...



Вуличка впирається в один з багаточисельних канальчиків, притоків, затоків, чи обтоків.. я хз. як воно там називається. Одри.



Серед канальчику такий ось симпатичний острівець.



Нещодавно відреставровані будинки ( ще риштування на деяких не зняли до кінця).



Вроцлавський трамвай. Не всі настільки круті, але транспортна сітка в місті дуже зручна.



Канальчик про який казав утворює півострів. який називають Партизанським парком, здається.
Трохи підзакинуте місце. Але в абандоні є свій колорит.



А це також по дорозі до центру.Один з головних проспектів в центрі Петра Скарги. Для порівняння будівлі.



Минулого року Вроцлав був культурною столицею Європи. В центрі багато цікавинок зроблених до цієї події.



Фотка з красивою перспективою))



Проспект Казімежа Великого. Це такий крутий польський король був колись.



До цієї церкви я три дні намагався підійти ближче сфоткати. Не шмогла.



До площі Ринок не хотілося йти, тому побродив навколо трохи. Неймовірна мішанини архітектурних стилів. Від чогось середньовічного до ультрасучасного. І це круто.





Але центр не проминути. Правда , людей поменшало, жити стало легше. На фото стара Ратуша. Ятки і каруселі заважали сфоткати нормально.



Пам'ятник біля неї.



Вісьолиє гриби). А якщо серйозно, то на різдвяному ярмарку гурману можна з глузду з'їхати від щастя. Сила силенна всіляких смаколиків.



А це вже нова Ратуша. Я чесно скажу, це я вичитав, бо відразу здалося, що стара і нова ратуші - одна будівля, тільки з різними фасадами.



А це от такі симпатичні будиночки на площі Ринок.



Головна ялинка міста. До болю нагадує добре відому нам Йолку.







Фонтанчик тут же. В грудні, зрозуміло, він не працював, але його гарно підсвітили гирляндами. Навіть краще води, мені здається, вийшло.



Будиночки...





І одоробало, у вигляді будівлі банку. Давайте. скажіть мені щось про театр на Андріївському.





Окрім ратуші в архітектурному ансамблі площі домінує ,також ,костел св. Ельжбети.



Від площі у всі боки розходяться вузенькі і затишні провулочки.









Пішов до костелу поглядіти.



Барильєфи готичненькі і дуже майстерно зроблені.



Всередині світло і просторо.



Надибав цікавий вітраж.



Ближче глядіть.
Як на мене трохи польського націоналізму. але мені доводили, що це міста, з яких до Вроцлава висилали поляків свого часу. Але герби трохи не тих часів.. кароч мутно якось.




А тут традиційно як для моїх подорожей все стало фігово з погодою. Пішов дощ. Гарний ще такий пустився, скотиняка.





Це , доречі, буквально в кварталі від площі Ринок. Звичайна совкова забудова. Трохи прилизана місцевим менталітетом, але таки совкова.



Хотів цю вивіску запостити разом з муралами.. але не витримав. Вона прекрасна. Що продає магазин я і не згадаю зараз, правда)).



Отак під дощем я добрався до Музею Вроцлавського університету. Але про то наступного разу, буде цікаво. Не перемикайтеся.