Кракен, рука пожирателя,
Да будь проклят он навсегда,
Кровавой бойни создателя,
Никогда не утихнет война,
Сотни миллиардов погибнут,
Бесчисленные жертвы стонут,
Всех нас тираниды настигнут,
Кракен, наш ужас пришел…
Чайна Мьевіль " Кракен"
Якщо коротенько окреслити відбувається в "Кракені", вийде феєричне щось, мішанина давно вже знайомих елементів. Отже, що ми маємо:
гігантське головоноге, яке зникло з лондонського природазнавчого музею,
прихований від очей звичайних людей, по вінця наповнений магією Лондон,
разнокаліберні боги та їх послідовники,
і, звичайно, апокаліпсис (множинні апокаліпсиси на будь-який смак, якщо бути точніше).
Потайний Лондон, харизматичні у своєї безмежної жорстокості лиходії, нічого не підозрюючи тюхтій головний герой, який потрапляє в саму круговерть подій, магія, вплетена в повсякденність. Особливий підвид лондонського міського фентезі. При бажанні, вивуджувати паралелі можна як завгодно довго. Але якщо Гейман - казкар, незважаючи на свою інакшість, більш близький до класичної традиції, то Мьевіль - новатор, бунтар і хуліган зі стажем. І єдине, що об'єднує обох авторів - це безмежна фантазія. Уміння створювати світи.
До того ж, читати Мьевіля не так просто. Мьевіль похмурий, сумбурний, брутальний, хитріший,але.. геніальний.. «Кракен» не для ніжних очех. Він як і всі романи Міевіля.. інший , так як Міевіль створювати світи зараз не вміє ніхто наразі.. краща фантастика.. фантастичний стімпанк!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
