Про Львів. Частина третя.
Sunday, 28 June 2015 09:06Ми вспомінаєм цілий тиждень.
Багато є балачок та думок.
Ждемо коли прийде добра неділя.
Танцзал запрошує нас.
У клубі були любі танці.
Багато є балачок та думок.
Ждемо коли прийде добра неділя.
Танцзал запрошує нас.
У клубі були любі танці.
Наступною локацією в нашій насиченій програмі був " Будинок вчених".

На вулиці все ще успішно падав дощ, тож проти екскурсії в приміщенні ніхто не був проти, хоча спочатку всі то сприйняли без ентузіазму, бо хотіли пообідати. Проте про їжу всі скоро забули.

Прогулялися на вул. Листопадового Чину, 6 , зустрілися з екскурсоводом. Скажу чесно, попервах наш гід здався мені трохи унилим ( після розвеселого то Тимофія), але як же я помилявся.

Богдан Лозинський виявився людиною, які вміє захопити своєю розповіддю, буквально за 5 хвилин своє харизмою, своїми палаючими очима, він зміг нас перенести в атмосферу 19-го століття, час балів. екіпажів, цісарів. Це було "елегансько"!
Теперішній "Будинок вчених" був зведений у 1879 р. за проектом Войцеха Гаара. Казино зведено у 1898 році за проектом бюро Фельнера і Гельмера. Спорудженням на місці керували львівські будівничі Лишкевич і Пшорн.[1] Скульптурне оздоблення фасадів виконали австрійські скульптори Теодор Фрідль і Райнольд Велькель за моделлю Рудольфа Вейра. Різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай у львівській фабриці братів Вчеляків. Живописні супрапорти написали львіські митці Станіслав Дембіцький, Станіслав Рейхан, Тадеуш Рибковський, Міхал Созанський.
Під'їзна дорога прихована від сторонніх очей. Прості смертні не мали бачити, хто відвідує приміщення.

Раніше в цих приміщеннях були конюшні. Потім їх перебудували на кімнати , де поважні гості могли відпочити і переночувати.

Гості будинку переступивши поріг відразу мали бути враженими багатсвом інтер'єру. Холл будинку - це щось неймовірне. Чуєте плач в куточку? Це я ридаю, що не маю ширококутного об'єктиву. Мої 28 мм не можуть передати велич кімнати.

Цікаво, що світильники з самого початку були електричними, але замаскованими під газові. Навіть освітчена богемна публіка того часу боялася незрозумілої електрики.


З супрапортами ( на фото над дверима) пов'язана цікава історія.
Під час Другої Світової війни в приміщенні розміщувався рекруторський пункт німців. Всі цінні картини і предмети мистецтва були вивезені в Німетчину , але ці дуже цінні полотна виконані в стилі еукаустики були врятовані простим маляром, який замалював їх під час ремонту.




В цьому будинку знімався відомий фільм про д'Артаньяна. Саме по цим сходам спускався Ришельє, в цьому холі він грав в шахи.

Кімната, де власне і проходили бали.
Бали в тогочасному Львові були виявленням протеспу проти влади. Українців в місті тоді налічувалося всього 20 % від населення ( 40% поляків, 40 % євреїв). На бахах влантованих українською шляхтою першим танцем, який танцювався була Коломийка ( традиційний перший Полонез всі ігнорували), українська еліта приходила в національних костюмах, говорила українською мовою, такий от незвичний осередок національної боротьби.

Ніша для музикантів. Шляхта не мала зустрічатися з черню.


Постійно під час екскурсії лунала музика, яке ж було дивування всіх, коли ми зрозуміли, що це не запис, а "живе" фортепіано.



Камін з алебайстру - дуже цінного на той час каменю. Бюст Данте. Відношення до Львова Данте не має, проте має відношення до каміну, бо виготовлений з того ж самого матеріалу.

Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв А. А. Бокотей.
До 1953 року в чотирьох кімнатах на першому поверсі розташовувалось Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня 1953 під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України, через несправність електропроводки у будинку спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди.
У 1954 після відбудови та відновлення будинку Спілку позбавлено права користуватись приміщенням

В нас час тут проходять Львівські бали - відновлюються традиції.

Умивальник з якогось колись лилося шампанське.



Я розказав тільки малесеньку. можна сказати мацюпусіньку))) частину того, що розказував пан Богдан. Будете у Львові , обов'язково сходіть сюди і замовте екскурсію, не пожалкуєте - це я вам обіцяю.
Ще раз хочу подякувати пану Богдану Лозицьокому і туристичній агенції Час на мандри за занурення в історію.

Всі інші , думаю мене підтримають.

Далі нас годували, і мабуть надумали закормити трошки до смерті).
Ресторація Бачевських дуже сподобалася. Незвична подача, смачні наїдки. Ресторан позиціонує себе як ресторація карпатської кухні. Пробачте, але якось їжу фоткати не звик, але то не означає що мені не сподобалося. Правда трохи пафосно, воду ( тобто узвар, з простою водою у львівських ресторанах взагалі проблема))) ) я і сам можу наливати, рахунку я не бачив, думаю трохи вище середнього по Львову. Але дівчину я б зводив саме туди.

Вільний час , я провів з Олькою гуляючи містом, вона перебралася у Львів нещодавно, тож думаю їй також цікаво було.
Саме такий спосіб відчути місто я вважаю найбільш правильним. Йти куди йдеться, заходити куди заходиться, говорити з ким говориться. Тільки так місто ( будь-яке) відкриється повністю.
Львівський під'їзд, який будував Гауді))

Вулиця...


Тут і дощик припинився трохи.



Кожен може приміряти корону.



Львівський муарт, з красивими граффіті тут взагалі не дуже, теґами ж засрано все.


Коли я казав про катування їжею, я не жартував. Між обідом і вечерею в нас було пару годин всього і апетиту собі не нагуляв ніхто)
Тож на вечерю в Mons Pius всі дивилися якось скоса спочатку.
Я аж пофоткав трошки ( Я пофоткав!!! Їжу!!!Карл!!!).




Але запахи дали про себе з нати і з часов воно все влізло)). Дуже смачно. Ніколи не розумів овочей гріль. Був неправих.
Приємно було, коли до нас підійшов власник закладу, поговорив, розпитав як справи.
Пиво тут кста, дуж смачне темне.

День поступово закінчувався, але не для нас. Нас ще чекала Нічна Варта Львова, але про те іншим разом. Не перемикайтесь.
Ну і це традиційно дякую АНБ Україна і Львівській міські раді

На вулиці все ще успішно падав дощ, тож проти екскурсії в приміщенні ніхто не був проти, хоча спочатку всі то сприйняли без ентузіазму, бо хотіли пообідати. Проте про їжу всі скоро забули.

Прогулялися на вул. Листопадового Чину, 6 , зустрілися з екскурсоводом. Скажу чесно, попервах наш гід здався мені трохи унилим ( після розвеселого то Тимофія), але як же я помилявся.

Богдан Лозинський виявився людиною, які вміє захопити своєю розповіддю, буквально за 5 хвилин своє харизмою, своїми палаючими очима, він зміг нас перенести в атмосферу 19-го століття, час балів. екіпажів, цісарів. Це було "елегансько"!
Теперішній "Будинок вчених" був зведений у 1879 р. за проектом Войцеха Гаара. Казино зведено у 1898 році за проектом бюро Фельнера і Гельмера. Спорудженням на місці керували львівські будівничі Лишкевич і Пшорн.[1] Скульптурне оздоблення фасадів виконали австрійські скульптори Теодор Фрідль і Райнольд Велькель за моделлю Рудольфа Вейра. Різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай у львівській фабриці братів Вчеляків. Живописні супрапорти написали львіські митці Станіслав Дембіцький, Станіслав Рейхан, Тадеуш Рибковський, Міхал Созанський.
Під'їзна дорога прихована від сторонніх очей. Прості смертні не мали бачити, хто відвідує приміщення.

Раніше в цих приміщеннях були конюшні. Потім їх перебудували на кімнати , де поважні гості могли відпочити і переночувати.

Гості будинку переступивши поріг відразу мали бути враженими багатсвом інтер'єру. Холл будинку - це щось неймовірне. Чуєте плач в куточку? Це я ридаю, що не маю ширококутного об'єктиву. Мої 28 мм не можуть передати велич кімнати.

Цікаво, що світильники з самого початку були електричними, але замаскованими під газові. Навіть освітчена богемна публіка того часу боялася незрозумілої електрики.


З супрапортами ( на фото над дверима) пов'язана цікава історія.
Під час Другої Світової війни в приміщенні розміщувався рекруторський пункт німців. Всі цінні картини і предмети мистецтва були вивезені в Німетчину , але ці дуже цінні полотна виконані в стилі еукаустики були врятовані простим маляром, який замалював їх під час ремонту.




В цьому будинку знімався відомий фільм про д'Артаньяна. Саме по цим сходам спускався Ришельє, в цьому холі він грав в шахи.

Кімната, де власне і проходили бали.
Бали в тогочасному Львові були виявленням протеспу проти влади. Українців в місті тоді налічувалося всього 20 % від населення ( 40% поляків, 40 % євреїв). На бахах влантованих українською шляхтою першим танцем, який танцювався була Коломийка ( традиційний перший Полонез всі ігнорували), українська еліта приходила в національних костюмах, говорила українською мовою, такий от незвичний осередок національної боротьби.

Ніша для музикантів. Шляхта не мала зустрічатися з черню.


Постійно під час екскурсії лунала музика, яке ж було дивування всіх, коли ми зрозуміли, що це не запис, а "живе" фортепіано.



Камін з алебайстру - дуже цінного на той час каменю. Бюст Данте. Відношення до Львова Данте не має, проте має відношення до каміну, бо виготовлений з того ж самого матеріалу.

Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв А. А. Бокотей.
До 1953 року в чотирьох кімнатах на першому поверсі розташовувалось Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня 1953 під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України, через несправність електропроводки у будинку спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди.
У 1954 після відбудови та відновлення будинку Спілку позбавлено права користуватись приміщенням

В нас час тут проходять Львівські бали - відновлюються традиції.

Умивальник з якогось колись лилося шампанське.



Я розказав тільки малесеньку. можна сказати мацюпусіньку))) частину того, що розказував пан Богдан. Будете у Львові , обов'язково сходіть сюди і замовте екскурсію, не пожалкуєте - це я вам обіцяю.
Ще раз хочу подякувати пану Богдану Лозицьокому і туристичній агенції Час на мандри за занурення в історію.

Всі інші , думаю мене підтримають.

Далі нас годували, і мабуть надумали закормити трошки до смерті).
Ресторація Бачевських дуже сподобалася. Незвична подача, смачні наїдки. Ресторан позиціонує себе як ресторація карпатської кухні. Пробачте, але якось їжу фоткати не звик, але то не означає що мені не сподобалося. Правда трохи пафосно, воду ( тобто узвар, з простою водою у львівських ресторанах взагалі проблема))) ) я і сам можу наливати, рахунку я не бачив, думаю трохи вище середнього по Львову. Але дівчину я б зводив саме туди.

Вільний час , я провів з Олькою гуляючи містом, вона перебралася у Львів нещодавно, тож думаю їй також цікаво було.
Саме такий спосіб відчути місто я вважаю найбільш правильним. Йти куди йдеться, заходити куди заходиться, говорити з ким говориться. Тільки так місто ( будь-яке) відкриється повністю.
Львівський під'їзд, який будував Гауді))

Вулиця...


Тут і дощик припинився трохи.



Кожен може приміряти корону.



Львівський муарт, з красивими граффіті тут взагалі не дуже, теґами ж засрано все.


Коли я казав про катування їжею, я не жартував. Між обідом і вечерею в нас було пару годин всього і апетиту собі не нагуляв ніхто)
Тож на вечерю в Mons Pius всі дивилися якось скоса спочатку.
Я аж пофоткав трошки ( Я пофоткав!!! Їжу!!!Карл!!!).




Але запахи дали про себе з нати і з часов воно все влізло)). Дуже смачно. Ніколи не розумів овочей гріль. Був неправих.
Приємно було, коли до нас підійшов власник закладу, поговорив, розпитав як справи.
Пиво тут кста, дуж смачне темне.

День поступово закінчувався, але не для нас. Нас ще чекала Нічна Варта Львова, але про те іншим разом. Не перемикайтесь.
Ну і це традиційно дякую АНБ Україна і Львівській міські раді