Про гори. Частина перша.
Thursday, 7 May 2015 14:59![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЄк нема доджу, то якби вкрав десь каглєнку
І вверг у ріку, то буде злива і повінь.
Так стався ноів потоп. і вода, що потім утахла,
І в’їдалась у землю, як сьогодні по зворах і потоках вода вибирає землю.
Так і створилися з того часу Горри!
Епічненьку історію про те, як я повертався з Карпат дехто , навіть, прочитав.
Тепер же я розкажу, що я там робив).
В принципі все банальненько. Плацкартний вагон поїзда Київ - Чернівці, пиво, кава, чай ( Про пруху ,кста, з 4 пляшок пива. що ми купили 3 виявилося з подарунками. Тобто ще 3 пляшки).
Потім арендований бусік в село Верхній Шепіт ( Саме верхній!!!), а це три з половиною години чудових українських гірських доріг.
І близько 12 дня я скормлюю всім свою їжу, бо маю через 2 дня покидати групу.
Це окрема сумна історія про взаємодію мене, мого начальства і трьох великих проектів, які якраз зайшли. Хавка вже була закуплена, тож два дні всі її хрумали))
Водій нас висадив нас вкінці села і пейзаж був приблизно такий...
Рушили. В планах першого в нас було дійти до гори Томнатик, в народі "Памір", де знаходиться закинута РЛС ( для дєвачек - " Радіолокаційна станція".
Дорога спочатку радувала. По рівненькому так топали. Прикольно, що кілька перших кілометрів ми йшли впритул до румунського кордону. Тобто в прямому сенсі впритул. Буквально в метрі від нейтральної полоси.
Стоїш такий і обпираєшся об румунський кордон.
Хоча раніше там була проведена електрика . Зараз же всім пофіг. Навіщо вам ті візи?)
Перекусив проволоку і вже в Європі. За кілька годин понад кордоном не бачили ні одного прикордонника. При чому з обохх сторін.
Туристична тропа , до речі, непогано так облаштована. Джерела в "хатинках", облаштовані місця відпочинку. Приємне здивування.
І почався підйом! Важко. Після зими. Після 3 тижнів кидання палити, ну і взагалі я не бігаю ранками))
Та і дорога далі спаганилася.
Зустріли якихсь автотуристів з Верховини, які намагалися теж потрапити до РЛС.
З нашою допомогою вони подолали пару горбочків на своєму паркетнику.
Але з часом таки повернули назад, після того, як ми разом дружно зустріли місцевого діда з ружжом і він порадував, що на Памірі сніг, і по дорозі на памір сніг... і взагалі куди ми премося?)) Але там де не пройде машинка турист проломиться.
Спаскудилась погода. Зверху дощ, під ногами сніг. Переходячи струмок по льодовому насту провалився і зачерпнув ногою водички трохи. Вкотре не пожалкував, що викинув купу бабла на нові шкари. Дискомфорту майже не відчував навіть з мокрою ногою.
За будь- яким підйомом завжди буде спуск - спуски це моє))Вниз я можу йти годинами майже не стомлюючись.
І ось показалась мета переходу РЛС " Памір"
Але в цей день ми до неї не дійшли 700 метрів. День був першим і всі ( ну я так точно) ледве доволік ноги до колиби, яка стоїть під горою. Дуже нам пощастило, що вона стоїть там, бо намокли і втомилися всі добряче.
Ну а далі все як завжди. Готовка, трошки алкогольчику, сон на полу, миші які бігають по голові і холод....
Але то вже інша історія. Не перемикайтесь.
Тепер же я розкажу, що я там робив).
В принципі все банальненько. Плацкартний вагон поїзда Київ - Чернівці, пиво, кава, чай ( Про пруху ,кста, з 4 пляшок пива. що ми купили 3 виявилося з подарунками. Тобто ще 3 пляшки).
Потім арендований бусік в село Верхній Шепіт ( Саме верхній!!!), а це три з половиною години чудових українських гірських доріг.
І близько 12 дня я скормлюю всім свою їжу, бо маю через 2 дня покидати групу.
Це окрема сумна історія про взаємодію мене, мого начальства і трьох великих проектів, які якраз зайшли. Хавка вже була закуплена, тож два дні всі її хрумали))
Водій нас висадив нас вкінці села і пейзаж був приблизно такий...
Рушили. В планах першого в нас було дійти до гори Томнатик, в народі "Памір", де знаходиться закинута РЛС ( для дєвачек - " Радіолокаційна станція".
Дорога спочатку радувала. По рівненькому так топали. Прикольно, що кілька перших кілометрів ми йшли впритул до румунського кордону. Тобто в прямому сенсі впритул. Буквально в метрі від нейтральної полоси.
Стоїш такий і обпираєшся об румунський кордон.
Хоча раніше там була проведена електрика . Зараз же всім пофіг. Навіщо вам ті візи?)
Перекусив проволоку і вже в Європі. За кілька годин понад кордоном не бачили ні одного прикордонника. При чому з обохх сторін.
Туристична тропа , до речі, непогано так облаштована. Джерела в "хатинках", облаштовані місця відпочинку. Приємне здивування.
І почався підйом! Важко. Після зими. Після 3 тижнів кидання палити, ну і взагалі я не бігаю ранками))
Та і дорога далі спаганилася.
Зустріли якихсь автотуристів з Верховини, які намагалися теж потрапити до РЛС.
З нашою допомогою вони подолали пару горбочків на своєму паркетнику.
Але з часом таки повернули назад, після того, як ми разом дружно зустріли місцевого діда з ружжом і він порадував, що на Памірі сніг, і по дорозі на памір сніг... і взагалі куди ми премося?)) Але там де не пройде машинка турист проломиться.
Спаскудилась погода. Зверху дощ, під ногами сніг. Переходячи струмок по льодовому насту провалився і зачерпнув ногою водички трохи. Вкотре не пожалкував, що викинув купу бабла на нові шкари. Дискомфорту майже не відчував навіть з мокрою ногою.
За будь- яким підйомом завжди буде спуск - спуски це моє))Вниз я можу йти годинами майже не стомлюючись.
І ось показалась мета переходу РЛС " Памір"
Але в цей день ми до неї не дійшли 700 метрів. День був першим і всі ( ну я так точно) ледве доволік ноги до колиби, яка стоїть під горою. Дуже нам пощастило, що вона стоїть там, бо намокли і втомилися всі добряче.
Ну а далі все як завжди. Готовка, трошки алкогольчику, сон на полу, миші які бігають по голові і холод....
Але то вже інша історія. Не перемикайтесь.
