Про монастир
Thursday, 12 February 2015 15:55![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerОй на горі Монастир, на долі звіниця,
Ой там би я чернцем був, ко б не молодиця.
Ой там би я чернцем був, ко б не молодиця.
А покажу но я вам Преображенський Тригірський чоловічий монастир.
Розбираю тут фотозавали. Надибав фотографії з подорожі , про яку так і не розказав до кінця.
Ще в травні минулого року завдяки Роману Малєнкову і УКРАЇНА ІНКОГНІТА проїхався чудовими місцями Житомирщини.
Я вже розказував вам про Палац Терещинків в селищі Дениші , про Кляштор Кармелітів Босих і Костел Святої Варвари
та Єврейського кладовища в Бердичеві.
Знаходиться він поблизу маленького села Тригір'я Житомирського району Житомирської області розташоване на правому скелястому березі р. Тетерів. Єсі чо, то це УПЦ Московського патріархату.
Монастир було засновано в 1583 р. князем Володимиром Житомирським . Спочатку обитель носила назву Пустинської і відносилась до Бердичівського монастиря. Але ці дані не можна вважати повністю достовірними, адже наприкінці 16ст. землі житомирщини не були підпорядковані князю, а входили до складу Волинського воєводства Польші.
У передмові до “Інвентаря” (опису) Тригірської обителі за 1775 р. сказано, що монастир було засновано за часів князя Володимира Житомирського , який закладав монастирі в різних місцях. Є також інформація ,що обитель спалили вороги.
Історіограф монастиря Анатолій Малевич припустив, що під “князем Владимиром Житомирским” могли розуміти Володимира Ольгердовича, який 1362-1394 рр. керував удільним Київським князівством, включаючи Житомир, і був благодійником Православної Церкви. Отже, остаточних даних стосовно дати заснування монастиря немає.
В сер. 17 ст. Київський митрополит Петро Могила описав у книзі “Ліфос” (1644) свій візит до Тригірського монастиря, де проживали близько вісімдесяти ченців, які знаходились “у великому смиренні та суворому житті”.
За часів Хмельниччини обитель зазнала розорення та руйнування. Зруйновано було й церкву Святої Трійці. Новий дерев’яний храм обителі на честь Преображення Господнього збудовано у 1685 р.
В першій пол. 18 ст. монастир було підпорядковано уніатам, але православні традиції збереглися тут до кінця століття. При обителі діяли не лише латинська, а й руська школи. З 1777 р. монастир утримував благодійну лікарню.
За настоятеля Адріана Шубовича львівський архітектор Іоганн Шнайдер у 1782 р. капітально перебудував в обителі мурований братський корпус.
У 1837 р. настоятель Леонтій Скибовський добудував до Преображенського храму приділи свт. Миколая Мирлікийського (лівий) і свт. Василія Великого (правий).
У1839 р. монастир було повернуто Православній Церкві.
У 1848-1852 рр. о. Леонтій спорудив у монастирі теплу муровану церкву Богоявлення, яка західною стіною приєдналася до братського корпусу.
1854 р. архімандрит розпочав будівництво мурованого Преображенського храму, замість старого дерев`яного. Будівництво завершили в 1873 р.
У 1883 р. при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа.
У 1930-х рр. обитель закрили. Преображенський храм використовувався як склад, а у братському корпусі знаходилася сільська школа.
В 1941 р. знесли Богоявленську церкву. Під час війни Преображенський храм відкрився як парафія. Після закінчення війни у корпусі знову розташувалася школа.
У 1990 р. корпус повернули церкві. 22 червня 1993 р. парафію перетворено на монастир.
Слід віддати належне монахам - вони дуже дбають про свою обитель. На території розбитий декоративний сад. Ціле літо тут рябить в очах від різноманітних квітів, все виметено, прибрано. Просто дуже красиво.Бабло кста збирають на новий ( чи відбудову старого) корпусу. Але то . мабуть, відноситься до всіх церков у всьому світі.
Завернути сюди, якщо вам по дорозі - точно вартує.
До того ж навколо - неймовірна природа.
Монастир було засновано в 1583 р. князем Володимиром Житомирським . Спочатку обитель носила назву Пустинської і відносилась до Бердичівського монастиря. Але ці дані не можна вважати повністю достовірними, адже наприкінці 16ст. землі житомирщини не були підпорядковані князю, а входили до складу Волинського воєводства Польші.
У передмові до “Інвентаря” (опису) Тригірської обителі за 1775 р. сказано, що монастир було засновано за часів князя Володимира Житомирського , який закладав монастирі в різних місцях. Є також інформація ,що обитель спалили вороги.
Історіограф монастиря Анатолій Малевич припустив, що під “князем Владимиром Житомирским” могли розуміти Володимира Ольгердовича, який 1362-1394 рр. керував удільним Київським князівством, включаючи Житомир, і був благодійником Православної Церкви. Отже, остаточних даних стосовно дати заснування монастиря немає.
В сер. 17 ст. Київський митрополит Петро Могила описав у книзі “Ліфос” (1644) свій візит до Тригірського монастиря, де проживали близько вісімдесяти ченців, які знаходились “у великому смиренні та суворому житті”.
За часів Хмельниччини обитель зазнала розорення та руйнування. Зруйновано було й церкву Святої Трійці. Новий дерев’яний храм обителі на честь Преображення Господнього збудовано у 1685 р.
В першій пол. 18 ст. монастир було підпорядковано уніатам, але православні традиції збереглися тут до кінця століття. При обителі діяли не лише латинська, а й руська школи. З 1777 р. монастир утримував благодійну лікарню.
За настоятеля Адріана Шубовича львівський архітектор Іоганн Шнайдер у 1782 р. капітально перебудував в обителі мурований братський корпус.
У 1837 р. настоятель Леонтій Скибовський добудував до Преображенського храму приділи свт. Миколая Мирлікийського (лівий) і свт. Василія Великого (правий).
У1839 р. монастир було повернуто Православній Церкві.
У 1848-1852 рр. о. Леонтій спорудив у монастирі теплу муровану церкву Богоявлення, яка західною стіною приєдналася до братського корпусу.
1854 р. архімандрит розпочав будівництво мурованого Преображенського храму, замість старого дерев`яного. Будівництво завершили в 1873 р.
У 1883 р. при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа.
У 1930-х рр. обитель закрили. Преображенський храм використовувався як склад, а у братському корпусі знаходилася сільська школа.
В 1941 р. знесли Богоявленську церкву. Під час війни Преображенський храм відкрився як парафія. Після закінчення війни у корпусі знову розташувалася школа.
У 1990 р. корпус повернули церкві. 22 червня 1993 р. парафію перетворено на монастир.
Слід віддати належне монахам - вони дуже дбають про свою обитель. На території розбитий декоративний сад. Ціле літо тут рябить в очах від різноманітних квітів, все виметено, прибрано. Просто дуже красиво.Бабло кста збирають на новий ( чи відбудову старого) корпусу. Але то . мабуть, відноситься до всіх церков у всьому світі.
Завернути сюди, якщо вам по дорозі - точно вартує.
До того ж навколо - неймовірна природа.
