Про монастир

[falkoner]

В Загорові, на горі,
У старім монастирі,
У неділю, рано-вранці,
Там молилися повстанці.

За 25 км на південний захід від Житомира серед вікового лісу на березі ріки Тетерів розкинулось село Тригір’я. Назва села походить від трьох гір, що підіймаються над лісистою місцевістю. А виникло село спочатку як слобода при Свято-Преображенському чоловічому монастирі, що вже декілька столітть височіє на одній із гір.



Свято-Преображенський Тригірський чоловічий монастир розташовується в селі Тригір'я Житомирської області. Монастир був заснований «ясновельможним кн. Володимиром Житомирським». Точна дата заснування обителі невідома. Імовірно, це був 1575 рік.

У документах Тригірський чоловічий монастир згадується з 1613 року. За значимістю знаходився на другому місці після Почаївського монастиря. Вважався православним до 1723 року, поки не прийняв унію. Остаточний уніатство в монастирі влаштувалося з кінця XVIII ст. У православ'я монастир повернувся в 1839 році, коли ігуменом обителі був Леонтій Скибовський.







У роки Першої Світової війни в Тригірській обителі знаходилися евакуйовані намісник і Духовний Собор Почаївської Лаври. З приходом радянської влади монастир був закритий і скасований. Монастирська Спасо-Преображенська церква під час Великої Вітчизняної війни була відкрита як прихід.







Відродився монастир вже за часів незалежності України, у 1990-1993 роках. Головна святиня обителі - Тригірська ікона Божої Матері, яка вважається чудотворною. У монастирі також є частки мощів преподобних мучеників Печерських. Сьогодні це один з найкомпактніших і затишніших монастирів, які збереглися в Україні.






Для туристів будуть цікаві келії 1782 року, а також Спасо-Преображенська церква монастиря. Храм побудований у російсько-візантійському стилі. Це цегляна, п’ятикупольна, хрестова в плані будівля. Усередині є красиві фрески. Довколишні околиці монастиря приголомшують своєю красою. Звідси відкривається романтичний краєвид на річку Тетерів і обривисті скелі берегів.



В п'яти кілометрах від Тригір'я розташовано село Дениші.
Про тамошній палац Терещенків я вже розказував, але не говорив, що там чудова рекреаційна зона і місце для відпочинку на природі.





Перша згадка про поселення, здається 1559-й рік. У XVIII столітті село знали як Данаєць. Напевне, на честь данайців, що припхали до Трої коня. У ті часи володіють помістям магнати Вороничі, вихідці з Волині. Їх родині належало чимало маєтків в Білорусі, на Волині та Київщині.

Вже у XIX ст. Дениші кілька разів переходять з рук в руки, допоки черговим житомирським шматом землі не зацікавлюються Терещенки. Коли достеменно — я не знайшов. За одними даними це сталося наприкінці XIX століття, за іншими — вже на початку XX ст.







Дениші відомі скелелазам усієї країни, гранітні скелі над Тетеревом ніби спеціально пристосовані для тренувань. Сама ж річка у цій місцині — це більшу частину невеличкий потічок.







Справа в тому, що за течією річку перекриває цілий каскад дамб, з яких, здається, найбільша — саме під Денишами.

Comments

[skaldstudio]

Дуже цікаво, дякую!