falkoner / Про Миколаїв

Перейду дороги, поборю тривоги,
Та тебе ніколи не забуду я,
Місто Миколаїв, за твої пороги
Щиро пролунає і молитва ця.

Розкажу но я вам ,нарешті, про місто кораблебудівників. Про Миколаїв.

Можливо я багатьох з вас здивую, але в Миколаєві немає моря, більше того, його там і не було ніколи)). Місто стоїть на злитті двої річок - Південного Бугу і Інгул.

Побував я тут наприкінці квітня ще. Тоді ще півднем України бродив привид сепаратизму. Чувак, з яким я мав зустрітися дуже нервував з того, що я відмовився від того. щоб мене зустріли. Сказав, що сам прогуляюся містом. Лякав мене сепаратистами і чомусь міліцією)). Але він татарин з Казані, так що йому можна.

Їздив по справах, отже на огляд в мене було аж пів дня. Левову частину часу я витратив в місцевомоу зоопарку ( і не пошкодував ні разу))). Тож на саме місто в мене залишилося лише пару годин. Пробігся трошки.

Коли не знаєш з чого почати - починай з історії. Цим і займемося.

Інтенсивне заселення Миколаївського півострова почалося в останній чверті ХVІІІ століття, вже після визволення Північного Причорномор'я від турецьких завойовників і виходу Російської держави до Чорного моря. Росії потрібен був свій флот. І за указом князя Г.О. Потьомкіна в гирлі ріки Інгул під безпосереднім керівництвом полковника М.Л. Фалєєва в 1788 році була закладена нова верфа. Навколо верфі почало рости містечко. Воно отримало своє ім'я через рік після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О.В. Суворова. Очаків був здобутий у грудні 1788 року, в день Святого Миколая, захисника моряків. У його честь і назвали нове місто. З ім'ям Святого Миколи пов'язані й перша церква, збудована в місті в 1790 році, і перший корабель, 46-гарматний фрегат «Святий Миколай», який було спущено на воду в серпні того ж року, а вже в липні 1791 року біля мису Каліакрія він отримав бойове хрещення. З часу побудови «Святого Миколая» на суднобудівних заводах міста, їх сьогодні три, побудовано понад 2 тисячи кораблів та суден, серед яких фрегат, броненосці, міноносці, підводні човни і т.п

Життя міста була повністю підпорядковано суднобудуванню і флоту. Майже сто років тут знаходився штаб Чорноморського флоту. З Миколаєвом пов'язані імена видатних флотоводців Ф.Ф. Ушакова, П.С. Нахімова, В.О. Корнілова, О.С. Грейга, Ф.Ф. Беллінсгаузена, М.Л. Лазарева, Г.І. Бутакова. Під час Кримської війни (1853—1856 рр.) Миколаїв став головною тиловою базою флоту. Більшість підприємств, які створювалися в місті, належали до військово-промислового комплексу, в зв'язку з цим Миколаїв багато десятиліть був закритий для відвідування іноземцями. Перший навчальний заклад міста — Чорноморське штурманський училище, засноване в 1798 році, також було пов'язано із флотом. Така специфіка наклала відбиток на долю, характер і зовнішній вигляд Миколаєва. Складений в кінці ХVІІІ ст. план забудови міста швидкими темпами був втілений в життя вже в перші десятиліття його існування, і до наших днів місто зберіглося як унікальний містобудівний пам'ятник епохи класицизму.

Доречі, про забудову міста. Дуже сподобалося що вона строго паралельно-перпендикулярна ( принаймні в старому місті) . Місцеві розказують, що то було зроблено задля того, щоб зручно , власне найкоротшим шляхом, таскати колоди з одного берегу бугу на інший. Але звичайно, що то будувалося за зразком європейських міст.

тепер про сепаратистів. Фото вище зроблено на центральній , і єдиній пішохідній вулиці Миколаєва - Совєцкій ( яка іронія долі, блять)) ). Взагалі, стільки української символіки, як в Миколаєві наприкінці квітня я не бачив у Києві в розпал революції. Миколаїв - українське місто!

Показовим був ще випадок,який я бачив.
З дорогого бутику виходить якийсь мужик з фіфочкою, бачить хлопця у вишиванці, який проходив повз. Несподівано кидається до нього, думаю - от зараз почнеться, але... він тисне йому руку. починає дякувати за позицію, питає, де той придбав вишиванку.

Архітектура історичної частини міста доволі собі симпатична . Одно-двоповерхові будиночки в стилі 19 століття. Доволі мило.

Трапляється і такий от трешак).

Як і всюди. поступово історичну частину міста починають забудовувати скляними коробками. Тут, правда, це не набуло ще масового характеру.

Така от обласна держадміністрація.

Відомий анекдотичний пам'ятник Леніну. наголошую, що спокій в місті - наслідок того, що скинули істукана.

Взагалі містечко доволі маленьке і трохи провіційне. Так наприклад відкриття тут звичайного МакДональдсу зумовило виникнення заторів в центрі)).

Така от Миколаївська варіація на тему))) В кожному місті - свої фантації.

Міст через Інгул

Дороги в місті гівняненькі,але чисті. Громадський транспорт тролейбуси, трамваї, автобусів не зустрічав. Ну і звичайно ж маршрутки. Їздять вони тут адово. То маботь в крові всіх південних водіїв.

Тополиний пух... спека... квітень

Ще один міст через Інгул

Ще дуже сподобалося в місті засилля сквериків. Вони тут на кожному перехресті). Всі чисті. прибрані, зі своїм пам'ятничком. В кожному стоїть табличка з інформацією! Дуже класно зроблено.
От тут на фотках сквер імені Пушкіна.

Порадували трансформаторні будки на вулицях))

А це вже міст через Південний Буг. На Правому берез , нажаль, не побував - просто не встиг.

З Києвом є трохи спільного))

Часу зовсім мало було, побачив мало. але то стимул повернутися ще раз) Тільки треба знайти когось, хто бпровів екскурсію) Впевненний . що пропустив багато цікавого я.