Про Миколаївський зоопарк
Thursday, 1 May 2014 10:01![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЯ ищу таких как я
Сумасшедших и смешных,
Сумасшедших и больных,
А когда я их найду
Мы уйдём от сюда прочь,
Мы уйдём от сюда в ночь.
Мы уйдём из зоопарка.
Сумасшедших и смешных,
Сумасшедших и больных,
А когда я их найду
Мы уйдём от сюда прочь,
Мы уйдём от сюда в ночь.
Мы уйдём из зоопарка.
Розкажу но я вам про один з кращих зоопарків України. Про Миколаївськй зоопарк.
Почну як завжди. Зі статистики і історії.
Миколаївський зоопарк — один з найкращих і знаних зоопарків в Європі, розташований в Миколаєві.
До 1925 розташовувався в будинку Леонтовича на вулиці Адміральській (на місці нинішнього облвиконкому), з 1925 був розширений, з 1978 року міститься на новому місці — поряд з Центральним автовокзалом (на місці старого міського цвинтаря). На поточний час займає територію в 23 га.
(До речі, Миколаївський проспект Леніна займає 68 Га.. але то такоє.. лірика.)
В 1993 році першим серед зоопарків України був прийнятий в Європейську Асоціацію Зоопарків і Акваріумів (EAZA). Бере участь в 18 Європейських програмах розведення рідкісних видів (ЕЕР), входить в Євро-Азіатськую Регіональну Асоціацію Зоопарків і Акваріумів (ЕАРАЗА), в Міжнародну Систему Обліку Тварин (ISIS). У травні 2003 року Миколаївський зоопарк першим із зоопарків України був прийнятий у Всесвітню асоціацію зоопарків і акваріумів (WAZA).
Хоча офіційно вважається, роком заснування зоопарку 1926.. проте насправді все було трошки не так.
Історія зоопарку почалася 1901 року, коли міський голова Микола Павлович Леонтович заснував приватну колекцію. У своєму будинку він розмістив 75 акваріумів, де Держав близько 50 видів риб і земноводних, загалом понад 1000 екземплярів. Колекція стала широко відома в Росії і Європі. Микола Леонтович постійно публікував статті з акваріумістики, був активним членом суспільства любителів природи. 1918 року колекцію було націоналізовано, а її власника призначено першим директором Державного акваріума.
1925 року при акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум - Зоосад.
З Асканії-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду були придбані ведмеді, вовки, лисиці, мавпи. Побудовано вольєри для копитних тварин, клітини хижаків, розбитий парк. У 1948 році Акваріум-Зоосад був перейменований в Миколаївський зоопарк.
Щорічно в зоопарку отримували потомство від левів, бурих ведмедів, вовків, диких кабанів, фазанів. З 1949 по 1957 рік в зоопарку народилося більше 30 левенят і 30 бурих ведмежат. Велику роботу по штучному вирощуванню молодняка проводила зоотехнік Людмила Юхимівна Нічікова. Її методика штучного вигодовування левенят була однією з перших в Радянському Союзі. Левеня Демон, вирощений нею, був переданий в атракціон Ірини Бугримової. І коли через кілька років дресирувальниця приїхала на гастролі до Миколаєва, вона запросила Людмилу Юхимівну в цирк. Удвох вони зайшли на манеж до Демона, і лев впізнав свою виховательку.
У 1978 р. на площі перед зоопарком була встановлена скульптура «Мауглі і Багіра», яка стала емблемою (автор Інна Макушина).
Зараз акваріум налічує до 3 000 експонатів і ділиться на ряд відділів. Тут відвідувач може побачити дивні види лабірінтових риб: гурамі, макроподія, екзотичні вуалехвости, жівородкі, землеводних та інші. Тут зібрані представники морських і річкових вод всієї земної кулі. Вся різноманітна творчість природи тут — в акваріумі: від рибки крихітної буквально в шпилькову головку до величезної японської саламандри, від африканських гуппі до риби-кулі. Багато в акваріумі рідкісних рослин: тут зібрані увірандри, японські водні лілії, бамбук, валліснеріі та інші.
Зоологічний сад містить велику колекцію птахів — від мініатюрних колібрі до величезних орлів, групу папуг, какаду, журавлів. Є колекція мавп різних порід, крокодили, вовки, ведмеді, лисиці, бики, удави, зубри, олені та інші тварини. Колекція тварин зоопарку розподілена між п’ятьма основними зоологічними відділами: акватераріум, орнітологія, копитно-хоботні тварини, хижаки і гризуни, примати. Тут, крім того, зібрана вся фауна Миколаївщини.
Однією з головних задач, що стоять перед зоопарком, є пропаганда природничо-наукових знань. У зоопарку працює науково-просвітницький відділ, співробітники якого проводять екскурсії, читають лекції, організовують свята. Городяни знають, що під час таких заходів у зоопарку весело і цікаво. Декілька разів на рік діти в зоопарк проходять безкоштовно. Більше 5 років в зоопарку проводяться заняття з зоотерапии для дітей-інвалідів, хворих на аутизм, ДЦП, затримку розвитку. У спеціально обладнаній кімнаті з дітьми працюють співробітники зоопарку і психологи.
У 2009 році у зоопарку з’явився свій гімн. Він був презентований на День народження зоопарку.
Зоопарк став основною визначною пам’яткою міста. За рік його відвідують понад 300 000 чоловік. Територія зоопарку перевищує 18 гектарів, в ньому працює 230 співробітників.
Просто цікавий факт)
В Миколаївському зоопарку живе найстаріша в Україні тварина - крокодил Вася.
З 1988 року в зоопарку існує музей його історії. Матеріали для створення почали збирати ще на початку 1980-х. У музеї представлені документи, фотографії, особисті речі Миколи Леонтовича, Федора Нічикова, спогаду співробітників, колекція черепів і чучел тварин, що колись жили в зоопарку, колекція яєць, картоплани і путівники інших зоопарків.
Тепер власні враження.
Видно, що працівники люблять свою справу і дуже стараються. Багато тварин живуть у вольєрах справді європейського рівня. Дуже пощастило левам, птахам ( ну принаймні половині з них), гірським козлам ( козли завжди влаштовуються добре)))) ), леопарду, парі орлів... і багатьом іншим.. Але.. як завжди потерпають мавпи, не ачив ні в одному зоопарку України нормальних для них кліток((. В Миколаєвському , правда , побудований суперський вольєр для шимпанзе, але чи то він пустий, чи то мавпи поховалися.
Я так зрозумів, що зоопарк втратив слона.. бо місце для нього є, а його немає, сумніваюся що він заховався).
сама територія дуже влаштована, гарні вказівники, дитячі майданчики, багато декоративних озер. фонтанів. Гарні доріжки. Мене особисто бісила музика. яка лунала постійно.. уявляю як тваринам.
В жахливих умовах живуть папуги. Закрите приміщення.. і запах.. хоча на всій іншій території його немає, як не дивно.
Загалом враження двоякі.. видно , що працівники стараються,будуються нові воль'єри, ремонтуються старі..але.. грошей не вистачає і роботи ще непочатий край. Але зоопарк точно на правильному шляху.
Адреса: 54008, Україна, м. Миколаїв, площа Миколи Леонтовича
Телефон: 8(0512)246377, 8(0512)556045
Факс: 8(0512)556045
Електронна адреса: root@zoo.nikolaev.ua, topchy_zoo@farlep.mk.ua
Офіційний сайт Миколаївського зоопарку
Фотоблог Миколаївського зоопарку
Сторінка Миколаївського зоопарку в мережі Foursquare
Час роботи зоопарку в зимовий період з 8:00 до 17:00, в літній — з 9:00 до 18:00, у вихідні і святкові дні — з 9:00 до 19:00, без вихідних.
Дістатися до зоопарку можна таким міським транспортом як тролейбус № 1,2, трамвай № 6,7, маршрутне таксі, виходити на зупинці «Автовокзал».
Окремо б дуже хотілося розказати про долю засновника Миколаївського зоопарку... сумну.. як часто в нас буває..
Зоопарк він почав збирати у власному будинку. Молодий чиновник міністерства внутрішніх справ, приїхавши до першого місця служби до Миколаєва, вирішив урізноманітнити своє дозвілля і став облаштовувати спочатку домашній акваріум. Акваріум був обладнаний за останнім словом техніки того часу: мав електричні компресори, підігрівачі. Риба розміщувалася в 75 акваріумах. Об’єм деяких акваріумів доходив до 3000 літрів. Колекція налічувала близько 50 видів риб і земноводних, всього понад 1000 екземплярів. Таких колекцій по всій Європі було лише сім на початку ХХ століття.
По службі, що була пов’язана з цензурою газет і фотографій, Микола Павлович Леонтович (так звали чиновника) просувався добре, але ще більше сподобався молодий юрист, випускник юрфаку Новоросійського університету місцевій громаді. Його обирають спочатку гласним міської думи Миколаєва, а пізніше — міським головою. Не останнім аргументом, кажуть, був зоосад, на який перетворився домашній акваріум і який був безкоштовно доступний для всіх охочих.
1918 року колекція Леонтовича була націоналізована, а його самого призначили першим директором Держакваріума. Цього ж року Микола Павлович був уперше заарештований ЧК. Після його арешту колекція стала гинути, оскільки керував нею червоноармієць. На захист Леонтовича виступив А. В. Луначарський, і за його клопотанням Миколу Павловича звільнили.
1928 року штат зоосаду складався з 9 осіб. Н. Леонтович та його родина жили у своєму старому будинку, на вулиці Адміральській, на території тепер державного зоопарку, до них підселили не лише звірів, але й деяких співробітників.
1934 року почалися необѓрунтовані репресії Н. П. Леонтовича та його родини. У березні директором Зоосаду призначили такого собі І. А. Распопова, колишнього завідувача пайовим відділом Робкопа на видачі продуктових і хлібних карток, а Леонтовича перевели на посаду старшого наукового співробітника і консультанта. 24 квітня 1935 року Леонтовича з родиною протягом 24 годин виганяють із його власної оселі. Ось що він пише у своєму листі Комітетові радянського контролю від 14 травня 1935 року: «Я не прошу поновити на роботі в Акваріумі, який я організував і якому присвятив життя своє, працюючи з любов’ю, ентузіазмом не за страх, а за совість! Все одно за даного стану речей я не міг би принести користь, але я прошу про одне комісію радянського контролю: змінити формулювання мого звільнення «як чужий елемент» — образливе, несправедливе і неприпустиме! Я бажаю й надалі чесно і віддано працювати за моєю спеціальністю на користь соціалістичної держави і пролетарських мас...»
Через декілька місяців за сфабрикованим звинуваченням 5 років в’язниці отримує його старший син Олександр. Микола Павлович вимушений влаштуватися старшим касиром на ТЕЦ, що будується в місті. На ТЕЦ він пропацював до 28 липня 1937 року, коли його було заарештовано за звинуваченням у зв’язках із контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участі у військово-офіцерській організації. За родинною легендою,
Н. П. Леонтович помер у Тамбовській в’язниці 1940 року. Проте ці дані нічим не підтверджуються.
Дата й місце смерті Леонтовича достеменно невідомі.
Тані от часи були...
Фото Миколи Леонтовича 1937 року.
Миколаївський зоопарк — один з найкращих і знаних зоопарків в Європі, розташований в Миколаєві.
До 1925 розташовувався в будинку Леонтовича на вулиці Адміральській (на місці нинішнього облвиконкому), з 1925 був розширений, з 1978 року міститься на новому місці — поряд з Центральним автовокзалом (на місці старого міського цвинтаря). На поточний час займає територію в 23 га.
(До речі, Миколаївський проспект Леніна займає 68 Га.. але то такоє.. лірика.)
В 1993 році першим серед зоопарків України був прийнятий в Європейську Асоціацію Зоопарків і Акваріумів (EAZA). Бере участь в 18 Європейських програмах розведення рідкісних видів (ЕЕР), входить в Євро-Азіатськую Регіональну Асоціацію Зоопарків і Акваріумів (ЕАРАЗА), в Міжнародну Систему Обліку Тварин (ISIS). У травні 2003 року Миколаївський зоопарк першим із зоопарків України був прийнятий у Всесвітню асоціацію зоопарків і акваріумів (WAZA).
Хоча офіційно вважається, роком заснування зоопарку 1926.. проте насправді все було трошки не так.
Історія зоопарку почалася 1901 року, коли міський голова Микола Павлович Леонтович заснував приватну колекцію. У своєму будинку він розмістив 75 акваріумів, де Держав близько 50 видів риб і земноводних, загалом понад 1000 екземплярів. Колекція стала широко відома в Росії і Європі. Микола Леонтович постійно публікував статті з акваріумістики, був активним членом суспільства любителів природи. 1918 року колекцію було націоналізовано, а її власника призначено першим директором Державного акваріума.
1925 року при акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум - Зоосад.
З Асканії-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду були придбані ведмеді, вовки, лисиці, мавпи. Побудовано вольєри для копитних тварин, клітини хижаків, розбитий парк. У 1948 році Акваріум-Зоосад був перейменований в Миколаївський зоопарк.
Щорічно в зоопарку отримували потомство від левів, бурих ведмедів, вовків, диких кабанів, фазанів. З 1949 по 1957 рік в зоопарку народилося більше 30 левенят і 30 бурих ведмежат. Велику роботу по штучному вирощуванню молодняка проводила зоотехнік Людмила Юхимівна Нічікова. Її методика штучного вигодовування левенят була однією з перших в Радянському Союзі. Левеня Демон, вирощений нею, був переданий в атракціон Ірини Бугримової. І коли через кілька років дресирувальниця приїхала на гастролі до Миколаєва, вона запросила Людмилу Юхимівну в цирк. Удвох вони зайшли на манеж до Демона, і лев впізнав свою виховательку.
У 1978 р. на площі перед зоопарком була встановлена скульптура «Мауглі і Багіра», яка стала емблемою (автор Інна Макушина).
Зараз акваріум налічує до 3 000 експонатів і ділиться на ряд відділів. Тут відвідувач може побачити дивні види лабірінтових риб: гурамі, макроподія, екзотичні вуалехвости, жівородкі, землеводних та інші. Тут зібрані представники морських і річкових вод всієї земної кулі. Вся різноманітна творчість природи тут — в акваріумі: від рибки крихітної буквально в шпилькову головку до величезної японської саламандри, від африканських гуппі до риби-кулі. Багато в акваріумі рідкісних рослин: тут зібрані увірандри, японські водні лілії, бамбук, валліснеріі та інші.
Зоологічний сад містить велику колекцію птахів — від мініатюрних колібрі до величезних орлів, групу папуг, какаду, журавлів. Є колекція мавп різних порід, крокодили, вовки, ведмеді, лисиці, бики, удави, зубри, олені та інші тварини. Колекція тварин зоопарку розподілена між п’ятьма основними зоологічними відділами: акватераріум, орнітологія, копитно-хоботні тварини, хижаки і гризуни, примати. Тут, крім того, зібрана вся фауна Миколаївщини.
Однією з головних задач, що стоять перед зоопарком, є пропаганда природничо-наукових знань. У зоопарку працює науково-просвітницький відділ, співробітники якого проводять екскурсії, читають лекції, організовують свята. Городяни знають, що під час таких заходів у зоопарку весело і цікаво. Декілька разів на рік діти в зоопарк проходять безкоштовно. Більше 5 років в зоопарку проводяться заняття з зоотерапии для дітей-інвалідів, хворих на аутизм, ДЦП, затримку розвитку. У спеціально обладнаній кімнаті з дітьми працюють співробітники зоопарку і психологи.
У 2009 році у зоопарку з’явився свій гімн. Він був презентований на День народження зоопарку.
Зоопарк став основною визначною пам’яткою міста. За рік його відвідують понад 300 000 чоловік. Територія зоопарку перевищує 18 гектарів, в ньому працює 230 співробітників.
Просто цікавий факт)
В Миколаївському зоопарку живе найстаріша в Україні тварина - крокодил Вася.
З 1988 року в зоопарку існує музей його історії. Матеріали для створення почали збирати ще на початку 1980-х. У музеї представлені документи, фотографії, особисті речі Миколи Леонтовича, Федора Нічикова, спогаду співробітників, колекція черепів і чучел тварин, що колись жили в зоопарку, колекція яєць, картоплани і путівники інших зоопарків.
Тепер власні враження.
Видно, що працівники люблять свою справу і дуже стараються. Багато тварин живуть у вольєрах справді європейського рівня. Дуже пощастило левам, птахам ( ну принаймні половині з них), гірським козлам ( козли завжди влаштовуються добре)))) ), леопарду, парі орлів... і багатьом іншим.. Але.. як завжди потерпають мавпи, не ачив ні в одному зоопарку України нормальних для них кліток((. В Миколаєвському , правда , побудований суперський вольєр для шимпанзе, але чи то він пустий, чи то мавпи поховалися.
Я так зрозумів, що зоопарк втратив слона.. бо місце для нього є, а його немає, сумніваюся що він заховався).
сама територія дуже влаштована, гарні вказівники, дитячі майданчики, багато декоративних озер. фонтанів. Гарні доріжки. Мене особисто бісила музика. яка лунала постійно.. уявляю як тваринам.
В жахливих умовах живуть папуги. Закрите приміщення.. і запах.. хоча на всій іншій території його немає, як не дивно.
Загалом враження двоякі.. видно , що працівники стараються,будуються нові воль'єри, ремонтуються старі..але.. грошей не вистачає і роботи ще непочатий край. Але зоопарк точно на правильному шляху.
Адреса: 54008, Україна, м. Миколаїв, площа Миколи Леонтовича
Телефон: 8(0512)246377, 8(0512)556045
Факс: 8(0512)556045
Електронна адреса: root@zoo.nikolaev.ua, topchy_zoo@farlep.mk.ua
Офіційний сайт Миколаївського зоопарку
Фотоблог Миколаївського зоопарку
Сторінка Миколаївського зоопарку в мережі Foursquare
Час роботи зоопарку в зимовий період з 8:00 до 17:00, в літній — з 9:00 до 18:00, у вихідні і святкові дні — з 9:00 до 19:00, без вихідних.
Дістатися до зоопарку можна таким міським транспортом як тролейбус № 1,2, трамвай № 6,7, маршрутне таксі, виходити на зупинці «Автовокзал».
Окремо б дуже хотілося розказати про долю засновника Миколаївського зоопарку... сумну.. як часто в нас буває..
Зоопарк він почав збирати у власному будинку. Молодий чиновник міністерства внутрішніх справ, приїхавши до першого місця служби до Миколаєва, вирішив урізноманітнити своє дозвілля і став облаштовувати спочатку домашній акваріум. Акваріум був обладнаний за останнім словом техніки того часу: мав електричні компресори, підігрівачі. Риба розміщувалася в 75 акваріумах. Об’єм деяких акваріумів доходив до 3000 літрів. Колекція налічувала близько 50 видів риб і земноводних, всього понад 1000 екземплярів. Таких колекцій по всій Європі було лише сім на початку ХХ століття.
По службі, що була пов’язана з цензурою газет і фотографій, Микола Павлович Леонтович (так звали чиновника) просувався добре, але ще більше сподобався молодий юрист, випускник юрфаку Новоросійського університету місцевій громаді. Його обирають спочатку гласним міської думи Миколаєва, а пізніше — міським головою. Не останнім аргументом, кажуть, був зоосад, на який перетворився домашній акваріум і який був безкоштовно доступний для всіх охочих.
1918 року колекція Леонтовича була націоналізована, а його самого призначили першим директором Держакваріума. Цього ж року Микола Павлович був уперше заарештований ЧК. Після його арешту колекція стала гинути, оскільки керував нею червоноармієць. На захист Леонтовича виступив А. В. Луначарський, і за його клопотанням Миколу Павловича звільнили.
1928 року штат зоосаду складався з 9 осіб. Н. Леонтович та його родина жили у своєму старому будинку, на вулиці Адміральській, на території тепер державного зоопарку, до них підселили не лише звірів, але й деяких співробітників.
1934 року почалися необѓрунтовані репресії Н. П. Леонтовича та його родини. У березні директором Зоосаду призначили такого собі І. А. Распопова, колишнього завідувача пайовим відділом Робкопа на видачі продуктових і хлібних карток, а Леонтовича перевели на посаду старшого наукового співробітника і консультанта. 24 квітня 1935 року Леонтовича з родиною протягом 24 годин виганяють із його власної оселі. Ось що він пише у своєму листі Комітетові радянського контролю від 14 травня 1935 року: «Я не прошу поновити на роботі в Акваріумі, який я організував і якому присвятив життя своє, працюючи з любов’ю, ентузіазмом не за страх, а за совість! Все одно за даного стану речей я не міг би принести користь, але я прошу про одне комісію радянського контролю: змінити формулювання мого звільнення «як чужий елемент» — образливе, несправедливе і неприпустиме! Я бажаю й надалі чесно і віддано працювати за моєю спеціальністю на користь соціалістичної держави і пролетарських мас...»
Через декілька місяців за сфабрикованим звинуваченням 5 років в’язниці отримує його старший син Олександр. Микола Павлович вимушений влаштуватися старшим касиром на ТЕЦ, що будується в місті. На ТЕЦ він пропацював до 28 липня 1937 року, коли його було заарештовано за звинуваченням у зв’язках із контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участі у військово-офіцерській організації. За родинною легендою,
Н. П. Леонтович помер у Тамбовській в’язниці 1940 року. Проте ці дані нічим не підтверджуються.
Дата й місце смерті Леонтовича достеменно невідомі.
Тані от часи були...
Фото Миколи Леонтовича 1937 року.
