Про мусорів

[falkoner]

Слышишь, мусор, не гони, ты путаешь берега
Дешевые понты точно не для меня,
Тебе звезды на плечо, мне в клеточку небеса,
Смело допрос ведешь с помощью утюга.

Я не дуже дружний був зі своїми однокласниками.
Після школи я на районі майже не тусив, бачився більш - менш періодично  тільки з одною людиною .
Тож і новин про однокласників не знав. Та й не потрібні вони мені були.
Аж тут одного разу, років за 5 після випускного ,дзвонить домашній телефон:

- Алло, привіт, пізнаєш?
- Ні - Кажу.
- Це Петрик П'яточкин, твій однокласник.
- Аааа, ну привіт.
- Тут це. Справа до тебе є.Прохання.
- Ну, що треба?
- Хочеш в сауну сходити?
Я трошки прихуїв, п'ять років людину не чув, не бачив. Фігово уявляю , як вона виглядає.

- Не зрозумів, - кажу - Нафіга?
- Ну, я зараз працюю в міліції. Ми тобі оплатимо сауну, ти замовиш дівчаток. Ми вас накриємо. Тебе пов'яжемо для масовості потім відпустимо. Рятуй, плани горять.

Я звичайно відмовився від такої чудової пропозиції рятувати плани якихось мусорів . А сам подумав, що саме для цього ми їм і потрібні. Щоб вони могли виконувати задані відсотки, кількості затриманих і закривати плани.
Нахуй-нахуй таких правоохоронців.