Про дорогу до моря. Частина 3.

[falkoner]

Ще б зустрітися з мрією-казкою.
Там по морю пливуть вітрильники,
Там по небу літають соколи,
Не вбиваються сни будильником
І земля не вкривається попелом.

Про дорогу до моря. Частина 1.

Про дорогу до моря. Частина 2.

Після минулого дня. я думав , що встати я не можу. З вечора боліло все, особливо плечі. Протепалити кидати я передумав. І навіть прокинувся зранку на чергування. Жити я міг. навіть кашу зварив (яяя!!!звариив!! кашшу!!!) , смачну казали. Форсували вбрід річечку і знову пішли... веерх.

Але підйом сьогодняшній значно відрізнявся. Він був набагато крутіший. Але підніматися по ньому було значно легше. порівняно з учорашнім капецом. Чи то я може втягнувся трошки. Піднімалися на гору Седам -Кая (Орлиний зальот). Перепад метрів 600.

Дуже швидко зрозумів, при чому ж тут орли.

Майже піднявшись знайшли печеру - грот Данильча - Коба.  Купалися , набирали воду.

Чудове місце. Особливо після підйому.

Зробивши останній ривок піднімаємося на вершину, на стоянку "Барська поляна". Воно того вартувало.

Село Соколине під нами.

Невеличка панорамка на гору Сююрю- Кая .

Десь там ми піднімались. Не по відвісній скелі звичайно. По ущелині.

А по небу літають орли. Медитативне місце. Зависаєш на раз-два.

Посиділи, і пора далі йти. Далі ми спускалися з гори. Обідали у такому от яблуневому саду.

Все біле.. Пахне чудно. Кліщі повзають.. романтика). Сьогодні дивлячись на тих, хто виловлює кліщів я злорадно посміююсь). А завтра...

На підвищенні Самна-Баір. Направив нас сюди лісник. Дуже надихнувши нас, сказавши що до пива кілометрів 5.

Десь в ті гори ми і йдемо. Трохи блуканули. Дороги доволі людні, але покажчиків так і не повісив ніхто.



Чорнорічинське водосховище на заході сонця.

Нарешті виходимо до місця стоянки. Селище Колхозне. Тут є пиво.Москалі нам дарують хліб, а місцеві не розуміють української. Весело).