Про дорогу до моря. Частина 1.
Tuesday, 7 May 2013 10:49Туристи - санітари лісу.
Розпочну свою розповідь про невеличку подорож до моря з великої подяки всім тим. хто взяв меене з собою і хто витерпів мене цей тиждень). Було круто дякую вам красно. Сподіваюся я був не найбільш поганим подорожнім.

Мої подяки не ознака ввічливості. Останній раз в гори ходив років 8 тому, а в Криму ще раніше лазив з наплічником.
Тому було важкувато трохи моєму пропитому і прокуреному організмові. Особливо в перші дні. Але про все по порядку.
Наша зовсім малесенька групка ( 21 рило то!) висадилася в селі Многоріччя


Магазин був закритий, і по ідеї дуже давно вже). Проте у нас було з собою))

До першої стоянки ми йшли.. ну... метрів 500)))

...можливо кілометр, з урахування пошуку місця під стоянку. Окрім води і дрів задача стояла не палитися перед лісниками.
Ніяк не можу зрозуміти, за що вони збивають бабло з туристів. Я розумію, коли надаються якісь послуги. А так вода з річки, дрова з під ніг... А грошики вийми і дай.

Сьогодні гір буде мало, бо стояли ми в ліску на березі річки Кучук-Узенбаш на затишненькій галявинці.
Ніхто особливо не втомився, тож був час пофотодрочурствувати. Багато фото без підпису. Просто красиво.





Не дивлячись на холодну воду народ з задоволенням змивав з себе запах поїздів і автобусів.
В нас була така собі збірна України. Зібралися люди з Чернівців. Києва. Харкова Донецька, Полтави. Макіївки, Вінниці...

Ще невеличких порогів.





На завтра наш шлях лежав на цю ось гору. Караул -Кая.

А поки ще багато хто ( в тому числі і я))) ) насолоджується природою і класною компанією. Завтра буде важче.

Далі буде.
Тому було важкувато трохи моєму пропитому і прокуреному організмові. Особливо в перші дні. Але про все по порядку.
Наша зовсім малесенька групка ( 21 рило то!) висадилася в селі Многоріччя


Магазин був закритий, і по ідеї дуже давно вже). Проте у нас було з собою))

До першої стоянки ми йшли.. ну... метрів 500)))

...можливо кілометр, з урахування пошуку місця під стоянку. Окрім води і дрів задача стояла не палитися перед лісниками.
Ніяк не можу зрозуміти, за що вони збивають бабло з туристів. Я розумію, коли надаються якісь послуги. А так вода з річки, дрова з під ніг... А грошики вийми і дай.

Сьогодні гір буде мало, бо стояли ми в ліску на березі річки Кучук-Узенбаш на затишненькій галявинці.
Ніхто особливо не втомився, тож був час пофотодрочурствувати. Багато фото без підпису. Просто красиво.





Не дивлячись на холодну воду народ з задоволенням змивав з себе запах поїздів і автобусів.
В нас була така собі збірна України. Зібралися люди з Чернівців. Києва. Харкова Донецька, Полтави. Макіївки, Вінниці...

Ще невеличких порогів.





На завтра наш шлях лежав на цю ось гору. Караул -Кая.

А поки ще багато хто ( в тому числі і я))) ) насолоджується природою і класною компанією. Завтра буде важче.

Далі буде.