Про роки

[falkoner]

Я пам’ятаю, як приїхали-приплили
Вірші плели, очима кліп-кліп-кліпали
Хворіли музикою, кліпами ми
І залишилися лиш тими, ким були.
Думками з вами, ну ніяк без вас
І кожен раз мов перший раз
Декілька тисяч накрутили, набігали
Та залишилися лиши тими, ким були.

Я сьогодні повірив йобаним цим вашим інтернетам і поїхав у свою альма матер на День факультету. Інтеренти виявилися йобаними, бо потрапив я на день іншого факультету). Навіть не знаю якого, бо назви дуже сильно змінилися, за останні роки.

А я не вникав. Саме забавне, що підозрювати я щось почав на пісні випускникам, коли нікому не в*язали краватки. А майже впевнився під час фінальної пісні,  коли в приспіві взагалі звучала, якась єресь.. правда і спізнився я на годинку). Актовий зал в нас так відремонтували непогано, техніку поставили, великий екран, апаратура по ходу нова.. ехь.. де то все було в нас час.
Але я не до того пост пишу.
Коли ми вчилися. і наші старші товариші шеренгами покидали нас кожного року, ми спілкувалися з ними рік, максимум два. Потім вони зникали в своїх проблемах, дітях, дружинах і інших фігнях. Ми ще й ображалися, називали їх гавнюками , бо вони губилися в невідомих своїх напрямках. Ми вірили, що ніколи не будемо такими.

Так же і сталося? . Правда ж , блять?