Про вітер

[falkoner]

Вітер надії... теплий та ніжний
І по хвилях я біжу
До сонця і світла, слідом за вітром
Я лечу на крилах сну...

Останні теплі дні.Бабине літо в Києві. Саме в  ці вихідні в київській акваторії відбувся другий етап вітрильницьких перегонів " На добрий спомин 2012", регати присвяченій морякам і яхцменам яких серед нас вже не немає. Та й для нас ці перегони стали крайніми в сезоні. Але все по порядку.

Хотілося б звичайно почати розповідь , що " чудовий осінній день ми розпочали на природі в прекрасному яхт -клубі КМРЯК"... але.. ми розпочали його в "АШАНІ" закупаючись бухлом), бо вітрильницький спорт він найбільш спортивний спорт в світі. Ну потім то ми поїхали на осокорки спізнюючись на регистрацію.А день таки був і чудовим, і осіннім.

Хтось спілкувався зі старими знайомими. хтось знищував запаси скляних пляшок на лодці ( вгадайте хто))), а хтось по серйозному займався ремонтом.

Але вже пора на старт. Організатори дали старт нижче Південного мосту, що звичайно порушило плани фотографів, які окупували міст, але явно полегшило життя спортсменам з проходженням під його опорами. 70 щогл це немало. І під мостом було б тіснувато.

Але найбільше ускладнили організатори життя ось цьому аквалангісту. Стартовим був буй до якого він прив*язався і його вигнали з води.

В очікуванні старту.

Старт , як не дивно затримали всього на 20 хвилин. ( не враховуючи, що його перенесли на годину перед цим). Панорама з південного мосту , мабуть відкривалася нефігова. Купа лодок майже годину нарізала кола .

Але старт таки даний. І всі широкими колонами (ха-ха) пошурували в сторону Українки.

Горизонт ніде не завалений Не тут не на всіх інших фото.

Ах. який був вітер. Цього сезону мені щастило так, що його було чи занадто, чи взагалі не було. А тут...м... сонце. тепло. вітер чудний бала 4.. краса. Але поривчики іноді напрягали. І не тільки нас. В брочінгу , мабуть, побували всі.

Початок гонки був за нами. Ми нормально взяли старт! Зазвичай в нас з цим трабли. Але ще перед Українкою основна маса флоту і наші конкуренти зокрема ушуршали далеко вперед.

Динаміка!

Але не всі. регата мала бути на 75 миль і ганятися добу виразили бажання явно не всі. Багато лодок взяли старт і розбрелися на шашлики по островам.

Дуже скоро ми зрозуміли чого нас всі об*їжали як на трамваї. Ми поначіпляли на шверт маленький острів . Підняли шверт, підняли генакер і біля Ржищева нагнали всіх-всіх-всіх.

Як раз починало темніти. Фотка далі буде останьою суботньою, бо стало темно і фоткати какбе некоміфлє, але почалося найцікавіше.

Ми зламалися. Не опускався шверт. що давало нам нефігові такі шанси перевернутися нафіг, не розкручувався стаксель, посилився вітер, настала ніч. Знаєте що таке нічна регата? А нічна регата в Україні? Я теж не знав). Половина яхт без судових вогнів, молодці організатори які ставили поворотними буї, які не підсвічуються, міляка на міляці ( Канєвське водосховище). Позитив.
Коротко. Ми виграли в своїй групі і прийшли п*ятими десь з усього флоту . Було весело. Несподівано виринаючі з темноти вітрила, пошуки 39 буя (!!!!) , зірвані руки, зоряне небо, пошуки суддівсього судна та і фінішної лінії взагалі. 14 годин в гонці. Так солодко я давно не спав))).