Про перший день

А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!

Перший день сподіваюся нової країни. Субота 22.01.2014. Ранок
Поки робив фото, слів було дуже багато. Але всетаки просто залишу кадри.

( багато фото )

Про Україну

Уже моя страна встает и распускает ивы.
Мы будем воинами правды, брат, пока мы живы.
Она залечит раны, встанет и распустит косы.
Оденет платье из цветов и пошагает босой
По утренней росе, ногами собирая капли.
Тут не война - тут все свои, брат, пора прятать сабли.

От і все. Не віриться , але здається таки все.
Безсонних ночей вам тільки зі своїми коханими.
Головне не забути, що ми люди. Не забути Павліченків, "васильківських терористів", тисяч поранених і сотню...Героїв.
Не забути всіх хто був по обидві сторони барикад. Тільки з різною метою.
Не забути. що в нас є не тільки права , але й обов'язки.
Пам'ятати це , коли несеш недопалок до урни, пам'ятати на дорозі, коли тиснеш педаль газу, пам'ятати, коли платиш за проїзд в тролейбусі.
З таких от маленьких дій і будується благополуччя країни.
Не дайте нікому забути ці дні, цей Майдан, цих людей.
А зараз таки потрібно ховати шаблі...