Облізлі пальці мої риють холодну землю, Біль не дає заснути і я іду на волю. Я бачу тіла інших - вони вже майже згнили, І їм не треба їсти, щоб підтримувати сили.
صباح الخير Чудово відому істину : " Спочатку вони прийшли за... а я мовчав" ілюструють наші музиканти. Після невеличкого патріотичного піднесення 2004-2005 років , український андеграунд в основновній своїй масі знову пірнув у літаргічний сон. І коли ОЕ, Бумбокс , ВВ гастролювали по Мордору, коли Тартак і ТНМК співали про сльози і соплі, коли всі забули про Руслану і Скрябіна.. хтось говорив те, що всі зараз співають на кожному кроці. За останній фест я почув штук 10 переспівок "Ла-ла-ла", побачив десятки футболок в різних варіаціях про хуйла... мені постійно хотілося запитати. Де ви були 2-3 роки назад.... хоча... мабуть, тоді приходили не за вами. Вважайте цей пост одою вічному революціонеру. Знайте героїв. 2012 рік, Захід фест. Єдиний український виконавець, який підтримав Pussy Riot. І що ви тепер чекаєте від російського шоубізнесу?
На щитах, та без орденів Не вистачить слів, не лишилося сліз Впасти вниз, але не зламатися Там стоїть мій народ, кого нам боятися.
Dobro jutro
Чотири місяці і один день. Іноді як чотири роки, іноді як чотири години. Як же тобі все було просто. Ворог попереду. Поряд свої. Як все міняється за короткий час.
Уже моя страна встает и распускает ивы. Мы будем воинами правды, брат, пока мы живы. Она залечит раны, встанет и распустит косы. Оденет платье из цветов и пошагает босой По утренней росе, ногами собирая капли. Тут не война - тут все свои, брат, пора прятать сабли.
От і все. Не віриться , але здається таки все. Безсонних ночей вам тільки зі своїми коханими. Головне не забути, що ми люди. Не забути Павліченків, "васильківських терористів", тисяч поранених і сотню...Героїв. Не забути всіх хто був по обидві сторони барикад. Тільки з різною метою. Не забути. що в нас є не тільки права , але й обов'язки. Пам'ятати це , коли несеш недопалок до урни, пам'ятати на дорозі, коли тиснеш педаль газу, пам'ятати, коли платиш за проїзд в тролейбусі. З таких от маленьких дій і будується благополуччя країни. Не дайте нікому забути ці дні, цей Майдан, цих людей. А зараз таки потрібно ховати шаблі...
Гей — гу, гей — га! Таке-то в нас життя: Наплечники готові — прощай, моє дівча. Сьогодні помандруєм. Не знаємо самі, Де завтра заночуєм. Чорти ми лісові!
Selamat pagi Лобановський звичайно геніальний тренер, але мало хто в курсі що він був ярим прихильником СРСР і не сприймав Україну як незалежну державу. А зараз ось , на фото, з хлопаками штурмує міліцію))
Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все віддам!
Я як завжди невчасно з фотографіями, але пробачайте іншого часу немає. Трошки морозного перемир'я на Грушевського. Неділя 26 січня 2014 року. Мабуть чи не вперше вдень на Майдані з камерою.
Тебе ще не дістало? Потворні обличчя кривавих тиранів Прах до праху, попіл до попелу Строї гниють, схеми згорають Вічність дивиться у вічі, чи бачиш у ній своє місце?
Веселої ночі. Не встигаю щось нічого. Не їсти, ні спати, ні обробляти фото. Лише одна з учорашніх. зараз камеру не беру і в ніч. Зустрінемося. Самі знаєте де.Там будуть лише друзі.