Луцьк – Париж - немає рейсу,
все те ж Привіт вам, жителям мережі без меж.
Мої слова - на вагу золота,
Мої слова липкі, як смола.
Ми зустрічали ранки й вечори,
Співали під гітари якось пізно восени,
На правду проміняли свої кеди і пішли.
В мене все не як в людей, тому друга частина вже була про неї можна почитати тут. А сьогодні про Луцьк.
Приїхавши о шостій ранку в Луцьк я першим чином захотів знайти яку небуть кафешку, аби поснідати. Але то виявилося не так просто). Я навіть до фестивалю ( а я їхав саме на Бандерштат) дійшов пішки, сподіваючись знайти який небуть заклад харчування. Фіг. Пройшовся ще невеличке коло ( від університету, до музею військової техніки під відкритим небом, біля стадіону і парку слави, знову до університету) . Знову фіг). Купивши в продуктовому магазині булочку і пляшку йогурту - тим і поснідав. Особливо класно було, що булочка виявилася з часником). Але не будемо про погане, будемо про хороше з легенькою ноткою піздеця).
Бандерштат.

фото з журналу
guzj
( Про Бандерштат )
Луцьк.
Спати в понеділок я ліг о 5 ранку, в 7 вже прокинувся , зібрався і рушив в гості до Наталки. Залишивши в неї в дома рюкзак ( і прийнявши душ!!!!) , я ледь не помер від перекормлювання (гиги) і рушив знею шукати закинутий аеродром. Прикол в тому, що всі місцеві вказували напрямок приблизно так: " ото той ТАЄМНИЙ військовий аеродром?То вам туди!".Я плякав.
( Про Луцьк )