Про Ґданськ2019. Кінець епохи
Saturday, 5 February 2022 13:16![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerСтомлені вже люди ті
Спіткала кого біда
Чайник стине на плиті
Зняти кому вже немає
Спіткала кого біда
Чайник стине на плиті
Зняти кому вже немає
Про Ґданськ2019. Я покажу тобі
Про Ґданськ2019. Цегляний велетень
Про Ґданськ2019. Темні часи
Про Ґданськ2019. Ранок в місті
Так, саме про кінець епохи. Подорож до Ґданську була нашою останньою допандемічною поїздкою. Технічно до неї можна зарахувати ще і політ до Анкари на початку березня 2020... але вже тобі були маски, антисептики.. і все таке. А тут, у грудні 2019 все було ще дуже просто. Ех...
Минулий пост про Ґданськ я закінчив на тому, що ми рушили до Залізничного вокзалу міста. В нас були плани поїхати до сусіднього Сопоту, і ми їх успішно виконали)).
Їхати до до Сопоту від головного вокзалу Ґданська близько 20 хвилин. Це залежить від виду поїзда , що ви оберете. Ціна також варіюється — від 4,8(34 грн) до 10 (70 грн) , а буває і до 19 злотих. Ціна також залежить від виду потяга і часу доби. Звичайно ж місцеві катаються за меншу ціну, купуючи проїзні.
Разом із Гдинею і Сопотом, Ґданськ утворює міську агломерацію — так зване, Тримісто (Trójmiasto) з населенням понад 1 мільйон мешканців.
До Гдині ми з Оленкою цього разу не добралися, забракло часу, а от по Сопоту трохи полазили).
Сопот (Sopot) - невеличне містечко курорт на березі Балтійського моря. Населення містечка становить лише 40 тисяч мешканців. Всі цікавинки міста я вам сьогодні покажу, їх не надто багато.
З цікавого — прапор міста дуже схожий на український. На жовто-блакитний фон додано ще білого мартина.
Пішли від вокзалу в сторону морька.
Симпатична будівля Гарнізонного костелу св. Єжи (Kościół Garnizonowy pw. św. Jerzego w Sopocie). Збудована в неоготичному стилі в 1901 році. Будувалася як протестантська церква, з 1945 року — католицький костел.
Костел височіє над головною пішохідною вулицею міста Bohaterów Monte Cassino. Тут багато симпатичних доглянутих будиночків.
Трохи дивний пам'ятник, що називається Сопотський парасольник (Parasolnik Sopocki). Встановлено цей витвір на честь Чеслава Бульчинського, ще відомого як "Парасольник" ( Czesław Bulczyński, Parasolnik). Чеслав був місцевим диваком, діячем сопотського міського фольклору. Професійно ремонтував парасольки (звідси його прізвисько). Відрізнявся екстравагантним одягом і схильністю розмовляти з незнайомими людьми на вулиці, він став своєрідним символом і туристичною визначною пам’яткою Сопота 1960-1970-х років.
Не сезон. Балтійське море і влітку не відрізняється надто спекотною погодою, тож в грудні тут зовсім порожньо.
Пам'ятник Ведмедю Войтеку (Pomnik Niedźwiedzia Wojtka). Войтек — сирійський бурий ведмідь, усиновлений солдатами 22-ї артилерійської роти постачання у 2-му польському корпусі під командуванням ген. Владислава Андерса (Władysław Albert Anders). У підрозділі йому було присвоєно звання капрала.
Головна вулиця міста Героїв Монте Кассіно (Bohaterów Monte Cassino). Битва при Монте-Кассіно (відома також як Битва за Рим) — серія з чотирьох кровопролитних битв Другої світової війни, внаслідок яких союзні війська прорвали лінію німецьких укріплень, відому як «Зимова лінія», і захопили Рим.
Одна з найвідоміших будівель міста — Кривий будиночок (Krzywy Domek). Збудовано його в 2004 році і це по суті є звичайним торговим центром.
Але мозок ламає трохи, так.
Ревматологічна лікарня і Сопотський Маяк.
Сопотська галерея — ще один величезний торговий центр.
Будівля Бальнеологічної лікарні у Сопоті збудовані у 1903/04 роках за проектом Пауля Пухмюллера. У 48 купальних кабінах курортники, що проходили тут курс лікування, приймали лікувальні ванни у солоній воді, температуру якої визначав лікар.
Видно, що тут санаторій). От прям відчувається.
У XVI столітті заможні Ґданські міщани почали будувати тут, на березі Балтики, свої літні резиденції. Однак, справжній розвиток Сопоту почався після прибуття туди у 1808 році Жана Жоржа Аффне, який заснував тут курорт.
Найбільший розвиток в розбудові Сопоту, як морського курорту припав на кінець 19-го, початок 20-го століття. Саме в цей час тут було збудовано багато лікарень, санаторіїв, готелів, купалень, ресторанів.
Ще один погляд на місцевий маяк (Latarnia Morska). Збудовано його на початку 1900-х років.
А от вже видно те, заради чого, власне, ми і приїхали — Балтійське море.
У Сопоті знаходиться найдовший в Європі дерев'яний мол (Molo). Він заглиблюється в море на відстань в 516 метрів. Уздовж молу розміщена і найдовша в Європі лава. Мол був збудований у 1928 році.
Минулого разу я був тут у вересні і вхід на мол був платний. Станом на 2021 рік прайс становив 9 злотих ( 63 грн), але в грудні 2019 , мабуть, через малий наплив туристів, вхід на мол безкоштовний був. Пішли звичайно).
Окрім моря показували ще і небо.
Якщо подумати, то по суті немає нічого особливого. Ну прогулялися по дерев'яному настилу і прогулялися. Але масштаб таки вражає.
Тут і будівлі ресторанчиків є. Взимку стоять пусткою.
Місце для фотографування перспектив.
Аборигени слідкують за порядком.
Штепсель і Тарапунька.
Погугяли трохи, померзли. Рушили назад до суші.
Капусту не тільки для салатів можна вирощувати. Красиве.
Той самий мол. ТІльки тепер вигляд зі сторони.
Лебедів тут багато і ведуть себе вони як гопота. Випрошують поїсти, ганяються за людьми, кричать, слухають російський реп.
Звичайно ж, щоб ґрунтовно дослідити місто потрібно набагато більше часу. Але основні атракції міста ми побачили, а взимку темніє рано, тож потрібно було думати про повернення до Ґданська. Але залишалось ще одне місце, яке я хотів показати Оленці.
Якщо від сопотського молу піти на південь вздовж берегової лінії , можна побачити багато цікавих будівель. Це колишні вілли заможних жителів містечка.
Будівля Музею Сопоту (Muzeum Sopotu).
А йшли ми сюди. На Рибацьку пристань міста Сопот (Przystań Rybacka Sopot). Тут знаходиться невеличкий риночок, де продають морепродукти. Свіжа риба, копчена. Багато всього, багато різного. Не надто дешево, але дуже смачно.
Це тут знаходиться Музей риболовлі (Muzeum rybactwa) і неймовірно мальовничі кораблики і баркаси, що відпочивають після ранкової риболовлі. Потрібно ж наповнювати ринок)).
А вів я Оленку до цього от ресторанчику. Був тут у свій минулий приїзд і тоді мене вразила кількість різних варіантів оселедця, які тут можна було спробувати. Нічого не змінилося)) Оселедець був на місці)). Залишилися перекусити.
Повернулися до Ґданська вже поночі.
Зайшли до будівлі Європейського центру Солідарності (Europejskie Centrum Solidarności). Музей був вже зачинений, тож тільки хол глянули. Все одно вразило.
Будівля бібліотеки польської Академії наук (Polska Akademia Nauk Biblioteka Gdańska).
Костел святої Катерини (Kościół Rektorski Ojców Karmelitów pw. św. Katarzyny).
Як ви вже зрозуміли, ми просто гуляли містом. Трохи фоткав. Незважаючи на паскудну грудневу балтійську погоду хотілося надихатися містом.
Потім купили пивка і пішли до апартаментів знищувати рибку, яку купили в Сопоті.
Літак додому був наступного ранку. От прям зранку зранку, в аеропорт ми їхали ще нічним транспортом.
На цьому закінчилися наші подорожі в 2019 році... і... багато що закінчилося. Через два тижні ми з Оленкою одружилися, через пару місяців розпочалася пандемія... Але.. але все буде добре. І я про то розкажу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Разом із Гдинею і Сопотом, Ґданськ утворює міську агломерацію — так зване, Тримісто (Trójmiasto) з населенням понад 1 мільйон мешканців.
До Гдині ми з Оленкою цього разу не добралися, забракло часу, а от по Сопоту трохи полазили).
Сопот (Sopot) - невеличне містечко курорт на березі Балтійського моря. Населення містечка становить лише 40 тисяч мешканців. Всі цікавинки міста я вам сьогодні покажу, їх не надто багато.
З цікавого — прапор міста дуже схожий на український. На жовто-блакитний фон додано ще білого мартина.
Пішли від вокзалу в сторону морька.
Симпатична будівля Гарнізонного костелу св. Єжи (Kościół Garnizonowy pw. św. Jerzego w Sopocie). Збудована в неоготичному стилі в 1901 році. Будувалася як протестантська церква, з 1945 року — католицький костел.
Костел височіє над головною пішохідною вулицею міста Bohaterów Monte Cassino. Тут багато симпатичних доглянутих будиночків.
Трохи дивний пам'ятник, що називається Сопотський парасольник (Parasolnik Sopocki). Встановлено цей витвір на честь Чеслава Бульчинського, ще відомого як "Парасольник" ( Czesław Bulczyński, Parasolnik). Чеслав був місцевим диваком, діячем сопотського міського фольклору. Професійно ремонтував парасольки (звідси його прізвисько). Відрізнявся екстравагантним одягом і схильністю розмовляти з незнайомими людьми на вулиці, він став своєрідним символом і туристичною визначною пам’яткою Сопота 1960-1970-х років.
Не сезон. Балтійське море і влітку не відрізняється надто спекотною погодою, тож в грудні тут зовсім порожньо.
Пам'ятник Ведмедю Войтеку (Pomnik Niedźwiedzia Wojtka). Войтек — сирійський бурий ведмідь, усиновлений солдатами 22-ї артилерійської роти постачання у 2-му польському корпусі під командуванням ген. Владислава Андерса (Władysław Albert Anders). У підрозділі йому було присвоєно звання капрала.
Головна вулиця міста Героїв Монте Кассіно (Bohaterów Monte Cassino). Битва при Монте-Кассіно (відома також як Битва за Рим) — серія з чотирьох кровопролитних битв Другої світової війни, внаслідок яких союзні війська прорвали лінію німецьких укріплень, відому як «Зимова лінія», і захопили Рим.
Одна з найвідоміших будівель міста — Кривий будиночок (Krzywy Domek). Збудовано його в 2004 році і це по суті є звичайним торговим центром.
Але мозок ламає трохи, так.
Ревматологічна лікарня і Сопотський Маяк.
Сопотська галерея — ще один величезний торговий центр.
Будівля Бальнеологічної лікарні у Сопоті збудовані у 1903/04 роках за проектом Пауля Пухмюллера. У 48 купальних кабінах курортники, що проходили тут курс лікування, приймали лікувальні ванни у солоній воді, температуру якої визначав лікар.
Видно, що тут санаторій). От прям відчувається.
У XVI столітті заможні Ґданські міщани почали будувати тут, на березі Балтики, свої літні резиденції. Однак, справжній розвиток Сопоту почався після прибуття туди у 1808 році Жана Жоржа Аффне, який заснував тут курорт.
Найбільший розвиток в розбудові Сопоту, як морського курорту припав на кінець 19-го, початок 20-го століття. Саме в цей час тут було збудовано багато лікарень, санаторіїв, готелів, купалень, ресторанів.
Ще один погляд на місцевий маяк (Latarnia Morska). Збудовано його на початку 1900-х років.
А от вже видно те, заради чого, власне, ми і приїхали — Балтійське море.
У Сопоті знаходиться найдовший в Європі дерев'яний мол (Molo). Він заглиблюється в море на відстань в 516 метрів. Уздовж молу розміщена і найдовша в Європі лава. Мол був збудований у 1928 році.
Минулого разу я був тут у вересні і вхід на мол був платний. Станом на 2021 рік прайс становив 9 злотих ( 63 грн), але в грудні 2019 , мабуть, через малий наплив туристів, вхід на мол безкоштовний був. Пішли звичайно).
Окрім моря показували ще і небо.
Якщо подумати, то по суті немає нічого особливого. Ну прогулялися по дерев'яному настилу і прогулялися. Але масштаб таки вражає.
Тут і будівлі ресторанчиків є. Взимку стоять пусткою.
Місце для фотографування перспектив.
Аборигени слідкують за порядком.
Штепсель і Тарапунька.
Погугяли трохи, померзли. Рушили назад до суші.
Капусту не тільки для салатів можна вирощувати. Красиве.
Той самий мол. ТІльки тепер вигляд зі сторони.
Лебедів тут багато і ведуть себе вони як гопота. Випрошують поїсти, ганяються за людьми, кричать, слухають російський реп.
Звичайно ж, щоб ґрунтовно дослідити місто потрібно набагато більше часу. Але основні атракції міста ми побачили, а взимку темніє рано, тож потрібно було думати про повернення до Ґданська. Але залишалось ще одне місце, яке я хотів показати Оленці.
Якщо від сопотського молу піти на південь вздовж берегової лінії , можна побачити багато цікавих будівель. Це колишні вілли заможних жителів містечка.
Будівля Музею Сопоту (Muzeum Sopotu).
А йшли ми сюди. На Рибацьку пристань міста Сопот (Przystań Rybacka Sopot). Тут знаходиться невеличкий риночок, де продають морепродукти. Свіжа риба, копчена. Багато всього, багато різного. Не надто дешево, але дуже смачно.
Це тут знаходиться Музей риболовлі (Muzeum rybactwa) і неймовірно мальовничі кораблики і баркаси, що відпочивають після ранкової риболовлі. Потрібно ж наповнювати ринок)).
А вів я Оленку до цього от ресторанчику. Був тут у свій минулий приїзд і тоді мене вразила кількість різних варіантів оселедця, які тут можна було спробувати. Нічого не змінилося)) Оселедець був на місці)). Залишилися перекусити.
Повернулися до Ґданська вже поночі.
Зайшли до будівлі Європейського центру Солідарності (Europejskie Centrum Solidarności). Музей був вже зачинений, тож тільки хол глянули. Все одно вразило.
Будівля бібліотеки польської Академії наук (Polska Akademia Nauk Biblioteka Gdańska).
Костел святої Катерини (Kościół Rektorski Ojców Karmelitów pw. św. Katarzyny).
Як ви вже зрозуміли, ми просто гуляли містом. Трохи фоткав. Незважаючи на паскудну грудневу балтійську погоду хотілося надихатися містом.
Потім купили пивка і пішли до апартаментів знищувати рибку, яку купили в Сопоті.
Літак додому був наступного ранку. От прям зранку зранку, в аеропорт ми їхали ще нічним транспортом.
На цьому закінчилися наші подорожі в 2019 році... і... багато що закінчилося. Через два тижні ми з Оленкою одружилися, через пару місяців розпочалася пандемія... Але.. але все буде добре. І я про то розкажу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
