Про місто-музей
Saturday, 3 April 2021 14:01![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerНе забувай - іди в музей,
Біжи скоріш в цей Колізей,
Де оживають всі віки:
Адам і Єва й козаки,
І людства тут історія,
Сакральна територія.
Біжи скоріш в цей Колізей,
Де оживають всі віки:
Адам і Єва й козаки,
І людства тут історія,
Сакральна територія.
Чому б не написати про нашу з Оленкою поїздку до славного міста Переяслав, яка відбулася влітку минулого року. Якраз між черговими локдаунами.
Трохи задовбавшись без подорожей, ми вирішили з'їздити в гості до Оленчиної бабусі. Тоді якраз комета літала в небі, і хотілося її пофоткати, що в Києві зробити з його світловим шумом доволі проблематично. Тож село для того ідеальний варіант. Але ми не шукаємо простих шляхів, тож спочатку по дорозі ми вирішили прогулятися славним містом Переяслав, який часто називають "місто-музей"... і не даремно.
Отже, одного суботнього ранку, ми прогулялися до метро Чернігівська, де сіли на автобус до Переяслава. Пару годин і от ми вийшли на автовокзалі міста. Глянули розклад, щоб не пропустити необхідний нам автобус і пішли гуляти містом.
Автовокзал знаходиться не в історичному центрі міста, тож до цікавинок довелося прогулятися. Вибрали дорогу над річкою Альта. Хоча біль вона схожа на каскад ставків своє неспішною течією і ряскою.
Звернули біля стадіону ім. Валерія Лобановського. На ньому час від часу проводить свої домашні матчі футбольні команди обласної ліги місцеві «Солонці» та «Артилерист». Чому стадіон названо в честь видатного тренера не зрозуміло, бо ніякої інформації про який небуть зв'язок Лобановського з містом я не знайшов.
Неподалік на вході скверу імені Сікорського можна побачити нам’ятний знак на честь першої літописної згадки назви краю “Україна”, що встановлено біля пам'ятника князю Володимиру Глібовичу .
Пам’ятник з’явився в Переяславі у 2000 році на вулиці Богдана Хмельницького. Його звели скульптор Б.Е. Клімушко та архітектор М.М. Фещенко. Київський літопис від 1187 року розповідає: “…І плакали по нім усі переяславці… За ним же Україна багато потужила”. Це найперша згадка про термін “Україна”, яка представляє глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича в битві з половцями. З ХІV століття термін “Україна” вживався у значенні “країни, заселеної українцями”, тобто етнічної території українського народу, а в кінці ХVІ століття цей термін з’явився на західноєвропейських мапах.
Якщо пройтися трохи в сторону історичного центру, на розі вулиць Богдана Хмельницького та Покровської, можна побачити пам'ятник автору “Слова о полку Ігоревім”. Доречі, нині досі достовірно невідомо, хто ж таки написав цей літопис. Все життя думав, що то Нестор Літописець налітописав, а воно бач як насправді.
Трошки геніального неймінгу місцевого.
Трошки історичних будинків на вулиці Богдана Хмельницького в Переяславі. На фото колишня будівля Земської управи.
Зведено її наприкінці 19 – на початку 20 століття. Споруда має характерні ознаки пізнього класицизму. Навпроти неї розташована колишня жіноча гімназія, збудована у схожому стилі. Зараз ця будівля і земська управа є двома корпусами міської школи №2.
Дзвіниця Вознесенського собору (Вознесенського монастиря) збудована протягом 1770-1776 рр. Реставрується зараз. Не надто активно, але таки щось роблять. В середину потрапити не можна... ну як... Якийсь церковний магазин є на першому поверсі, але побачити вам внутрішнє убранство дзвіниці це ніяк не допоможе.
Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695—1700 рр. коштом гетьмана Івана Мазепи.
Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму.
Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці. Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954—1964 роках. У 1970 р. у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди.
На дзвіниці вісить табличка, що її малював сам Тарас Шевченко, хоча на його малюнку більше інших споруд монастиря видно, дзвіниці тільки маківка виглядає.
Окрім цього малюнку Шевченко залишив ще кілька образотворчих згадок про місто.
Збереглися малюнки Т. Шевченка : «Михайлівська церква в Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Андруші» (два малюнки під цією назвою), «В’юнища» ( Андруші і В'юнища - села поряд з Переяславом, зараз затоплені водами Канівського водосховища. Саме в церкві Параскеви П'ятниці (1891 рік побудови), що перенесена з В'юнищ зараз розташовано знаменитий (через те, що він в церкві) Музей космосу на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини ), «Кам’яний хрест св. Бориса».
Вирушили до головної будівлі колишнього монастиря, до Вознесенського собору. Час побудови його датують 1700 роком.
Територія між собором і дзвіницею якраз активно ремонтувалась, робили міську зону відпочинку.
Деякі елементи сподобалися. От як лавку зацінив Каняка, наприклад.
Цікаве рішення з табличкою про заборону куріння і вживання алкоголю.
А от фотозону зробили банальною і не цікавою. Хоча, думаю, користується популярністю для фоток на весілля.
В середині собору розташовано...Музей-діораму «Битва за Дніпро".
Відкриття музею було приурочено до 30-річного ювілею Перемоги у Другій світовій війні і відбулося 5 травня 1975 року.
Трошки передісторії.
Восени 1943 року радянськими військами був організований Букринський плацдарм, основною його метою було звільнення столиці України. У жорстоких боях загинуло 250 тисяч солдат (!!!!І це визнаних СРСР)), але всі їхні зусилля не увінчалися успіхом. Місто було звільнено лише в листопаді 1943 року, після створення нового плацдарму.
Двісті п'ятдесят тисяч життів !!!! В нікуди! Просто неймовірно, як пропаганда може перетворити грандіозні поразки в перемоги.
Сам музей ( вхід коштує якісь символічні чи то 10, чи то 20 гривень) просто просякнутий совком і нафталіном. Так, масштаб діорами вражає ( 28х7 м)... але... Виявилося що існує якийсь єдиний квиток (90 грн) , який дозволяє фотографувати в середині всіх музеїв міста (окрім скансена), але так як ми більше в музеї не збиралися, то і фото є лише одне, встиг зробити до того, як підійшов працівник музею і сказав що то заборонено. Ще він нам намагався продати послуги екскурсовода , але після того як ми відмовилися, то він довго не протримався і від нудьги підійшов до нас і розказав нам історію музею просто так :).
Що вам сказати, зайти , звичайно, в середину і глянути на діораму ви можете, але будьте готові до совкового військового музею у фільтрованому вигляді. В порівнянні з цим, Київський музей WWII , то є взірець сучасності.
Листи старі, історії і легенди про героїчні подвиги на стендах, прапори нацистські під стелею... і запах... ну, думаю ви розумієте, про що я.
Велосипед що належить працівнику музею-діорами.
Переяславський колегіум відомий тим, що у ньому викладав професор піїтики Григорій Сковорода. Зараз поряд стоїть аж два пам'ятника видатному українцю. Наприкінці ХVІІІ століття колегіум перетворили на духовну семінарію. Нині у приміщеннях колишнього колегіуму розташувався музей Григорія Савовича Сковороди.
Велосипед, що належить працівнику ( чи працівниці) музею Григорія Сковороди. Як то кажуть — відчуйте різницю.
Музей в колишньому приміщенні колегіуму був організований в 1972 році до 250-річного ювілею від дня народження Григорія Савича Сковороди.
А це громадський туалет в туристичному місті. Добре, що влада розуміє, що туристи це також люди. Все чудово, але побачили ми такий тільки один.
Пішли гуляти далі. Особливого плану не було.
Будівля Переяславської гімназії.
Приміщення сучасної гімназії введено в експлуатацію 1 вересня 1877 року в якості бурси, гуртожитку Переяславського духовного училища. При Переяславському духовному училищі функціонувала свято Макарівська церковно-приходська школа, яка готувала учнів до навчання в училищі. Окрім священнослужителів Переяславське духовне училище готувало також кадри для церковно-приходських шкіл. Серед випускників, а згодом і викладачів училища був Андрій Йосипович Козачковський (1812-1889 pp.), друг Т.Г.Шевченка, до якого поет приїздив у Переяслав в 1845 році та в 1859 році.
Після революції 1917 року Переяславське духовне училище припинило своє існування, а в його приміщенні близько 1920р. організовується дитячий будинок, що проіснував тут до початку німецької окупації в 1941р.
В 1943 році, внаслідок бомбардування міста ( цікаво, а хто міг бомбардувати місто в 1943 році?), приміщення дуже постраждало. Після реставрації та реконструкції приміщення в 1958 році сюди переведено Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище, яке було переведено в 1987 до Білої Церкви.
Із 1987 року до серпня 2000 року в приміщенні сучасної гімназії діяла ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6. У серпні 2000 року ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 було реорганізовано в ЗОШ І ступеня № 6 та гімназію - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів гуманітарного та фізико-математичного профілів.
Раніше будівля виглядала так.
Трошки місцевого вуличного мистецтва
Зайшли до місцевого Архітектурного музею.
Археологічний музей Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» знаходиться в павільйоні, спорудженому в 1955—1957 рр. над залишками унікальної археологічної пам'ятки — Спаської церкви XI ст.
Як не дивно музей виявився доволі цікавим. Квиток гривень 10, здається, коштував. Ціна просто неадекватна. Вирішили допомогти музею. Купили магнітик і брошурку , надруковану чи не при СРСР ще..
Рушили далі історичною частиною міста.
18 квітня 2008 у колишньому будинку переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського відкрили Музей «Заповіту» Шевченка. Чому його так назвали? Саме в цьому домі Тарас Шевченко довгої зимової ночі 1845 року написав свій «Заповіт».
На запрошення А. Козачковського, Тарас Шевченко приїздив до Переяслава чотири рази: влітку й восени 1845 р. і двічі в 1859 р.
Вперше приїхав Т. Шевченко сюди в серпні 1845 р. за завданням Київської археографічної комісії. Він замальовував та описував архітектурні пам’ятки Переяслава.
Під час другого приїзду до Переяслава, наприкінці жовтня 1845 р., митець написав найкращі свої твори, які увійшли до збірки «Три літа»: поему «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвяту до поеми «Єретик» (22 листопада) , «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі..» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня») і, нарешті, «Заповіт» (25 грудня), який є вершиною творчості поета.
Цю пору найвищого творчого злету митця називають Переяславською осінню Кобзаря.
Музеї, історія — то звичайно добре, але найцікавіше завжди в деталях.
Троїцька церква 1804 року побудови. Збудована в давньоруському стилі з елементами класицизму.
Збудована в стилі українського модерну будівля переяславської школи №1.
Від початку в цій будівлі знаходилася Переяславська чоловіча гімназія — середній загальноосвітній чоловічий навчальний заклад, який діяв в 1906—1919 рр. Після встановлення радянської влади гімназію була реорганізована в районну трудову школу, а згодом — в середню загальноосвітню.
Навпроти школи шикарна будівля шкільної ж їдальні.
Фасад зі сторони двору дуже побитий якимись кулями чи снарядами.
Продовжили прогулянку. Іноді можна зустріти такі от цікаві артефакти історії не позначені на жодній туристичній мапі.
Ой, згадав, що я не розповів вам, власне, історії славного і давнього міста Переяслав.
На території Переяславщини були виявлені перші поселення епохи бронзи ще 2 тис. до н.е. Пізніше, ІІІ – поч. V ст. на території сучасного Переяслава виникають поселення доби черняхівської культури.
Про саме місто літописці вперше згадують у 907 році – у договорі між Київською Русю і Візантією, де Переяслав згадується як одне з трьох найбільших міст Київської Русі. Назва міста дослівно означає “перейняв славу”.
У Х столітті місто було столицею Переяславського князівства, яке відігравало ключову роль в захисті Русі від набігів печенігів і половців.
У 1054 р. було створено Переяслівське князівство, як один з трьох осередків давньої Руської землі (це склалося ще до розподілу Руської землі між синами Ярослава Мудрого). Переяславським князем стає один із синів Ярослава – Всеволод.
Місто було неодноразово спустошено. У 1239 зруйновано ордою монголо-татар, у 1482 р. – військом кримського хана Менгли-Герая. У 60-ті рр XIV ст. Переяслав захопили литовські феодали, а землю розділили на волості, де Переяслав став центром.
У 1585 – на території колишнього детинця було споруджено замок, а Переяславу, першому з міст на Лівобережній Україні, надано Магдебурзьке право.
Найважливіша подія, що пов'язана не тільки з місто а і з усією країною відбулася в 1654 році, коли в січні відбулася Переяславська рада, що на довгі роки змінила ход історії – було підписано історичний акт про "об’єднання" України з Росією. Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії.
Як ви відноситеся до цієї події? До Богдана Хмельницького? Чи був в нього вибір?
Усю свою історію місто носило ім'я Переяслав. Приставку Хмельницький місту додали 12 жовтня 1943, після відступу нацистських окупантів та відновлення радянського панування. Зміну пояснили метою «вшанування пам'яті великого сина українського народу, державного діяча і полководця України Богдана Хмельницького».
У 2000 року місцева влада спробувала ініціювати повернення місту назви Переяслав. Планували провести місцевий референдум разом з усеукраїнським, але його заблокували комуністи.
26 жовтня 2017 року, у сесійній залі Переяслав-Хмельницької міської ради відбулось перше пленарне засідання 44-ї чергової сесії 7-го скликання. Депутати міської ради результативно проголосували за повернення історичної назви місту Переяслав.
Наразі місто є одним з туристичних центрів Київщини.В Переяславі сконцентровано 27 музеїв, це майже по музею на тисячу осіб і більше 60-ти пам’ятників історії державного значення. Серед них – музей хліба, транспорту, рушників, кераміки, ікон, бджільництва, обрядів і навіть космонавтики, з оригінальними експонатами, що побували в космосі. Вони об’єднані в історико-етнографічний заповідник “Переяслав”, який налічує 176 тисяч експонатів музейного фонду.
Але ж повернемося до бродіння містом.
Музей військової техніки поряд з меморіалом " Курган Слави". Черговий кам'яний фалос. Від техніки вже лише корпуси залишились. Та і ті пом'яті дуже.
Симпатична будівля пожежної станції.
Будівля синагоги в Переяславі-Хмельницькому побудована на поч. XX ст. Це єдина збережена єврейська культова споруда міста, хоча в кінці XIX ст. населення Переяслава наполовину складалося з євреїв. З радянських часів в будівлі розміщується Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, на якій виробляються вироби художнього ткацтва і вишивки ручної роботи (рушники, вишиванки та ін.). Проводяться екскурсії.
Прогулялися трохи по вулиці Михайла Сікорського.
Храм на честь Успіння Божої Матері ( Успенський собор) — храм, збудований у 1896 році у Переяславі, замість старого дерев'яного храму. Офіційного пам'яткоохоронного статусу не має.
На цьому місці 1596 р. коштом Костянтина Острозького було збудовано перший Успенський храм. Той храм пам'ятав Переяславську раду. Храм згорів 1655 року.
На його місці в 1760 році збудували великий дерев'яний храм з дев'ятьма візантійськими банями. Але в 1825 році його було значно перероблено. Тарас Шевченко, що змальовував пам'ятки міста, так писав про ці переробки: «неможливо дивитись на нього, а не лише малювати».
Зрештою 1896 року, за проектом видатного архітектора Володимира Ніколаєва було споруджено існуючий храм. Храм споруджено у поширеному тоді «цегляному стилі». Домінує історизм.
Посиділи трохи, перепочили. Попили води з місцевої колонки. Сходили в туалет поряд з церквою.
Поруч, 25 травня 1982 року встановлено пам'ятний знак «Навіки разом» на честь 325-річчя возз'єднання України з Росією (Хоча яка нафіг Роіся в 1654 році? Московія). Думаю окрім декомунізації нам потрібна і деколонізація.. Бо це пиздець.
Поруч з пам'ятником можна зустріти таке. Як думаєте, що б було, якщо б на перших виборах Президента України переміг В'ячеслав Чорновіл?
Пішли далі по вулиці Сікорського.
Михайлівський монастир — визначна архітектурна та історична пам'ятка XVIІI–XIX ст. Михайлівська церква була збудована у 1743-1750 роках. Це одна із найстаріших будівель Переяслава.
На фото Михайлівська церква. Те, що знизу.
Споруджена у 1743-1750 роках Михайлівська соборна церква монастиря належить до типу зальних, безкупольних. Кам'яна, тинькована, в плані близька до тридільного типу. Видовжений прямокутний основний простір перекритий напівциркульним склепінням із розпалубками, до нього примикають гранчасті апсида і бабинець, перекриті зімкнутими склепіннями. Споруда накрита двосхилим дахом. Стіни розчленовані пілястрами, прорізані вікнами, які увінчані фронтончиками з ліпниною. По периметру церква оперезана фризом, прикрашеним керамічними розетками. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII–XIX ст., які належать до київської школи живопису.
Те що зверху - макет Михайлівського собору, що був розташований на цьому місці який був зруйнований при навалі хана Батия у 1239 році.
Залишки собору можна побачити в підвалі церкви.
Від монастиря недалеко до річки Трубіж. Погуляли вздовж неї.
Бобрів не бачили, але вони є. Метр Подерв'янський зацінив би.
Погуляли назад в місто. Підлітки сидять у вікні недобудованої будівлі музею Михайла Сікорського, що був директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 1979 року Переяслав-Хмельницький історичний музей) з 1951 до 2008 року. 57 років!
Враховуючи стан будівлі місто не скоро отримає свій 28 музей.
Побродили ще трохи в пошуках чогось цікавого.
Вулиця Богдана Хмельницького навпроти Переяславської районної державної адміністрації.
Ще один ганебний пам'ятник. Цього разу встановлений на честь 300-річчя "воз'єднання" з братами нашими меншими.
Ми ще погуляли трохи менш історичними районами міста, сходили до фірмового магазину Переяславського м'ясокомбінату, повернулися на автовокзал і рушили далі.
Нас почав наздоганяти дощ, але це вже зовсім інша історія. Розкажу колись. Буде цікаво, сподіваюся, не перемикайтеся.
Отже, одного суботнього ранку, ми прогулялися до метро Чернігівська, де сіли на автобус до Переяслава. Пару годин і от ми вийшли на автовокзалі міста. Глянули розклад, щоб не пропустити необхідний нам автобус і пішли гуляти містом.
Автовокзал знаходиться не в історичному центрі міста, тож до цікавинок довелося прогулятися. Вибрали дорогу над річкою Альта. Хоча біль вона схожа на каскад ставків своє неспішною течією і ряскою.
Звернули біля стадіону ім. Валерія Лобановського. На ньому час від часу проводить свої домашні матчі футбольні команди обласної ліги місцеві «Солонці» та «Артилерист». Чому стадіон названо в честь видатного тренера не зрозуміло, бо ніякої інформації про який небуть зв'язок Лобановського з містом я не знайшов.
Неподалік на вході скверу імені Сікорського можна побачити нам’ятний знак на честь першої літописної згадки назви краю “Україна”, що встановлено біля пам'ятника князю Володимиру Глібовичу .
Пам’ятник з’явився в Переяславі у 2000 році на вулиці Богдана Хмельницького. Його звели скульптор Б.Е. Клімушко та архітектор М.М. Фещенко. Київський літопис від 1187 року розповідає: “…І плакали по нім усі переяславці… За ним же Україна багато потужила”. Це найперша згадка про термін “Україна”, яка представляє глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича в битві з половцями. З ХІV століття термін “Україна” вживався у значенні “країни, заселеної українцями”, тобто етнічної території українського народу, а в кінці ХVІ століття цей термін з’явився на західноєвропейських мапах.
Якщо пройтися трохи в сторону історичного центру, на розі вулиць Богдана Хмельницького та Покровської, можна побачити пам'ятник автору “Слова о полку Ігоревім”. Доречі, нині досі достовірно невідомо, хто ж таки написав цей літопис. Все життя думав, що то Нестор Літописець налітописав, а воно бач як насправді.
Трошки геніального неймінгу місцевого.
Трошки історичних будинків на вулиці Богдана Хмельницького в Переяславі. На фото колишня будівля Земської управи.
Зведено її наприкінці 19 – на початку 20 століття. Споруда має характерні ознаки пізнього класицизму. Навпроти неї розташована колишня жіноча гімназія, збудована у схожому стилі. Зараз ця будівля і земська управа є двома корпусами міської школи №2.
Дзвіниця Вознесенського собору (Вознесенського монастиря) збудована протягом 1770-1776 рр. Реставрується зараз. Не надто активно, але таки щось роблять. В середину потрапити не можна... ну як... Якийсь церковний магазин є на першому поверсі, але побачити вам внутрішнє убранство дзвіниці це ніяк не допоможе.
Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695—1700 рр. коштом гетьмана Івана Мазепи.
Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму.
Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці. Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954—1964 роках. У 1970 р. у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди.
На дзвіниці вісить табличка, що її малював сам Тарас Шевченко, хоча на його малюнку більше інших споруд монастиря видно, дзвіниці тільки маківка виглядає.
Окрім цього малюнку Шевченко залишив ще кілька образотворчих згадок про місто.
Збереглися малюнки Т. Шевченка : «Михайлівська церква в Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Андруші» (два малюнки під цією назвою), «В’юнища» ( Андруші і В'юнища - села поряд з Переяславом, зараз затоплені водами Канівського водосховища. Саме в церкві Параскеви П'ятниці (1891 рік побудови), що перенесена з В'юнищ зараз розташовано знаменитий (через те, що він в церкві) Музей космосу на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини ), «Кам’яний хрест св. Бориса».
Вирушили до головної будівлі колишнього монастиря, до Вознесенського собору. Час побудови його датують 1700 роком.
Територія між собором і дзвіницею якраз активно ремонтувалась, робили міську зону відпочинку.
Деякі елементи сподобалися. От як лавку зацінив Каняка, наприклад.
Цікаве рішення з табличкою про заборону куріння і вживання алкоголю.
А от фотозону зробили банальною і не цікавою. Хоча, думаю, користується популярністю для фоток на весілля.
В середині собору розташовано...Музей-діораму «Битва за Дніпро".
Відкриття музею було приурочено до 30-річного ювілею Перемоги у Другій світовій війні і відбулося 5 травня 1975 року.
Трошки передісторії.
Восени 1943 року радянськими військами був організований Букринський плацдарм, основною його метою було звільнення столиці України. У жорстоких боях загинуло 250 тисяч солдат (!!!!І це визнаних СРСР)), але всі їхні зусилля не увінчалися успіхом. Місто було звільнено лише в листопаді 1943 року, після створення нового плацдарму.
Двісті п'ятдесят тисяч життів !!!! В нікуди! Просто неймовірно, як пропаганда може перетворити грандіозні поразки в перемоги.
Сам музей ( вхід коштує якісь символічні чи то 10, чи то 20 гривень) просто просякнутий совком і нафталіном. Так, масштаб діорами вражає ( 28х7 м)... але... Виявилося що існує якийсь єдиний квиток (90 грн) , який дозволяє фотографувати в середині всіх музеїв міста (окрім скансена), але так як ми більше в музеї не збиралися, то і фото є лише одне, встиг зробити до того, як підійшов працівник музею і сказав що то заборонено. Ще він нам намагався продати послуги екскурсовода , але після того як ми відмовилися, то він довго не протримався і від нудьги підійшов до нас і розказав нам історію музею просто так :).
Що вам сказати, зайти , звичайно, в середину і глянути на діораму ви можете, але будьте готові до совкового військового музею у фільтрованому вигляді. В порівнянні з цим, Київський музей WWII , то є взірець сучасності.
Листи старі, історії і легенди про героїчні подвиги на стендах, прапори нацистські під стелею... і запах... ну, думаю ви розумієте, про що я.
Велосипед що належить працівнику музею-діорами.
Переяславський колегіум відомий тим, що у ньому викладав професор піїтики Григорій Сковорода. Зараз поряд стоїть аж два пам'ятника видатному українцю. Наприкінці ХVІІІ століття колегіум перетворили на духовну семінарію. Нині у приміщеннях колишнього колегіуму розташувався музей Григорія Савовича Сковороди.
Велосипед, що належить працівнику ( чи працівниці) музею Григорія Сковороди. Як то кажуть — відчуйте різницю.
Музей в колишньому приміщенні колегіуму був організований в 1972 році до 250-річного ювілею від дня народження Григорія Савича Сковороди.
А це громадський туалет в туристичному місті. Добре, що влада розуміє, що туристи це також люди. Все чудово, але побачили ми такий тільки один.
Пішли гуляти далі. Особливого плану не було.
Будівля Переяславської гімназії.
Приміщення сучасної гімназії введено в експлуатацію 1 вересня 1877 року в якості бурси, гуртожитку Переяславського духовного училища. При Переяславському духовному училищі функціонувала свято Макарівська церковно-приходська школа, яка готувала учнів до навчання в училищі. Окрім священнослужителів Переяславське духовне училище готувало також кадри для церковно-приходських шкіл. Серед випускників, а згодом і викладачів училища був Андрій Йосипович Козачковський (1812-1889 pp.), друг Т.Г.Шевченка, до якого поет приїздив у Переяслав в 1845 році та в 1859 році.
Після революції 1917 року Переяславське духовне училище припинило своє існування, а в його приміщенні близько 1920р. організовується дитячий будинок, що проіснував тут до початку німецької окупації в 1941р.
В 1943 році, внаслідок бомбардування міста ( цікаво, а хто міг бомбардувати місто в 1943 році?), приміщення дуже постраждало. Після реставрації та реконструкції приміщення в 1958 році сюди переведено Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище, яке було переведено в 1987 до Білої Церкви.
Із 1987 року до серпня 2000 року в приміщенні сучасної гімназії діяла ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6. У серпні 2000 року ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 було реорганізовано в ЗОШ І ступеня № 6 та гімназію - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів гуманітарного та фізико-математичного профілів.
Раніше будівля виглядала так.
Трошки місцевого вуличного мистецтва
Зайшли до місцевого Архітектурного музею.
Археологічний музей Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» знаходиться в павільйоні, спорудженому в 1955—1957 рр. над залишками унікальної археологічної пам'ятки — Спаської церкви XI ст.
Як не дивно музей виявився доволі цікавим. Квиток гривень 10, здається, коштував. Ціна просто неадекватна. Вирішили допомогти музею. Купили магнітик і брошурку , надруковану чи не при СРСР ще..
Рушили далі історичною частиною міста.
18 квітня 2008 у колишньому будинку переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського відкрили Музей «Заповіту» Шевченка. Чому його так назвали? Саме в цьому домі Тарас Шевченко довгої зимової ночі 1845 року написав свій «Заповіт».
На запрошення А. Козачковського, Тарас Шевченко приїздив до Переяслава чотири рази: влітку й восени 1845 р. і двічі в 1859 р.
Вперше приїхав Т. Шевченко сюди в серпні 1845 р. за завданням Київської археографічної комісії. Він замальовував та описував архітектурні пам’ятки Переяслава.
Під час другого приїзду до Переяслава, наприкінці жовтня 1845 р., митець написав найкращі свої твори, які увійшли до збірки «Три літа»: поему «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), присвяту до поеми «Єретик» (22 листопада) , «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні, минають ночі..» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня») і, нарешті, «Заповіт» (25 грудня), який є вершиною творчості поета.
Цю пору найвищого творчого злету митця називають Переяславською осінню Кобзаря.
Музеї, історія — то звичайно добре, але найцікавіше завжди в деталях.
Троїцька церква 1804 року побудови. Збудована в давньоруському стилі з елементами класицизму.
Збудована в стилі українського модерну будівля переяславської школи №1.
Від початку в цій будівлі знаходилася Переяславська чоловіча гімназія — середній загальноосвітній чоловічий навчальний заклад, який діяв в 1906—1919 рр. Після встановлення радянської влади гімназію була реорганізована в районну трудову школу, а згодом — в середню загальноосвітню.
Навпроти школи шикарна будівля шкільної ж їдальні.
Фасад зі сторони двору дуже побитий якимись кулями чи снарядами.
Продовжили прогулянку. Іноді можна зустріти такі от цікаві артефакти історії не позначені на жодній туристичній мапі.
Ой, згадав, що я не розповів вам, власне, історії славного і давнього міста Переяслав.
На території Переяславщини були виявлені перші поселення епохи бронзи ще 2 тис. до н.е. Пізніше, ІІІ – поч. V ст. на території сучасного Переяслава виникають поселення доби черняхівської культури.
Про саме місто літописці вперше згадують у 907 році – у договорі між Київською Русю і Візантією, де Переяслав згадується як одне з трьох найбільших міст Київської Русі. Назва міста дослівно означає “перейняв славу”.
У Х столітті місто було столицею Переяславського князівства, яке відігравало ключову роль в захисті Русі від набігів печенігів і половців.
У 1054 р. було створено Переяслівське князівство, як один з трьох осередків давньої Руської землі (це склалося ще до розподілу Руської землі між синами Ярослава Мудрого). Переяславським князем стає один із синів Ярослава – Всеволод.
Місто було неодноразово спустошено. У 1239 зруйновано ордою монголо-татар, у 1482 р. – військом кримського хана Менгли-Герая. У 60-ті рр XIV ст. Переяслав захопили литовські феодали, а землю розділили на волості, де Переяслав став центром.
У 1585 – на території колишнього детинця було споруджено замок, а Переяславу, першому з міст на Лівобережній Україні, надано Магдебурзьке право.
Найважливіша подія, що пов'язана не тільки з місто а і з усією країною відбулася в 1654 році, коли в січні відбулася Переяславська рада, що на довгі роки змінила ход історії – було підписано історичний акт про "об’єднання" України з Росією. Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії.
Як ви відноситеся до цієї події? До Богдана Хмельницького? Чи був в нього вибір?
Усю свою історію місто носило ім'я Переяслав. Приставку Хмельницький місту додали 12 жовтня 1943, після відступу нацистських окупантів та відновлення радянського панування. Зміну пояснили метою «вшанування пам'яті великого сина українського народу, державного діяча і полководця України Богдана Хмельницького».
У 2000 року місцева влада спробувала ініціювати повернення місту назви Переяслав. Планували провести місцевий референдум разом з усеукраїнським, але його заблокували комуністи.
26 жовтня 2017 року, у сесійній залі Переяслав-Хмельницької міської ради відбулось перше пленарне засідання 44-ї чергової сесії 7-го скликання. Депутати міської ради результативно проголосували за повернення історичної назви місту Переяслав.
Наразі місто є одним з туристичних центрів Київщини.В Переяславі сконцентровано 27 музеїв, це майже по музею на тисячу осіб і більше 60-ти пам’ятників історії державного значення. Серед них – музей хліба, транспорту, рушників, кераміки, ікон, бджільництва, обрядів і навіть космонавтики, з оригінальними експонатами, що побували в космосі. Вони об’єднані в історико-етнографічний заповідник “Переяслав”, який налічує 176 тисяч експонатів музейного фонду.
Але ж повернемося до бродіння містом.
Музей військової техніки поряд з меморіалом " Курган Слави". Черговий кам'яний фалос. Від техніки вже лише корпуси залишились. Та і ті пом'яті дуже.
Симпатична будівля пожежної станції.
Будівля синагоги в Переяславі-Хмельницькому побудована на поч. XX ст. Це єдина збережена єврейська культова споруда міста, хоча в кінці XIX ст. населення Переяслава наполовину складалося з євреїв. З радянських часів в будівлі розміщується Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, на якій виробляються вироби художнього ткацтва і вишивки ручної роботи (рушники, вишиванки та ін.). Проводяться екскурсії.
Прогулялися трохи по вулиці Михайла Сікорського.
Храм на честь Успіння Божої Матері ( Успенський собор) — храм, збудований у 1896 році у Переяславі, замість старого дерев'яного храму. Офіційного пам'яткоохоронного статусу не має.
На цьому місці 1596 р. коштом Костянтина Острозького було збудовано перший Успенський храм. Той храм пам'ятав Переяславську раду. Храм згорів 1655 року.
На його місці в 1760 році збудували великий дерев'яний храм з дев'ятьма візантійськими банями. Але в 1825 році його було значно перероблено. Тарас Шевченко, що змальовував пам'ятки міста, так писав про ці переробки: «неможливо дивитись на нього, а не лише малювати».
Зрештою 1896 року, за проектом видатного архітектора Володимира Ніколаєва було споруджено існуючий храм. Храм споруджено у поширеному тоді «цегляному стилі». Домінує історизм.
Посиділи трохи, перепочили. Попили води з місцевої колонки. Сходили в туалет поряд з церквою.
Поруч, 25 травня 1982 року встановлено пам'ятний знак «Навіки разом» на честь 325-річчя возз'єднання України з Росією (Хоча яка нафіг Роіся в 1654 році? Московія). Думаю окрім декомунізації нам потрібна і деколонізація.. Бо це пиздець.
Поруч з пам'ятником можна зустріти таке. Як думаєте, що б було, якщо б на перших виборах Президента України переміг В'ячеслав Чорновіл?
Пішли далі по вулиці Сікорського.
Михайлівський монастир — визначна архітектурна та історична пам'ятка XVIІI–XIX ст. Михайлівська церква була збудована у 1743-1750 роках. Це одна із найстаріших будівель Переяслава.
На фото Михайлівська церква. Те, що знизу.
Споруджена у 1743-1750 роках Михайлівська соборна церква монастиря належить до типу зальних, безкупольних. Кам'яна, тинькована, в плані близька до тридільного типу. Видовжений прямокутний основний простір перекритий напівциркульним склепінням із розпалубками, до нього примикають гранчасті апсида і бабинець, перекриті зімкнутими склепіннями. Споруда накрита двосхилим дахом. Стіни розчленовані пілястрами, прорізані вікнами, які увінчані фронтончиками з ліпниною. По периметру церква оперезана фризом, прикрашеним керамічними розетками. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII–XIX ст., які належать до київської школи живопису.
Те що зверху - макет Михайлівського собору, що був розташований на цьому місці який був зруйнований при навалі хана Батия у 1239 році.
Залишки собору можна побачити в підвалі церкви.
Від монастиря недалеко до річки Трубіж. Погуляли вздовж неї.
Бобрів не бачили, але вони є. Метр Подерв'янський зацінив би.
Погуляли назад в місто. Підлітки сидять у вікні недобудованої будівлі музею Михайла Сікорського, що був директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 1979 року Переяслав-Хмельницький історичний музей) з 1951 до 2008 року. 57 років!
Враховуючи стан будівлі місто не скоро отримає свій 28 музей.
Побродили ще трохи в пошуках чогось цікавого.
Вулиця Богдана Хмельницького навпроти Переяславської районної державної адміністрації.
Ще один ганебний пам'ятник. Цього разу встановлений на честь 300-річчя "воз'єднання" з братами нашими меншими.
Ми ще погуляли трохи менш історичними районами міста, сходили до фірмового магазину Переяславського м'ясокомбінату, повернулися на автовокзал і рушили далі.
Нас почав наздоганяти дощ, але це вже зовсім інша історія. Розкажу колись. Буде цікаво, сподіваюся, не перемикайтеся.
no subject
2021-04-04 20:12 (UTC)Те що в храмі діараму зробили, наскільки мені відомо, врятувало той храм від знищення (чи перетворення в свинарник, чи щось схоже). Тому діарама - то не найбільше зло. Хоча було б непогано, наприклад, зараз храм до ПЦУ передати, а діараму перенести кудись.
І ДЕ ви знайшли громадський туалет???
no subject
2021-04-04 20:33 (UTC)