Про мороз

[falkoner]

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

Морозило сьогодні трохи. Але находили 16,5 кілометрів.

Я дуже теплолюбна тваринка, тож те, що Оленка змогла мене витягнути на вулицю при -19 є майже подвигом.
Але як виявилося, що якщо гарно екіпіруватися (термуха, балаклава, хороша куртка), то на вулиці не так і некомфортно. Спочатку думали просто просто прогулятися трохи лісом, але сталося так, що проходили 4,5 години і добралися до озера Алмазного.
Прямо біля під'їзду погода натякала...



Іншим шоком для мене стало те, що в лісі виявилося купа людей. Тут і просто гуляли, і бігали, і на санках і лижах каталися . Навіть велосипедистів немало зустріли. З одної сторони тішить така самосвідомість киян... але з іншого боку я в ліс від тих людей і тікав же)).



Всі кольори зими.



Чи не головним фактором, що витягнув мене на вулицю було сонечко. І блакитне небо... Я зараз дуже не часто беру камеру до рук, але пофоткати в такий красивий зимовий день дуже вже хотілося.



Зимовий ліс - прекрасний.






Народ розважається як може). Дочекалися справжнього снігу.








На відміну від минулого разу , до озера Алмазного ми добралися шляхом, що проходив далеченько від кладовища. А нові дороги - то завжди нові враження).






Озеро нас зустріло ось так. Мають же люди час і натхнення.



Ходили по воді.... По от такій. Лід товстий. Сантиметрів 5, але в певних місцях тріщав трохи... тож далеко від берега не заходили. До того ж в мене якийсь підсвідомий страх провалитися в крижану воду... не знаю чому.



А взагалі — мальовничі місця. Незважаючи навіть на індастріал на дальньому плані.












От так зараз виглядає поверхня озера Алмазне... казково, правда?



Окремо фотогенічно також виглядав очерет. Провів фотосесію йому невелику.



Прості дровеняки сковані льодом набувають містичного вигляду.



На кладочки ставати стрьомно) . Простіше підійти до них по поверхні льоду.






От і один з велосипедистів. Дядько приїхав пробурити лунки і потикати в них ехолотом. Повернеться з вудкою. От чого я ніяк не можу зрозуміти, так це зимової рибалки. Може я просто скільки випити не можу...



Сонце почало котитися до горизонту. Пора додому.






Дорога назад виявилася швидшою, по перше ми знали вже дорогу назад, по друге до міста , тобто до цивілізації, звернули раніше, а по третє температура знову стала знижуватися, після того, як полуденне сонце трохи прогріло повітря.



Хто загубив?)



Цікавий такий мурал... дивно , що я не помічав його раніше. Ходив повз цю стіну точно кілька разів.Чи може намалювали нещодавно...



Ну і трохи прекрасного аматорського благоустрою вам...



Прогулялися гарно, зимовий ліс просто супер... але досить вже). Давайте літечка.