Про Барселону. Частина третя. Музеями
Saturday, 18 April 2020 13:28![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЛюблю хокей, люблю спідвей,
Але найбільш люблю музей!
Це і майданчик, це і трек,
Знайдеш тут класику й хайтек.
Але найбільш люблю музей!
Це і майданчик, це і трек,
Знайдеш тут класику й хайтек.
Про Барселону. Частина перша. Мрія
Про Барселону. Частина друга. Крокуючи
Отож як, я і писав в кінці минулого посту ми вирушили до Національного музею мистецтва Каталонії (MNAC/ Museu Nacional d´Art de Catalunya). Поки Оленка отримувала безкоштовні квитки по нашим Barcelona card я курив і порушував закон. Прямо на сходах перед входом в музей купив в якогось негра магнітик у вигляді "Ящірки Гауді". 2 євро). В офіційних сувенірних крамничках ціни стартують від 5 ойро. Торгівля з землі в Барселоні заборонена, і до того ж обіцяють карати штрафами як продавців , так і покупців. Так що відчув себе прям ганстером.
А повний квиток до музею коштує 12 євро, доречі.
Музей вразив. Масштабами, підбіркою і розміщенням експонатів. Я ламер в історії мистецтва ( тим більше Каталонського), суджу з точку зору звичайної людини. Вразила експозиція сакрального мистецтва. Все таки католицизм і часто притаманна йому готика - велика сила.
Капітель доставив)) Чомусь мені ці люди лінівців нагадують)).
Будівля музею - сама по собі витвір мистецтва.
Гауді комплексно підходив до своїх творінь. Ці меблі — також робота славнозвісного каталонця.
До чого важко звикнути під час відвідування іноземних музеїв? Ну от наприклад. Ідеш собі такий, матиляєш фотоапаратом, аж тут — хуяк... і картина Сальвадора Далі. Без скла, без охорони, без натовпів хіпстерів. От до такої буденності звикнути важко.
В усіх цих національних музеях нам з Оленкою завжди найцікавішими є відділи з сучасним мистецтвом.
Агітплакати - то взагалі Оленчина любов ( і робота).
І знову йдеш такий... а тут в куточку просто собі картина Пікассо вісить...
Трошки позитиву в контексті сьогодняшньої пандемії). Головне не сумувати.
На скільки я пам'ятаю - це не Гауді, але також вражає.
Отак от.
Окремою цікавою атракцією в музеї є оглядовий майданчик на даху. Вхід сюди оплачується окремо ( 2 ойро) . Для власників Барселона Карт - безкоштовно.
І сюди піднятися варто, бо види звідси шикарні.
Панорамка ось вам. Клікається, звичайно.
Варто відзначити, що це не обмежений оглядовий майданчик. Прогуляти по даху можна по всьому периметру будівлі. Тобто огляд на всі 360 градусів).
Видно звідси все місто, от наприклад вдалині видніються Храм Святого сімейства , знаменита Саграда Фамілія ( La Sagrada Família) і більш хайтековий символ Барселони - Важа Аґбар ( Torre Glòries).
Якщо дивитися на південь, то видно пагорб Монжyїк (Montjuїc) з футуристичною спорудою на ньому . Це
Телекомунікаційна вежа Монжуік ( Torre de Comunicacions de Montjuic). Ми спочатку думали, що це факел для Олімпійського вогню, бо поряд знаходиться Олімпійський стадіон ім. Люїса Кумпаньша (Estadi Olímpic Lluís Companys) і Палац спорту Сант Жорді ( Palau Sant Jordi) основні об'єкти місцевої олімпіади 1992 року.
Так от, про телевежу.
Будівництво телевежі було розпочато в 1989 році і її урочисте відкриття відбулося за три роки — до початку Олімпійських ігор. Її висота становить 136 метрів. Архітектором споруди, створеного в стилі нео-футуризм, виступив Сантьяго Калатрава (Santiago Calatrava Valls) . Вежа з нержавіючої сталі була побудована в Олімпійському парку для потреб телерадіомовної компанії Telefónica і уособлює собою спортсмена, який тримає Олімпійський вогонь. Інші тлумачення форми вежі - хвіст кита, що входить в воду, і стріла на тятиві натягнутого лука. Тінь, що відкидається шпилем башти, служить стрілкою сонячного годинника.
А це, власне, Олімпійський стадіон.
Покинувши музей ми вирішили прогулятися по пагорбу Montjuїc. Рухалися в сторону тутешньої канатної дороги Telefèric de Montjuïc ( Доречі, бачите, літера " ї" не така вже і унікальна, як думає більшість українців). По дорозі за браком часу не зайшли до Каталонського Археологічного музею ( Museu d'Arqueologia de Catalunya MAC) і до фундації Жуана Міро ( Fundació Joan Miró) — музею сучасного мистецтва. Наші карти дозволяли безкоштовних вхід туди, але день не резиновий, вирішили сходити по можливості "потім". Звичайно ж не пішли)).
Так от, про канатну дорогу Монжуїк. Квитки на неї зовсім не дешеві . 8,9 Євро в одну і 13,5 євро в дві сторони.Барселона карт давала якусь знижку. Чи то 10, чи то 15 %. Дорогувато, але поїхали.
Канатна дорога Teleferic de Montjuic це гондольний підйомник, проведений на гору Монжуїк. Канатна дорога була введена в експлуатацію в 1970 році. З жовтня 2004 по травень 2007 року був на капітальний ремонт для того, щоб збільшити пропускну здатність. Довжина канатної дороги Teleférico de Montjuïc - 752 метра.
Канатка має три станці - початкову на Avinguda Miramar, проміжну Mirador , поряд знаходиться оглядовий майданчик Mirador de l’Alcalde ( безкоштовний) і кінцеву, найвищу Castell de Montjuïc, яка знаходиться біля входу в Фортецю Монжуїк, куди ми , власне і добиралися.
Скажу чесно. На мій погляд то зовсім не коштує таких грошей. Якихось собливих видів не побачите. Приблизно те само можна подивитися і з самого пагорбу безкоштовно. До фортеці можна дійти і пішечки, кому важко - сюди ходить автобус муніципальний (№150).Ще сюди ходить фунікулер (Funiculаr de Montjuïc), але коли ми відвідували Барселону, то він був на профілактиці.
Тож якщо вирішите зекономити на поїздці на канатній дорозі Монжуїк, то особливо нічого не втратите.
Ми ж вирішили зекономити на вході до фортеці ( Castell de Montjuïc) по 5 євро ( подивилися в інтернетах, що в середині доволі пустувато) і прогулятися тільки навколо фортечних стін.
Сучасна фортеця з'явилася на горі Монтжуїк в 1640 році, під час повстання каталонців проти Габсбургів. На початку війни за іспанську спадщину (1705) захоплена англійцями на чолі з графом Пітерборо. Через рік відвойована іспанцями.
В середині XVIII століття Монтжуікская фортеця була реконструйована. Між 1779 р і 1799 були проведені нові фортифікаційні роботи, в результаті яких фортеця отримала сучасний вигляд. У ті роки були розширені казарми, викопаний рів. Артилерійське озброєння фортеці стало включати не менше 120 знарядьгармат. У лютому 1808 року фортецею Монтжуїк оволоділи війська Наполеона під командуванням полковника Флорешти.
Глава каталонського уряду Луїс Компаніс був розстріляний в фортеці 15 жовтня 1940 року.
До 1960 року фортеці використовувалася режимом Франко як військова в'язниці.
У 1963 році на території фортеці було відкрито військовий музей. У 2007 році фортеця перейшла в розпорядження муніципальної влади Барселони.
Звідси відкривається шикарний вид на море і порт Барселони ( Port de Barcelona).
Круто сидіти тут на заході сонця і слідкувати за літаками, що один за одним летять в місцевий аеропорт. Після карантину летітимуть. Та і сидіти там можна буде після карантину.
Обійшли фортецю по колу. Навколо неї парк, більше схожий на ліс).
Назад в місто ми вибиралися вже автобусом. Попрямували до Музею дизайну в Барселоні (Museu del Disseny de Barcelona).
Просто він працював довше всіх, в нас туди був безкоштовний вхід з Барселона Карт (звичайний прайс - 6 євро), а в кабак і спатки ще не хотілося.
Але не пожалкували жлдного разу, бо музей виявився шикарним.
Перший поверх присвяченій рекламі. Мені дуже цікаво було з професійної точки зору).
Особливо весело, коли знаходиш якийсь відомий бренд і дивишся на рекламу його майже столітньої давності.
Другий поверх присвячений промисловому дизайну. Тут я також підхопив кілька цікавих ідей. Вже з конструкторської точки зору.
Ми думали справитися за годинку, але ледве встигли до закриття. Багато цікавого. Від дизайну керамічної плитки, до зміни можи на нижню білизну.
І тут Пікассо.
Плакати і афіші присвячені Олімпійським іграм , що пройшли в Барселоні в 1992 році.
Але пора покидати приміщення, в якому , доречі, розміщено і бібліотеку і купу арт майстерень та конференц залів.
Ну і як же без фото. Вежа Аґбар ( Вежа вод Барселони, Torre Aigües de Barcelona ) — побудована в 2004. Вежа офіційно відкрита королем Іспанії Хуаном Карлосом I 16 вересня 2005. Проект було розроблено французьким архітектором Жаном Нувелем у співпраці з іспанською фірмою «b720 Arquitectos» і побудовано компанією Dragados. Будинок носить назву свого власника холдинґової компанії «Ґруп Аґбар» і є головним офісом компанії по водопостачанню «Айгуас да Барселона».
Висота 33-поверхової будівлі становить 144,44 м.
Таким було закінчення цього довго, але цікавого дня.
Наступного дня було не менш захопливо. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
А повний квиток до музею коштує 12 євро, доречі.
Музей вразив. Масштабами, підбіркою і розміщенням експонатів. Я ламер в історії мистецтва ( тим більше Каталонського), суджу з точку зору звичайної людини. Вразила експозиція сакрального мистецтва. Все таки католицизм і часто притаманна йому готика - велика сила.
Капітель доставив)) Чомусь мені ці люди лінівців нагадують)).
Будівля музею - сама по собі витвір мистецтва.
Гауді комплексно підходив до своїх творінь. Ці меблі — також робота славнозвісного каталонця.
До чого важко звикнути під час відвідування іноземних музеїв? Ну от наприклад. Ідеш собі такий, матиляєш фотоапаратом, аж тут — хуяк... і картина Сальвадора Далі. Без скла, без охорони, без натовпів хіпстерів. От до такої буденності звикнути важко.
В усіх цих національних музеях нам з Оленкою завжди найцікавішими є відділи з сучасним мистецтвом.
Агітплакати - то взагалі Оленчина любов ( і робота).
І знову йдеш такий... а тут в куточку просто собі картина Пікассо вісить...
Трошки позитиву в контексті сьогодняшньої пандемії). Головне не сумувати.
На скільки я пам'ятаю - це не Гауді, але також вражає.
Отак от.
Окремою цікавою атракцією в музеї є оглядовий майданчик на даху. Вхід сюди оплачується окремо ( 2 ойро) . Для власників Барселона Карт - безкоштовно.
І сюди піднятися варто, бо види звідси шикарні.
Панорамка ось вам. Клікається, звичайно.
Варто відзначити, що це не обмежений оглядовий майданчик. Прогуляти по даху можна по всьому периметру будівлі. Тобто огляд на всі 360 градусів).
Видно звідси все місто, от наприклад вдалині видніються Храм Святого сімейства , знаменита Саграда Фамілія ( La Sagrada Família) і більш хайтековий символ Барселони - Важа Аґбар ( Torre Glòries).
Якщо дивитися на південь, то видно пагорб Монжyїк (Montjuїc) з футуристичною спорудою на ньому . Це
Телекомунікаційна вежа Монжуік ( Torre de Comunicacions de Montjuic). Ми спочатку думали, що це факел для Олімпійського вогню, бо поряд знаходиться Олімпійський стадіон ім. Люїса Кумпаньша (Estadi Olímpic Lluís Companys) і Палац спорту Сант Жорді ( Palau Sant Jordi) основні об'єкти місцевої олімпіади 1992 року.
Так от, про телевежу.
Будівництво телевежі було розпочато в 1989 році і її урочисте відкриття відбулося за три роки — до початку Олімпійських ігор. Її висота становить 136 метрів. Архітектором споруди, створеного в стилі нео-футуризм, виступив Сантьяго Калатрава (Santiago Calatrava Valls) . Вежа з нержавіючої сталі була побудована в Олімпійському парку для потреб телерадіомовної компанії Telefónica і уособлює собою спортсмена, який тримає Олімпійський вогонь. Інші тлумачення форми вежі - хвіст кита, що входить в воду, і стріла на тятиві натягнутого лука. Тінь, що відкидається шпилем башти, служить стрілкою сонячного годинника.
А це, власне, Олімпійський стадіон.
Покинувши музей ми вирішили прогулятися по пагорбу Montjuїc. Рухалися в сторону тутешньої канатної дороги Telefèric de Montjuïc ( Доречі, бачите, літера " ї" не така вже і унікальна, як думає більшість українців). По дорозі за браком часу не зайшли до Каталонського Археологічного музею ( Museu d'Arqueologia de Catalunya MAC) і до фундації Жуана Міро ( Fundació Joan Miró) — музею сучасного мистецтва. Наші карти дозволяли безкоштовних вхід туди, але день не резиновий, вирішили сходити по можливості "потім". Звичайно ж не пішли)).
Так от, про канатну дорогу Монжуїк. Квитки на неї зовсім не дешеві . 8,9 Євро в одну і 13,5 євро в дві сторони.Барселона карт давала якусь знижку. Чи то 10, чи то 15 %. Дорогувато, але поїхали.
Канатна дорога Teleferic de Montjuic це гондольний підйомник, проведений на гору Монжуїк. Канатна дорога була введена в експлуатацію в 1970 році. З жовтня 2004 по травень 2007 року був на капітальний ремонт для того, щоб збільшити пропускну здатність. Довжина канатної дороги Teleférico de Montjuïc - 752 метра.
Канатка має три станці - початкову на Avinguda Miramar, проміжну Mirador , поряд знаходиться оглядовий майданчик Mirador de l’Alcalde ( безкоштовний) і кінцеву, найвищу Castell de Montjuïc, яка знаходиться біля входу в Фортецю Монжуїк, куди ми , власне і добиралися.
Скажу чесно. На мій погляд то зовсім не коштує таких грошей. Якихось собливих видів не побачите. Приблизно те само можна подивитися і з самого пагорбу безкоштовно. До фортеці можна дійти і пішечки, кому важко - сюди ходить автобус муніципальний (№150).Ще сюди ходить фунікулер (Funiculаr de Montjuïc), але коли ми відвідували Барселону, то він був на профілактиці.
Тож якщо вирішите зекономити на поїздці на канатній дорозі Монжуїк, то особливо нічого не втратите.
Ми ж вирішили зекономити на вході до фортеці ( Castell de Montjuïc) по 5 євро ( подивилися в інтернетах, що в середині доволі пустувато) і прогулятися тільки навколо фортечних стін.
Сучасна фортеця з'явилася на горі Монтжуїк в 1640 році, під час повстання каталонців проти Габсбургів. На початку війни за іспанську спадщину (1705) захоплена англійцями на чолі з графом Пітерборо. Через рік відвойована іспанцями.
В середині XVIII століття Монтжуікская фортеця була реконструйована. Між 1779 р і 1799 були проведені нові фортифікаційні роботи, в результаті яких фортеця отримала сучасний вигляд. У ті роки були розширені казарми, викопаний рів. Артилерійське озброєння фортеці стало включати не менше 120 знарядьгармат. У лютому 1808 року фортецею Монтжуїк оволоділи війська Наполеона під командуванням полковника Флорешти.
Глава каталонського уряду Луїс Компаніс був розстріляний в фортеці 15 жовтня 1940 року.
До 1960 року фортеці використовувалася режимом Франко як військова в'язниці.
У 1963 році на території фортеці було відкрито військовий музей. У 2007 році фортеця перейшла в розпорядження муніципальної влади Барселони.
Звідси відкривається шикарний вид на море і порт Барселони ( Port de Barcelona).
Круто сидіти тут на заході сонця і слідкувати за літаками, що один за одним летять в місцевий аеропорт. Після карантину летітимуть. Та і сидіти там можна буде після карантину.
Обійшли фортецю по колу. Навколо неї парк, більше схожий на ліс).
Назад в місто ми вибиралися вже автобусом. Попрямували до Музею дизайну в Барселоні (Museu del Disseny de Barcelona).
Просто він працював довше всіх, в нас туди був безкоштовний вхід з Барселона Карт (звичайний прайс - 6 євро), а в кабак і спатки ще не хотілося.
Але не пожалкували жлдного разу, бо музей виявився шикарним.
Перший поверх присвяченій рекламі. Мені дуже цікаво було з професійної точки зору).
Особливо весело, коли знаходиш якийсь відомий бренд і дивишся на рекламу його майже столітньої давності.
Другий поверх присвячений промисловому дизайну. Тут я також підхопив кілька цікавих ідей. Вже з конструкторської точки зору.
Ми думали справитися за годинку, але ледве встигли до закриття. Багато цікавого. Від дизайну керамічної плитки, до зміни можи на нижню білизну.
І тут Пікассо.
Плакати і афіші присвячені Олімпійським іграм , що пройшли в Барселоні в 1992 році.
Але пора покидати приміщення, в якому , доречі, розміщено і бібліотеку і купу арт майстерень та конференц залів.
Ну і як же без фото. Вежа Аґбар ( Вежа вод Барселони, Torre Aigües de Barcelona ) — побудована в 2004. Вежа офіційно відкрита королем Іспанії Хуаном Карлосом I 16 вересня 2005. Проект було розроблено французьким архітектором Жаном Нувелем у співпраці з іспанською фірмою «b720 Arquitectos» і побудовано компанією Dragados. Будинок носить назву свого власника холдинґової компанії «Ґруп Аґбар» і є головним офісом компанії по водопостачанню «Айгуас да Барселона».
Висота 33-поверхової будівлі становить 144,44 м.
Таким було закінчення цього довго, але цікавого дня.
Наступного дня було не менш захопливо. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
