Про тишу

[falkoner]

Весна на цвинтарі – не найкраща пора...
Жінки починали плакати, а чоловіки
Відчували, як тихо згасають зірки...

Субота. 29 лютого, день, який буває раз на чотири роки. Ukrainer організував фотопроєкт "366-й день України" . Зручно підвернулося. Оленка якраз працювати збиралася, тож я взяв камеру і звалив надвір, щоб не заважати їй. Особливого плану ,куди ж піти не було, не було, але по дорозі до метра мені прийшла "геніальна" ідея. Поїхати до Київського крематорія, тим більше, що я там ніколи не був , хоч і давно вже збирався.

Метро "Палац Україна" і відносно новий мурал поруч, присвячений героїчному бою під Крутами в 1918 році.



По вулиці Єжи Ґедройця спустився в до вулиці Байкової.



По ній вже пішов до крематорію.
Своєю назвою Байкове кладовище зобов'язано генералу Сергію Байкову. Він був одним з учасників Російсько-Французької війни в 1812-му і воював проти армії Наполеона. А в 1828-му, вже під час російсько-турецької війни, Байков отримав поранення і прибув на лікування до Києва. Пізніше оселився в районі Липок на Печерську і прикупив собі хутір на правому березі річки Либідь, в акурат між горою і Протасовим яром. І хутір, і прилеглу гору стали називати Байковими. А ще пізніше частину цієї самої гори київська влада виділила під нове кладовище.
Ще у 1833 році ліворуч від нинішньої Байкової вулиці було відведено місце для поховань мешканців Києва різних сповідань – православних, католиків, лютеран. Нове кладовище деякий час називалося "Новостроєнським", але простий люд все одно вперто називав його "Байковим", пізніше ця назва таки закріпилася офіційно.



Крематорій і коломбаріум на Байковому кладовищі було побудовано в 1975 році в дусі модної тоді ультрасучасної архітектури за проектом Авраама Мілецького. За його задумом до крематорію мала вести "Дорога скорботи" уздовж якої художники Ада Рибачук і Володимир Мельниченко створили Стіну пам’яті з оригінальною монументальною композицією. Але сюжет композиції надто вже різнився від соцреалізму і витвір мистецтва знищили забетонувавши його.
Вже від час незалежної України " Стіну" пробували відновити, але шансів мало...






Походив навколо, пофографував будівлю з різних ракурсів.
Крематоріїв , як і колумбаріїв , власне, в Україні зараз три. В Києві ( перший з'явився і найбільш цікавий з архітектурної точки зору) в Харкові і Одесі. Думаю скоро їх має стати більше... бо і земля доволі дорога і виділяти її під кладовища не надто раціонально , ну і кремація значно дешевше "традиційних" православних похорон. До того ж , немає ніяких проблем з точки зору християнської моралі. Католики ( ну і Греко-Католики з ними) і Православні церкви не забороняють обряд кремації.









І не тільки її пофотографував.



З одної сторони будівлі похорон, з іншої фотосесія...Життя продовжується в Instsgram... Або можна так " Чи є життя після селфі?"...



Піднявся на найвищу терасу коломбаріума і рушив в зворотню путь. Повертатися назад вирішив територією кладовища.



Багато цікавих пам'ятників побачив, могил відомих людей. Треба буде зайти як небуть сюди ретельніше побродити. Атмосферно тут...



По трохи добрів до Центральної алеї кладовища, так званої Алеї слави. Саме тут поховано багато відомих українців. При вході мапа кладовища, правила користування, прохання "шанувати пам'ять померлих".
Я трошки прогулявся алеєю, тільки до Воздвиженської церкви дійшов, але все одно побачив купу знайомих призвіщ.
Офіційно саме Алея слави — єдине місце на всьому Байковому кладовищі, де ще виділяються ділянки під нові поховання. Але тільки для видатних особистостей.
Також офіційно проводяться підпоховання до родичів.



Пам'ятаєте про "шанувати пам'ять"? От працівники "Спецкомбінату" ( жах, яка назва) і шанують. Смітники Урни біля склепу.



Вичитав на карті, що на Байковому кладовищі знаходиться могила Лесі Українки. Вирішив сходити глянути.
Могила національної героїні, найвідомішої української поетеси, в Незалежній Україні, в Києві... виглядає так... По іншому назвати це як "йобаний сором" я не можу(((.
Проєт створення Національного Пантеону тепер підтримую всіма силами.



Але то таке.. життя триває. Завтра весна. Дожили...