Про південь. Частина перша. Каньйони
Wednesday, 18 December 2019 13:48![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerСтеп і степ, один без краю,
Аж до моря берегів,
Без озер, річок, без гаю,
Тільки з купами стогів.
Аж до моря берегів,
Без озер, річок, без гаю,
Тільки з купами стогів.
Ну ось добрався по трошки і до літніх фоток.
Цього року , на Трійцю (багато вихідних підряд), ми з Оленкою знову вирушили на південь України.
Минулого року ми вже катали до Миколаєва і Херсону. але тоді ми за межі міст не вибиралися. А навколо там же так багато цікавого.
Спочатку ми вирішили долучитися до туру київської турфірми, в маршрут якої входили багато об'єктів, що нас цікавлять. Нажаль, група не назбиралася і тур було скасовано. Але нас так просто не зупинити, до того ж квитки на поїзд в нас вже були. Тож ми забронювали собі самостійно житло в Херсоні і покупляти собі цікаві нам тури в місцевих. ХерсON - дуже раджу, якщо шукаєте собі туроператора по херсонщині, але сподіваюся, що вони зроблять собі сайт нормальною мовою, нарешті.Цікаво, що багато екскурсій в них прописано українською. а сам сайт російською... хм.
З корабля на бал. Щоб не втрачати час і витрачатися на таксі, домовилися, що підсядемо до групи по дорозі, а саме біля залізничного вокзалу.
Приїхали (поїздки Укрзалізницею на південь, це завжди окрема історія), встигли сходити до магазину, загрузилися в доволі комфортабельний мікроавтобус і помчали в степ. Дивитися на каньйони.
Екскурсія, яку ми придбали на перший день включала в себе відвідування Арбузинського і Актівського каньйонів, а також Трикратського лісу.
Іхати довелося доволі довго, всю дорогу нас розважав розповідями про місцеву історію забавний ( в хорошому сенсі) екскурсовод Олександр ( прекрасне ім'я, я вважаю). Цікаво , що історію він розказував нормально, без імперських замашок, тобто казок. про те, що першими Південь України заселила Катерина ІІ ( чи який там її номер) не було. Російською він розмовляв з помітним українським акцентом, що також доволі забавляно. Ну і вчиться ( чи вчився) він на психолога, що також в розмові помітно було. І забавляло. Я не буду переказувати всі історії і байки, що були почуті, зазначу лише, що було цікаво, не монотонно, з жартами, прибаутками і всяке таке. Час дороги пролетів швидко, що характерезує екскурсовода тільки з найкращої сторони.
Перйою точкою нашої маленької подорожі став Арбузинський каньйон , який знаходиться у Миколаєвській області. По дну каньйону протікає річка Арбузинка.
Знаходиться він поруч ( відносно, звичайно) зі своїм більш відомим "братом" Актовим.
Актовський і Арбузинський каньйони знаходяться біля селищ Трикрати і Актово і входять до складу Національного природного парку "Бузький Гард".
Почати варто з меншого - Арбузинського каньйону. Пройти можна як внизу (якщо вода не сильно висока), так і вгорі. Скельна порода в каньйонах утворилася більше 4 млрд років тому. У Відні встановлені камені, що символізують усі континенти, і камінь від Європи був привезений саме з цього місця.
Скелі, вік яких налічує сотні тисяч років, на подив, зазнали мінімальних руйнувань. Протягом століть річка Південний Буг і безліч прилеглих потоків пробивали собі шлях крізь каміння, поступово вимиваючи ущелини. Так і виник Арбузинський каньйон. Місцеві жителі стверджують, що вулкан, який утворив це диво природи, ще не охолов, адже земля тут майже ніколи не промерзає, тому серед зими у каньйоні можна побачити фіалки.
Арбузинський каньйон завдовжки приблизно у півтора кілометра. Внизу розташовані величезні камені, які настільки омилися водою, що набули округлих форм і вкрилися багаторічним мохом. Схили створюють справжні скельні стіни зі зрізами, обривами. Давні скелі формують природний лабіринт, блукаючи у якому легко побачити різних представників флори і фауни. Тут трапляються як дрібні тварини – ондатри, кроти, ящірки, так і більші – дикі кабани та навіть олені. А ще у каньйоні можна знайти суницю.
Сукуленти окупували багато схилів.
Спустилися на дно канйону. Час купати каміння)).
Нагромадження каміння частво сворю силуети вичурних і дивних форм. Багато розщелин, печерок, " навісів".
Чимало валунів каньйону мають окремі назви, наприклад Кам'яний мішок, Тещин язик, та Сковорідка. Якщо вірити екскурсоводам, то тут також є давні жертовні камені, на яких відбувалися язичницькі ритуали. Але ми знаємо. що екскурсоводи ніколи не прикрашають історію! От ніколи-ніколи)).
Протислися.
Ну і як же без панорамки? Клікається
Пішли до пагорбу, над яким майорить прапор України.
Під ним нас вже чекав бусік, яким ми вирушили далі.
Їхати до Актового каньйону звідси недалечко, але ми зробили зупинку в селі Актово в садибі " Під лелекою".
Тут можна відпочити, перекусити, переночувати і придбати сувеніри . Я так розумію тут зупиняються більшість екскурсійних груп.
Мені сподобалося, дозволили ( тобто не звертали на нас уваги) їсти своє, а ми прикупили пивка і магнітик).
Такий от туалет. Запах відповідний, але як для літа півдня України - терпимо.
Посміявся з місцевих працівниць, які освіжалися у фонтані)). Як діти)
Ще короткий переїзд і от ми на одному зі схилів ( чи гребінь, чи берег? як воно в конйона називається?) Актівського каньйона- одного з найвідоміших в Україні.
Актівський каньйон — провал серед голого степу, гранична прірва в кристалічному щиті. Розташований на річці Мертвоводі, поблизу села Актового Вознесенського району Миколаївської області в Україні.
Складається з застарілих вивітрених гранітів, перерізаних Мертвоводом на глибину понад 40—50 метрів. Площа каньйону перевищує 250 гектарів. Являє собою унікальний комплекс гранітних скель, валунів та степової і водної екосистем, розміщений на одному з найстаріших клаптиків суші Євразії.
«Долина диявола», «Малий Крим» – саме так називають Актовський каньйон, який знаходиться у Миколаївській області. Гранітні валуни, стрімкі скелі, величезні кам'яні брили нависають над рікою Мертвовід, по якій, за легендою, скіфи спускали своїх правителів в останню путь. Припускають, що саме через цей ритуал ріка отримала таку назву.
Видовище неймовірне, видовище заворожує. Неможливо розказати про відчуття, які ти відчуваєш стоячі над прірвою... Краєвид навколо ніби то і простий ( степ і степ собі), але він не дає відірвати від себе погляд. Якби не екскурсовод, що періодично підганяв групу то зависли б ми тут на довго...
Панорамок вам.
На дні каньйону річка сворила невеличкий ставок, навколо якого, зважаючи на вихідний день було доволі багатолюдно. Місце є популярним серед місцевих.
Приїджають сюди компаніями, хто просто покупатися, хто побухати. Неподалік розташовано трохи альтанок.
Спекотно було. Тож нам дозволили махнутися скупатися. Благо, про те, щоб брати плавки і інші купальники попередили заздалегіть. Місць для передягання, правда. не передбачено, тож поколов я трохи жопу в кущах).
Спочатку трохи прогулялися вздовж дна каньйона до " секретного місця", яке, втім, виявилося зайнятим.
Але таки покупалися. Вода хоч і чиста, але зі специфічним запахом. Недаремно річку Мертвовід називають.
Таку похмуру назву річка Мертвовід отримала неспроста. У її долині знаходяться поховання скіфських царів. За одним із переказів, під час одного із татарських набігів місцеві жителі зварили отруйний відвар, який вилили у ріку. Татари скуштували води та усі померли. За іншою легендою, у цих місцях колись відбулась страшна битва запорізьких козаків з турками, після якої на плесі ріки лежало стільки тіл, що навіть не було видно води.
Трошки охолодилися у воді, підсохли і рушили далі.
Наступною точкою нашого маршруту було урочище Трикратський ліс, яке складається з урочищ Пасіка Василя і Лабіринт . Саме "Лабіринт" і став кінцевою ( ну, окрім повернення в Херсон) точкою нашого денного маршруту.
Місце унікальне.
Це не природне явище - на початку XIX століття ліс висадив граф Віктор Скаржинський, херсонський поміщик, губернський голова дворянства і знаменитий практик степового лісорозведення. До речі, в селі Трикрати досі збереглася садиба роду Скаржинських - атмосферна двоповерхова будівля, побудована ще в XVIII столітті.
Хто не зрозумів, повторю. Він створив ліс серед степу! Ліс! Серед засушливого степу!
Найцікавіше, що за легендою, він зробив це, щоб вразити свою дружину, яку кохав безумно, але вона не відповідала йому взаємністю.
Відмовившись від кар'єри військового, Скаржинський задумав влаштувати посеред миколаївських степів дендрологічний парк - привіз понад 200 сортів плодових дерев, саджанці дубів і тополь, туї і тюльпанового дерева, мімози і кедра. У парку розбили фонтани, проклали доріжки - завдяки заплутаній мережі алей частина Трикратський лісу отримала назву Лабіринт.
Йшли роки, і парк перетворився на справжній дикий ліс - тут можна зустріти бізонів, оленів, фазанів та інших представників лісової фауни. Наприклад, в Миронової гаю гніздяться сірі чаплі - це єдиний подібний місце на карті Миколаївської області. А ще в Трикратський лісі є цілий гай старовинних дубів - їх вік давно перевалив за сотню!
Зараз тут доволі чисто, береться символічна плата за вхід, за ці гроші працівники підтримують чистоту і роботу мережі рівчаків, завдяки якій ліс і виріс посеред засушливого степу.
Влаштували другий " привал"). Перекусили, трошки випили. Хто чаю. хто чогось міцнішого і вирушили назад до Херсону.
Особисто нас з Оленкою чекало ще поселення в хостел і два дні екскурсій Херсонщиною і Миколаївщино. Але то інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Іхати довелося доволі довго, всю дорогу нас розважав розповідями про місцеву історію забавний ( в хорошому сенсі) екскурсовод Олександр ( прекрасне ім'я, я вважаю). Цікаво , що історію він розказував нормально, без імперських замашок, тобто казок. про те, що першими Південь України заселила Катерина ІІ ( чи який там її номер) не було. Російською він розмовляв з помітним українським акцентом, що також доволі забавляно. Ну і вчиться ( чи вчився) він на психолога, що також в розмові помітно було. І забавляло. Я не буду переказувати всі історії і байки, що були почуті, зазначу лише, що було цікаво, не монотонно, з жартами, прибаутками і всяке таке. Час дороги пролетів швидко, що характерезує екскурсовода тільки з найкращої сторони.
Перйою точкою нашої маленької подорожі став Арбузинський каньйон , який знаходиться у Миколаєвській області. По дну каньйону протікає річка Арбузинка.
Знаходиться він поруч ( відносно, звичайно) зі своїм більш відомим "братом" Актовим.
Актовський і Арбузинський каньйони знаходяться біля селищ Трикрати і Актово і входять до складу Національного природного парку "Бузький Гард".
Почати варто з меншого - Арбузинського каньйону. Пройти можна як внизу (якщо вода не сильно висока), так і вгорі. Скельна порода в каньйонах утворилася більше 4 млрд років тому. У Відні встановлені камені, що символізують усі континенти, і камінь від Європи був привезений саме з цього місця.
Скелі, вік яких налічує сотні тисяч років, на подив, зазнали мінімальних руйнувань. Протягом століть річка Південний Буг і безліч прилеглих потоків пробивали собі шлях крізь каміння, поступово вимиваючи ущелини. Так і виник Арбузинський каньйон. Місцеві жителі стверджують, що вулкан, який утворив це диво природи, ще не охолов, адже земля тут майже ніколи не промерзає, тому серед зими у каньйоні можна побачити фіалки.
Арбузинський каньйон завдовжки приблизно у півтора кілометра. Внизу розташовані величезні камені, які настільки омилися водою, що набули округлих форм і вкрилися багаторічним мохом. Схили створюють справжні скельні стіни зі зрізами, обривами. Давні скелі формують природний лабіринт, блукаючи у якому легко побачити різних представників флори і фауни. Тут трапляються як дрібні тварини – ондатри, кроти, ящірки, так і більші – дикі кабани та навіть олені. А ще у каньйоні можна знайти суницю.
Сукуленти окупували багато схилів.
Спустилися на дно канйону. Час купати каміння)).
Нагромадження каміння частво сворю силуети вичурних і дивних форм. Багато розщелин, печерок, " навісів".
Чимало валунів каньйону мають окремі назви, наприклад Кам'яний мішок, Тещин язик, та Сковорідка. Якщо вірити екскурсоводам, то тут також є давні жертовні камені, на яких відбувалися язичницькі ритуали. Але ми знаємо. що екскурсоводи ніколи не прикрашають історію! От ніколи-ніколи)).
Протислися.
Ну і як же без панорамки? Клікається
Пішли до пагорбу, над яким майорить прапор України.
Під ним нас вже чекав бусік, яким ми вирушили далі.
Їхати до Актового каньйону звідси недалечко, але ми зробили зупинку в селі Актово в садибі " Під лелекою".
Тут можна відпочити, перекусити, переночувати і придбати сувеніри . Я так розумію тут зупиняються більшість екскурсійних груп.
Мені сподобалося, дозволили ( тобто не звертали на нас уваги) їсти своє, а ми прикупили пивка і магнітик).
Такий от туалет. Запах відповідний, але як для літа півдня України - терпимо.
Посміявся з місцевих працівниць, які освіжалися у фонтані)). Як діти)
Ще короткий переїзд і от ми на одному зі схилів ( чи гребінь, чи берег? як воно в конйона називається?) Актівського каньйона- одного з найвідоміших в Україні.
Актівський каньйон — провал серед голого степу, гранична прірва в кристалічному щиті. Розташований на річці Мертвоводі, поблизу села Актового Вознесенського району Миколаївської області в Україні.
Складається з застарілих вивітрених гранітів, перерізаних Мертвоводом на глибину понад 40—50 метрів. Площа каньйону перевищує 250 гектарів. Являє собою унікальний комплекс гранітних скель, валунів та степової і водної екосистем, розміщений на одному з найстаріших клаптиків суші Євразії.
«Долина диявола», «Малий Крим» – саме так називають Актовський каньйон, який знаходиться у Миколаївській області. Гранітні валуни, стрімкі скелі, величезні кам'яні брили нависають над рікою Мертвовід, по якій, за легендою, скіфи спускали своїх правителів в останню путь. Припускають, що саме через цей ритуал ріка отримала таку назву.
Видовище неймовірне, видовище заворожує. Неможливо розказати про відчуття, які ти відчуваєш стоячі над прірвою... Краєвид навколо ніби то і простий ( степ і степ собі), але він не дає відірвати від себе погляд. Якби не екскурсовод, що періодично підганяв групу то зависли б ми тут на довго...
Панорамок вам.
На дні каньйону річка сворила невеличкий ставок, навколо якого, зважаючи на вихідний день було доволі багатолюдно. Місце є популярним серед місцевих.
Приїджають сюди компаніями, хто просто покупатися, хто побухати. Неподалік розташовано трохи альтанок.
Спекотно було. Тож нам дозволили махнутися скупатися. Благо, про те, щоб брати плавки і інші купальники попередили заздалегіть. Місць для передягання, правда. не передбачено, тож поколов я трохи жопу в кущах).
Спочатку трохи прогулялися вздовж дна каньйона до " секретного місця", яке, втім, виявилося зайнятим.
Але таки покупалися. Вода хоч і чиста, але зі специфічним запахом. Недаремно річку Мертвовід називають.
Таку похмуру назву річка Мертвовід отримала неспроста. У її долині знаходяться поховання скіфських царів. За одним із переказів, під час одного із татарських набігів місцеві жителі зварили отруйний відвар, який вилили у ріку. Татари скуштували води та усі померли. За іншою легендою, у цих місцях колись відбулась страшна битва запорізьких козаків з турками, після якої на плесі ріки лежало стільки тіл, що навіть не було видно води.
Трошки охолодилися у воді, підсохли і рушили далі.
Наступною точкою нашого маршруту було урочище Трикратський ліс, яке складається з урочищ Пасіка Василя і Лабіринт . Саме "Лабіринт" і став кінцевою ( ну, окрім повернення в Херсон) точкою нашого денного маршруту.
Місце унікальне.
Це не природне явище - на початку XIX століття ліс висадив граф Віктор Скаржинський, херсонський поміщик, губернський голова дворянства і знаменитий практик степового лісорозведення. До речі, в селі Трикрати досі збереглася садиба роду Скаржинських - атмосферна двоповерхова будівля, побудована ще в XVIII столітті.
Хто не зрозумів, повторю. Він створив ліс серед степу! Ліс! Серед засушливого степу!
Найцікавіше, що за легендою, він зробив це, щоб вразити свою дружину, яку кохав безумно, але вона не відповідала йому взаємністю.
Відмовившись від кар'єри військового, Скаржинський задумав влаштувати посеред миколаївських степів дендрологічний парк - привіз понад 200 сортів плодових дерев, саджанці дубів і тополь, туї і тюльпанового дерева, мімози і кедра. У парку розбили фонтани, проклали доріжки - завдяки заплутаній мережі алей частина Трикратський лісу отримала назву Лабіринт.
Йшли роки, і парк перетворився на справжній дикий ліс - тут можна зустріти бізонів, оленів, фазанів та інших представників лісової фауни. Наприклад, в Миронової гаю гніздяться сірі чаплі - це єдиний подібний місце на карті Миколаївської області. А ще в Трикратський лісі є цілий гай старовинних дубів - їх вік давно перевалив за сотню!
Зараз тут доволі чисто, береться символічна плата за вхід, за ці гроші працівники підтримують чистоту і роботу мережі рівчаків, завдяки якій ліс і виріс посеред засушливого степу.
Влаштували другий " привал"). Перекусили, трошки випили. Хто чаю. хто чогось міцнішого і вирушили назад до Херсону.
Особисто нас з Оленкою чекало ще поселення в хостел і два дні екскурсій Херсонщиною і Миколаївщино. Але то інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
