У радянський час найціннішим було те, що найбільше подобалося, і що його важко було дістати. Тоді це були казки Волкова. А потім нічого подібного вже не було. Є книжки, що від них очікуєш більше, ніж від решти. Є такі, з появою яких щось пов'язано. Вони тимчасово стають найціннішими. І нема нічого, що я перечитував би раз у раз, як колись. Гадаю, що й у ранньому віці я перечитував лише тому, що: а) Змінювалося розуміння, і наступного разу можна було відкрити щось нове; б) Не було такого багатого вибору, щоби не повернутися до чогось старого. Зараз я те саме перечитую, якщо воно якоюсь іншою мовою. Оно почали видавати Кастанеду українською, то я його обов'язково тепер перечитаю. Ну й підручники можна перечитувати безкінечно, доки не засвоїться.
no subject
2019-08-11 17:53 (UTC)no subject
2019-08-11 20:59 (UTC)