Про Закарпаття. Частина четверта. Ужгород
Saturday, 20 July 2019 10:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerНіжно весни в місті будять мрії,
Цвітом сакури всміхається в вікно;
Понад Уж виманюють надії,
Щоб вплести їх в романтичне тло.
Цвітом сакури всміхається в вікно;
Понад Уж виманюють надії,
Щоб вплести їх в романтичне тло.
Про Закарпаття. Частина перша. Берегово. Знайомство
Про Закарпаття. Частина друга. Берегово. Вода
Про Закарпаття. Частина третя. Транзит
Ох і давно не писав великих постів. Але треба виправлятися, бо воно як снігова куля накоплюється. Отож сьогодні продовжу розповідь про минулорічну нашу з Оленкою подорож до Закарпаття.
Сьогодні пост продовження про чудовий Ужгород.
Минулу розповідь я закінчив на тому, що ми з Оленкою відвідали Ужгородську філармонію і послухали там трохи класичної музики. Тепер же настав час біль простих забав). Більш дитячих, я б сказав. Ми не могли прости повз цю атракцію, бо ви ж знаєте, що перші 40 років дитинства найважчі. Ми пішли кататися на Ужгородській дитячій залізниці.
20 гривень ( ціна квитка для дорослого) і ви маєте змогу на деякий час повернутися до дитинства. Хоча в моєму дитинстві такого не було(((. Тепер от наздоганяю.
Хто ніколи не був на дитячій залізниці - розказує. Це стравжні потяги, справжні колії і справжні станції. Тільки працюють тут діти). Тобто вчаться стати залізничниками під керівництвом дорослих. Але це все так мило. Ми з Оленкою фанати. При можливості стараємося обов'язково потрапити на таке дійство.
Київська дитяча залізниця
Луцька дитяча залізниця
Найцікавіше спостерігати за роботою дітей. Вони намагаються бути серйозними і дорослими. Це так кумедно)).
Дитячу вузькоколійку в Ужгороді почали будувати 1945-го року, а почала вона працювати в 1947-му. З тих пір в літній сезон залізниця діяла без перерви 62 роки. У 2009-му через брак фінансування її закрили ( бачив її під час так званого "ремонту" - сумне видовище). Лише через сім років, у 2016-му, до 25-річчя проголошення Незалежності України дитяча вузькоколійка відновила роботу. Закарпатська дитяча залізниця в Ужгороді – найкоротша в Україні, довжина її колії – 1,2 км. Однак для ужгородців та закарпатців вузькоколійка на березі Ужа є одним із символів міста. Повністю з ними погоджуюсь.
Покаталися - рушили далі гуляти містом.
Зовсім не розумію, чому Ужгород називають містом сакур ( я правда тут не був під час їх цвітіння), для мене Ужгород - це місто троянд. Їх тут величезна кількість.
Що ж, в цьому пості буде багато (але далеко не всіх) знаменитих ужгородських скульптурок, створеним місцевим скульптором Михайлом Коробком. Зараз їх 36 штук. Почнемо з першої, з Миколайчика.
У грудні 2010 року відкрили першу ужгородську міні-скульптуру, яка символізує помічника Св.Миколая. Бронзова фігурка Миколайчика, що сидить на перилах набережної, є найменшою скульптурою в Україні та має 16 сантиметрів зросту. Відкриття пам’ятнику передував лист, написаний ужгородцям святим Миколаєм, у котрому він інформував, що відкриває в Ужгороді Представництво і спрямовує до міста свого Посланця для виконання особливої місії. Кажуть, якщо потерти носик міні-скульптурки Миколайчика, та загадати бажання, то воно обов’язково збудеться.
Буквально в декількох метрах від Миколайчика борознить перила гордий пароплав «Карпатія». Це судно першим прийшло на допомогу потопаючим пасажирам «Титаніка» у 1912 році, але саме затонуло у 1918 році після атаки німецького підводного човна.
Красиво відображається в калабані Театр ляльок Бавка. Минулого разу, коли я тут був перед театром відбувалася імпровізована лялькова вистава.
Є в Ужгороді і пам'ятники "нормального" розміру - найфотогенічнішим з них є пам'ятник художнику Ігнатію Рошковичу.
Але ...
Сумний та невеселий клавішник гурту Deep Purple Джон Лорд в окулярах та навушниках. Він повернувся спиною до вулиці Корзо, бо свого часу був невдоволений архітектурним ансамблем Ужгорода.
Мушу з ним погодитися - головна вулиця міста Корзо (у перекладі з італійської назва означає «вулиця, де прогулюються» або «місце для прогулянок») зараз перетворилася трохи на базар. Купа різнокольорових вивісок вбивають будь яку історичну цінність цього міста. І це я вам як рекламник кажу...
Фонтан)
"Тут був Гамлет". Останнім часом я дуже часто пишу цю фразу в своїх постах.
Заглянули до альпінарію ( який як на мене по трохи перетворюється на смітник), сфоткалися з Йосифом Бокшаєм та Адальбертом Ерделі. Хто вони такі - ліньки гуглити, але той що зліва дуде підозріло схожий на Мертведчука.
Чудове місце в центрі Ужгорода, де в можна перепочити в тіні дерев. шкода , що за ним не слідкують - поломані лавки, брудний ставочок...
Ще трошки вуличного мистецтва.
Ще один цікавий пам'ятник , який більший за мій телефон). Пам'ятник ліхтарнику Дяді Колі, , котрий протягом більш ніж 40 років засвічував ужгородські ліхтарі.
Вмикачі в стареньких ліхтарях знаходились зверху, поруч із лампою. Саме тому Дядя Коля завжди мандрував містом з драбиною та своєю сумкою, повною інструментів, книжок та газет. Ліхтарник запам’ятався ужгородцям як ерудована та інтелігентна людина.
Потинялися мальовничими вуличками... Люблю міську архітектуру.
Сіли перепочити в скверику біля Ужгородського греко-католицького Катедрального Собору.
Як на мене - це найкрасивіша будівля міста. Щось неймовірне.
Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор — головний греко-католицький храм міста Ужгород і резиденція мукачівських єпископів.
Але нас більше цікавили лавки повалятися).
Ну і звісно, тут шикарний розарій.
Дуже випадково завернули продегустувати закарпатського вина. Насправді ми ховалися від спеки, але чому ж не поєднати приємне.. з приємним?)).
Шардоне - дегустаційний винний зал - дивні. На гугл мапах їх немає, але знайте, що на Волошина вони.
Знову по вулиці Корзо посунули до місцевої набережної.
Річка Уж. Тепер зрозуміло, звідки ж назва міста?
Ужгородська філармонія ( та яка колись була Ужгородською синагогою) з іншого берега.
Зустріли якесь міні свято. Угорської культури. Такоє. Тут і так забагато угорських прапорів, як на мене.
Знаменита ( не менш знаменита ніж замок) ужгородська Липова алея на набережній Незалежності та Студентській набережній.
Піхошідний міст також є одним з символів Ужгорода.
Пляж тут трохи не звичний. Я так розумію, що постійна зміна рівня води є причиною того. що неможливо зробити пісчаний берез. Гірська ріка, що поробиш.
Але повернемося до скульптурок. Під час блуканням містом їх трохи ще назбиралося.
"Свободка". Формально вона виконує роль крихітного маяка, бо у факел вмонтовано червоний діод. Встановили цю скульптуру як відповідь «Укррічфлоту» на претензії щодо проведення несанкціонованих регат і запливів. На свята Свободку вбирають у різноманітне тематичне вбрання.
Технічно можна вважати, що це і не міні-скульптура, бо виконана вона в натуральну величину. В 2014 році таким чином відзначили 40-річчя винаходу угорським архітектором Ерньо Рубіком супер-популярної головоломки.
Міні-пам'ятник відомому угорському художнику Тівадару Чонтварі, розміщений на перилах біля пішохідного мосту. Чонтварі – один із найвідоміших угорських художників словацько-русинського походження. Митець не був визнаний за життя.
Чому на ковзанах? Бо Уж взимку перетворюється на прекрасну ковзанку).
Вояк Швейк, який відомий багатьом поціновувачам гумору Ярослава Гашека у всьому світі. Місце на перилах було обране не випадково: саме там вони пробиті кулями воєнного часу. Маленький Швейк тримає в руках кнедлика і, притримуючи шапку, дивиться вздовж річки.
"Вузлик на пам'ять" присвячений силачу Кротону. 1928 року цей закарпатець, справжнє імя якого Іван Фірцак, був визнаний найсильнішою людиною планети. За проектом мали поруч з вузликом встановити , власне, скульптурку Івана, але щось не склалося.
Багато дивних скульптур. Ця от присвячена... спортивному орієнтуванню...Тобто орієнтувальнику.
Було відкрито до 50-річчя проведення перших всесоюзних змагань, які започаткували спортивне орієнтування, як вид спорту не тільки в Україні, а й у всьому колишньому СРСР. Вони були проведені на території Закарпаття 11-15 жовтня 1963 року. Автор скульптури Василь Бедрик.
Шкода, але самого орієнтувальника з часом вкрали:
Навпроти школи № 5 на перилах ви помітите трійцю їжачків. Їх встановили на честь Днів чеської культури у 2013 році, бо символізують вони чудове пиво «Єжик», що його варять в чеській Їглаві – місті-побратимі Ужгорода.
Якось несподівано вийшли до будівлі Закарпатської обласної адміністрації. Площа перед будівлею класна.
Шикарний тут будинок поруч).
Тихими вуличками посунули назад в сторону центру намагаючись йти новою дорогою.
Зайшли набрати води до Каплиці-бювету Священномученика цілителя Пантелеймона, що знаходиться на території Ужгородської міської дитячої лікарні. зловив, як на мене, дуже крутий кадр).
Надибали якусь відкриту і безлюдну галерею...
Біля Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая надибали ще пару скульптурок.
2 грудня 1886 року був днем народження першого губернатора Закарпаття Григорія Жатковича, а 2 грудня 1920 року в Ужгороді проголосили День свободи. Відтепер 2 грудня 2017 року буде асоціюватися і з відкриттям міні-скульптури "Liberty bell".
Маленький пам’ятник видатному угорському піаністу, композитору, диригенту Ференцу Лісту, який відкрили в травні 2012 року біля ужгородської філармонії, неодноразово пошкоджували, ламали і крали. Пілся кількох таких подій пам’ятник вирішили «переселити» з перил набережної, і тепер його можна побачити на площі Жупанатській, майже навпроти художнього музею.
Пізніше ми не могли не завернути на вулицю Корзо 10, що розташовано один з найприкольніших пабів міста. По цікавому пиву так точно вибір шикарний).
"Давай, Леніне, до побачення"! Саме це гасло пролунало 11 числа 11 місяця об 11 годині 11 хвилині на площі між автобусним та залізничним вокзалами в Ужгороді. "Hasta la vista, Lenin!" - скульптурка, виконана у вигляді залізничного вагону часів початку минулого сторіччя.
А ми поки кажемо "Давай, Ужгороде, до побачення!" і вирушаємо автобусом назад до Мукачева, де в нас ще на одну ніч заброньовано житло. Ми ще повернемося. Обіцяю.
В Мукачеві до автовокзалу не їхали, вийшли раніше, трошки прогулялися надвечірнім містом.
Біля Кондитерського дому Бондаренка ( які там смачнючі цукерки!) надибали ще одного гусака туриста).
А на набережній нудьгує без своїх сородичів міні-кельт). Подарунок місту від Ужгорода. Там таких багато, ви вже в курсі).
Як і обіцяв в минулих постах розказую де жили.
Через букінг забронювали номер в міні-готелі з простенькою назвою Вільні кімнати.
Але блін, там шикарно. За відносно невеликі гроші в нас був шикарний стильний номер. Я так розумію , всі кімнати ( номери) зроблені в різних стилях. Нам дістався такий).
Щоб ви розуміли - один номер це дві кімнати і окрема ванна. По грошам щоб було гривень 400 за добу. Дуже раджу.
А це кухня така. На дворі, правда, але класна.
Доречі, про Букінг, якщо збираєтесь десь бронювати житло, використайте моє реферальне посилання . Отримаєте 15$ кешбеку.
А ми, переночувавши, зібрали речі і потулили досліджувати вже Мукачево. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
20 гривень ( ціна квитка для дорослого) і ви маєте змогу на деякий час повернутися до дитинства. Хоча в моєму дитинстві такого не було(((. Тепер от наздоганяю.
Хто ніколи не був на дитячій залізниці - розказує. Це стравжні потяги, справжні колії і справжні станції. Тільки працюють тут діти). Тобто вчаться стати залізничниками під керівництвом дорослих. Але це все так мило. Ми з Оленкою фанати. При можливості стараємося обов'язково потрапити на таке дійство.
Київська дитяча залізниця
Луцька дитяча залізниця
Найцікавіше спостерігати за роботою дітей. Вони намагаються бути серйозними і дорослими. Це так кумедно)).
Дитячу вузькоколійку в Ужгороді почали будувати 1945-го року, а почала вона працювати в 1947-му. З тих пір в літній сезон залізниця діяла без перерви 62 роки. У 2009-му через брак фінансування її закрили ( бачив її під час так званого "ремонту" - сумне видовище). Лише через сім років, у 2016-му, до 25-річчя проголошення Незалежності України дитяча вузькоколійка відновила роботу. Закарпатська дитяча залізниця в Ужгороді – найкоротша в Україні, довжина її колії – 1,2 км. Однак для ужгородців та закарпатців вузькоколійка на березі Ужа є одним із символів міста. Повністю з ними погоджуюсь.
Покаталися - рушили далі гуляти містом.
Зовсім не розумію, чому Ужгород називають містом сакур ( я правда тут не був під час їх цвітіння), для мене Ужгород - це місто троянд. Їх тут величезна кількість.
Що ж, в цьому пості буде багато (але далеко не всіх) знаменитих ужгородських скульптурок, створеним місцевим скульптором Михайлом Коробком. Зараз їх 36 штук. Почнемо з першої, з Миколайчика.
У грудні 2010 року відкрили першу ужгородську міні-скульптуру, яка символізує помічника Св.Миколая. Бронзова фігурка Миколайчика, що сидить на перилах набережної, є найменшою скульптурою в Україні та має 16 сантиметрів зросту. Відкриття пам’ятнику передував лист, написаний ужгородцям святим Миколаєм, у котрому він інформував, що відкриває в Ужгороді Представництво і спрямовує до міста свого Посланця для виконання особливої місії. Кажуть, якщо потерти носик міні-скульптурки Миколайчика, та загадати бажання, то воно обов’язково збудеться.
Буквально в декількох метрах від Миколайчика борознить перила гордий пароплав «Карпатія». Це судно першим прийшло на допомогу потопаючим пасажирам «Титаніка» у 1912 році, але саме затонуло у 1918 році після атаки німецького підводного човна.
Красиво відображається в калабані Театр ляльок Бавка. Минулого разу, коли я тут був перед театром відбувалася імпровізована лялькова вистава.
Є в Ужгороді і пам'ятники "нормального" розміру - найфотогенічнішим з них є пам'ятник художнику Ігнатію Рошковичу.
Але ...
Сумний та невеселий клавішник гурту Deep Purple Джон Лорд в окулярах та навушниках. Він повернувся спиною до вулиці Корзо, бо свого часу був невдоволений архітектурним ансамблем Ужгорода.
Мушу з ним погодитися - головна вулиця міста Корзо (у перекладі з італійської назва означає «вулиця, де прогулюються» або «місце для прогулянок») зараз перетворилася трохи на базар. Купа різнокольорових вивісок вбивають будь яку історичну цінність цього міста. І це я вам як рекламник кажу...
Фонтан)
"Тут був Гамлет". Останнім часом я дуже часто пишу цю фразу в своїх постах.
Заглянули до альпінарію ( який як на мене по трохи перетворюється на смітник), сфоткалися з Йосифом Бокшаєм та Адальбертом Ерделі. Хто вони такі - ліньки гуглити, але той що зліва дуде підозріло схожий на Мертведчука.
Чудове місце в центрі Ужгорода, де в можна перепочити в тіні дерев. шкода , що за ним не слідкують - поломані лавки, брудний ставочок...
Ще трошки вуличного мистецтва.
Ще один цікавий пам'ятник , який більший за мій телефон). Пам'ятник ліхтарнику Дяді Колі, , котрий протягом більш ніж 40 років засвічував ужгородські ліхтарі.
Вмикачі в стареньких ліхтарях знаходились зверху, поруч із лампою. Саме тому Дядя Коля завжди мандрував містом з драбиною та своєю сумкою, повною інструментів, книжок та газет. Ліхтарник запам’ятався ужгородцям як ерудована та інтелігентна людина.
Потинялися мальовничими вуличками... Люблю міську архітектуру.
Сіли перепочити в скверику біля Ужгородського греко-католицького Катедрального Собору.
Як на мене - це найкрасивіша будівля міста. Щось неймовірне.
Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор — головний греко-католицький храм міста Ужгород і резиденція мукачівських єпископів.
Але нас більше цікавили лавки повалятися).
Ну і звісно, тут шикарний розарій.
Дуже випадково завернули продегустувати закарпатського вина. Насправді ми ховалися від спеки, але чому ж не поєднати приємне.. з приємним?)).
Шардоне - дегустаційний винний зал - дивні. На гугл мапах їх немає, але знайте, що на Волошина вони.
Знову по вулиці Корзо посунули до місцевої набережної.
Річка Уж. Тепер зрозуміло, звідки ж назва міста?
Ужгородська філармонія ( та яка колись була Ужгородською синагогою) з іншого берега.
Зустріли якесь міні свято. Угорської культури. Такоє. Тут і так забагато угорських прапорів, як на мене.
Знаменита ( не менш знаменита ніж замок) ужгородська Липова алея на набережній Незалежності та Студентській набережній.
Піхошідний міст також є одним з символів Ужгорода.
Пляж тут трохи не звичний. Я так розумію, що постійна зміна рівня води є причиною того. що неможливо зробити пісчаний берез. Гірська ріка, що поробиш.
Але повернемося до скульптурок. Під час блуканням містом їх трохи ще назбиралося.
"Свободка". Формально вона виконує роль крихітного маяка, бо у факел вмонтовано червоний діод. Встановили цю скульптуру як відповідь «Укррічфлоту» на претензії щодо проведення несанкціонованих регат і запливів. На свята Свободку вбирають у різноманітне тематичне вбрання.
Технічно можна вважати, що це і не міні-скульптура, бо виконана вона в натуральну величину. В 2014 році таким чином відзначили 40-річчя винаходу угорським архітектором Ерньо Рубіком супер-популярної головоломки.
Міні-пам'ятник відомому угорському художнику Тівадару Чонтварі, розміщений на перилах біля пішохідного мосту. Чонтварі – один із найвідоміших угорських художників словацько-русинського походження. Митець не був визнаний за життя.
Чому на ковзанах? Бо Уж взимку перетворюється на прекрасну ковзанку).
Вояк Швейк, який відомий багатьом поціновувачам гумору Ярослава Гашека у всьому світі. Місце на перилах було обране не випадково: саме там вони пробиті кулями воєнного часу. Маленький Швейк тримає в руках кнедлика і, притримуючи шапку, дивиться вздовж річки.
"Вузлик на пам'ять" присвячений силачу Кротону. 1928 року цей закарпатець, справжнє імя якого Іван Фірцак, був визнаний найсильнішою людиною планети. За проектом мали поруч з вузликом встановити , власне, скульптурку Івана, але щось не склалося.
Багато дивних скульптур. Ця от присвячена... спортивному орієнтуванню...Тобто орієнтувальнику.
Було відкрито до 50-річчя проведення перших всесоюзних змагань, які започаткували спортивне орієнтування, як вид спорту не тільки в Україні, а й у всьому колишньому СРСР. Вони були проведені на території Закарпаття 11-15 жовтня 1963 року. Автор скульптури Василь Бедрик.
Шкода, але самого орієнтувальника з часом вкрали:
Навпроти школи № 5 на перилах ви помітите трійцю їжачків. Їх встановили на честь Днів чеської культури у 2013 році, бо символізують вони чудове пиво «Єжик», що його варять в чеській Їглаві – місті-побратимі Ужгорода.
Якось несподівано вийшли до будівлі Закарпатської обласної адміністрації. Площа перед будівлею класна.
Шикарний тут будинок поруч).
Тихими вуличками посунули назад в сторону центру намагаючись йти новою дорогою.
Зайшли набрати води до Каплиці-бювету Священномученика цілителя Пантелеймона, що знаходиться на території Ужгородської міської дитячої лікарні. зловив, як на мене, дуже крутий кадр).
Надибали якусь відкриту і безлюдну галерею...
Біля Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая надибали ще пару скульптурок.
2 грудня 1886 року був днем народження першого губернатора Закарпаття Григорія Жатковича, а 2 грудня 1920 року в Ужгороді проголосили День свободи. Відтепер 2 грудня 2017 року буде асоціюватися і з відкриттям міні-скульптури "Liberty bell".
Маленький пам’ятник видатному угорському піаністу, композитору, диригенту Ференцу Лісту, який відкрили в травні 2012 року біля ужгородської філармонії, неодноразово пошкоджували, ламали і крали. Пілся кількох таких подій пам’ятник вирішили «переселити» з перил набережної, і тепер його можна побачити на площі Жупанатській, майже навпроти художнього музею.
Пізніше ми не могли не завернути на вулицю Корзо 10, що розташовано один з найприкольніших пабів міста. По цікавому пиву так точно вибір шикарний).
"Давай, Леніне, до побачення"! Саме це гасло пролунало 11 числа 11 місяця об 11 годині 11 хвилині на площі між автобусним та залізничним вокзалами в Ужгороді. "Hasta la vista, Lenin!" - скульптурка, виконана у вигляді залізничного вагону часів початку минулого сторіччя.
А ми поки кажемо "Давай, Ужгороде, до побачення!" і вирушаємо автобусом назад до Мукачева, де в нас ще на одну ніч заброньовано житло. Ми ще повернемося. Обіцяю.
В Мукачеві до автовокзалу не їхали, вийшли раніше, трошки прогулялися надвечірнім містом.
Біля Кондитерського дому Бондаренка ( які там смачнючі цукерки!) надибали ще одного гусака туриста).
А на набережній нудьгує без своїх сородичів міні-кельт). Подарунок місту від Ужгорода. Там таких багато, ви вже в курсі).
Як і обіцяв в минулих постах розказую де жили.
Через букінг забронювали номер в міні-готелі з простенькою назвою Вільні кімнати.
Але блін, там шикарно. За відносно невеликі гроші в нас був шикарний стильний номер. Я так розумію , всі кімнати ( номери) зроблені в різних стилях. Нам дістався такий).
Щоб ви розуміли - один номер це дві кімнати і окрема ванна. По грошам щоб було гривень 400 за добу. Дуже раджу.
А це кухня така. На дворі, правда, але класна.
Доречі, про Букінг, якщо збираєтесь десь бронювати житло, використайте моє реферальне посилання . Отримаєте 15$ кешбеку.
А ми, переночувавши, зібрали речі і потулили досліджувати вже Мукачево. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
