![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerТут все для тебе – це твоя фортеця,
У ній страх розвіється, журба зіллється.
У ній страх розвіється, журба зіллється.
Про Хмельницький. Частина Перша. Парк
А давайте поїдемо в Меджибіж? А давайте.
Отож на третій день нашого перебування в славному місті Хмельницький ми, завдяки Terwik, потрапили до давнього і славетного Меджибіжу.
Хвилин 40 їзди по не найгіршій в Україні дорозі ( яка, до того ж активно реконструююється. Тервік каже, що китайці будують) і ми зупиняємося під воротами Меджибіжського замку.
Вхід коштує 25 гривень (Вхідний квиток дає право відвідувачам оглянути територію замку, його споруди, Музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині (музей розташований в Каретному корпусі). Огляд інших музейних експозицій та вхід на оглядовий майданчик Лицарської вежі у вартість вхідного квитка не входить і оплачується додатково. В "додатково" входять: Історія Меджибізької фортеці та містечка Меджибіж – 10 грн.
«Нетлінні скарби України» та художню експозицію – 10 грн.) , але касирка і охоронець якось не дуже раді були нас бачити. Відірвали їх від важливої , мабуть, розмови. Прихуївші туристи.
Ось ми на території.
З замком в Меджибіжі в мене особисто є люба моєму серцю історія, як я в минулому житті ( рік так мабуть 2003-04) їздили в Кам'янець Подільський машиною. То про нас співає Хливнюк : "п'ятеро нас в маленькій тачці на трасі"... тачка тоді дійсно була маленькою, бо їхали ми на "Славуті", а дібятки підібралися комплекції не маленької. Дорогою назад мало не билися за місце біля водія... Ех.. круто було).
Але не відволікаємося.
Зайшли, походили по двору. З часу моїх останніх відвідин все дуже змінилося. Тоді територія не закривалася, були просто голі стіни, по яким ми і лазили. Одна з тих стін успішно була обвалилася. Зараз от реконструюють. Ну і взагалі підшаманили трохи. Гроші от за вхід беруть. Біотуалет впихнули на подвір'ї ( яскраво блакитного кольору, щоб краще був помітний на фото).
Ще впихнули пару експозицій і музей голодомору . В музей ми так і не завернули, про що потім всі дружно шкодували.
Та сама відбудована стіна.
Трохи про колективізацію від музею Голодомору.
Ше б не завадило поставити вказівники, бо вихід на стіну ми знайшли тільки тому, що знали, що він має бути. А випадковий турист може і не завернути за будівелькний паркан.
Але на стіні добре. Правда трохи небезпечненько ( але то я розбалуваний європейськими туристичними атракціями).
Найголовніше тут види. Так. Бо самі приміщення особливо немає чого роздивлятися. Цегла і цегла. попідписували якось ті зали.
При можливості таки беріть екскурсію ( ми не 100 грн зажали, в нас з часом не дуже було, ми ж таки на фест приїхали. Не хухри-мухри). з історіями бродити цими стінами явно цікавіше.
Ну, або запам'ятовуйте те, що я зараз вам понаписую і розказуйте то своїм супутникам.
Вперше замок у Меджибожі згадується у Іпатієвському літописі 1146 року. Також вдапвньоруських літописах ХІІ ст. є згадка про захоплення міста удільним князем Святославом Всеволодичем. Великий князь київський Ізяслав Мстиславович передав йому у володіння п’ять міст, серед яких і Міджибіж… У той період це селище було одним із укріплених міст Київської Русі.
1331 рік – захоплення міста литовським князем Ольгердом. Він передав Меджибіє синам, знаним як Корятовичі. Вона й збудували замок, про який йде мова.
1241 рік – Золота Орда захоплює частину подільських земель.
1259 рік – Данило Галицький остаточно зазнає поразки у боротьбі із Золотою Ордою. Тож він визнав своє залежність від неї і мусить знищити укріплення багатьох міст і, зокрема, Меджибожа.
1362 рік – князь Ольгерд завдав порядки монголо-татарам, після чого почав відновлювати укріпл6ння подільських міст.
1434 рік – Меджибіє входить до складу Летичівського повіту. Ця подія стається після того, як Польща захопила західне Поділля. Позаяк місто розташоване на перехресті Чорного й Кучманського шляхів (з них кримські татари вибігали на подільські землі), то Меджибізький замок перетворюється на стратегічний оборонний пункт.
1593 рік – місто отримало магдебурзьке право. Грамота на самоврядування сповіщала про обов’язки міщан. Їм треба було твердити город, копати Перекоп, гатити греблю, утримувати в порядку оборонні укріплення та гарнізон. Кожен мусив мати запас куль і потроху та тримати зброю напоготові.
Укріплення замку часто знищувалися внаслідок неодноразових набігів кримських татар, які особливо почастішали у ХV-XVI ст. Але його щораз відбудовували.
Меджибізький замок часто ставав перешкодою для руйнації міста татарами. У 1507, 1515 і 1516 роках двічі тут були розбиті татарські загони.
У 1649 році під Меджибожем відбувся запеклий бій між польським військом та козацькими полками Данила Нечая, внаслідок чого королівські війська відступили. Замок було здобуто.
У Меджибожі зупинявся сам провідник визвольної війни Богдан Хмельницький. Це сталося 1650 року, коли він прямував до Кам’янця-Подільського. Проте вже через рік близько 12 тисяч повстанців взяли штурмом місто і завдали шкоди фортеці.
Після Бучацького мирного договору 1672 року турки отримують землі Поділля, де і знаходиться Меджибізький замок. Пошкоджені частини фортеці вони відбудували. Звичайно, що усі зміни були там на східний кшталт.
Междибіж був включений до військового відомства царським урядом після польського повстання 1830-31 років. Місто перетворили на військове поселення. А в замку розмістили штаб 12-го Ахтирського полку.
З ХVІІ століття у замках починають будувати палаци, прикрашаючи їх білокам’яною різьбою й живописом. Внаслідок цього Меджибізький замок поступово збагачувався такими елементами, як декоративні фігурні зубці, готична форма вікон, різьблені білокам’яні одверки, аттик та аркатурний пояс глухих ніш. Врешті він набув вигляду поміжного між обороною спорудою і замком –палацом.
Подвір’я замку, оточене могутніми стінами та бамітами, займає приблизно при чверті гектара. Довжина його сягає 120 метрів, а ширина – 85; стіни у західній частині здіймаються на 17 метрів; товщина їх на лицарській башті – майже 4 метри.
З чотирьох башт, які входили у замковий комплекс, одна не збереглася.
У 20-х роках ХХ століття тут була школі для бійців червонокозачого полку.
Ну, а новітня історія ф білортеціьш-менш відома всім.
Спустилися на подвір'я. Потинялися ним трохи.
В церкву св. Миколая зайшли. Глянути. На вході доволі мила і цікава тітонька запросила. Їй би тут працювати екскурсоводом чи на касі... Бо там знову відмітилися "дружнім" відношення до туристів. коли я підійшов купити магніт. Відірвав від пожрати! І ще й в явно не обідній час...
І чого цей турист сюди не їде, не везе гроші? Га? Я тебе питаю, сину Порошенка!
А церква давня. Правда в основному вона була католицьким костелом, але встигла трохи навіть мечеттю побути.
Відреставрували от в 2007.
Київський Патріархат, доречі. Хоча зараз це, вже, мабуть, не актуально.
Красивий такий хрест. Не знаю. наскільки він автентичний. Скоріше за все поставлений просто для композиції нещодавно тут. Хоча сам, можливо. і давній.
Взідний квиток дає вам можливість піднятися на башту. Це, правда чомусь не дуже афішується працівниками. З вказівниками туди також напряги. Але знайте - можна!
Орієнтиром для входу служить оцей от щит)).
Оглядовий майданчик засклений, але вікна трохи відкриваються.. ну і дірки в захисній сітці. Пофоткати можна.
Петро Артемович! Ай-яй-яй! Як так можна?))
Спустилися. попрощалися з замком і вирушили... на старе єврейське кладовище, про яке прочитали на туристичному вказівнику.
Поряд з фортецею ще знаходяться залишки старовинного польського костелу, але ми не стали шукати туди дорогу через брак часу.
Меджибіж виявився доволі милим, чистим містечком.
Я не міг не сфоткати цю вивіску))
"Старовинне єврейське кладовище" виявилося могилою Баал-Шем-Това (скорочено "Бешт") - засновнику хадисизму!!!
Не однією Уманню виявляється... як багато відкриттів нам ще доведеться зробити.
6 Сівана (десь наприкінці травня) хасиди зі всього світу з'їжджаються в Меджибіж, відзначити початок щорічного свята Шавуот — свята дарування Творцем Тори єврейському народу на горі Синай і помолитися на місці поховання Баал Шем Това. До місця його поховання щорічно з'їжджаються хасиди зі всього світу.
Місцеві крутяться як можуть. Табличці на вулиці що сюди веде на івриті вулиця називається Баал-Шем-Това), таксисти з табличками на івриті...
Готель ось збудували для паломників. ресторан з кошерною їжею.
Хоча не впевненний, що місцеві))).
На чому грунтуються мої сумніви?)) От наприклад як на мапі наперкладали з англійською назву ріки ( Bug). Ржали всім селом.
А це, власне, і сама могила Ізраеля бен Еліезера ( справжнє ім'я Бешта)
Але так. Старовинне кладовище тут також є в наявності... Реально старе. Земля вже майже поглинула ці надгробки.
Побродили трохи і поїхали... істи) Це так на нас подіяв запах з ресторану).
Але ми не в ресторан поперлися, а на берег Південного Бугу (помилки, ггг). Ми ж зранку виселелися з квартири, позабирали їжу... тож сіли перекусити на березі водойми.
Водойма зараз по суті це водосховище.
Між Меджібіжом і селом Требухівці побудували ГЕС. Згадуються якісь місцеві скандали з нею пов'язані. Свого часу аж до Києва докотилися.
Ми розклалися якраз зі сторони Требухівців. Якраз біля місцевої пам'ятки - Колона-каплиця, XVII ст. Колона служила пам’ятником біля могили турецького воєначальника. Місцеві жителі називають пам’ятку «Турецьким стовпом», бо з’явився він у той час, коли в селищі містився турецький гарнізон.
Якщо перейти дамбу і спуститися до річки ( мало не переламавши ноги , бо зробити нормальні сходи для туристів - то моветон, мабуть) можна роздивитися Меджибіжську фортецю в шикарному ракурсі.
Підкріпившись і трохи відпочивши помчали назад до Хмельницького.
Тервік ( ща що йому безмежно дякую. Не тільки за це, в сенсі, а взагалі) показав нам ще трохи муралів...
Далі ми ще завернули глянути на Фонтан закоханих і чергову порцію неймовірних скульптур Миколи Мазура.
А далі була Республіка, про яку я вже розказував. Тож цього разу про Хмельницький все. Треба колись сюди грунтовніше понаїхати буде.
Ну а в мене іншого багато цікавого. Не перемикайтеся.
Вхід коштує 25 гривень (Вхідний квиток дає право відвідувачам оглянути територію замку, його споруди, Музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині (музей розташований в Каретному корпусі). Огляд інших музейних експозицій та вхід на оглядовий майданчик Лицарської вежі у вартість вхідного квитка не входить і оплачується додатково. В "додатково" входять: Історія Меджибізької фортеці та містечка Меджибіж – 10 грн.
«Нетлінні скарби України» та художню експозицію – 10 грн.) , але касирка і охоронець якось не дуже раді були нас бачити. Відірвали їх від важливої , мабуть, розмови. Прихуївші туристи.
Ось ми на території.
З замком в Меджибіжі в мене особисто є люба моєму серцю історія, як я в минулому житті ( рік так мабуть 2003-04) їздили в Кам'янець Подільський машиною. То про нас співає Хливнюк : "п'ятеро нас в маленькій тачці на трасі"... тачка тоді дійсно була маленькою, бо їхали ми на "Славуті", а дібятки підібралися комплекції не маленької. Дорогою назад мало не билися за місце біля водія... Ех.. круто було).
Але не відволікаємося.
Зайшли, походили по двору. З часу моїх останніх відвідин все дуже змінилося. Тоді територія не закривалася, були просто голі стіни, по яким ми і лазили. Одна з тих стін успішно була обвалилася. Зараз от реконструюють. Ну і взагалі підшаманили трохи. Гроші от за вхід беруть. Біотуалет впихнули на подвір'ї ( яскраво блакитного кольору, щоб краще був помітний на фото).
Ще впихнули пару експозицій і музей голодомору . В музей ми так і не завернули, про що потім всі дружно шкодували.
Та сама відбудована стіна.
Трохи про колективізацію від музею Голодомору.
Ше б не завадило поставити вказівники, бо вихід на стіну ми знайшли тільки тому, що знали, що він має бути. А випадковий турист може і не завернути за будівелькний паркан.
Але на стіні добре. Правда трохи небезпечненько ( але то я розбалуваний європейськими туристичними атракціями).
Найголовніше тут види. Так. Бо самі приміщення особливо немає чого роздивлятися. Цегла і цегла. попідписували якось ті зали.
При можливості таки беріть екскурсію ( ми не 100 грн зажали, в нас з часом не дуже було, ми ж таки на фест приїхали. Не хухри-мухри). з історіями бродити цими стінами явно цікавіше.
Ну, або запам'ятовуйте те, що я зараз вам понаписую і розказуйте то своїм супутникам.
Вперше замок у Меджибожі згадується у Іпатієвському літописі 1146 року. Також вдапвньоруських літописах ХІІ ст. є згадка про захоплення міста удільним князем Святославом Всеволодичем. Великий князь київський Ізяслав Мстиславович передав йому у володіння п’ять міст, серед яких і Міджибіж… У той період це селище було одним із укріплених міст Київської Русі.
1331 рік – захоплення міста литовським князем Ольгердом. Він передав Меджибіє синам, знаним як Корятовичі. Вона й збудували замок, про який йде мова.
1241 рік – Золота Орда захоплює частину подільських земель.
1259 рік – Данило Галицький остаточно зазнає поразки у боротьбі із Золотою Ордою. Тож він визнав своє залежність від неї і мусить знищити укріплення багатьох міст і, зокрема, Меджибожа.
1362 рік – князь Ольгерд завдав порядки монголо-татарам, після чого почав відновлювати укріпл6ння подільських міст.
1434 рік – Меджибіє входить до складу Летичівського повіту. Ця подія стається після того, як Польща захопила західне Поділля. Позаяк місто розташоване на перехресті Чорного й Кучманського шляхів (з них кримські татари вибігали на подільські землі), то Меджибізький замок перетворюється на стратегічний оборонний пункт.
1593 рік – місто отримало магдебурзьке право. Грамота на самоврядування сповіщала про обов’язки міщан. Їм треба було твердити город, копати Перекоп, гатити греблю, утримувати в порядку оборонні укріплення та гарнізон. Кожен мусив мати запас куль і потроху та тримати зброю напоготові.
Укріплення замку часто знищувалися внаслідок неодноразових набігів кримських татар, які особливо почастішали у ХV-XVI ст. Але його щораз відбудовували.
Меджибізький замок часто ставав перешкодою для руйнації міста татарами. У 1507, 1515 і 1516 роках двічі тут були розбиті татарські загони.
У 1649 році під Меджибожем відбувся запеклий бій між польським військом та козацькими полками Данила Нечая, внаслідок чого королівські війська відступили. Замок було здобуто.
У Меджибожі зупинявся сам провідник визвольної війни Богдан Хмельницький. Це сталося 1650 року, коли він прямував до Кам’янця-Подільського. Проте вже через рік близько 12 тисяч повстанців взяли штурмом місто і завдали шкоди фортеці.
Після Бучацького мирного договору 1672 року турки отримують землі Поділля, де і знаходиться Меджибізький замок. Пошкоджені частини фортеці вони відбудували. Звичайно, що усі зміни були там на східний кшталт.
Междибіж був включений до військового відомства царським урядом після польського повстання 1830-31 років. Місто перетворили на військове поселення. А в замку розмістили штаб 12-го Ахтирського полку.
З ХVІІ століття у замках починають будувати палаци, прикрашаючи їх білокам’яною різьбою й живописом. Внаслідок цього Меджибізький замок поступово збагачувався такими елементами, як декоративні фігурні зубці, готична форма вікон, різьблені білокам’яні одверки, аттик та аркатурний пояс глухих ніш. Врешті він набув вигляду поміжного між обороною спорудою і замком –палацом.
Подвір’я замку, оточене могутніми стінами та бамітами, займає приблизно при чверті гектара. Довжина його сягає 120 метрів, а ширина – 85; стіни у західній частині здіймаються на 17 метрів; товщина їх на лицарській башті – майже 4 метри.
З чотирьох башт, які входили у замковий комплекс, одна не збереглася.
У 20-х роках ХХ століття тут була школі для бійців червонокозачого полку.
Ну, а новітня історія ф білортеціьш-менш відома всім.
Спустилися на подвір'я. Потинялися ним трохи.
В церкву св. Миколая зайшли. Глянути. На вході доволі мила і цікава тітонька запросила. Їй би тут працювати екскурсоводом чи на касі... Бо там знову відмітилися "дружнім" відношення до туристів. коли я підійшов купити магніт. Відірвав від пожрати! І ще й в явно не обідній час...
І чого цей турист сюди не їде, не везе гроші? Га? Я тебе питаю, сину Порошенка!
А церква давня. Правда в основному вона була католицьким костелом, але встигла трохи навіть мечеттю побути.
Відреставрували от в 2007.
Київський Патріархат, доречі. Хоча зараз це, вже, мабуть, не актуально.
Красивий такий хрест. Не знаю. наскільки він автентичний. Скоріше за все поставлений просто для композиції нещодавно тут. Хоча сам, можливо. і давній.
Взідний квиток дає вам можливість піднятися на башту. Це, правда чомусь не дуже афішується працівниками. З вказівниками туди також напряги. Але знайте - можна!
Орієнтиром для входу служить оцей от щит)).
Оглядовий майданчик засклений, але вікна трохи відкриваються.. ну і дірки в захисній сітці. Пофоткати можна.
Петро Артемович! Ай-яй-яй! Як так можна?))
Спустилися. попрощалися з замком і вирушили... на старе єврейське кладовище, про яке прочитали на туристичному вказівнику.
Поряд з фортецею ще знаходяться залишки старовинного польського костелу, але ми не стали шукати туди дорогу через брак часу.
Меджибіж виявився доволі милим, чистим містечком.
Я не міг не сфоткати цю вивіску))
"Старовинне єврейське кладовище" виявилося могилою Баал-Шем-Това (скорочено "Бешт") - засновнику хадисизму!!!
Не однією Уманню виявляється... як багато відкриттів нам ще доведеться зробити.
6 Сівана (десь наприкінці травня) хасиди зі всього світу з'їжджаються в Меджибіж, відзначити початок щорічного свята Шавуот — свята дарування Творцем Тори єврейському народу на горі Синай і помолитися на місці поховання Баал Шем Това. До місця його поховання щорічно з'їжджаються хасиди зі всього світу.
Місцеві крутяться як можуть. Табличці на вулиці що сюди веде на івриті вулиця називається Баал-Шем-Това), таксисти з табличками на івриті...
Готель ось збудували для паломників. ресторан з кошерною їжею.
Хоча не впевненний, що місцеві))).
На чому грунтуються мої сумніви?)) От наприклад як на мапі наперкладали з англійською назву ріки ( Bug). Ржали всім селом.
А це, власне, і сама могила Ізраеля бен Еліезера ( справжнє ім'я Бешта)
Але так. Старовинне кладовище тут також є в наявності... Реально старе. Земля вже майже поглинула ці надгробки.
Побродили трохи і поїхали... істи) Це так на нас подіяв запах з ресторану).
Але ми не в ресторан поперлися, а на берег Південного Бугу (помилки, ггг). Ми ж зранку виселелися з квартири, позабирали їжу... тож сіли перекусити на березі водойми.
Водойма зараз по суті це водосховище.
Між Меджібіжом і селом Требухівці побудували ГЕС. Згадуються якісь місцеві скандали з нею пов'язані. Свого часу аж до Києва докотилися.
Ми розклалися якраз зі сторони Требухівців. Якраз біля місцевої пам'ятки - Колона-каплиця, XVII ст. Колона служила пам’ятником біля могили турецького воєначальника. Місцеві жителі називають пам’ятку «Турецьким стовпом», бо з’явився він у той час, коли в селищі містився турецький гарнізон.
Якщо перейти дамбу і спуститися до річки ( мало не переламавши ноги , бо зробити нормальні сходи для туристів - то моветон, мабуть) можна роздивитися Меджибіжську фортецю в шикарному ракурсі.
Підкріпившись і трохи відпочивши помчали назад до Хмельницького.
Тервік ( ща що йому безмежно дякую. Не тільки за це, в сенсі, а взагалі) показав нам ще трохи муралів...
Далі ми ще завернули глянути на Фонтан закоханих і чергову порцію неймовірних скульптур Миколи Мазура.
А далі була Республіка, про яку я вже розказував. Тож цього разу про Хмельницький все. Треба колись сюди грунтовніше понаїхати буде.
Ну а в мене іншого багато цікавого. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то повернете собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то повернете собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
-
no subject
2019-02-18 21:57 (UTC)no subject
2019-02-19 04:36 (UTC)