Про Калуш. Частина друга. Шляхами Степана Бандери
Saturday, 24 November 2018 08:05![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerІ ось ідемо в бою життєвому,
Тверді, міцні, незламні мов ґраніт -
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець - той здобуває світ.
Тверді, міцні, незламні мов ґраніт -
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець - той здобуває світ.
Про Калуш. Частина перша. Карпатський трамвай
14 жовтня. Покрова. Не дивно, що в саме цей день , ми вирішили поїхати до села Старий Угринів, села де народився провідник ОУН - Степан Бандера і де зараз находиться його музей.
До автобусу в ту сторону добралися на таксі.
Потім 8 гривень. хвилин 30 дороги і ми вже йдемо від траси до Історико-меморіального музею
Степана Бандери, по дорозі милуючись осінніми краєвидами.
З автобусу разом з нами вибралася якась бабуся, яка дізнавшись , що ми йдемо до музею вирішила йти з нами. Їй туди ж було, бо на 14:00 там мітинг збирався. Чи може то вона вирішила прослідкувати за підозрілими понаїхавшими).
Мені тут розказували були історію про Старий Укригів колись, що у році так 2000 дізналися, що один з дідусів дидусів писав доноси в КДБ. Колись. Років так 50 назад. Спалили хату нафіг. Такі тут місця.
Але бабуся відстала, вирішивши прорідити комусь клумби, і ми спокійно добралися до місця призначення.
Відкриття музею відбулося 30 грудня 2000 року. До цього часу музей діяв в уцілілій кімнаті священичої резиденції, в якій проживала родина Бандерів з 1906 по 1933 рр.
Музей справді цікавий. Вхід коштує 15 грн, але обов'язково домовтеся про екскурсію.
Ми спочатку просто купили квитки і пішли дивитися собі. Стояли обговорювали якесь фото, тітонька не стрималась і почала розказувати). Все одно б не змогла стриматися, то ми домовилися за екскурсію, яка коштує аж...30 гривень!
Розказують дуже цікаво.
Повторюся, музей дуже класний. Гарно зроблена експозиція, багато оригінальних документів і речей.
Працівники явно не просто висиджують на роботі. Видно, що працють, цікавляться, шукають. Горять своєю справою.
Порадували місцеві дідусі, які прийшли в музей тільки для того, щоб запитати екскурсовода :
- А як ви прокоментуєте, що за деякими джерелами Степан народився не в Старому Угринові, а в сусідньому селі Грабівка?!
Відповідь на це запитання запитайте у екскурсовода, коли будете там)).
Розуміють, селяни, що турист - це гроші, от і хочуть перетягнути ковдрочку до себе.
Чесно і з цікавістю вислухали всю розповідь і слухали б ще, але вже чекала наступна група туристів.
Проте нам дозволили піднятися і подивитися на виставку. яка мала відкритися тільки на наступний день)).
Потім сходили в будинок, де 1 січня 1909 року народився Степан Андрійович Бандера.
Автентичних речей тут не багато, тут багато років жили інші люди. Диво ( а може просто лінь), що будинок не знесли, а лише перебудували.
Ще на території з цікавого є хрест. який стояв на могилі Провідника ОУН в Мюнхені. Той хрест, який підривали свого часу.
На сам музей , доречі, також було скоєно кілька нападів.
До автобуму залишалося ще багато часу, вирішили сходити на горбочок поглядіти на краєвиди. Заодно бані якоїсь церкви маячили.
Забрели в чиїсь городи)) Але то нічо) Ніхто не ганяв).
Через якусь задню хвірточку зайшли на територію церкви . Присіли перекусити канапок ( дякую, Оленко!)
Поки жували бутерброди і запивали їх чайом повернувся настоятель). Дуже здивувався побачивши нас, адже головні ворота були зачинені).
Проте дізналися від йього, що це церква Успіння Пресвятої Богородиці, саме та де служив парохом Андрій Бандера. Батько Степана. Ще кілька років тому були живі свідки його богослужінь тут.
Священник пустив нас в середину, потім випустив на вулицю, закривши ворота знову.
Поки Слім літав дроном, ми встигли поговорити з бабцею, яка підійшла розпитати , що тут за одні.
Від неї дізналися, що на нові бляшані бані збирали всім селом. Раніше були дерев'яні.
Ну і що, що пафосно і неавтентично. Проте практично. І красівінька.
Впевневшись, що ми нормальні, а не москальські шпигуни бабуся пішла собі).
Ми ж ще трохи прогулялися селом прямуючи до зупинки автобуса.
Село як село. Звичайнісіньке таке ( для західної України, в центрі і с
на сході села набагато біднішими виглядають).
Але красиво тут дуже...
Почекали трохи автобуса і вирушили назад до Калуша. Гуляти шляхами маленького Слімчика. Але то вже інша історія. І про неї наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Потім 8 гривень. хвилин 30 дороги і ми вже йдемо від траси до Історико-меморіального музею
Степана Бандери, по дорозі милуючись осінніми краєвидами.
З автобусу разом з нами вибралася якась бабуся, яка дізнавшись , що ми йдемо до музею вирішила йти з нами. Їй туди ж було, бо на 14:00 там мітинг збирався. Чи може то вона вирішила прослідкувати за підозрілими понаїхавшими).
Мені тут розказували були історію про Старий Укригів колись, що у році так 2000 дізналися, що один з дідусів дидусів писав доноси в КДБ. Колись. Років так 50 назад. Спалили хату нафіг. Такі тут місця.
Але бабуся відстала, вирішивши прорідити комусь клумби, і ми спокійно добралися до місця призначення.
Відкриття музею відбулося 30 грудня 2000 року. До цього часу музей діяв в уцілілій кімнаті священичої резиденції, в якій проживала родина Бандерів з 1906 по 1933 рр.
Музей справді цікавий. Вхід коштує 15 грн, але обов'язково домовтеся про екскурсію.
Ми спочатку просто купили квитки і пішли дивитися собі. Стояли обговорювали якесь фото, тітонька не стрималась і почала розказувати). Все одно б не змогла стриматися, то ми домовилися за екскурсію, яка коштує аж...30 гривень!
Розказують дуже цікаво.
Повторюся, музей дуже класний. Гарно зроблена експозиція, багато оригінальних документів і речей.
Працівники явно не просто висиджують на роботі. Видно, що працють, цікавляться, шукають. Горять своєю справою.
Порадували місцеві дідусі, які прийшли в музей тільки для того, щоб запитати екскурсовода :
- А як ви прокоментуєте, що за деякими джерелами Степан народився не в Старому Угринові, а в сусідньому селі Грабівка?!
Відповідь на це запитання запитайте у екскурсовода, коли будете там)).
Розуміють, селяни, що турист - це гроші, от і хочуть перетягнути ковдрочку до себе.
Чесно і з цікавістю вислухали всю розповідь і слухали б ще, але вже чекала наступна група туристів.
Проте нам дозволили піднятися і подивитися на виставку. яка мала відкритися тільки на наступний день)).
Потім сходили в будинок, де 1 січня 1909 року народився Степан Андрійович Бандера.
Автентичних речей тут не багато, тут багато років жили інші люди. Диво ( а може просто лінь), що будинок не знесли, а лише перебудували.
Ще на території з цікавого є хрест. який стояв на могилі Провідника ОУН в Мюнхені. Той хрест, який підривали свого часу.
На сам музей , доречі, також було скоєно кілька нападів.
До автобуму залишалося ще багато часу, вирішили сходити на горбочок поглядіти на краєвиди. Заодно бані якоїсь церкви маячили.
Забрели в чиїсь городи)) Але то нічо) Ніхто не ганяв).
Через якусь задню хвірточку зайшли на територію церкви . Присіли перекусити канапок ( дякую, Оленко!)
Поки жували бутерброди і запивали їх чайом повернувся настоятель). Дуже здивувався побачивши нас, адже головні ворота були зачинені).
Проте дізналися від йього, що це церква Успіння Пресвятої Богородиці, саме та де служив парохом Андрій Бандера. Батько Степана. Ще кілька років тому були живі свідки його богослужінь тут.
Священник пустив нас в середину, потім випустив на вулицю, закривши ворота знову.
Поки Слім літав дроном, ми встигли поговорити з бабцею, яка підійшла розпитати , що тут за одні.
Від неї дізналися, що на нові бляшані бані збирали всім селом. Раніше були дерев'яні.
Ну і що, що пафосно і неавтентично. Проте практично. І красівінька.
Впевневшись, що ми нормальні, а не москальські шпигуни бабуся пішла собі).
Ми ж ще трохи прогулялися селом прямуючи до зупинки автобуса.
Село як село. Звичайнісіньке таке ( для західної України, в центрі і с
на сході села набагато біднішими виглядають).
Але красиво тут дуже...
Почекали трохи автобуса і вирушили назад до Калуша. Гуляти шляхами маленького Слімчика. Але то вже інша історія. І про неї наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
