Про Таллін. Частина сьома. Хуртовина
Saturday, 14 July 2018 21:04Зимна зима заморозила морозом мармизу.
До лісу полізу – назбираю хмизу.
Розведу багаття багате,
Хай дає тепла забагато!
До лісу полізу – назбираю хмизу.
Розведу багаття багате,
Хай дає тепла забагато!
Про Таллін. Частина перша. До моря
Про Таллін. Частина друга. Морько
Про Таллін. Частина третя. Морський музей
Про Таллін. Частина четверта. Нічна
Про Таллін. Частина п'ята. Зіткнення поколінь
Про Таллін. Частина шоста. Незрозуміла
Квартал Ротерманні (ест. Rotermanni kvartal), практично примикає до східної фортечної стіни Старого міста Талліна - це, мабуть, сама найбільша архітектурна пам'ятка міста, звичайно, після історичного центру. Що сьогодні звичайно відбувається з закинутими фабриками та заводами? Правильно! Все знести і забодувати.
В Ротерманні все інакше.

Цей промисловий район, що виник у XIX столітті, зобов'язаний своїй появі династії великих естонських купців та промислників - Ротерманнів, зокрема Крістіану Абрахаму Ротерманну (ест. Christian Abraham Rotermann) та його синові Крістіану Бартольду Ротерманну (ест. Christian Barthold Rotermann).
Декілька фабрик, що спеціалізувалися на виробництві борошна, фарби, макаронних виробів та спирту. Був тут і невеликий хлібзавод, лісопильня, млин, обширні склади для зберігання солі та деревних будівельних матеріалів. Ну і куди ж без першого виставочно-торгового центру?


Зараз району це неймовірний симбіоз старих історичних будівель і ультрасучасної архітектури.


Цегла, скло, композити поєднуються дуже органічно. Дуже цікава місцина.


Полазивши трохи там вибрався знову на проспект Нарви . Рушив на захід по ньому. В планах був Парк Кадріорг. Але поки добрався до нього побачив ще багато цікавого.

Проспект прямий, широкий і шумний. Одна з головних артерій міста. Проте все одно він зберіг історичний шарм.


Іноді трапляються доволі дивні споруди. Так і не зрозумів , що ж це таке.

Проте багато тут і традиційних іторичних естонських дерев'яних будиночків. Які ж вони класні.


Виявляється раніше будували не тільки з дерева тут)).

Цікаво, коли тут впендюрили колони. Естонська Еллада!)

Цікава будівля Методиської церкви.

Новими будинками тут вже також почали забудовувати.

Несподівано набрів на посольство України. Дуже не в центрі, але симпатичненько.

Відразу за посольством починається парк, в який я власне і направлявся. Але зліва ж морько... ну як тут не погуляти в таку чудову погоду...


Зимове Балтійське море заворожує...


До моря дотикає напівпарк, напівліс. Взимку не дуже зрозуміло, наскільки воно штучне.

Але атмосферно там було. Погода завсім не покращувала, хуртовина посилювалася, запас перцівки у флязі поступово зменшувався... Але ж як класно. Мрія інтроверта...



Ну і ще раз про МОРЕ. Воно прекрасне в будь-яку погоду.

Доріжка по трохи виводить з прибережного парку ...

Побачив пам'ятник "Русалка". При чому тут русалка не дуже зрозуміло, бо поставлений він на честь загиблих російських моряків.

А це доріжка яка веде до Піріти. Сателіту Талліна. Я так і не зрозумів вона рахується як набережна, чи спортивна доріжка... Але кадри звідси в мене одні з найулюбленіших.



Виявляється я люблю мінімалізм)).

Гуляючи берегом я промахнувся повз парк і забрів до Таллінського співочого поля.

Коллосальна штуковина. Просто величезна.

Таллінське співоче поле - відкритий концертний майданчик у Таллінні, на якому кожних п'ять років відбувається Талліннський співочий фестиваль. Майданчик вміщає 75 тис. глядачів. Він був збудований до Співочого фестивалю 1959 року.
За планом сцена вміщає 15 тисяч (!!!!) співаків, хоча можливий і інший варіант - глядачі можуть сидіти на сцені, а виступи відбуватися перед нею. На північному кінці сцени є 42 метрова пожежна вежа.
Саме тут 1988 року естонці зібралися на фестиваль співати патріотичні пісні, що перетворилося у рух непокори, відомий як Співоча революція. Тоді на полі зібралося понад 300 тис. людей.

Підремонтовують його , мабуть , також раз на 5 років)).

А далі я пішоя якимось чигирями...

... і як завжди зовсім не пожалів про то.
Походив справжніми жиьловими кварталами. Зовсім не туристичними. Саме тому дуже цікавими).


Не здивуюся, якщо дізнаюся, що цей будинок будували які небуть полонені німці. Дуже вже схожий на ті, що були ( ще трохи і є) на Дарничці. Тут виглядають, правда, вони значно краще.

Також щось дуже знайоме, правда?

Кароч обійшовши парк по колу я нарешті таки потрапив до нього)). Це будинок Петра Першого, який тут ніби то пожив трохи...

Стоїть він біля Художнього музею KUMU , але про то вже в наступному пості. Як і про сам парк Кадріорг.
Буде цікаво. Не перемикайтеся.
В Ротерманні все інакше.

Цей промисловий район, що виник у XIX столітті, зобов'язаний своїй появі династії великих естонських купців та промислників - Ротерманнів, зокрема Крістіану Абрахаму Ротерманну (ест. Christian Abraham Rotermann) та його синові Крістіану Бартольду Ротерманну (ест. Christian Barthold Rotermann).
Декілька фабрик, що спеціалізувалися на виробництві борошна, фарби, макаронних виробів та спирту. Був тут і невеликий хлібзавод, лісопильня, млин, обширні склади для зберігання солі та деревних будівельних матеріалів. Ну і куди ж без першого виставочно-торгового центру?


Зараз району це неймовірний симбіоз старих історичних будівель і ультрасучасної архітектури.


Цегла, скло, композити поєднуються дуже органічно. Дуже цікава місцина.


Полазивши трохи там вибрався знову на проспект Нарви . Рушив на захід по ньому. В планах був Парк Кадріорг. Але поки добрався до нього побачив ще багато цікавого.

Проспект прямий, широкий і шумний. Одна з головних артерій міста. Проте все одно він зберіг історичний шарм.


Іноді трапляються доволі дивні споруди. Так і не зрозумів , що ж це таке.

Проте багато тут і традиційних іторичних естонських дерев'яних будиночків. Які ж вони класні.


Виявляється раніше будували не тільки з дерева тут)).

Цікаво, коли тут впендюрили колони. Естонська Еллада!)

Цікава будівля Методиської церкви.

Новими будинками тут вже також почали забудовувати.

Несподівано набрів на посольство України. Дуже не в центрі, але симпатичненько.

Відразу за посольством починається парк, в який я власне і направлявся. Але зліва ж морько... ну як тут не погуляти в таку чудову погоду...


Зимове Балтійське море заворожує...


До моря дотикає напівпарк, напівліс. Взимку не дуже зрозуміло, наскільки воно штучне.

Але атмосферно там було. Погода завсім не покращувала, хуртовина посилювалася, запас перцівки у флязі поступово зменшувався... Але ж як класно. Мрія інтроверта...



Ну і ще раз про МОРЕ. Воно прекрасне в будь-яку погоду.

Доріжка по трохи виводить з прибережного парку ...

Побачив пам'ятник "Русалка". При чому тут русалка не дуже зрозуміло, бо поставлений він на честь загиблих російських моряків.

А це доріжка яка веде до Піріти. Сателіту Талліна. Я так і не зрозумів вона рахується як набережна, чи спортивна доріжка... Але кадри звідси в мене одні з найулюбленіших.



Виявляється я люблю мінімалізм)).

Гуляючи берегом я промахнувся повз парк і забрів до Таллінського співочого поля.

Коллосальна штуковина. Просто величезна.

Таллінське співоче поле - відкритий концертний майданчик у Таллінні, на якому кожних п'ять років відбувається Талліннський співочий фестиваль. Майданчик вміщає 75 тис. глядачів. Він був збудований до Співочого фестивалю 1959 року.
За планом сцена вміщає 15 тисяч (!!!!) співаків, хоча можливий і інший варіант - глядачі можуть сидіти на сцені, а виступи відбуватися перед нею. На північному кінці сцени є 42 метрова пожежна вежа.
Саме тут 1988 року естонці зібралися на фестиваль співати патріотичні пісні, що перетворилося у рух непокори, відомий як Співоча революція. Тоді на полі зібралося понад 300 тис. людей.

Підремонтовують його , мабуть , також раз на 5 років)).

А далі я пішоя якимось чигирями...

... і як завжди зовсім не пожалів про то.
Походив справжніми жиьловими кварталами. Зовсім не туристичними. Саме тому дуже цікавими).


Не здивуюся, якщо дізнаюся, що цей будинок будували які небуть полонені німці. Дуже вже схожий на ті, що були ( ще трохи і є) на Дарничці. Тут виглядають, правда, вони значно краще.

Також щось дуже знайоме, правда?

Кароч обійшовши парк по колу я нарешті таки потрапив до нього)). Це будинок Петра Першого, який тут ніби то пожив трохи...

Стоїть він біля Художнього музею KUMU , але про то вже в наступному пості. Як і про сам парк Кадріорг.
Буде цікаво. Не перемикайтеся.

no subject
2018-07-15 08:36 (UTC)