Про Харків. Єдина частина. Унила

[falkoner]

Слово. Спочатку було слово - Харків.
Сідай зі мною в парку коло зоопарку
Послухай - кожне «шо» має власний тембр
Баригі, барди, хіппі - все це я ремембер

Ще восени минулого року був у відрядженні. Подвійне комбо, в Одесу через Харків.
Сьогодні от трошки фоток зі Слобожанщини.

От що мені дуже подобається в Харкові, так це це привокзальна площа. Я б сказав що вона така. яка має бути. Щирока, з фонтанчиком і клумбою. Головне без кіосків, щаурмятних і інших продавців пиріжків. Все це є поряд, але не на площі.

Ну і це. Погода цього разу в Харкові мене зовсім не надихала. Пасмурно, холодно, навіювала депресу.
Але це вже не проблеми міста...

Не знаю, наскільки це єбеня за мірками Харкова, але занесло по роботі мене на Журавлівку.
Трошки пофоткав тут. Граффіті ось.



Петропавлівський храм. Кацапопад, але будівля історична. Церкву у формі корабля ( як у старовірів, доречі) побудовано в 1875 рокі і як не дивно, збереглася. Відреставрований в 2003 році.



Явно не центр міста. Але колоритно.



Я тільки тоді був повернувся з подорожі по грузії, ному око на грузинську архітектуру в мене було набите.
Відразу визначив що церква грузинська... і помилився. Мені тут кажуть, що вона вірменська.



А далі форсував річку Харків і пішов працювати. Потім катнув ще на одну точку, але там вже точно були єбеня, тож я не фоткав там.
Всіх поміряв , мав ще пару годин до потягу на Одесу, тож поїхав в центр погуляти.
На метро. В Харкові цікава доволі схема одноразового проїзду в метро. Треба купити одноразовий талончик і считати з нього штрихкод на турнікеті. Автомати приймають тільки точну суму. Решту не дають.
Довелося два рази купувати пиріжки, щоб розміняти гроші).
Наперед понакупляти не можна тих талончиків, бо вони діють добу. Ніпанятна, кароч.



Де основне місце зутрічі харків'ян? Правильно - термометр. Туди я і поїхав.



Історичний музей місцевий. Треба колись буде сходити в середину. Зовні будівля нічо така. цікава.



Пам'ятник незалежності України. Встановлений у 2012 році. Не обійшлося без скандалу. Авторів монумента, Олександра Рідного та Ганниу Іванову, звинувачують в плагіаті, адже пам'ятник дуже схожий на монумент "Свобода" в Бішкеку, що в Киргистані.
Відкривав монумент двічі несудимий лігітімний.

На задньому плані купола Свято-Покровського чоловічого монастиря. Зрозуміло, що кацапського патріархату.



А взагалі, центр міста мені дуже подобається (в хорошу погоду ще більше). От тільки навести порядок з рекламою трохи. Бо красиву забудову важкувато роздивитися між розтяжками.





Це вуличного мистецтва.



Абсолютна домінанта центру міста - дзвіниця Собору Успіння Пресвятої Богородиці, найдавнішого православного храму Харкова.



Як кафедральний собор Харківської єпархії РПЦ він діяв до 1930 року. За радянської влади собор закрили, після цього у приміщенні храму діяли різноманітні державні установи, складські приміщення. У 1984 у соборі був встановлений орган, по теперішній час тут діє Будинок органної і камерної музики з двома залами Харківської філармонії. З 1990 року були поновлені богослужіння. Наразі вирішується питання про повну передачу будівлі собору Харківській єпархії УПЦ (МП). Сподіваюся, що і не вирішиться то питання.



Моє найулюбленіше місце в Харкові. Соборний узвіз.



Прогулявся трошки набережною Харкова-ріки.











І посунув повз Свято-Благовіщенський кафедральний собор ( вгадайте, кумо ,блять, належить) в сторону вокзалу.



Стало темніти ( листопад), навколо стало ще депресивніше...





Навіть запахи з линули по дорозі з Фабрики "Бісквіт-Шоколад" не підняли настрою в цей пасмурний осінній день.
Таке.



Але обов'язково повернуся сюди в хорошу погоду і репортаж буде позитивнішим. Бо Харків мені подобається. Цікаве місто. Але то потім. А на сьогодні все.

Comments

[falkoner]

https://falkoner.dreamwidth.org/1078870.html