Про серпневу Одесу. Частина перша. Центральна
Saturday, 20 January 2018 08:02![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerБосі ноги по пляжах…
Тіні втішено ляжуть,
Очі мружаться – літо…
Море і небо морем залите.
Тіні втішено ляжуть,
Очі мружаться – літо…
Море і небо морем залите.
Добиралися як завжди без пригод. Не захотіли чекати пряму знайому маршрутку до міста. Сіли в якусь ліву. І вийшло так, що ми довго, нудно , єбенями ( з пересадкою на 7-му кілометрі) добралися. Точно що поспішиш, людей насмішиш).
Але доїхали. Вирішили вийти не на кінцевій ( на Вокзалі) , а трохи раніше, біля Тираспольського скверу
Я так і не зрозумів з якої сторони ми заїхали в місто ( з тими придурошними пересадками).
Перше цікаве що побачили - розмальована трансформаторна будка. Їх таких багато по місту. В сенсі прикольно позмальованих. Не обов'язково в такому стилі.
Рушили вулицею Тираспільською в сторону центру. По дорозі завертаючи у всі підворітні. Це ж Одеса. В колориті весь сік!
В Одесі , доречі, не дивлячись на загальну вузькомовність дуже багато україномовних вивісок. Свого часу місцевий осередок "Просвіти" сильно цим заморочився і таки добився свого.
Сучасне мистецтво. Граффіті Ігора Мвтроскіна. В мене є фото тигра і гіпопотама. Але по місту їх купа різних подібних. Є бажання понаїхати якось і відфоткати всі.
Гуляємо далі вулицею Тираспільською.
А це вже вулиця Преображенська і пам'ятник Петру і Гаврику. Я хз , хто це. Мабуть герої якогось радянського фільму.
Тут же неподалік пам'ятник видітній українській актрисі Вірі Холодній.
Побродили навколо Одеського Свято-Преображенського Кафедрального собору.
Навіть в середину зайшли. Я не задимівся.
Поряд з собором знаходиться сувенірний ринок. Походив, пошукав магнітик з написом "Одеса" українською. Не знайшов. Тому і не купив нічого. Ібо нєхуй. В Чормоморську, доречі, більшість сувенірки державною.
Пам'ятник Воронцову.
Преображенська, ближче до Дерібасівської була на реконструкції. Масштабній такий. Ледь дорогу перейшли.
А це ліхтар на фасаді Прибуткового будинку Лібмана. Ріг Садової і Преображенського.
Дорогу таки перейшли і потрапили в Пассаж. Я тут вде фіг його знає який раз, але тільки цього разу торкнуло якось особливо... Шедевр.
Традиційна прогулянка Дерибасівською.
Пам'ятник Ільфу і Петрову. Пам'ятник звичайно прикольний, але стоїть на сонці. Спробуйте влітку в спеку присісти на нього. В шортах, наприклад, або в короткій спідничці.
Міський сад
Новобудова. Але симпатична.
Пам'ятник Леоніду Утьосову. Ситуйовина така сама. Скульптурка передбачає, щоб фоткатися на лавці, але сісти на неї влітку неможливо.
Пам'ятник Сергію Уточкіну. Видатному спортсмену і авіатору. Мрійнику з трагічною долею.
Завернули до Одеського оперного.
Люди-статуї. Колись колекціонував фото їх.
Монументально. Одеський архіологічний музей.
Місце для фотографування).
Пам'ятник Пушкіну. Голуби в захваті)).
Прогулявшись Стамбульським парком побачили Дюка в українському націогальному одязі. В цей день тут проходив фестиваль Вишиванки.
Потьомкінські сходи і Морський вокзал. Вирішили сходити туди трохи пізніше.
От все ніяк не можу покататися.
Магнітиків українською тут також не знайшли. Журбинка. Але знайшли люк. Люк біля Дюка.
Лев біля Воронцовського палацу. Сам палац також був на реконструкції.
Стіна пам'яті Кузьми. Як музикант він , можливо, і був якищем в українській культурі. але ставити його як рупор нації не варто. Невже у всіх така коротка пам'ять і всі забули як він продавався на всіх виборах з 1998-го?
Тещин міст.
І вид з нього.
Сквер "Куточок старої Одеси". Я сильно сумніваюся, що раніше Одеса була саме така, але симпатично.
Цього ми , власне, сюди завернули. Йшли на шпилі).
Пам'ятник корупції. Каняка зацінив коней. Історію розказувати не буду. Всі знають, мабуть що за пам'ятник апельсинам).
Вирішили подумати про велике. Тобто поїсти). Пішли бродити вулочками в пошуках чогось).
Неймовірними одеськими вуличками.
Про приховане не забували також).
Тут особливо уміляють труси на балконі).
Одеса контрасна...
З їжєю от все ніяк не складалося, все не знаходився підходящий кабак. Тому ми просто морозива наїлися).
Чому ж не ковбаси? Запитує собака.
Подумали і вирішили. що таки треба рухатися в сторону морька.
Але по дорозі вирішили зайти подивитися на "Будинок однієї стіни".
Катериненська площа і пам'ятник Засновникам Одеси.
А ось і знаментий будинок. Правда ми якось не оцінили його родзинки. Вже пізніше я прочитав, що там якесь будівництво споганило весь вид на нього.
Але все ж, шарм Одеси зовсім не в фасадах. Правда?
От котик погоджується.
А ми ж повернулися знову до Приморського бульвару і рушили ближче до Морька.
Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Але доїхали. Вирішили вийти не на кінцевій ( на Вокзалі) , а трохи раніше, біля Тираспольського скверу
Я так і не зрозумів з якої сторони ми заїхали в місто ( з тими придурошними пересадками).
Перше цікаве що побачили - розмальована трансформаторна будка. Їх таких багато по місту. В сенсі прикольно позмальованих. Не обов'язково в такому стилі.
Рушили вулицею Тираспільською в сторону центру. По дорозі завертаючи у всі підворітні. Це ж Одеса. В колориті весь сік!
В Одесі , доречі, не дивлячись на загальну вузькомовність дуже багато україномовних вивісок. Свого часу місцевий осередок "Просвіти" сильно цим заморочився і таки добився свого.
Сучасне мистецтво. Граффіті Ігора Мвтроскіна. В мене є фото тигра і гіпопотама. Але по місту їх купа різних подібних. Є бажання понаїхати якось і відфоткати всі.
Гуляємо далі вулицею Тираспільською.
А це вже вулиця Преображенська і пам'ятник Петру і Гаврику. Я хз , хто це. Мабуть герої якогось радянського фільму.
Тут же неподалік пам'ятник видітній українській актрисі Вірі Холодній.
Побродили навколо Одеського Свято-Преображенського Кафедрального собору.
Навіть в середину зайшли. Я не задимівся.
Поряд з собором знаходиться сувенірний ринок. Походив, пошукав магнітик з написом "Одеса" українською. Не знайшов. Тому і не купив нічого. Ібо нєхуй. В Чормоморську, доречі, більшість сувенірки державною.
Пам'ятник Воронцову.
Преображенська, ближче до Дерібасівської була на реконструкції. Масштабній такий. Ледь дорогу перейшли.
А це ліхтар на фасаді Прибуткового будинку Лібмана. Ріг Садової і Преображенського.
Дорогу таки перейшли і потрапили в Пассаж. Я тут вде фіг його знає який раз, але тільки цього разу торкнуло якось особливо... Шедевр.
Традиційна прогулянка Дерибасівською.
Пам'ятник Ільфу і Петрову. Пам'ятник звичайно прикольний, але стоїть на сонці. Спробуйте влітку в спеку присісти на нього. В шортах, наприклад, або в короткій спідничці.
Міський сад
Новобудова. Але симпатична.
Пам'ятник Леоніду Утьосову. Ситуйовина така сама. Скульптурка передбачає, щоб фоткатися на лавці, але сісти на неї влітку неможливо.
Пам'ятник Сергію Уточкіну. Видатному спортсмену і авіатору. Мрійнику з трагічною долею.
Завернули до Одеського оперного.
Люди-статуї. Колись колекціонував фото їх.
Монументально. Одеський архіологічний музей.
Місце для фотографування).
Пам'ятник Пушкіну. Голуби в захваті)).
Прогулявшись Стамбульським парком побачили Дюка в українському націогальному одязі. В цей день тут проходив фестиваль Вишиванки.
Потьомкінські сходи і Морський вокзал. Вирішили сходити туди трохи пізніше.
От все ніяк не можу покататися.
Магнітиків українською тут також не знайшли. Журбинка. Але знайшли люк. Люк біля Дюка.
Лев біля Воронцовського палацу. Сам палац також був на реконструкції.
Стіна пам'яті Кузьми. Як музикант він , можливо, і був якищем в українській культурі. але ставити його як рупор нації не варто. Невже у всіх така коротка пам'ять і всі забули як він продавався на всіх виборах з 1998-го?
Тещин міст.
І вид з нього.
Сквер "Куточок старої Одеси". Я сильно сумніваюся, що раніше Одеса була саме така, але симпатично.
Цього ми , власне, сюди завернули. Йшли на шпилі).
Пам'ятник корупції. Каняка зацінив коней. Історію розказувати не буду. Всі знають, мабуть що за пам'ятник апельсинам).
Вирішили подумати про велике. Тобто поїсти). Пішли бродити вулочками в пошуках чогось).
Неймовірними одеськими вуличками.
Про приховане не забували також).
Тут особливо уміляють труси на балконі).
Одеса контрасна...
З їжєю от все ніяк не складалося, все не знаходився підходящий кабак. Тому ми просто морозива наїлися).
Чому ж не ковбаси? Запитує собака.
Подумали і вирішили. що таки треба рухатися в сторону морька.
Але по дорозі вирішили зайти подивитися на "Будинок однієї стіни".
Катериненська площа і пам'ятник Засновникам Одеси.
А ось і знаментий будинок. Правда ми якось не оцінили його родзинки. Вже пізніше я прочитав, що там якесь будівництво споганило весь вид на нього.
Але все ж, шарм Одеси зовсім не в фасадах. Правда?
От котик погоджується.
А ми ж повернулися знову до Приморського бульвару і рушили ближче до Морька.
Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2018-01-20 09:16 (UTC)no subject
2018-01-20 09:17 (UTC)no subject
2018-01-20 09:27 (UTC)Книга не бездарная (Катаев вообще был талантлив), но насквозь коммунистическая. Раньше была очень прославленная, все ее читали, там много сочно описанной Одессы (собственно все происходит в Одессе и под Одесой). Петю и Гаврика знали все дети. Поэтому я думаю, что это хорошо, что вы о ней не слышали 8)))) конец коммунистической идеологии!
no subject
2018-01-20 11:10 (UTC)зайдіть за ворота на якісь Хоревій ще ще десь на Подолі - і побачите таке саме...
мабуть тому для мене, наприклад, Одеса сприймається такою близькою до серця...
no subject
2018-01-23 15:45 (UTC)no subject
2018-01-23 16:06 (UTC)no subject
2018-01-20 11:20 (UTC)Щодо пам'яті короткої - ми всі як рибки.
no subject
2018-01-23 15:44 (UTC)