Про Вільнюс. Частина сьома. Тракай
Thursday, 4 January 2018 15:14![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЧовен хитається серед води,
Плеще об хвилю весло.
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.
Плеще об хвилю весло.
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Про Франфуркт-на-Майні. Частина друга. Галопом по Європі
Про Вільнюс. Частина четверта. Хто рано встає...
Про Дубровнік і Котор
Про Вільнюс. Частина п'ята. Варта і висота
Про Сараєво. Частина третя. Контрасти
Про Вільнюс. Частина шоста. Під і над хмарами
Про Сараєво. Частина четверта. Нічна
Спозаранку ми підірвалися, прогулялися пішечки до залізничного вокзалу і вирушили в Тракай.
Тракай - це невеличке містечко повітового підпорядкування у Вільнюському повіті у Литві. За 30 км на захід від центру Вільнюса. Місто лежить поміж 72 тракайських озер, оточене ними з усіх боків. Тракайський національний-історичний парк.
Добратися туди з Вільнюсу можна багатьма способами:
Машиною ( траса A 16), автобусами з автовокзалу ( платформа №6), пішки ( 30 км всього)) ) і залізницею.
Ми вибрали саме останній варіант. Квиток коштував 1,7 Євро. За 30 км не дешево, але поїзд був крутий).
Хвилин 40 в дорозі і ми вже споглядаємо славнозвісні Тракайські озера. Ранок ( як і день , в принципі) видався чудовим. Правда трішки морозним. Хоча в минулу мою поїздку сюди було паммурно і дощ накрапав, тож я не нарікаю.
Ось знак межі міста. Вперед, до замку!
Заблукати тут важкувато, від автовокзалу ( і залізничної станції) до замку йде широка хороша дорога, на ній же розташовані і всі інші цікавинки міста.
По дорозі йти нудно, тому ми періодично звертали з неї і милувалися природою.
Хоча, якщо йти по дорозі, то місцева сільська архітектура, ці різнокольорові будиночки також милують око.
В районі пошти знайшли таку цікаву скульптуру.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці
Невеликий кам'яний храм збудований в 1863 році для православної спільноти міста. Храм сильно постраждав під час Першої світової війни, реконструйований в 1938.
Далі по дорозі Костьол Бернардинців.
Людей взагалі нема, але двері відкриті. Зайшли, вийшли спокійно.
В Тракаї взагалі цікавий склад населення.
60% Литовці,20% Поляки,Євреї,Росіяни і Караїми.
З караїмами взагалі цікаво в Литві, зокрема в Тракаї.
Караїмів запросив з Криму до Литви князь Вітовт за те, що вони прославилися сміливістю в Грюнвальдській битві 1410 року між польсько-литовськими і тевтонськими військами. А саме Великому Князівству Литовському в той час належала частина нинішньої Західної України і навіть Київ.
У Тракаї караїми мали працювати товмачами (перекладачами). А ще - охороняти мости і замок на острові, тому землю під будинки їм виділили недалеко від цих стратегічних об'єктів. Так з XIV століття тут і живуть, заодно вирощуючи відомі сорти огірків.
Зараз у місті проживає близько 60 караїмських родин - трохи більше 200 осіб. Тим не менш і мову, і суворі звичаї, і писемність караїми зберігають. Кажуть, до недавніх пір вони навіть одружувалися і виходили заміж тільки за одновірців, а щоб уникнути інцесту, побратимів по крові шукали в інших регіонах, у тому числі в Криму.
Перехрестя. На ліво підеш - до замку потрапиш, на право... в принципі також до замку, але іншого. Біля цього перехрестя знаходяться залишки Першого Тракайського замку.
А ще тут станція прокату човнів і катамаранів. І дуже красиво і кольорово.
А ось і залишки замку. Пощастило йому трохи менше, ніж його сородичу на острові.Але в ньому більше якось дух того часу...
Дитинство... дерев'яні іграшки прибиті до підлоги).
Тут же знаходиться і Тракайській історичний музей. який з огляду на понеділок був зачинений. Але б ми все одно не пішли. Ха-ха.
Рушаємо далі по виличці до головної цікавинки містечка Замку посеред озера.
Місцеве МНС.
І знову кольорові будиночки.
І от нарешті він. Міст до острова, на якому розташований замок.
Але ми не поспішали, пофоткали трошки, помилувалися з набережної. В такий чудовий соняшний день то!
А це вже фото з першого мосту.
Істукани, стилізовані під старовинні.
Все ближче і ближче))
Вільнюсівський яхтклуб. Один з двох в місті. Там зараз між ними якась війна йде за територію.
Це нам розказав дядечка, яким вмовив нас прокататися на яхті навколо озера. 20 Євро за двох. Але якщо врахувати, що вхід в замок коштує 7 євро ( але він був зачинений, бо по понеділкам з жовтня по квітень замок не працює), то ми не надто і тринькали. Але побачити замок з усіх сторін і послухати цікаві історії - безцінно.
Наприклад про...
Тракайський замок — найбільший зі збережених у Литві старовинних замків. Знаходиться в стародавній резиденції литовських князів — у місті Тракай. Всередині замку з 1962 року знаходиться музей історії Тракаю і сувенірні кіоски.
Замок розташований на острові в озері Гальве. Замок іноді ще називають «Маленьким Марієнбургом». Будівництво кам'яного замку було розпочато в 14 столітті Кейстутом, приблизно у 1409-му основні роботи були завершені його сином Вітовтом Великим, який помер у цього замку в 1430 році. Тракай був одним з головних центрів Великого князівства Литовського і відігравав важливе стратегічне значення.
Всю історію поневірянь замку я не розказуватиму, для цього у вас є Вікі, зазначу тільки, що сучасного вигляду ( і статусу музею) замок набув у 80-х роках минулого століття. За переказами, якась велика шишка з місцевого політбюро відвідала ці місця і була дуже засмучена станом будівлі. Ну а в Совку якщо начальство сказало треба, то пролетаріат сказав вперед...
Ще цікаві історії він розповідав про палац Тишкевичів в Ужутракісі - це кілометрів зо три на південь від Тракая.
Садиба Тишкевичів, побудована в 1898-1901 роках, дуже красива - справжній "дистильований" неокласицизм.
Нещодавно нащадок першого власника замку викупив його, відреставрував. Місце використовуволя для проведення вечірок, весіль, показів мод. Але уряд Литви вирішив націоналізувати палац, як історичну цінність. Тепер тривають судові тяжби.
Ще цікаву "байку" повідав нам наш капітан.
Як він змінив шляхи польоту винищувачів. Доречі так, забув розказати. Ще коли ми підходили до замку над нами пролетів винищувач. Невисого так... мало не обхезалися зі страху.
Літають тут вони постійно, сюдою пролягає шлях патрулювання винищувачів з бази в Шауляї.
Так от історія. Раніше нібито вони пролітали акурат над замком, отже і над прапором Литви, який майоріє на в'їздних воротах. Але ж де таке бачено, так знущатися над національним символом?! Наш капітан листами до президента, уряду,сейму домігся того, що тепер винищувачі літають лівіше замку! Во яка людина нас катала!))
Кароч, прогулянка дуже сподобалась) Хоч і під моторчиком. Але дядько попався колоритний).
Погуляли далі трохи навколо вже по землі.
Місця тут неймовірні.
Прощаємося з замком.
Традиційна, боянна світлина.
Пішли пообідати. В караїмський , звичайно, ресторанчик.
Senoji kibininė. Це трошки далі проти по дорозі. Перечти мостик. Дуже смачно, відносно недорого ( особливо, якщо брати готовим меню)... а ще там суперське крафтове пиво...
Ну і пішли назад до станції.
Назад ми свідомо вибрали шлях не головною дорогою. Йшли стежками понад озерами.. Неймовірними восени.
Ще трошки місцевої архітектури
До потяги ми бігли, чомусь варіант автобуса не розглядали. Встигли) Назад ми їхали не в двоповерховій, а звичайні електричці ( така як в нас, тільки чистіша). Приїхали і пішли гуляти далі вже Вільнюсом. Але про це іншим разом. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Добратися туди з Вільнюсу можна багатьма способами:
Машиною ( траса A 16), автобусами з автовокзалу ( платформа №6), пішки ( 30 км всього)) ) і залізницею.
Ми вибрали саме останній варіант. Квиток коштував 1,7 Євро. За 30 км не дешево, але поїзд був крутий).
Хвилин 40 в дорозі і ми вже споглядаємо славнозвісні Тракайські озера. Ранок ( як і день , в принципі) видався чудовим. Правда трішки морозним. Хоча в минулу мою поїздку сюди було паммурно і дощ накрапав, тож я не нарікаю.
Ось знак межі міста. Вперед, до замку!
Заблукати тут важкувато, від автовокзалу ( і залізничної станції) до замку йде широка хороша дорога, на ній же розташовані і всі інші цікавинки міста.
По дорозі йти нудно, тому ми періодично звертали з неї і милувалися природою.
Хоча, якщо йти по дорозі, то місцева сільська архітектура, ці різнокольорові будиночки також милують око.
В районі пошти знайшли таку цікаву скульптуру.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці
Невеликий кам'яний храм збудований в 1863 році для православної спільноти міста. Храм сильно постраждав під час Першої світової війни, реконструйований в 1938.
Далі по дорозі Костьол Бернардинців.
Людей взагалі нема, але двері відкриті. Зайшли, вийшли спокійно.
В Тракаї взагалі цікавий склад населення.
60% Литовці,20% Поляки,Євреї,Росіяни і Караїми.
З караїмами взагалі цікаво в Литві, зокрема в Тракаї.
Караїмів запросив з Криму до Литви князь Вітовт за те, що вони прославилися сміливістю в Грюнвальдській битві 1410 року між польсько-литовськими і тевтонськими військами. А саме Великому Князівству Литовському в той час належала частина нинішньої Західної України і навіть Київ.
У Тракаї караїми мали працювати товмачами (перекладачами). А ще - охороняти мости і замок на острові, тому землю під будинки їм виділили недалеко від цих стратегічних об'єктів. Так з XIV століття тут і живуть, заодно вирощуючи відомі сорти огірків.
Зараз у місті проживає близько 60 караїмських родин - трохи більше 200 осіб. Тим не менш і мову, і суворі звичаї, і писемність караїми зберігають. Кажуть, до недавніх пір вони навіть одружувалися і виходили заміж тільки за одновірців, а щоб уникнути інцесту, побратимів по крові шукали в інших регіонах, у тому числі в Криму.
Перехрестя. На ліво підеш - до замку потрапиш, на право... в принципі також до замку, але іншого. Біля цього перехрестя знаходяться залишки Першого Тракайського замку.
А ще тут станція прокату човнів і катамаранів. І дуже красиво і кольорово.
А ось і залишки замку. Пощастило йому трохи менше, ніж його сородичу на острові.Але в ньому більше якось дух того часу...
Дитинство... дерев'яні іграшки прибиті до підлоги).
Тут же знаходиться і Тракайській історичний музей. який з огляду на понеділок був зачинений. Але б ми все одно не пішли. Ха-ха.
Рушаємо далі по виличці до головної цікавинки містечка Замку посеред озера.
Місцеве МНС.
І знову кольорові будиночки.
І от нарешті він. Міст до острова, на якому розташований замок.
Але ми не поспішали, пофоткали трошки, помилувалися з набережної. В такий чудовий соняшний день то!
А це вже фото з першого мосту.
Істукани, стилізовані під старовинні.
Все ближче і ближче))
Вільнюсівський яхтклуб. Один з двох в місті. Там зараз між ними якась війна йде за територію.
Це нам розказав дядечка, яким вмовив нас прокататися на яхті навколо озера. 20 Євро за двох. Але якщо врахувати, що вхід в замок коштує 7 євро ( але він був зачинений, бо по понеділкам з жовтня по квітень замок не працює), то ми не надто і тринькали. Але побачити замок з усіх сторін і послухати цікаві історії - безцінно.
Наприклад про...
Тракайський замок — найбільший зі збережених у Литві старовинних замків. Знаходиться в стародавній резиденції литовських князів — у місті Тракай. Всередині замку з 1962 року знаходиться музей історії Тракаю і сувенірні кіоски.
Замок розташований на острові в озері Гальве. Замок іноді ще називають «Маленьким Марієнбургом». Будівництво кам'яного замку було розпочато в 14 столітті Кейстутом, приблизно у 1409-му основні роботи були завершені його сином Вітовтом Великим, який помер у цього замку в 1430 році. Тракай був одним з головних центрів Великого князівства Литовського і відігравав важливе стратегічне значення.
Всю історію поневірянь замку я не розказуватиму, для цього у вас є Вікі, зазначу тільки, що сучасного вигляду ( і статусу музею) замок набув у 80-х роках минулого століття. За переказами, якась велика шишка з місцевого політбюро відвідала ці місця і була дуже засмучена станом будівлі. Ну а в Совку якщо начальство сказало треба, то пролетаріат сказав вперед...
Ще цікаві історії він розповідав про палац Тишкевичів в Ужутракісі - це кілометрів зо три на південь від Тракая.
Садиба Тишкевичів, побудована в 1898-1901 роках, дуже красива - справжній "дистильований" неокласицизм.
Нещодавно нащадок першого власника замку викупив його, відреставрував. Місце використовуволя для проведення вечірок, весіль, показів мод. Але уряд Литви вирішив націоналізувати палац, як історичну цінність. Тепер тривають судові тяжби.
Ще цікаву "байку" повідав нам наш капітан.
Як він змінив шляхи польоту винищувачів. Доречі так, забув розказати. Ще коли ми підходили до замку над нами пролетів винищувач. Невисого так... мало не обхезалися зі страху.
Літають тут вони постійно, сюдою пролягає шлях патрулювання винищувачів з бази в Шауляї.
Так от історія. Раніше нібито вони пролітали акурат над замком, отже і над прапором Литви, який майоріє на в'їздних воротах. Але ж де таке бачено, так знущатися над національним символом?! Наш капітан листами до президента, уряду,сейму домігся того, що тепер винищувачі літають лівіше замку! Во яка людина нас катала!))
Кароч, прогулянка дуже сподобалась) Хоч і під моторчиком. Але дядько попався колоритний).
Погуляли далі трохи навколо вже по землі.
Місця тут неймовірні.
Прощаємося з замком.
Традиційна, боянна світлина.
Пішли пообідати. В караїмський , звичайно, ресторанчик.
Senoji kibininė. Це трошки далі проти по дорозі. Перечти мостик. Дуже смачно, відносно недорого ( особливо, якщо брати готовим меню)... а ще там суперське крафтове пиво...
Ну і пішли назад до станції.
Назад ми свідомо вибрали шлях не головною дорогою. Йшли стежками понад озерами.. Неймовірними восени.
Ще трошки місцевої архітектури
До потяги ми бігли, чомусь варіант автобуса не розглядали. Встигли) Назад ми їхали не в двоповерховій, а звичайні електричці ( така як в нас, тільки чистіша). Приїхали і пішли гуляти далі вже Вільнюсом. Але про це іншим разом. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
no subject
2018-01-05 05:32 (UTC)А Вильнюс прекрасен.
no subject
2018-01-06 09:07 (UTC)